-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" січня 2021 р. Справа№ 910/17925/14
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Копитової О.С.
суддів: Полякова Б.М.
Сотнікова С.В.
за участю секретаря судового засідання: Гуньки О.В. у присутності представників сторін згідно протоколу судового засідання від 19.01.2021 року розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2018 року
у справі №910/17925/14 (суддя Пасько М.В.)
за позовом ліквідатора фізичної особи-підприємця Гордійчука І.О. арбітражного керуючого Степаненка В.В.
до 1. ОСОБА_2
2. товариства з обмеженою відповідальністю "МІДВЕСТ"
про визнання договорів недійсними та скасування рішення про їх державну реєстрацію
за участю третьої особи ОСОБА_1
в межах справи №910/17925/14
за заявою фізичної особи-підприємця Гордійчука І.О.
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2018 року у справі №910/17925/14 позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу №2790 від 26.10.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кударенко В.М. щодо квартири АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу №5995 від 31.10.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Олофінським О.В. щодо квартири АДРЕСА_1 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №32131091 від 31.10.2016; здійснено розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2018 року у справі №910/17925/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ліквідатора Фізичної особи-підприємця Гордійчука І.О., арбітражного керуючого Степаненка В.В.
Обґрунтовуючи правомірність звернення до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 зазначала, що є дружиною ОСОБА_2 , який є відповідачем по справі (свідоцтво про одруження НОМЕР_1 від 28.04.2000), а квартира АДРЕСА_1 є їх спільною сумісною власністю.
В поданій апеляційній скарзі скаржник зазначає, що вважає оскаржуване рішення незаконними та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника господарському суду був непідвідомчий спір щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 31.10.2016 року, який був укладений між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "МІДВЕСТ" (надалі по тексту - ТОВ "МІДВЕСТ"), та скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру, а ліквідатор фізичної особи-підприємця Гордійчука І.О. (надалі по тексту - ФОП Гордійчук І.О., боржник) обрав неправильний спосіб захисту прав та інтересів, які він вважав порушеними.
З посиланням на ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» апелянт наголошує, що в межах провадження справи про банкрутство можуть бути визнані недійсними правочини, укладені виключно боржником, при цьому стороною правочину укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "МІДВЕСТ" боржник не був.
Права ж особи, яка вважає себе власником майна, яке незаконно вибуло з його володіння не підлягають захисту з використанням правового механізму, передбаченого ст. 215 216 ЦК України, а можливий шляхом пред`явлення індикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав передбачених ст.ст. 387, 388 ЦК України.
Також на думку апелянта вимога про скасування державної реєстрації права власності на квартиру, власником якої є фізична особа також була непідвідомча господарському суду міста Києва, оскільки підлягала розгляду місцевим загальним судом в силу того, що такий спір є спором про цивільне право.
Таким чином, підсумовуючи апеляційну скаргу скаржник вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки місцевий суд прийняв рішення за відсутності письмової згоди учасників справи здійснювати розгляд справи у той самий день, коли було призначено підготовче засідання у даній справі; в межах розгляду справи про банкрутство місцевий суд не мав правових підстав розглядати вимоги про визнання недійсним правочину, який не укладався боржником; місцевим судом було прийнято до розгляду заяву «про збільшення розміру позовних вимог», яка не була такою за своєю суттю, а містила вимоги про об`єднання в одному провадженні кількох вимог, які підлягали розгляду за правилами різних судочинства.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №910/17925/14 передано колегії суддів у складі головуючого судді: Верховця А.А., суддів: Остапенка О.М., Доманської М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 року зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та призначено до розгляду на 11.02.2020 року.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2018 року залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеною постановою ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, за результатами розгляду якої Верховним Судом прийнято 17.06.2020 року постанову, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 року у справі № 910/17925/14 скасовано, справу в скасованій частині передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №910/17925/14 передано колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Грека Б.М., Отрюха Б.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 року зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та призначено до розгляду на 12.08.2020 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 року виправлено описки в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 року стосовно дати призначення судового засідання з 12.08.2020 року на 26.08.2020 року.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 року, у зв`язку з перебуванням судді Грека Б.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Отрюха Б.В., Сотнікова С.В.
25.08.2020 року на електронну адресу суду від представника ФОП Гордійчука І.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на не повідомлення ФОП Гордійчука І.О. про дачу та час розгляду апеляційної скарги у встановленому порядку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 року вищевказаною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2018 року у справі №910/17925/14 та призначено до розгляду на 26.08.2020 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 року залучено ОСОБА_1 до участі у справі №910/17925/14 у якості третьої особи. Розгляд справи №910/17925/14 відкладено на 14.10.2020 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського від 28.08.2020 року розгляд справи №910/17925/14 перепризначено на 15.10.2020 року, в зв`язку з тим, що 14.10.2020 року є вихідним святковим днем.
15.10.2020 року на електронну адресу суду до початку судового засідання від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на ознаки вірусної хвороби COVID-19 у представника.
Також, 15.10.2020 року до початку судового засідання на електронну адресу суду від представника ФОП Гордійчука І.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на зайнятість представника в іншому судовому засіданні Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 року розгляд справи №910/17925/14 відкладено на 18.11.2020 року
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.11. 2020 року, у зв`язку з перебуванням судді Отрюха Б.В. який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2020 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Сотнікова С.В., Грека Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 18.11.2020 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 року розгляд справи №910/17925/14 відкладено на 02.12.2020 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 року відкладено розгляд справи на 13.01.2021 року та витребувано у господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17925/14 про банкрутство ФОП Гордійчука І.О.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 року, у зв`язку з перебуванням судді Грека Б.М. який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2021 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Сотнікова С.В., Полякова Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 13.01.2021 року.
13.01.2021 року через відділ документального забезпечення суду до початку судового засідання від товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 року надійшло клопотання про долучення документів.
В судовому засіданні 13.01.2021 року представники які з`явились надали пояснення по суті апеляційної скарги, при цьому встановлено, що на запит апеляційного суду матеріали справи з господарського суду міста Києва не надходили, в зв`язку з чим в судовому засіданні оголошено перерву до 19.01.2021 року.
19.01.2021 року до початку судового засідання через відділ документообігу суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 року надійшло клопотання про долучення документів: а саме: кредитного договору №30/06-USD-CK від 14.06.2006 року; іпотечного договору від 14.06.2006 року, реєстровий №1189.
В судовому засіданні 19.01.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч. 1 та ч.2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2014 року порушено провадження у справі №910/17925/14 про банкрутство ФОП Гордійчука І.О.
Постановою господарського суду міста Києва від 22.10.2014 року ФОП Гордійчука І.О. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Степаненка В.В.
26.10.2016 року між Гордійчуком І.О. та товариством з обмеженою відповідальністю "Мідвест" (надалі по тексту - ТОВ "Мідвест") було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. за номером № 2790.
31.10.2016 року між ТОВ "Мідвест" та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Олофінським О.В. за номером № 5995.
Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Степаненко В.В., звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу серія та номер 5995 від 31.10.2016 року виданий Олофінським О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу щодо квартири АДРЕСА_2 та скасувати рішення про державну реєстрацію зазначеного правочину.
В подальшому ліквідатор подав заяву про збільшення позовних вимог в якій просив визнати недійсними договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ,:
- від 26.10.2016 року, укладеного між Гордійчуком І.О. та ТОВ "МІДВЕСТ" який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. за номером № 2790;
- від 31.10.2016 року, укладеного між ТОВ "Мідвест" та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Олофінським О.В. за номером № 5995;
а також заявив вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний № 32131091 від 31.10.2016 року.
За твердженням позивача боржник після порушення провадження по справі про банкрутство без відома ліквідатора боржника відчужив належне йому майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , що суперечить приписам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2018 року у справі №910/17925/14 позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 2790 від 26.10.2016, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кударенко В.М. щодо квартири АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 5995 від 31.10.2016, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Олофінським О.В. щодо квартири АДРЕСА_1 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний № 32131091 від 31.10.2016. Здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 року за результатами розгляду апеляційної скарги особи, яка не була залучена до участі у справі - ОСОБА_1 , рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2018 року у справі №910/17925/14 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17.06.2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 року у справі №910/17925/14 скасовано. Справу №910/17925/14 в скасованій частині передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що під час вирішення цього спору господарські суди повинні були достеменно дослідити та з`ясувати, зокрема, зміст, характер права та охоронюваного законом інтересу, за захистом якого позивач у цьому випадку звернувся до господарського суду, тобто на захист якого саме порушеного права (інтересу) позивач подав цей позов; дослідити дійсні права сторін стосовно предмета спору, зважаючи на предмет і підстави заявленого позову, чого судом апеляційної інстанції зроблено не було.
