ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.01.2021Справа № 910/16090/20

За позовом Державної установи "Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров`я України" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (м. Київ)

про стягнення 4.016,44 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна установа "Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров`я України" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" про стягнення 4.016,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № BR-96 від 14.04.20. купівлі-продажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.20. відкрито провадження у справі № 910/16090/20, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам господарського процесу строки для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив, додаткових письмових пояснень, заяв, клопотань.

13.11.20. та 16.11.20. позивачем подано заяви, в яких вказано, що відповідачем сплачено позивачу 3784,44 грн, однак не сплачено решту суми в розмірі 268,00 грн та не відшкодовано судовий збір.

20.11.20. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він підтверджує сплату відповідачу 3.748,44 грн та просить провадження у справі в цій частині закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору. В частині вимог про стягнення 268,00 грн відповідач проти позову заперечує.

25.11.20. позивачем було подано відповідь на відзив.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.04.20. між позивачем (Покупець) та відповідачем (Продавець) було укладено Договір № BR-96 купівлі-продажу (далі - Договір), на виконання якого відповідач поставив позивачу відповідно до видаткової накладної Рнк/ BR-0009853 від 14.04.20. на загальну суму 24.098,64 грн, з яких 4.016,44 грн ПДВ, товар: респіратор бук-3 ffp3 без клапана, антисептик для дезінфекції рук Almasept, антисептик лимон organic purity, засіб дезінфекції для шкіри рук healer.

Листом № 924-08/04 від 19.06.20. позивач звернувся до відповідача з проханням повернути суми ПДв в розмірі 4.016,44 грн в порядку п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Вказаний лист, на противагу твердженням відповідача, було отримано останнім 23.06.20. відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення № 0304909440954.

Оскільки суму ПДВ відповідач не повернув позивачу, то вказане зумовило звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОУЮ-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року.

Відповідно до Переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.20. № 224, не всі придбані позивачем товари звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Для цілей вказаного Переліку № 224 термін дезінфекційні засоби застосовується у значенні, наведеному у Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі - Закон № 1645), які зареєстровані відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації) дезінфекційних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.2006 № 908 (далі - Порядок № 908).

Статтею 34 Закону № 1645 визначено, що дезінфекційні засоби - це хімічні речовини, біологічні чинники та засоби медичного призначення, що застосовуються для проведення дезінфекційних заходів, підлягають гігієнічній регламентації та державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Виробництво, зберігання, транспортування, застосування та реалізація дезінфекційних засобів здійснюються з дотриманням вимог відповідних нормативно-правових актів.

Застосування дезінфекційних засобів, не зареєстрованих у встановленому порядку в Україні, а також тих, у процесі виготовлення, транспортування чи зберігання яких було порушено вимоги технологічних регламентів та інших нормативно-правових актів, забороняється.

Пунктом 4 Порядку № 908 встановлено, що державну реєстрацію (перереєстрацію) засобів проводить Міністерство охорони здоров`я України на підставі поданих документів, зазначених у пункті 5 Порядку № 908, або позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, що виданий до моменту набрання чинності порядками дослідження специфічної активності, безпечності, якості (ефективності) засобів та їх випробування на практиці.

Таким чином лише у разі, якщо товар відповідає назвам товарів, зазначених у розділі «Дезінфекційні засоби, антисептики та обладнання для проведення дезінфекції, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Переліку № 224, а також відповідає вимогам, встановленим Законом № 1645, то операції з постачання такого товару на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ з 17 березня 2020 року (за умови дотримання також інших вимог, визначених у ПКУ і у примітках до Переліку № 224).

Як стверджує відповідач, для товарів «Антисептик для дезінфекції рук Almasept,75 мл» та «Антисептик Organic-purity 1л лимон» постачальником не були надані документи про їх державну реєстрацію як дезінфекційних засобів; в Державних реєстрах дезінфекційних засобів товари також відсутні. Вказаного позивачем не спростовано.

Виходячи з зазначеного, такі позиції товарів як антисептики для дезінфекції рук «Almasept» та «Organic-purity» загальною вартістю 1608,00 грн, у т.ч. ПДВ 268,00 грн, не містяться у вищезазначеному Переліку не зареєстровані як дезінфекційні засоби та, відповідно, не підпадають під дію пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, а отже вказані позиції підлягали та були оплачені позивачем з урахуванням суми ПДВ.

Отже, наявний обов`язок відповідача сплатити на користь позивача 4016,44 грн - 268,00 грн = 3748,44 грн сплаченої ним суми ПДВ.

В іншій частині 268,00 грн суми ПДВ позовні вимоги заявлені безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на позивача.

Далі суд встановив, що платіжним дорученням № 193898 від 05.11.20. відповідач повернув позивачу 3.748,44 грн ПДВ.

Одночасно, господарським судом встановлено, що позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом 20.10.20. шляхом направлення позовної заяви засобами поштового зв`язку.

Провадження у справі було відкрито судом ухвалою від 09.11.20. (після усунення позивачем недоліків позовної заяви.

Суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Одночасно слід зазначити, що під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так, господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Однак, слід зауважити, що закриття провадження у справі на підставі Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина може зумовлювати відмову в позові, а не закриття провадження у справі (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.19. у справі № 13/51-04).

Отже, з огляду на те, що відповідачем було сплачено належну до сплату суму ПДВ в розмірі 3.748,44 грн до моменту відкриття провадження у справі, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору в цій частині відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Отже суд відмовляє в позові повністю з покладенням витрат по сплаті судового збору на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко