-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" січня 2021 р. Справа№ 925/1770/15
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Копитової О.С.
Сотнікова С.В.
за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В.
у присутності представників сторін:
від ТОВ „Трейдфілд Україна": Черноуз Б.І. - довіреність №22 від 06.09.2018
від Держагентства резерву України: Лук`янов Р.І. - дов. №564/0/4-20 від 03.03.2020
від Київської міської прокуратури: Лиховид О.С. - посв. №058217 від 01.12.2020
розглянувши апеляційну скаргу Державного агентства резерву України на ухвалу господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 року
у справі № 925/1770/15 (суддя Боровик С.С.)
за заявою Державного підприємства „Златодар"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 року у справі №925/1770/15 задоволено клопотання Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі №925/1770/15, припинено процедуру розпорядження майном ДП „Златодар" та повноваження розпорядника майна Новосельцева В.П., провадження у справі №925/1770/15 про банкрутство ДП „Златодар" закрито, дії мораторію на задоволення вимог кредиторів скасовано.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Державне агентство резерву України звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 року у справі №925/1770/15, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Копитова О.С.
Ухвалою суду від 16.12.2020 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Держагентства резерву України на ухвалу господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 року у справі №925/1770/15, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 14.01.2021 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У поданих через відділ документального забезпечення суду відзивах на апеляційну скаргу представники ТОВ „Трейдфілд Україна" та Черкаської обласної прокуратури просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
До початку судового засідання від скаржника засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із неможливістю забезпечення участі свого представника через введення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів.
В судове засідання 14.01.2021 року з`явились представники ТОВ „Трейдфілд Україна", Держагентства резерву України та Київської міської прокуратури.
Розглянувши в судовому засіданні заявлене клопотання про відкладення розгляду справи та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з наведених у ньому мотивів, оскільки повноважний представник скаржника з`явився в судове засідання 14.01.2021 року.
Представник Держагентства резерву України вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 року у справі №925/1770/15, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представники ТОВ „Трейдфілд Україна" та Київської міської прокуратури проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
14.01.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 року у даній справі - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.12.2015 року порушено провадження у справі №925/1770/15 про банкрутство ДП „Златодар", розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Новосельцева В.П.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.06.2016 року затверджено реєстр вимог кредиторів ДП „Златодар".
У липні 2020 року Міністерство юстиції України звернулось до суду з клопотанням про закриття провадження у справі №925/1770/15 про банкрутство ДП „Златодар" на підставі п. 9 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства та п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначає, що провадження у справі №925/1770/15 триває більш ніж чотири роки на стадії розпорядження майном і за цей період, зокрема, з моменту порушення справи та до моменту введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (21.10.2019 року) у справі не укладено мирової угоди в процедурі розпорядження майном, а чинна редакція Кодексу України з процедур банкрутства не передбачає такого інституту у процедурі банкрутства як мирова угода.
За твердженням міністерства, боржник є підприємством з державною формою власності, міститься в переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, отже, застосування відносно боржника судової процедури санації чи визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не є можливим.
Крім того, також зазначено, що чинний у справі про банкрутство мораторій упродовж тривалого часу забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів боржника.
За наслідками розгляду заявлених вимог ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 року у справі №925/1770/15 задоволено клопотання Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі №925/1770/15, припинено процедуру розпорядження майном ДП „Златодар" та повноваження розпорядника майна Новосельцева В.П., провадження у справі №925/1770/15 про банкрутство ДП „Златодар" закрито, дії мораторію на задоволення вимог кредиторів скасовано.
Приймаючи дану ухвалу місцевий господарський суд погодився із доводами заявника щодо наявності підстав для закриття провадження у справі про банкрутство, оскільки вищенаведені обставини свідчать про відсутність успішного завершення процедури банкрутства боржника і, як наслідок, позбавляють можливості досягнення мети чинного законодавства про банкрутство щодо повного та часткового задоволення вимог кредиторів.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування вказаної ухвали з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ДП „Златодар" є державним підприємством з державною формою власності та згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником (учасником) юридичної особи-боржника є Державное агентство резерву України.
Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 04.03.2015 року №83 „Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" вбачається, що серед підприємств, що забезпечують розміщення і зберігання матеріальних цінностей державного резерву, визначено ДП „Златодар". Боржник входить до сфери управління Державного агентства резерву України та є підприємством, що має стратегічне значення для економіки держави.
Судом встановлено, що провадження у справі №925/1770/15 про банкрутство ДП „Златодар" порушено відповідно до норм Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який діяв до 21.10.2019 року.
Згідно ч. 3 ст. 214 ГК України, до державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.
В силу до положень ч. 1 ст. 7 Закону про банкрутство (в редакції після 19.01.2013 року, чинного на дату порушення справи про банкрутство та до моменту втрати ним чинності 21.10.2019 року) встановлено, що до суб`єкта господарювання-боржника, щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство, до 21.10.2019 року застосовувались такі судові процедури банкрутства як розпорядження майном боржника, мирова угода, санація (відновлення платоспроможності) боржника, ліквідація банкрута.
Разом з тим, приписами ч. 4 ст. 96 наведеного Закону про банкрутство було встановлено обмеження щодо можливості застосування до юридичних осіб-підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, положень цього Закону в частині санації та ліквідації. До таких суб`єктів господарювання могли бути застосовані виключно процедури розпорядження майном та мирова угода. При цьому, застосування таких судових процедур банкрутства як санація та ліквідація є можливим лише після виключення юридичної особи-боржника у встановленому порядку з переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Отже, як зазначив місцевий господарський суд, до зазначеного державного підприємства до 21.10.2019 року не могли бути застосовані санація та ліквідація, а було можливим завершення процедури його банкрутства лише шляхом укладення мирової угоди.
При цьому, пропозицій щодо укладення мирової угоди матеріали справи не містять, органом, уповноваженим управляти державним майном, боржником та кредиторами до господарського суду Черкаської області суду не подавались та судом не розглядалися.
Як було вказано вище, з 21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який набрав чинності 21.04.2019 року.
Зазначений Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Провадження у справі №925/1770/15 про банкрутство ДП „Златодар" перебуває на стадії розпорядження майном, таким чином подальший розгляд справи судом здійснюється відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Статтею 6 КУзПБ передбачено, що відповідно до цього Кодексу щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.
Тобто, нормами чинного законодавства, що регулюють провадження у справі про банкрутство не передбачено такої судової процедури, як укладення мирової угоди у справі про банкрутство.
За вказаних обставин, враховуючи наявність встановленого законом обмеження щодо застосування до боржника, який має стратегічне значення для економіки держави, процедур санації чи ліквідації (частина четверта статті 96 Закону про банкрутство), не укладення впродовж тривалого часу мирової угоди в процедурі розпорядження майном у цій справі, а також відсутність можливості укласти вирову угоду на підставі положень КУзПБ, місцевий господарський суд дійшов висновку про закриття провадження у даній справі.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що 20.10.2019 року набрав чинності Закон України „Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України „Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 року №145-IX.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень даного закону встановлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Зазначаючи в оскаржуваній ухвалі про встановлені наведеним вище законом обмеження в застосуванні Кодексу України з процедур банкрутства щодо процедур санації та ліквідації стосовно ДП „Златодар", місцевий господарський суд залишив поза увагою те, що вказаний пункт закону містить виключення, а саме: можливість застосування судової процедури ліквідації державних підприємств, що ліквідуються за рішенням власника.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, провадження у справі №925/1770/15 про банкрутство ДП „Златодар" порушено ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.12.2015 року саме за заявою боржника - ДП „Златодар".
Більш того, зі змісту даної ухвали встановлено надання органом управління боржника листом №3079/0/4-15 від 23.10.2015 року погодження на звернення ДП „Златодар" до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.
Отже, за висновками колегії суддів, провадження у наведеній справі порушено та здійснюється за рішенням власника боржника, що унеможливлює застосування в даному випадку обмежень переходу до процедури ліквідації, встановлених Законом України „Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України „Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
Господарський суд першої інстанції вказані обставини при прийнятті рішення не врахував, як наслідок, дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі з огляду на неможливість переходу до процедури ліквідації ДП „Златодар".
Більш того, місцевим судом у мотивувальній частині ухвали (абз. 2, 4, стор. 13) помилково здійснено посилання на ч. 4 ст. 96 Закону про банкрутство, оскільки вказаний закон на момент прийняття оскаржуваного судового рішення втратив чинність, а відтак застосовано норму закону, яка не підлягала застосуванню.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 90 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо:
1) боржник - юридична особа не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того самого боржника;
4) відновлено платоспроможність боржника або погашені всі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів;
5) затверджено звіт керуючого санацією або ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом;
6) до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог;
7) справа не підлягає розгляду в господарських судах України;
8) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника;
9) в інших випадках, передбачених законом.
