Судове засідання, розгляд якого було призначено на 08.12.2020 не відбулось у зв`язку із перебуванням на лікарняному судді Лакізи В.В., яка є доповідачем у даній справі.

10.12.2020 відповідачем до суду апеляційної інстанції надано письмові пояснення (вх. №12368), які долучені судом до матеріалів справи. У наданих поясненнях відповідач, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, які викладені в оскаржуваному рішенні, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 29.09.2020 по справі №922/1797/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Грейнсвард" в частині стягнення з відповідача ТОВ "Торговий дім Агродар" пені в розмірі 111 800,61 грн, 12 956,58 грн втрат від інфляції, 18 362,00 грн 3% річних, які заявлені позивачем.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.12.2020 розгляд справи №922/1797/20 призначено на 24.12.2020 о 12:00 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 розгляд справи відкладено на 11.01.2021 о 16:30 год.

В судове засідання 11.01.2021 представник позивача не з`явився, у відзиві на апеляційну скаргу просив суд розглядати справу без участі його представника.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи відповідача та позивача, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши в межах вимог апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 17.10.2019 між ТОВ "Грейнсвард" (виконавець) та ТОВ "Торговий дім Агродар" (замовник) був укладений договір №171019-01 на транспортно-експедиційне обслуговування (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання зі здійснення транспортно-експедиційного обслуговування вантажу залізничним транспортом.

Відповідно до п.п. 2.1-2.3 договору, виконавець зобов`язаний за заявками замовника розробити та реалізувати оптимальну транспортну схему з перевезення вантажу, в тому числі в експортному напрямку; організувати замовлення та подачу транспортних засобів до місця відвантаження; забезпечити оформлення всіх необхідних супровідних документів, в тому числі сертифікацію та митне оформлення (при обслуговуванні експертно-імпортних вантажів).

Згідно п. 2.8 договору, за підсумками роботи за календарний місяць, станом на 1 число, або за результатами виконання окремої заявки чи її частини виконавець надає замовнику акт виконаних робіт (наданий послуг).

Замовник здійснює оплату вартості послуг у повному обсязі згідно додатків (п. 3.4 договору).

Відповідно до п.п. 4.1-4.3 договору, вартість послуг виконавця обумовлюється у додатках до даного договору відповідно до конкретної заявки, відносно кожного вантажу та місця відправки. Загальна суми вартості усіх заявок, по яких виконавцем надані послуги відповідно до умов даного договору. Додатки є невід`ємною частиною договору. Оплата послуг за замовчуванням проводиться наступним чином: 50 % - попередня оплата послуг, але не пізніше, ніж за 3 (три) дні до початку перевезення вантажу на підставі рахунку, наданого виконавцем, в тому числі засобами електронної пошти та/або факсу; 50 % - оплата за фактом відвантаження, але не пізніше 5 (п`яти) робочих днів від дати відвантаження та надання виконавцем документів (рахунок, акт виконаних робіт, реєстр відвантаження), в тому числі засобами електронної пошти та/або факсу. Додатки можуть уточнювати схему розрахунків.

Згідно п. 9.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повних взаєморозрахунків між виконавцем та замовником.

23.10.2019 між сторонами був підписаний додаток № 1 до договору, відповідно до якого сторони домовились, що відповідно до пп. 4.1, 4.2. Розділу 4 Вартість експедирування та сума договору договору на транспортно-експедиційне обслуговування, вартість забезпечення подавання до місця навантаження рухомого складу га відправки вантажу рухомого складу власного (орендованого) парку становить без ПДВ 65250,00 грн./вагон. Відповідно до цього додатку були виконані роботи та підписаний Акт надання послуг № ГА-345 від 24.10.2019, згідно якого були надані транспортно-експедиторські послуги по відвантаженню шроту соняшникового в кількості 8 вагонів на суму без ПДВ 522000,00 грн, ПДВ 20% 104400,00 грн, загальна сума 626400,00 грн.

27.11.2019 між сторонами був підписаний додаток № 2 до договору, відповідно до якого сторони домовились, що відповідно до пп. 4.1., 4.2. Розділу 4 Вартість експедирування та сума договору договору на транспортно-експедиційне обслуговування, вартість забезпечення подавання до місця навантаження рухомого складу та відправки вантажу рухомого складу власного (орендованого) парку становить без ПДВ 708.33 грн/тона. Відповідно до цього додатку були виконані роботи та підписаний Акт надання послуг № ГА-582 від 28.11.2019, згідно якого були надані транспортно-експедиторські послуги по відвантаженню зерна кукурудзи в кількості 131250 тон на суму без ПДВ 92968,31 грн, ПДВ 20% 19593,66 грн, загальна сума 111561,97 грн.

02.12.2019 між сторонами був підписаний додаток № 3 до договору, відповідно до якого сторони домовились, що відповідно до пп. 4.1., 4.2. Розділу 4 Вартість експедирування та сума договору договору на транспортно-експедиційне обслуговування, вартість забезпечення подавання до місця навантаження рухомого складу та відправки вантажу рухомого складу власного (орендованого) парку становить без ПДВ 708,33 грн/тона. Відповідно до цього додатку були виконані роботи та підписаний Акт надання послуг № ГА-583 від 03.12.2019, згідно якого були надані транспортно-експедиторські послуги по відвантаженню зерна кукурудзи в кількості 207,350 тон на суму без ПДВ 146872,23 грн, ПДВ 20% 29374,45 грн, загальна сума 176246,68 грн.

