ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.01.2021Справа № 910/16922/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Будсервіс»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про стягнення 49 723,64 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Будсервіс» (надалі - ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Будсервіс») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Комунального підприємства «Київпастранс» (надалі - КП «Київпастранс») про стягнення 49 723,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого на підставі договору №52.18-232 від 11.06.2018 товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 44 460,00 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 551,33 грн., 3% річних у розмірі 909,43 грн. та інфляційних у розмірі 802,88 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

01.12.2020 через канцелярію суду від КП «Київпастранс» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечив проти відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, в цій частині в задоволенні позову просив суд відмовити.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

11.06.2018 між КП «Київпастранс» (покупець) та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Будсервіс» (постачальник) було укладено договір №52.18-232 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю «Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху» код 34630000-2 за ДК 021:2015 (колодки гальмівні, рульові, кронштейн для тролейбусів) (Лот №1 - колодки гальмівні, рульові, кронштейни для тролейбусів), а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені в специфікації (додатком №1), що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар згідно Договору на загальну суму 44 460,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0001160 від 22.11.2019 та №РН-0001182 від 28.11.2019.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати поставленого на підставі Договору товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 44 460,00 грн.

Укладений сторонами договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні №РН-0001160 від 22.11.2019 та №РН-0001182 від 28.11.2019) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 44 460,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору, у відповідача наявне грошове зобов`язання з оплати переданого на підставі Договору товару у розмірі 44 460,00 грн., а строк виконання такого зобов`язання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 44 460,00 грн. за переданий на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Будсервіс» про стягнення з КП «Київпастранс» заборгованості у розмірі 44 460,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 551,33 грн., 3% річних у розмірі 909,43 грн. та інфляційних у розмірі 802,88 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 22.02.2020 по 28.10.2020.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 3 551,33 грн., 3% річних у розмірі 909,43 грн. та інфляційні у розмірі 802,88 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з КП «Київпастранс» на користь ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Будсервіс» заборгованості у розмірі 44 460,00 грн., пені у розмірі 3 551,33 грн., 3% річних у розмірі 909,43 грн. та інфляційних у розмірі 802,88 грн.

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, позивач поніс 7 602,00 грн. судових витрат, а саме: витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн. та витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 5 500,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Будсервіс» надано копії додатку №7 від 15.09.2020 до договору про надання правової допомоги №001 від 15.09.2020, який укладений з Адвокатським бюро «Микити Клименка», рахунку на оплату №7 від 15.09.2020, платіжного доручення №957 від 06.10.2020, банківської виписки з рахунку позивача, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №5426 від 03.10.2013 та ордеру серії АА №1056591 від 23.10.2020.

Судом встановлено, що 15.09.2020 між Адвокатським бюро «Микити Клименка» (Адвокатське бюро) та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Будсервіс» (коієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №001, відповідно до додатка №7 від 15.09.2020 якого на клієнт доручає адвокатському бюро надати послуги по стягнення заборгованості за Договором в судовому порядку, вартість послуг (гонорар) адвокатського бюро за надання вказаних послуг, з урахуванням часу який буде витрачено, складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката Клименка М.С., з урахуванням фінансового стану клієнта, становить суму грошових коштів у розмірі 5 500,00 грн.

Пунктом 4 вказаного додатку передбачено, що до складу послуг входить: вивчення та аналіз матеріалів (документів) переданих клієнтом, аналіз відповідного законодавства щодо стягнення заборгованості, вивчення та аналіз судової практики, підготовка (складання) відповідних розрахунків суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені за договором, підготовка (складання) та подача до суду позовної заяви, інші технічні (супутні) роботи (виготовлення необхідної кількості копій документів, що подається із позовною заявою, їх засвідчення належним чином, відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів стороні (ам) по справі тощо).

Клієнт зобов`язується оплатити вартість послуг в строк до 30 вересня 2020 року включно (п. 5 додатка №7 від 15.09.2020 до договору про надання правової допомоги №001 від 15.09.2020).

15.09.2020 адвокатським бюро виставлено клієнту рахунок на оплату №7 на суму 5 500,00 грн., яка повністю сплачена позивачем згідно платіжного доручення №957 від 06.10.2020.

На підтвердження повноважень адвоката Клименко Микити Сергійовича надано ордер серії АА №1055691 від 23.10.2020 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії №5426 від 03.10.2013.

Отже, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським бюро професійної правничої допомоги ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Будсервіс» в межах даної справи на суму 5 500,00 грн.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не подано, в той же час, у відзиві на позов заявлено про невизнання витрат на правничу допомогу та вимогу про відмову в покладенні на відповідача судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Частиною 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Натомість, відповідачем не наведено обґрунтованих обставин та не надано суду жодного доказу в підтвердження неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі, що свідчить про відсутність підстав для відмови в покладенні таких на відповідача.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Будсервіс» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, будинок 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Будсервіс» (45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, будинок 152, А; ідентифікаційний код 21745856) заборгованість у розмірі 44 460 (сорок чотири тисячі чотириста шістдесят) грн. 90 коп., пеню у розмірі 3 551 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 33 коп., 3% річних у розмірі 909 (дев`ятсот дев`ять) грн. 43 коп., інфляційні у розмірі 802 (вісімсот дві) грн. 88 коп., судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн.. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий