ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.01.2021Справа № 910/13877/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/13877/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрі-Трейд»

до Фізичної особи-підприємця Зоріна Валентина Костянтиновича

про стягнення 23795,12 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капрі-Трейд" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Зоріна Валентина Костянтиновича про стягнення 23795,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки товарів з відстрочкою платежу б/н від 14.12.2016 несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за отриманий товар, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення суму основної заборгованості у розмірі 10058,95 грн, штраф у розмірі 10% від простроченої суми в розмірі 1005,90 грн, 30% річних за користування коштами у розмірі 10074,66 грн, 3% річних у розмірі 600,71 грн та інфляційні втрати у розмірі 2054,90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/13877/20 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/13877/20 від 12.10.2020 була тричі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 99, кв. 200.

Станом на дату розгляду справи конверти з ухвалами суду були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній».

Згідно з п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній» вважається днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі №910/13877/20 в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського суду міста Києва.

При цьому, враховуючи повернення поштового відправлення та дотримуючись завдань та основних засад господарського судочинства на веб-сайті Господарського суду міста Києва веб-порталу Судова влада в рубриці «Повідомлення учасникам справи» було розміщено публікацію про розгляд справи №910/13877/20.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За змістом частини 1 та 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.10.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та на веб-сайті Господарського суду міста Києва веб-порталу Судова влада.

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Капрі-Трейд" (далі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Зоріним Валентином Костянтиновичем (далі - покупець) укладено договір поставки товарів з відстрочкою платежу (далі - договір) за умовою пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар, (далі - товар) на умовах даного договору.

Кількість, асортимент та ціна товару, що поставляється за даним договором узгоджується сторонами окремо на кожну партію товару й зазначається в накладних на поставку товару (п.1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору встановлено, що загальна сума договору становить суму вартості товарів поставлених за період дії даного договору.

Поставка товару здійснюється на умовах доставки товару до пунктів поставки, зазначених покупцем. Вартість доставки товару до пунктів поставки входить у вартість товару (п.1.4 договору).

Порядок поставки товару погоджений сторонами у розділі 2 договору. Так постачальник гарантує, що товар, що поставляє по дійсному договору, є власністю постачальника, а також гарантує наявність у нього відповідних дозволів і ліцензій, необхідних для здійснення діяльності за даним договором, а також дотримання з його боку вимог інших контролюючих органів (п.2.1 договору).

Поставка товару проводиться на підставі заявок покупця, у яких сторонами обумовлюються асортимент, вартість, кількість товару, належного до поставки. Прийняття заявки на поставку товару проводиться безпосередньо торгівельним представником постачальника або по телефону оператором постачальника (п.2.2 договору).

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку обговореної партії товару в строк не пізніше 3-х днів з моменту прийняття заявки покупця. Miсце поставки за договором є місце вказане покупцем в заявці (п.2.3 договору).

Датою поставки є дата, зазначена в накладних на поставку товару. Товар вважається поставленим відповідно до товаросупроводжувальних документів з моменту підписання покупцем документів, що свідчать про прийом товару (п.2.4 договору).

В розділі 3 договору сторони погодили порядок оплати, згідно якого покупець зобов`язаний оплачувати поставлений постачальником товар у повному обсязі за цінами вказаними у видаткових накладних протягом 14 днів, з моменту одержання товару (п.3.1 договору).

Оплата товару проводиться шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника або іншим способом, не забороненим законодавством (п. 3.2 договору).

Згідно п. 3.3 договору при проведенні розрахунків за товар у безготівковому порядку, датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

Даний договір вступає в дію з дня його укладення і діє протягом одного року з моменту його укладення (п.7.1 договору).

У випадку, якщо жодна із сторін договору протягом одного місяця до дати закінчення дії даного договору не заявить про бажання розірвати або не продовжувати його, цей договір вважається продовженим сторонами на строк - один рік (п.7.2 договору).

Як встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, на виконання умов даного договору, позивачем було поставлено відповідачу узгоджений товар на загальну суму 14558,95 грн, що підтверджується видатковою накладною №Н-00043435 від 26.09.2017, які підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками без заперечень.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного товару.

Позаяк відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором щодо оплати поставленого товару, оплату належним чином не провів, сплативши згідно прибуткових касових ордерів №20 від 04.03.2019, №30 від 01.04.2019 та №82 від 12.06.2019 лише 4500,00 грн, у зв`язку з чим виник борг в сумі 10058,95 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що покупець зобов`язаний оплачувати поставлений постачальником товар у повному обсязі за цінами вказаними у видаткових накладних протягом 14 днів, з моменту одержання товару.

Втім, як встановлено судом, відповідач своїх зобов`язань за договором в частині оплати отриманого товару у встановлений договором строк в повному обсязі не здійснив.

Тоді як, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 10058,95 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Пунктом 4.5 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем понад 10 (десять) календарних днів зобов`язання з оплати поставленого товару, передбаченого пунктом 3.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі десяти відсотків від суми боргу (п.4.5 договору).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати поставленого товару понад 10 днів, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 4.5 договору, позивачем нараховано штраф у розмірі 10% від суми боргу за прострочення понад 10 днів, що складає 1005,90 грн.

Окрім того, оскільки статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 600,71 грн та інфляційні втрати у розмірі 2054,90 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Разом з цим, оскільки п.3.4 договору сторони встановили, що покупець, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого пунктом 3.1 договору, на вимогу постачальника сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30 (тридцять) % річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування грошовими коштами, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 30% річних у сумі 10074,66 грн.

Частиною 5 статті 694 ЦК України передбачено, що у разі якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно з ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому, проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.12.2018 №908/639/18.

Отже, згідно п.3.4 договору при порушенні покупцем умов п.3.1 даного договору, згідно ч.1 ст.536 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику проценти за користування його грошовими коштами у розмірі 30% від суми боргу, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування грошовими коштами.

Як вбачається з розрахунку процентів, долученого позивачем до позовної заяви, останній здійснює нарахування 30% від суми заборгованості за весь період користування грошовими коштами за видатковою накладною №Н-00043435 від 26.09.2017, починаючи з 11.10.2017 після поставки товару та з урахуванням часткових оплат, що узгоджується з умовами, погодженими сторонами у п.3.1 договору.

В той же час, за результатом перевірки наданого позивачем розрахунку відсотків за користування грошовими коштами, судом встановлено, що позивачем у визначений ним період допущено помилки у визначених датах початку нарахування після часткових оплат, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, за розрахунком суду, у сумі 10070,52 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 30% річних за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню частково в сумі 10070,52 грн, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі-Трейд» підлягають частковому задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 165, 178, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі-Трейд» до Фізичної особи-підприємця Зоріна Валентина Костянтиновича про стягнення 23795,12 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Зоріна Валентина Костянтиновича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі-Трейд» (18018, м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, буд. 138; ідентифікаційний код 32268429) основний борг у розмірі 10058 (десять тисяч п`ятдесят вісім) грн 95 коп., штраф у розмірі 1005 (одна тисяча п`ять) грн 90 коп., 3% річних у розмірі 600 (шістсот) грн 71 коп., інфляційні втрати у розмірі 2054 (дві тисячі п`ятдесят чотири) грн 90 коп., 30% річних за користування чужими коштами у розмірі 10070 (десять тисяч сімдесят) грн 52 коп. та судовий збір у розмірі 2101 (дві тисячі сто одна) грн 63 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 18.01.2021.

Суддя Т.В. Васильченко