ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року Справа № 906/621/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Сапінський О.П.

відповідача: Хмаренко Д.А.

третя особа: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Житомирської обласної дирекції "НАСК "ОРАНТА" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 13.10.2020, повне рішення складено 16.10.2020 у справі № 906/621/20

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (м.Київ) в особі Житомирської обласної дирекції "НАСК "ОРАНТА" (м.Житомир)

до Комунального виробничо-господарського підприємства (м.Коростень)

за участю у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (Житомирська область, м.Коростень)

про стягнення 56888,85 грн

В червні 2020 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Житомирської обласної дирекції «НАСК «ОРАНТА» звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростенське виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №1» про стягнення збитків в порядку регресу у сумі 56 888,85 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що між позивачем та ОСОБА_2 укладено поліс № А/М 9779691 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 22.04.2019, згідно якого забезпеченим транспортним засобом є «Ford Transit», д.р.н. НОМЕР_1 . Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29.08.2019 визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Разом з тим, на думку позивача, дорожньо-транспортна пригода відбулась, зокрема, внаслідок винних дій посадової особи - інженера Комунального виробничо-господарського підприємства ОСОБА_1 , який будучи посадовою особою, відповідальною за експлуатаційний стан доріг, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.140 КУпАП, та не вжив заходів щодо встановлення дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», що і стало причиною ДТП. Позивачем виплачено страхове відшкодування у сумі 56 888,85 грн потерпілій стороні. Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся з регресним позовом до відповідача в порядку ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.07.2020 у справі № 906/621/20 замінено неналежного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коростенське виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №1» на належного відповідача - Комунальне виробничо-господарське підприємство; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.10.2020 у справі № 906/621/20, в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Житомирської обласної дирекції «НАСК «ОРАНТА» до Комунального виробничо-господарського підприємства про стягнення 56 888,85 грн відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи не містять належних і допустимих доказів причинного зв`язку між протиправною поведінкою ОСОБА_1 та заподіяною шкодою, що є необхідним для відшкодування збитків відповідно до ст. 1166 ЦК України, а тому місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Житомирської обласної дирекції «НАСК «ОРАНТА», не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 13.10.2020 року у справі № 906/621/20 скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 28 444,42 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує:

- в основу рішення суду було взято правову позиція викладену у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 902/320/17, проте місцевий суд не взяв до уваги суттєві розбіжності наданих доказів, договірні відносини між сторонами та те, що позов був про відшкодування шкоди, а не відшкодування в порядку регресу. А також те що позивачем не с страхова компанія, а відповідачем не є підприємство, що несе відповідальність за створення безпечних умов дорожнього руху на дорогах, вулицях згідно ст. 24 Закону України «Про дорожній рух»;

- причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою у бездіяльності головного інженера ОСОБА_1 та його вина встановлена Коростенським міськрайонним судом Житомирської області, яким прийнято постанову в справі № 279/4291/19 від 27.09.2019. У відповідності до якої встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення 19.07.2019 о 08-50 годин, ОСОБА_1 , на перехресті вулиці І.Котляревського та вулиці Жмаченка в м. Коростень, будучи посадовою особою відповідальною за експлуатаційний стан, не вчинив заходів щодо встановлення дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» по вул. Жмаченка зі сторони вул. Базарна, що стало причиною ДТП. Вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 140 КУпАП. Факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП, підтверджується адміністративним протоколом серії ОБ № 006507 від 14.08.2019. За наслідками розгляду даної адміністративної справи ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності за ч.4 ст.140 КУпАП за малозначністю, обмежившись усним зауваженням, а провадження по справі закрито;

- звільнення від відповідальності відбувається лише з правопорушника ОСОБА_1 , тобто вина встановлена в повному обсязі, вище вказана справа не була закрита у зв`язку відсутністю складу адміністративного правопорушення у головного інженера Комунального виробничо-господарського підприємства ОСОБА_1 . Також в постанові суду встановлено причино-наслідковий зв`язок між адміністративним правопорушенням та ДТП;

