open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3250/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

при секретарі судового засідання Петровій О.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Поляков О.Г. (довіреність №8 від 04.01.2021р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/3250/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоком Сервіс" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд 24-А, код ЄДРПОУ 40555913)

до відповідача квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 13, код ЄДРПОУ 08038284)

про стягнення 211 789,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

13.11.2020р. товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоком Сервіс" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса, в якій просить суд стягнути з відповідача 211 789,81 грн. заборгованості, у тому числі: 199 282,79 грн. - основного боргу, 7 883,14 грн. - 3% річних, 4 613,88 грн. - інфляційних витрат, а також суму судових витрат (в тому числі витрат на правову допомогу - 6 000 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №29 від 01.04.2019р. по наданню послуг з прочищення зовнішніх мереж каналізації військового містечка Чорноморське-1, в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3250/20 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті "17" грудня 2020 р.

26.11.2020р. до Господарського суду Одеської області від ТОВ "Енергоком сервіс" надійшла заява (вх.№31656/20), згідно якої просив суд забезпечити проведення судового засідання у справі №916/3250/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке призначено до розгляду на 17.12.2020р. о 14:00, з використанням системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.11.2020р. заяву ТОВ "Енергоком Сервіс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, проведення судового засідання, яке призначене Господарським судом Одеської області на "17" грудня 2020 р., вирішено здійснювати в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

08.12.2020р. до Господарського суду Одеської області від квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса надійшов відзив на позов (вх.№32722/20), відповідно до якого останній зазначає, що у відповідності до Положення про КЕВ м. Одеса, Квартирно - експлуатаційний відділ міста Одеса є державною установою, яка створена Міністерством оборони з метою забезпечення життєдіяльності і функціонування військових частин та установ, керівництва їх квартирно-експлуатаційними службами у зоні його відповідальності з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення, розвитку системи технічної експлуатації казармено-житлового фонду та комунальних споруд з метою підтримання військ (сил) у стані бойової та мобілізаційної готовності. Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України" майно, матеріальні та грошові засоби ЗС України є державною власністю,

Разом з тим, відповідач вказує, що, згідно до ст. 19 Закону України "Про Збройні Сили України", фінансування ЗС України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема КЕВ м. Одеси фінансується виключно з державного бюджету України, в залежності від асигнувань з якого здійснюються виплати за цільовим призначенням через Державну казначейську службу України.

Також, відповідач вказує, що за договором №29 від 01.04.2019р. неможливо здійснювати зобов`язання у поточному бюджетному 2020 році. Зобов`язання за попередні періоди погашенню за рахунок бюджетних коштів не підлягають, так як відповідна заборгованість не являється бюджетною, у зв`язку з відсутністю її на обліку у Головному управління станом на 01.01.2020 р.

При цьому, відповідач вважає, що посилання позивача на норму ч.2 ст.625 ЦК України є недоцільними, оскільки до даних правовідносин застосовується положення ст.230, 231 ГК України, строк давності до яких відповідно ст.258 ЦК України сплив.

Щодо сплати витрат на правничу допомогу відповідач зазначає, що зазначений позов не є складним з огляду на зміст та складання, а також укладаючи договір про надання правничої допомоги ТОВ "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" добровільно погодився із зазначеною вартістю послуг адвоката Оплачко В.В., що не може бути підставою для стягнення витрат на правничу допомогу з КЕВ м. Одеса у розмірі 6000 грн. Відповідач зазначає, що оскільки КЕВ м. Одеса фінансується виключно з державного бюджету України, в залежності від асигнувань з якого здійснюються виплати за цільовим призначенням через Державну казначейську службу України, а тому стягнення з КЕВ м. Одеса судових витрат в розмірі 6 000 грн. призведе до зменшення відповідних видатків на забезпечення функціонування діяльності військових формувань Міністерства оборони України, питання з чого є одним з найпріоритетніших на сьогоднішній день.

Судове засідання, призначене на "17" грудня 2020 р., не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. з 30.11.2020р. на лікарняному, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2020р. призначено справу №916/3250/20 до розгляду по суті на "18" січня 2021 р.

21.12.2020р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№34017/20), згідно якої останній не погоджується з доводами відповідача, викладеним у відзиві на позов, та зазначає, що відповідачем не пояснюється невчинення дій щодо погашення заборгованості протягом 2019-2020р.р. та не подання відповідних документів до Головного управління Держказначейства в Одеській області для постановки на облік заборгованості за даним договором. Також, на думку позивача, заявлений до стягнення розрахунок штрафних санкцій не є надмірно великим та розрахований у відповідності до норм матеріального права.

Разом з тим, позивач зазначає, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат (витрати на правову допомогу) не є надмірним та завищеним, оскільки їх розмір відповідає, як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки втілює затрати по роботі адвоката у даній справі), що також відповідає правовим позиціям Верховного суду.

В судовому засіданні 18.01.2021р. представник відповідача проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позов.

Представник позивача в судове засідання 18.01.2021р. не з`явився, про дату місце та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

В судовому засіданні від 18.01.2021р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.04.2019р. між Квартирним - експлуатаційним відділом м.Одеса (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоком Сервіс" (Виконавець) було укладено договір №29, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню послуги з прочищення зовнішніх мереж каналізації військового містечка Чорноморське-1 за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, згідно ДК 021:2015 90470000-2 - послуги з очищення каналізаційних колекторів.

Згідно п.2.1 договору, загальна сума вартості послуги згідно даного договору визначається згідно дефектного акту та кошторисної документації 199 735,21 грн. в т.ч. ПДВ 33 289,20 грн.

Відповідно до п.2.2 договору, замовник зобов`язується прийняти і оплатити цю послугу в повному обсязі згідно з актом надання послуг.

Згідно п.3.1.1 договору, виконавець зобов`язаний надати замовнику послуги з прочищення зовнішніх мереж каналізації в обсязі та терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 3.2.2, п.3.2.3 договору, замовник зобов`язаний прийняти надані послуги згідно з актом надання послуг. Своєчасно та в повному обсязі оплатити виконані послуги, шляхом перерахування обумовленої суми на розрахунковий рахунок Виконавця.

Надання послуги Виконавцем вважається здійсненим з моменту підписання акту надання послуг. У разі виникнення розбіжностей замовник протягом 3-х днів з дня отримання акту надання послуг зобов`язаний направити виконавцю мотивовану відмову від приймання робіт (п.4.1, п. 4.2 договору).

Згідно п.5.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену Законом України та цим договором.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2019р., але в частині фінансових зобов`язань до повного виконання.

До договору №29 від 01.04.2019р. між сторонами було складено та підписано: договірну ціну на послуги з прочищення зовнішніх мереж каналізації військогового містечка Чорноморське - 1 за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, згідно ДК 021:2015 90470000-2 - послуги з чищення каналізаційних колекторів, та дефектний акт.

Також, до договору №29 від 01.04.2019р. на послуги з прочищення зовнішніх мереж каналізації військогового містечка Чорноморське - 1 за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, згідно ДК 021:2015 90470000-2 - послуги з чищення каналізаційних колекторів ТОВ "Енергоком Сервіс" було складено: локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 та підсумкову відомість ресурсів.

28.06.2019р. між сторонами були складені та підписані: довідка про вартість виконаних послуг та витрат (форма КБ-3) на суму 199 735,2 грн. та акт приймання виконаних послуг (форма № КБ-2в) за червень 2019р. на суму 199 735,21 грн.

З огляду на те, що відповідач за виконані послуги не розрахувався, позивач і звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса 199 282,79 грн. - основного боргу, 7 883,14 грн. - 3% річних, 4 613,88 грн. - інфляційних витрат.

Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 01.04.2019р. між Квартирним - експлуатаційним відділом м.Одеса (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоком Сервіс" (Виконавець) було укладено договір №29, відповідно до п.1.1 якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов`язання по наданню послуги з прочищення зовнішніх мереж каналізації військового містечка Чорноморське - 1 за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, згідно ДК 021:201590470000-2 - послуги з чищення каналізаційних колекторів.