02.12.2019 між сторонами був підписаний додаток № 4 до договору, відповідно до якого сторони домовились, що відповідно до пп. 4.1., 4.2. Розділу 4 Вартість експедирування та сума договору договору на транспортно-експедиційне обслуговування, вартість забезпечення подавання до місця навантаження рухомого складу та відправки вантажу рухомого складу власного (орендованого) парку становить без ПДВ 716,67 грн/тона. Відповідно до цього додатку були виконані роботи та підписаний Акт надання послуг № ГА-584 від 05.12.2019, згідно якого були надані транспортно-експедиторські послуги по відвантаженню зерна кукурудзи в кількості 3079,550 тон на суму без ПДВ 2207021,10 грн, ПДВ 20% 441404,22 грн, загальна сума 2648425,32 грн.

14.12.2019 між сторонами був підписаний додаток № 5 до договору, відповідно до якого сторони домовились , що відповідно до пп. 4.1., 4.2. Розділу 4 Вартість експедирування та сума договору договору на транспортно-експедиційне обслуговування, вартість забезпечення подавання до місця навантаження рухомого складу та відправки вантажу рухомого складу власного (орендованого) парку становить без ПДВ 708,33 грн/тона. Відповідно до цього додатку були виконані роботи та підписаний Акт надання послуг № ГА-666 від 21.12.2019, згідно якого були надані транспортно-експедиторські послуги по відвантаженню зерна кукурудзи в кількості 419,500 тон на суму без ПДВ 297144,44 грн, ПДВ 20% 59428,89 грн, загальна сума 356573,33 грн.

24.12.2019 між сторонами підписаний акт наданих послуг №ГА-665 по відшкодуванню залізничного тарифу і переадресуванню вагонів на суму без ПДВ 148036,63 грн, ПДВ 20% - 29 607,33 грн, загальна сума 117 643,96 грн.

Проте, як зазначає позивач, відповідач повністю вартість наданих послуг не сплатив, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 800001,26 грн. Між позивачем та відповідачем 03.03.2020 був підписаний Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2019 по 03.03.2020, в якому зафіксована сума заборгованості відповідача в розмірі 800 001,26 грн.

20.03.2020 позивач звертався до відповідача з претензією №20.03.2020, в якій вимагав погасити борг в строк 10 робочих днів з дати вручення претензії. Проте, дана претензія була залишена відповідачем без відповіді, заборгованість за надані позивачем послуги не сплачений.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 957197,76 грн, з яких: 800001,26 грн - основний борг, 125877,92 грн - пеня, 12956,58 грн - втрати від інфляції, 18362,00 грн 3% річних.

Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 800001,26 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також місцевий господарський суд виходив з того, що у п. 5.4 договору сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати послуг за даним договором, замовник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. При цьому, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає до стягнення з відповідача за визначені позивачем періоди з урахуванням обмежень, встановлених умовами договору та вимогами закону, є пеня у розмірі 111 800,61 грн, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 125 877,92 грн підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 111 800,61 грн.

Окрім цього, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних у розмірі 12 956,58 грн та 3% річних у розмірі 18 362,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також місцевий господарський суд зазначив, що в позовній заяві позивач просить суд зазначити в резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), яке здійснюватиме примусове виконання рішення, відсотків до моменту виконання рішення відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданим на виконання цього рішення; 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період: з 08.06.2020 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з відповідача. При цьому, дослідивши вказану позивачем у позові формулу нарахування відсотків суд встановив, що така формула не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки ані умовами спірного договору, ані законом, не встановлений розмір відсотків - 48, позивачем жодним чином не обґрунтований розмір заявлених відсотків, а тому клопотання позивача про зазначення в рішенні про нарахування відсотків до моменту виконання рішення за вказаною формулою є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідач оскаржує рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з нього пені в розмірі 111 800,61 грн, 12 956,58 грн втрат від інфляції та 18 362,00 грн 3% річних, а тому, колегія суддів здійснює перегляд рішення суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з абзацом 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо вик онання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як правомірно зазначено судом першої інстанції, враховуючи факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 800001,26 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

До того ж, як вже зазначалось, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача суми основного боргу останнім не оскаржується.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з умовами пункту 5.4 договору у разі порушення термінів оплати послуг за даним договором, замовник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідач як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі вважає, що враховуючи умови пункту 4.3 договору №171019-01 від 17.10.2019, оплата замовником послуг виконавця здійснюється лише після факту відвантаження та надання виконавцем документів: рахунку, акту виконаних робіт, реєстру відвантаження. При цьому, як вважає апелянт дата нарахування фінансових санкцій мала бути здійснена саме з моменту отримання відповідачем рахунків, актів виконаних робіт, реєстру відвантаження, які надійшли на електронну пошту ТОВ "Торговий дім Агродар". Проте, за висновком відповідача, місцевим господарським судом не було враховано дану обставину, що призвело до безпідставного стягнення з відповідача 111 800,61 грн пені, 12956,58 грн втрат від інфляції, 18362,00 грн 3% річних.

Однак, колегія суддів не може погодитися із таким твердженням відповідача, виходячи з наступного.

Так, пунктом 3.4. встановлено, що замовник здійснює оплату вартості послуг у повному обсязі згідно Додатків, які, у відповідності до п. 4.2., є невід`ємною частиною договору. Як зазначено у Додатках №1-№5 до договору № 171019-01 від 17.10.2019, що містяться в матеріалах справи, остаточна вартість послуг визначається в Акті передачі-приймання наданих послуг, складеному на підставі реєстру відправлених вантажів.

Пунктом 4.3. Договору № 171019-01 від 17.10.2019 встановлено, що оплата послуг (враховуючи відсутність попередньої оплати) проводиться за фактом відвантаження, але не пізніше 5 (п`яти) робочих днів від дати відвантаження та надання виконавцем документів (рахунок, акт виконаних робіт, реєстр відвантаження), в тому числі засобами електронної пошти та/або факсу.