- Коростенським міськрайонним судом Житомирської області прийнято постанову в справі № 279/4291/19 від 27.09.2019, якою третю особу ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого ч.4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення та порушника звільнено від відповідальності в зв`язку з малозначністю скоєного обмежившись усним зауваження, даною постановою встановлено, що третя особа ОСОБА_1 будучи посадовою особою - головним інженером КВГП, не вичинила заходів щодо в становлення дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» на перехресті вулиці І.Котляревського та вул. Жмаченка в м. Коростені, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди та призвело до пошкодження транспортних засобів 19.07.2019 о 08-50 годин;

- водночас, постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29.08.2019 за № 279/3783/19 ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн;

- оскільки у завданні шкоди (шляхом пошкодження транспортного засобу) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 19.07.2019, наявна вина як працівника КВГП - третьої особи ОСОБА_1 , так і вина страхувальника ОСОБА_2 (що підтверджено постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27.09.2019 та постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29.08.2019), то стягненню з відповідача КВГП в порядку регресу підлягає сума з розрахунку 50 % від суми виплаченого страхового відшкодування, а саме 28 444,42 грн.

Таким чином, на думку скаржника, наявні усі правові підстави для скасування оскаржуваного рішення суду від 13.10.2020 у справі № 906/621/20, оскільки судом першої інстанції не враховані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а також були порушені норми, як матеріального так і процесуального права /а.с.135-138/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Житомирської обласної дирекції «НАСК «ОРАНТА» на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.10.2020 у справі № 906/621/20 та призначено розгляд на 13.01.2021 об 11:00 год.

08.12.2020 Комунальне виробничо-господарське підприємство подало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №8136/20), в якому відповідач заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити оскаржуване рішення суду в силі /а.с.169-172/.

08.12.2020 ОСОБА_1 подав до суду пояснення щодо апеляційної скарги вх № 8142/20, у якому третя особа вказує про безпідставність посилання апелянта на ту обставину, що саме відсутність дорожнього знаку знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з дорожньою транспортною пригодою, в результаті якої автомобілі учасників ДТП отримали пошкодження, що призвело до спричинення шкоди /а.с. 180-181/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 розгляд справи № 906/621/20 призначено в режимі відеоконференції із Господарським судом Житомирської області, де братиме участь представник позивача.

В судовому засіданні 13.01.2021 представник ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Житомирської обласної дирекції «НАСК «ОРАНТА» підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду скасувати, стягнути з відповідача відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 28 444,42 грн.

Представник відповідача Комунального виробничо-господарського підприємства та третя особа ОСОБА_1 заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзивах на неї, просили оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 13.10.2020 у справі № 906/621/20 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.04.2019 між ПАТ «НАСК «Оранта» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено поліс № АМ/9779691 обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є «FORD TRANSIT-FT-100L» державний номер НОМЕР_1 /а.с.14-15/.

19.07.2019 о 08 год. 50 хв. громадянин ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «FORD TRANSIT-FT-100L» державний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог п.16.11 Правил дорожнього руху України, рухаючись по вул. Жмаченка в м. Коростені, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вулицею Івана Котляревського не надав перевагу в русі автомобілю марки «HONDA CR-V RE 6» державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі та скоїв зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

За наслідками вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди 19.07.2019 складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 004929 /а.с. 96/.

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29.08.2019 у справі № 279/3783/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн /а.с.7/.

14.08.2019 складено адміністративний протокол серії ОБ №006507 у відношенні ОСОБА_1 , працюючого головним інженером КВГП м. Коростеня. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 будучи посадовою особою, відповідальною за експлуатаційний стан, не вчинив заходів щодо встановлення дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» по вул. Жмаченка зі сторони вул. Базарна, чим порушив правила п.3 ст.12 Закону України «Про дорожній рух», що стало супутньою причиною ДТП за участю автомобіля «HONDA» д.н.з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «FORD TRANSIT» державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено, що вказаний знак був присутній, після викрадення (пропажі) звернень та повідомлень не було, дата пропажі знаку не відома /а.с.40/.

27.09.2019 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області прийнято постанову у справі № 279/4291/19, якою звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.4 ст.140 КУпАП за малозначністю, обмежившись усним зауваженням; провадження по справі закрито /а.с.6/.