Під час апеляційного перегляду за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції, встановивши, що рішення суду першої інстанції, ухвалене, в тому числі, щодо її прав та інтересів, однак вказана особа не була залучена до участі у справі, не врахував правових висновків Верховного Суду щодо застосування ст.277 ГПК України, не вирішив питання про залучення такої особи до участі у справі.
Апеляційним судом не було повно і всебічно з`ясовано обставини, які входили до предмету доказування у цій справі, виходячи із предмета і підстав позову, з огляду на спосіб захисту, обраний позивачем для захисту його права, не розглянуто та не надано оцінку всім доводам і запереченням сторін по суті заявлених вимог, не враховано правову позицію Верховного Суду у аналогічних справах, як і не обґрунтовано необхідність відступити від висновків щодо застосування норм права, викладених у них.
Враховуючи викладені обставини та приймаючи до уваги приписи ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
Предметом розгляду в даній справі є вимоги ліквідатора ТОВ "Мідвест" арбітражного керуючого Степаненка В.В. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ,:
- від 26.10.2016 року, укладеного між Гордійчуком І.О. та ТОВ "МІДВЕСТ" який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. за номером № 2790;
- від 31.10.2016 року, укладеного між ТОВ "Мідвест" та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Олофінським О.В. за номером № 5995;
а також вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний № 32131091 від 31.10.2016 року.
Звертаючись з відповідним позовом до суду, з урахуванням поданих доповнень, ліквідатор з посиланням на приписи ст. 38, 90, 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначав, що ФОП Гордійчук без згоди ліквідатора відчужив належне йому майно, яке включено ліквідатором до складу ліквідаційної маси і кошти від продажу якого мають бути спрямовані на погашення вимог кредиторів банкрута. При цьому ліквідатор, як на підставу для задоволення свої вимог посилався на ст. ст. 215, 216 ЦК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. При цьому ч. 1 ст. 20 цього ж Закону передбачено підстави, за яких можуть бути визнані недійсними правочини або майнові дії, вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.
З огляду на зміст наведених норм вимоги про визнання недійсними правочинів підлягають розгляду в межах справи про банкрутство у випадках, коли їх стороною є безпосередньо боржник (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16).
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України
Звертаючись до місцевого суду у межах провадження справи про банкрутство №910/17925/14 із позовною заявою до ОСОБА_2 , ліквідатор боржника просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 31.10.2016 року, оскільки вважав, що квартира набута у власність ОСОБА_2 на підставі правочину, який був укладений з боржником у справі про банкрутство - Гордійчуком І.О .
В подальшому, встановивши, що спірне майно вибуло з володіння боржника на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2016 року, укладеного між боржником та ТОВ "Медінвест", ліквідатор подавши заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив суд розглянути ще й вимогу про визнання недійсним вказаного договору від 26.10.2016 року.
Задовольняючи позовні вимоги ліквідатора боржника, судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що ОСОБА_2 набув право власності на спірне майно не на підставі правочину з боржником, а на підставі правочину з іншою особою, - ТОВ "Мідвест".
В даному випадку ліквідатор в межах одного позову об`єднав вимоги про визнання недійсним правочину, укладеного безпосередньо боржником, та правочину укладеного іншими особами без участі боржника, посилаючись при цьому на свої повноважені визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що є необґрунтованим. В будь-якому випадку на час дії Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у викладеній редакції у ліквідатора були відсутні повноваження на оскарження в судовому порядку в рамках справи про банкрутство угод (навіть якщо предметом цих договорів було майно боржника) стороною яких боржник не був.
В даному випадку, задовольняючи позов ліквідатора боржника, місцевий суд не звернув увагу на те, що права особи, яка вважає себе власником майна, яке незаконно вибуло з його володіння, не підлягають захисту з використанням правового механізму, передбаченого ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.
Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності, зокрема власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).
У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України.
Правова позиція, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів, викладена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 05.10.2016 року у справі № 916/2129/15 та від 25.01.2017 року у справі № 916/2131/15, яка не була взята до уваги судом першої інстанції.
Також, відповідна позиція, викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 10.05.2018 року у справі №29/5005/6381/2011.
В даному випадку, на думку апеляційного суду ліквідатором боржника невірно обраний спосіб захисту порушеного права, яке на його думку було порушено відчуженням спірного майна. Позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння ліквідатором не заявлялось.
Крім того, слід наголосити на наступних обставинах. Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище провадження справі про банкрутство ФОП Гордійчука здійснюється відповідно до положень ст.ст. 90, 91 Закону України Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 8 ст. 90 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов`язаних з визнанням банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності. У разі визнання фізичної особи-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно фізичної особи-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов`язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», продажу підлягає все майно фізичної особи, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що відповідно до редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка чинна з 19.01.2013 року та застосовується до боржника у даній справі, законодавцем виключається можливість задоволення вимог кредитора-заставодержателя за вимогами не пов`язаними з підприємницькою діяльністю та виключається можливість включення до ліквідаційної маси і реалізації ліквідатором предметів застави (іпотеки) за зобов`язаннями, не пов`язаними з підприємницькою діяльністю.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 16.04.2019 року у справі № 916/458/14.
Як вбачається з матеріалів справи, а також матеріалів справи №910/17925/14 про банкрутство ФОП Гордійчука І.А. та встановлено вище, квартира, яка була предметом спору, була передана Гордійчуком І.А (як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем) в іпотеку публічного акціонерного товариства «Експобанк» (надалі по тексту- ПАТ «Експобанк») на підставі Іпотечного договору від 14.06.2006 року.
Зазначений Іпотечний договір забезпечував виконання зобов`язання ОСОБА_5 за Кредитним договором №30/06-USD-CK, укладеним з ПАТ «Експобанк».
Згідно вказаного Кредитного договору, банк надав грошові кошти в розмірі 260 000 дол. США під 14,5% річних на умовах забезпеченості кредиту, його цільового використання, строковості, повернення та платності.
В пункті 1.6 Кредитного договору №30/06-USD-CK зазначено, що кредит надається на споживчі цілі сім`ї (подружжя) Позичальника.
Таким чином, спірна квартира була передана боржником в іпотеку за зобов`язаннями третьої особи, а не зобов`язаннями боржника, які пов`язані з його підприємницькою діяльністю як фізичної особи-підприємця. В зв`язку з чим квартира не підлягала включенню до ліквідаційної маси банкрута - ФОП Гордійчука І.А. і відповідно у ліквідатора були відсутні підстави для звернення до суду з позовом про визнання недійсними угод боржника, якими відчужувалось майно боржника що не підлягає включенню до його ліквідаційної маси.
Крім того, колегія суддів враховує і той факт, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, Гордійчук І.А. зареєстрований, як фізична особа-підприємець - 17.09.2007 року, тоді як договір іпотеки, згідно якого спірна квартира була передана банку в іпотеку укладений 14.06.2006 року. Тобто реєстрація боржника як фізичної особи-підприємця відбулась пізніше ніж спірне майно було передано в іпотеку банку, що однозначно свідчить про те, що вказане майно передано в іпотеку банку за зобов`язаннями не пов`язаними з його підприємницькою діяльністю.
З урахуванням викладених обставин господарський суд міста Києва дійшов невірного висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог ліквідатора боржника про визнання оспорюваних угод недійсними та відповідно прийняв рішення без з`ясування всіх обставин справи в повному обсязі, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Крім того слід зазначити, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, це є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Виходячи з вимог ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування с обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладені обставини колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2018 року у справі № 910/17925/14 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2018 року у справі № 910/17925/14 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
4. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
5. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки встановлені ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 19.01.2021 року
Головуючий суддя О.С. Копитова
Судді Б.М. Поляков
С.В. Сотніков
скопійовано
-
скопійовано
-