Провадження у справі про банкрутство може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5 і 7 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 8 і 9 частини першої цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.
Про закриття провадження у справі про банкрутство постановляється ухвала.
В силу ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо:
1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;
2) відсутній предмет спору;
3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;
4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;
5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;
6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
Тобто чинним законодавством не передбачено такої підстави для закриття провадження у справі про банкрутство, як затягування розгляду справи за відсутності можливості переходу до іншої судової процедури у справі про банкрутство та відсутності можливості укладення між кредиторами та боржником мирової угоди.
При цьому, суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 910/7290/19).
Дослідивши матеріали справи колегія суддів зазначає, що предмет спору наразі не припинив свого існування, у справі про банкрутство наявні кредитори із непогашеними вимогами, а також зауважує, що із заявою про порушення відносно боржника справи про банкрутство до суду звернулось саме ДП „Златодар".
Окрім наведеного, судом також враховано наявні у матеріалах справи пояснення розпорядника майна про те, що за весь час процедури розпорядження майном боржника погашено заробітну плату перед працівниками підприємства та вимоги кредиторів першої черги реєстру кредиторів, погашаються вимоги поточних кредиторів та здійснюється господарська діяльність для погашення вимог конкурсних кредиторів.
Отже, враховуючи наявність предмету спору та беручи до уваги заходи, вжиті під час процедури банкрутства, направлені на задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у даній справі з наведених судом першої інстанції мотивів.
При цьому, посилання місцевого суду на практику Верховного Суду (постанови від 10.12.2019 року у справі №906/1290/15 та від 07.10.2020 року у справі №917/1230/15) як на можливість закриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку із відсутністю предмету спору, на переконання судової колегії, є помилковим, оскільки у наведених справах судові рішення було прийнято за інших фактичних обставин.
Так, у справі №906/1290/15 рішення про закриття провадження у справі про банкрутство боржника було прийнято на підставі положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та під час дії Закону України „Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", тобто за іншим правовим регулюванням.
В той час як у справі №917/1230/15 процедура банкрутства боржника була порушена за заявою кредитора і на дані правовідносини розповсюджувались норми Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України „Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" щодо неможливості переходу до процедури ліквідації такого боржника.
Більш того, при прийнятті свого рішення апеляційний суд також виходить із встановленого нормами КУзПБ судового контролю за процесом задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном, який гарантує дотримання прав як кредиторів, так і боржника.
Тоді як за відсутності цього контролю з боку суду у межах справи про банкрутство з підстав, зокрема, закриття провадження у справі про банкрутство, кредитори (окремі кредитори) мають ризики незадоволення їх вимог повністю або частково: внаслідок збільшення та накопичення заборгованості боржника (через припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів тощо - частина восьма статті 41 Кодексу); внаслідок недобросовісної поведінки боржника - задоволення ним на власний розсуд (за власно визначеним пріоритетом) вимог окремих (окремого) кредитора, що не має місце за умови судового контролю під час одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном у справі про банкрутство.
Крім цього, продовження провадження у цій справі про банкрутство боржника задля надання йому можливості погасити вимоги кредиторів у процедурі розпорядження майном дає можливість досягти процесуальної економії та запобігти повторному (неодноразовому) порушенню провадження у справі про банкрутство боржника. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №922/1200/18).
А тому висновки місцевого суду про закриття провадження у справі зроблені також без врахування принципу процесуальної економії.
Згідно ст. 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку із встановленими порушеннями місцевим судом норм права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з огляду на що ухвала господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 року у справі № 925/1770/15 підлягає скасуванню, а справа про банкрутство ДП „Златодар" -направленню до місцевого господарського суду для продовження розгляду.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 280-284 ГПК України та Кодексом України з процесу банкрутство, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного агентства резерву України на ухвалу господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 року у справі №925/1770/15 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 року у справі № 925/1770/15 скасувати.
3. Справу № 925/1770/15 про банкрутство ДП „Златодар" направити до господарського суду Черкаської області для продовження розгляду.
4. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі та державному реєстратору за місцезнаходженням боржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови підписано 19.01.2021 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді О.С. Копитова
С.В. Сотніков
скопійовано
-
скопійовано
-