З моменту укладення сторонами договору №29 від 01.04.2019р. між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору про надання послуг, які виникли у зв`язку з його виконанням та регулюються положеннями глави 63 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно п.2.1 договору, загальна сума вартості послуги згідно даного договору визначається згідно дефектного акту та кошторисної документації 199 735,21 грн. в т.ч. ПДВ 33 289,20 грн.

Відповідно до п. 3.2.2 договору, замовник зобов`язаний прийняти надані послуги згідно з актом надання послуг.

Надання послуги Виконавцем вважається здійсненим з моменту підписання акту надання послуг. У разі виникнення розбіжностей замовник протягом 3-х днів з дня отримання акту надання послуг зобов`язаний направити виконавцю мотивовану відмову від приймання робіт (п.4.1, п. 4.2 договору).

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору №29 від 01.04.2019р. ТОВ "Енергоком Сервіс" було надано відповідачу послугу з прочищення зовнішніх мереж каналізації військового містечка Чорноморське - 1 за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, згідно ДК 021:2015 90470000-2 - послуги з чищення каналізаційних колекторів - на загальну суму 199 735,21 грн., що підтверджується підписаними з обох сторін та скріплені печатками останніх довідкою про вартість виконаних послуг та витрат (форма КБ-3) та актом приймання виконаних послуг (форма № КБ-2в) за червень 2019р.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи наявний підписаний з боку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса акт приймання виконаних послуг (форма № КБ-2в) за червень 2019р., суд вважає виконані позивачем роботи прийнятими відповідачем - на підставі п.4.1 договору.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.2.2 договору, замовник зобов`язується прийняти і оплатити цю послугу в повному обсязі згідно з актом надання послуг.

Відповідно до п. 3.2.3 договору, замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплатити виконані послуги, шляхом перерахування обумовленої суми на розрахунковий рахунок Виконавця.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог, позивач стверджує, що, враховуючи прийняття відповідачем послуг згідно акту приймання виконаних послуг від 28.06.2019р., у даному випадку, підлягають застосуванню положення п.2 ч. 1 ст. 530 ЦК України. Отже, на думку позивача, строк оплати за надану послугу є таким, що настав - 28.06.2019р.

Між тим, суд не приймає до уваги зазначені доводи, оскільки позивач помилково ототожнює строк виникнення у відповідача обов`язку оплати з моменту підписання між сторонами акту приймання виконаних послуг, при цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що підписання акту не є вказівкою на подію, та положення ч. 1 ст. 530 ЦК України, не може бути застосована до спірних правовідносин.

Разом з тим, до спірних правовідносин мають бути застосовані вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо виникнення у боржника обов`язку зі сплати.

З огляду на те, що положеннями ст. 530 ЦК України не визначено форму пред`явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2020р. у справі №910/10958/19, з огляду на що, судом враховується зазначений висновок щодо застосування норм права, згідно ч.4 ст.236 ГПК України.

Як встановлено матеріалами справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоком Сервіс" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором № 29 від 01.04.2019р. - 10.11.2020р., про що свідчить наявний в матеріалах справи конверт про надіслання зазначеного позову до суду.

Отже, строк виконання відповідачем свого зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг сплинув 18.11.2020р., із врахуванням, при цьому, того, що останній день строку 17.11.2020р. припав на неробочий день.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, доказів, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем вартості отриманих послуг не надав, з огляду на що, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Енергоком Сервіс" в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 199 282,79 грн.

Щодо посилань відповідача на відсутність бюджетних асигнувань на 2020 рік для фінансування оплати робіт за Договором №29 від 01.04.2019р., то суд відхиляє зазначені твердження, як не обґрунтовані, з огляду на правову позицію викладену у Постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі №916/1345/18 згідно з якою Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, та яка підлягає обов`язковому врахуванню в силу ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок.

Як встановлено вище судом, датою виникнення зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг є 18.11.2020р., отже, у позивача право щодо нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних нарахувань виникло з 19.11.2020р.

Однак, наданий позивачем розрахунок 3% річних в розмірі 7 883,14 грн. (за період з 29.06.2019р. по 21.10.2020р.), та інфляційних нарахувань у розмірі 4 613,88 грн.( за період з липня 2019р. по вересень 2020р.), не відповідає встановленим обставинам справи щодо прострочення відповідача з оплати основного боргу.