Відповідно до Звіту № 30/19 від 19.07.2019 про оцінку автомобіля HONDA CR-V, 2009 р/в, д/н НОМЕР_2 , складеного суб`єктом оціночної діяльності СПД ФОП Бовкуновим Юрієм Опанасовичем, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, завданого власнику КТЗ HONDA CR-V, державний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_3 , 2009 року випуску сірого кольору складає 58 311,05 грн /а.с.10/.

26.11.2019 потерпілий внаслідок ДТП - ОСОБА_3 (потерпіла сторонам внаслідок ДТП) звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про страхове відшкодування /а.с. 33-34/.

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність водія «FORD TRANSIT-FT-100L» державний номер НОМЕР_1 була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхова компанія виплатила власнику транспортного засобу HONDA CR-V RE 6, державний номер НОМЕР_2 , згідно ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування у розмірі завданих збитків з урахуванням франшизи (1 000,00 грн) та без урахування фарбування заміненого диска в колесі (1 577,80 грн), а саме 56 888,85 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2005 від 15.01.2020 /а.с.13/.

06.04.2020 ПАТ «НАСК «Оранта» звернулася до відповідача - Комунального виробничо-господарського підприємства з регресною вимогою № 0690-05-81/218 про сплату 56 888,85 грн, як до організації, що відповідає за стан дороги, оскільки шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди, виникла з вини ОСОБА_1 , який будучи посадовою особою, відповідальною за експлуатаційний стан доріг, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.140 КУпАП, та не вжив заходів щодо встановлення дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», що і стало причиною ДТП.

Розглянувши регресну вимогу від 06.04.2020 № 0690-05-81/218, відповідач листом № 389 від 21.04.2020 повідомив позивача про її безпідставність та необґрунтованість /а.с.22/.

Викладені обставини слугували підставою для звернення ПАТ «НАСК «Оранта» з позовом до Господарського суду Житомирської області про стягнення з Комунального виробничо-господарського підприємства збитків (суму сплаченого страхового відшкодування) в порядку регресу в розмірі 28 444,42 грн (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08.10.2020 № 644), оскільки дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок винних дій посадової особи - інженера Комунального виробничо-господарського підприємства ОСОБА_1 .

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 335 ГК України передбачено, що об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі , грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Наведена стаття, яка дублює положення ст. 27 Закону «Про страхування» та надає страховикові право звернутися з вимогою до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 38.1.2 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведено у ст. 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, суд самостійно встановлює наявність чи відсутності складу цивільного правопорушення у деліктних правовідносинах.

Як уже зазначалось, звертаючись з позовною заявою до господарського суду, ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Житомирської обласної дирекції «НАСК «ОРАНТА» зазначало, що дорожньо-транспортна пригода 19.07.2019 сталася внаслідок винних дій особи - інженера Комунального виробничо-господарського підприємства ОСОБА_1, стосовно якого 14.08.2019 складено адміністративний протокол та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 140 КУпАП.

Таким чином, у контексті спірних правовідносин необхідно враховувати і положення законодавства, яке регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про автомобільні дороги», автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про автомобільні дороги», орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає, у тому числі, за стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про автомобільні дороги», вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про автомобільні дороги», управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про дорожній рух», до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про дорожній рух», власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

За змістом п. 5 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 за № 198, власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища.

Пунктом 11 вказаних Правил передбачено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: - своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; - постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; - відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів; - разом з уповноваженим підрозділом Національної поліції брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони сталися, та усувати виявлені недоліки.

Отже у розумінні наведених норм, у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася саме з причин незадовільного утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами. При цьому останні разом з уповноваженим підрозділом Національної поліції повинні брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод,

На думку позивача, протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 006507 від 14.08.2019 та постанова Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27.09.2019 у справі № 279/4291/19, якими встановлено факт порушення посадовою особою відповідача ч.4 ст.140 КУпАП, є беззаперечними доказами вини ОСОБА_1 у бездіяльності, що спричинила 19.07.2019 ДТП та майнову шкоду потерпілій особі.

Згідно з ч. 4 ст.140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення покладається на посадових осіб у разі порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, а саме: порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Так, постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27.09.2019 у справі № 279/4291/19 посадову особу - головного інженера Комунального виробничо-господарського підприємства ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 140 КУпАП за малозначністю.

При розгляді вказаної справи не встановлено вини ОСОБА_1 саме у вчиненні ДТП, або ж причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою із заподіяною шкодою, разом з тим, у даному судовому рішенні лише констатовано викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ № 006507 від 14.08.2019 обставини.

Апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №006507 від 14.08.2019 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за невчинення заходів щодо встановлення дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» складено лише через 25 днів після ДТП, яка сталася 19.07.2019.

ОСОБА_1 , як посадова особа Комунального виробничо-господарського підприємства, не брав участі в огляді місця дорожньо-транспортної пригоди 19.07.2019 для визначення дорожніх умов, за яких вона сталася, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 004929 від 19.07.2019.

Адміністративний протокол є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, який містить дані, що мають значення для правильного вирішення спору, але останній не має юридичної сили встановленого факту вини особи щодо якої він винесений.

Натомість, з наявної у матеріалах справи постанови Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29.08.2019 у справі № 279/3783/19, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 07.11.2019, вбачається, що винним у ДТП, яка мала місце 19.07.2019, є водій транспортного засобу марки «FORD TRANSIT-FT-100L» державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 внаслідок порушення ним п. 16.11 Правил дорожнього руху України.

Пунктом 16.11 Правил дорожнього руху України передбачено, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Так, в матеріалах справи відсутні належні докази того, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 19.07.19 в м. Коростені, вул. Івана Котляревського, за участю транспортних засобів «FORD TRANSIT-FT-100L» державний номер НОМЕР_1 та HONDA CR-V RE 6, державний номер НОМЕР_2 , сталася саме з причин відсутності знаку 2.1 «Дати дорогу».

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Частиною 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, у розумінні наведеної норми не підлягають доказуванню преюдиціально встановлені факти, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.

Таким чином, апеляційний суд зауважує, що постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29.08.2019 у справі № 279/3783/19, що набрала законної сили після її перегляду в апеляційному порядку Житомирським апеляційним судом, встановлено вину гр. ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення у вигляді недотримання ним Правил дорожнього руху при скоєнні 19.07.2019 ДТП, тобто той факт, що у спірних правовідносинах сторін мала місце протиправна поведінка саме водія транспортного засобу марки «FORD TRANSIT-FT-100L», державний номер НОМЕР_1 .

Крім того, слід зазначити, що вина ОСОБА_2 , що призвела до дорожньо-транспортної пригоди та спричинила пошкодження транспортних засобів, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 19.07.2019 серії БД № 004929, в якому, зокрема, відсунє посилання на те, що ДТП сталася за відсутності дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» /а.с.96/, а також, письмовими поясненнями водія транспортного засобу марки HONDA CR-V RE 6, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 /а.с.94/.

У контексті вищенаведених обставин справи, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на те, що саме за відсутності дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» автомобілі учасників ДТП отримали пошкодження, що призвело до спричинення шкоди, оскільки постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29.08.2019 у справі № 279/3783/19 та постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27.09.2019 у справі № 279/4291/19 вина Комунального виробничо-господарського підприємства, так само і посадової особи - головного інженера ОСОБА_1 (особа, яка перебувала у трудових відносинах із відповідачем) у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 19.07.2019, та спричиненій нею шкоді не встановлена.

З огляду на викладене колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що спричинена вказаною дорожньо-транспортною пригодою шкода має бути відшкодована в порядку регресу саме Комунальним виробничо-господарським підприємством, тоді як доказами наявними в матеріалами справи підтверджено, що саме в діях водія автомобіля транспортного засобу «FORD TRANSIT-FT-100L» ОСОБА_2 наявні порушення вимог Правил дорожнього руху України, які і знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП та спричиненими збитками.

Таким чином, при розгляді даного спору позивачем не доведено наявності всіх складових елементів, що є необхідним для відшкодування матеріальної шкоди, а саме: протиправної поведінки та прямий причинний зв`язок між завданою шкодою та поведінкою відповідача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини, на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, адже не спростовують наведених судових висновків, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Житомирської обласної дирекції «НАСК «ОРАНТА» не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 13.10.2020 у справі № 906/621/20 відсутні.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Житомирської обласної дирекції "НАСК "ОРАНТА" на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.10.2020 у справі № 906/621/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 13.10.2020 у справі № 906/621/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 906/621/20 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "18" січня 2021 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Юрчук М.І.