При цьому, з огляду на такі засади господарського судочинства, встановлені вимогами ч.1 ст.14 ГПК України, як диспозитивність, згідно з якою суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках, господарський суд позбавлений можливості встановлення іншого періоду нарахування 3% річних та інфляційних, ніж той, що зазначено самим позивачем.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси 3 % річних у розмірі 7 883,14 грн. та інфляційних збитків у розмірі 4 613,88 грн.

Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, стосовно того, що посилання позивача на норму ч.2 ст.625 ЦК України є не доцільними, оскільки до даних правовідносин застосовується положення ст.230, 231 ГК України, строк давності по яких відповідно ст.258 ЦК України сплив, то суд зазначає наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

До вимог про стягнення сум процентів, та стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції застосовується загальна позовна давність, встановлена у статті 257 ЦК України.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 та ч. 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Одночасно суд відзначає, що за змістом статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права.

Враховуючи те, що позивачем не заявлено до стягнення з відповідача штрафних санкцій, згідно ст. ст. 230, 231 ГК України, та те, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, у даному випадку, позовна давність не застосовується.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає за доцільне частково задовольнити позовні вимоги зі стягненням з відповідача на користь позивача 199 282,79 грн. - основної заборгованості.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, судові витраті щодо сплати судового збору, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 6 000 грн., то суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом абзаців другого, третього частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2020р. між адвокатом Оплачко В.О. (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" (Замовник) було укладено договір про надання правової допомоги (Адвокатських послуг) №1106/29-ЕС, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов`язався надати Замовнику правову допомогу (адвокатські послуги) щодо стягнення заборгованості за виконані роботи (надані послуги) з Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса за договором №29 від 01.04.2019р. та представництва інтересів Замовника в якості позивача в Господарському суді Одеської області, а Замовник зобов`язався оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 1.2. договору, на підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг відповідно до умов цього договору складається Акт здачі-приймання наданих послуг, який підписується сторонами протягом 3 (трьох) діб.

Згідно п. 3.1 договору, Замовник зобов`язався своєчасно надавати Виконавцеві всі необхідні пояснення, інформацію та документи, необхідні для виконання даного договору.

Умовами розділу 4 договору встановлено, що за надані послуги замовник сплачує Виконавцеві плату в розмірі 6 000 грн. без ПДВ. Замовник сплачує Виконавцеві плату у вигляді авансу. Розрахунок наданих послуг складається з: опрацювання матеріалів, підготовка та подача позовної заяви до суду - 4 000 грн.; супровід справи в суді, незалежно від кількості судових засідань; підготовка та подача необхідних процесуальних документів - 2000 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору, замовник здійснює прийняття наданих послуг, шляхом підписання Акту здачі-приймання наданих послуг.

Згідно з п. 8.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності 21 жовтня 2020р.

Так, представництво інтересів ТОВ "Енергоком Сервіс" у Господарському суді Одеської області здійснював адвокат Оплачко В.О., на підставі ордеру серії КС №816982 від 10.11.2020р. та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2213/10 від 27.03.2003р.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення №416 від 05.11.2020р, позивачем здійснено оплату ФОП Оплачко В.О. у розмірі 6 000 грн., із призначення платежу: «за адвокатські послуги, згідно рахунку №46 від 21.10.2020р.».

Разом з тим, як встановлено судом на підставі укладеного між позивачем і адвокатом договору про надання правової допомоги, належним і допустимим доказом, який свідчить про надання позивачу послуг із правової допомоги є підписаний позивачем і адвокатом акт здачі-приймання наданих послуг. Між тим, позивачем не надано суду такого акту здачі-приймання наданих послуг, та не заявлено відповідної заяви про надання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відмову позивачу у відшкодуванні судових витрат на правничу допомогу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 13, код ЄДРПОУ 08038284) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоком Сервіс" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд 24-А, код ЄДРПОУ 40555913) 199 282 (сто дев`яносто дев`ять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 79 коп. - основного боргу та 2 989 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять ) грн. 24 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19 січня 2021 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко

Повний текст рішення складено 19 січня 2021 р.

Джерело: ЄДРСР 94226549
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку