ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3460/19Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,

секретар судового засідання - І.В. Іванов,

за участю представників сторін:

від позивачів: О.Є. Михайлін,

від відповідача: Ю.В. Тараненко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХУТОР ЦЕНТРАЛЬНАЯ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2020 (суддя Волков Р.В., м. Одеса, повний текст складено 31.07.2020)

у справі №916/3460/19

за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХУТОР ЦЕНТРАЛЬНАЯ"

про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хутор Центральная" (далі також - ОСББ "Хутор Центральная", ОСББ), в якому просили:

- визнати недійсним рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , оформлене протоколом від 20 травня 2018 року, та рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 , оформлене протоколом від 20 травня 2018 року;

- скасувати державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хутор Центральная" (код ЄДРПОУ 42225995, дата запису: 11.06.2018, номер запису: 15431020000004164).

В обґрунтування позовних вимог позивачі послались на те, що 20.05.2018 було проведено установчі збори співвласників багатоквартирних будинків (далі - збори) за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, за результатами яких прийнято рішення про створення ОСББ «Хутор Центральная». Вказане рішення було оформлено двома протоколами та додатками до них, якими є опитувальні листки. Позивачі на зборах присутні не були, а замість ОСОБА_1 підпис в опитувальному листку проставлено невідомою особою. Фактично за створення ОСББ проголосували менше 50% співвласників будинків. Відомості про загальний розмір площ та підрахунок голосів не відповідають дійсності. Крім того, не вказано документи, якими підтверджується право власності конкретних мешканців. В протоколах не зазначено кількість співвласників будинків, які взяли участь у письмовому опитуванні. При проведенні установчих зборів було порушено порядок повідомлення співвласників, проведення та оформлення результатів голосування та письмового опитування. За твердженням позивачів, незаконне створення ОСББ порушує їх права на участь в управлінні будинками, тягне за собою необхідність виконувати незаконні рішення органів управління нелегітимного ОСББ. Члени правління після створення ОСББ та усунення колишнього управителя ЖБК «Кварт-Сервіс» почали здійснювати агресивну діяльність по залякуванню мешканців будинку, жодних загальних зборів не проводять. Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2020 позов задоволено.

Рішення суду мотивоване тим, що, оскільки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є співвласниками будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, які входять до складу ОСББ, суд визнав доведеним наявність у позивачів права звертатися до суду за захистом своїх прав як співвласників будинків з огляду на прагнення до усунення порушень законодавства при створенні об`єднання співвласників будинків, у яких позивачі володіють нерухомим майном, та з метою належного організаційного оформлення управління багатоквартирним будинком з урахуванням вимог законодавства. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що з наданих копій реєстраційної справи ОСББ не вбачається номеру довідки, яка б надала змогу, зокрема, державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пересвідчитись у наявності чи відсутності прав власності. У протоколах, якими оформлені оспорювані рішення установчих зборів співвласників вказаних вище будинків, у графі "документ, що підтверджує право власності на квартиру/нежитлове приміщення" вказано "відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно". Однак, листки опитування взагалі не містять відомостей про документ, що підтверджує право власності на нерухоме майно, і навіть не містять посилання на відомості державного реєстру. У листках опитування у вказаній графі зазначено «паспорт/технічний паспорт/документ на право власності» або взагалі відсутні будь-які відомості. Вказане дозволило суду дійти висновку, що ініціативна група та інші особи, якими проводилось письмове опитування, не здійснювали належної перевірки наявності або відсутності права власності у особи, якою проставлявся підпис. Водночас, у протоколах зборів відсутні відомості про результати письмового опитування. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку, що рішення про створення ОССБ, оформлене протоколами по будинках 7 та АДРЕСА_2, прийнято всупереч вимогам Законів України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", так як мало місце порушення порядку проведення установчих зборів співвласників та відсутність належної кількості голосів для прийняття рішення про створення ОСББ, а отже, у даному випадку наявні підстави для скасування оспорюваного рішення. Також суд зазначив, що позивачі не були належним чином повідомлені про проведення установчих зборів.

Не погодившись із рішенням суду, ОСББ "Хутор Центральная" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати вказане вище рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Так, апелянт зазначив, що не існує такого способу захисту права як скасування державної реєстрації ОСББ, а посилання суду першої інстанції при цьому на п. 2 ч. 1 ст. 25 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" є грубим порушенням норм матеріального права. При цьому скаржник вказав, що жодною нормою закону не передбачено скасування державної реєстрації, а лише прийняття рішення про припинення юридичної особи шляхом ліквідації. Отже, як вважає ОСББ, оскільки обраний позивачами предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Відповідач також наполягає, що всі співвласники обох будинків були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними відправленнями. Також судом безпідставно не враховано надані до справи фіскальні чеки Укрпошти, якими підтверджується направлення повідомлення співвласникам зазначених будинків про проведення установчих зборів. Апелянт наполягає на тому, що місцевий господарський суд фактично не встановив дійсні обставини справи ані щодо кількості власників, ані щодо кількості осіб, які прийняли участь у голосуванні, ані щодо загальних площ будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , ані щодо загальної кількості голосів «ЗА» створення ОСББ.

До апеляційної скарги були додані нові докази у копіях, а саме:

- документ кур`єрської служби доставки № 8317 від 30.04.2018 та реєстр згрупованого відправлення про направлення повідомлення співвласникам багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 про проведення установчих зборів 20.05.2018 з питань створення ОСББ із зазначеним порядком денним. Всього 70 адресатів на 2 арк.;

- документ кур`єрської служби доставки № 8315 від 30.04.2018 та реєстр згрупованого відправлення про направлення повідомлення співвласникам багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 про проведення установчих зборів 20.05.2018 з питань створення ОСББ із зазначеним порядком денним. Всього 54 адресата на 2 арк.;

- акт про передачу документів від 20.07.2020, яким передано вищевказані докази;

- копії конвертів про поштові відправлення про направлення повідомлень співвласникам про проведення установчих зборів, що повернулись на адресу члена ініціативної групи;

- копію повідомлення про проведення установчих зборів, отриманий співвласником ОСОБА_3 (копія взята з іншої судової справи № 916/2696/18;

- копію конверту, у якому надійшло повідомлення про проведення установчих зборів, отриманого співвласником ОСОБА_3 (копія взята з іншої судової справи №916/2696/18;

- копію повідомлення про проведення установчих зборів, отриманого співвласником ОСОБА_4 (копія взята з іншої судової справи№ 916/2696/18);

- копію повідомлення про проведення установчих зборів, що були публічно розміщені на входах до під`їздів будинків (копія взята з іншої судової справи № 916/2696/18);

- акт про встановлення місця фактичного розташування об`єктів нерухомого майна, виявлення наявності або відсутності розбіжностей між даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та фактичним місцем знаходження об`єктів нерухомого майна від 25.08.2020;

- запит власнику квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_5 від 21.08.2020;

- відповідь на запит власника квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_5 від 25.08.2020;

- роздруківка інформаційної довідки 221307611 щодо квартири АДРЕСА_4 від 23.08.2018.

При цьому відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на подачу нових доказів із зазначенням наступного обґрунтування несвоєчасного їх подання:

- документи кур`єрської служби доставки №8317, № 8315 від 30.04.2018 та реєстри згрупованих відправлень не були подані під час розгляду справи місцевим господарським судом, оскільки не знаходилися у володінні ОСББ та вважалися втраченими з часом. Після розгляду справи з`ясувалося, що вказані докази перебували у члена ініціативної групи ОСОБА_6 . Про передачу вказаних доказів складено відповідний акт від 20.07.2020, який також додається до цієї скарги;

- серед підстав позову були відсутні підстави щодо невизнання позивачами факту не повідомлення інших крім них осіб, тому це не вимагало обов`язку доведення протилежного.

Однак, враховуючи, що суд, не маючи права встановлювати обставини, на які не посилався позивач, задовольнив позов, посилаючись на відсутність повідомлення всіх осіб, для спростування цих підстав відповідач вимушений подати ці докази, так само і докази у вигляді конвертів про поштові відправлення про направлення повідомлень співвласникам про проведення установчих зборів, що повернулись на адресу члена ініціативної групи; докази у вигляді копій повідомлень про проведення установчих зборів, отриманих співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також повідомлення, що були публічно розміщені на входах до під`їздів будинків (копії взяті з іншої судової справи), подаються з апеляційною скаргою, оскільки не були підставою позову, але суд мотивував своє рішення відсутністю тексту вказаних повідомлень.

Щодо акта про встановлення місця фактичного розташування об`єктів нерухомого майна, виявлення наявності або відсутності розбіжностей між даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та фактичним місцем знаходження об`єктів нерухомого майна від 25.08.2020, вказаний документ був створений після розгляду справи, тому не міг бути поданим, однак підтверджує обставини що стосуються фактичного розташування квартир та суперечності у реєстрі прав. Так само і запит власнику квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_5 від 21.08.2020 та відповідь на запит власника цієї квартири від 25.08.2020, роздруківка інформаційної довідки 221307611 щодо квартири №203 від 23.08.2018.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.09.2020 було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою (колегія суддів у складі: головуючий суддя М.А. Мишкіна, судді О.Ю. Аленін, Л.В. Лавриненко).

Головуючий суддя М.А. Мишкіна з 28.09.2020р. по 13.10.2020р. перебувала у відпустці (накази в.о. голови суду від 15.09.2020р. №215-в., від 28.09.2020р. № 234-в, наказ голови суду від 05.10.2020р. № 240-в).

Суддя Л.В. Лавриненко з 05.10.2020р. по 16.10.2020р. перебувала у відпустці відповідно до наказу голови суду від 05.10.2020 №239-в.

20.10.2020 головуючий суддя заявила самовідвід, подавши письмову заяву в порядку статті 35 ГПК України, яку задоволено ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020, відведено суддю Мишкіну М.А. від розгляду справи №916/3460/20; справу №916/3460/19 передано для повторного автоматизованого розподілу для заміни відведеного головуючого судді в порядку, встановленому ст.32 ГПК України. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Поліщук Л.В. , судді: Лавриненко Л.В., Бєляновський В.В.

Суддя зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Лавриненко Л.В. 23.10.2020 перебувала у відпустці відповідно до наказу в.о. Голови суду Г.П. Разюк від 22.10.2020 № 251-в, а також з 26.10.2020 по 30.10.2020 відповідно до наказу в.о. голови суду Разюк Г.П. від 29.09.2020 №236-в, що унеможливлювало вирішення питання про прийняття справи №916/3460/19 до провадження та призначення її до розгляду, у зв`язку з чим розпорядженням керівника апарату суду від 26.10.2020 № 423 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3460/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Поліщук Л.В., судді: Бєляновський В.В., Будішевська Л.О.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду ухвалою від 29.10.2020 прийняла справу №916/3460/19 до провадження у новому складі: головуючий суддя Поліщук Л.В., судді: Бєляновський В.В., Будішевська Л.О.

У подальшому, 09.11.2020, суддя зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Бєляновський В.В. також заявив самовідвід, подавши письмову заяву, в порядку статті 35 ГПК України.

Ухвалою від 10.11.2020 заяву судді Бєляновського В.В. від 09.11.2020 про самовідвід у справі №916/3460/19 задоволено, відведено суддю Бєляновського В.В. від розгляду справи №916/3460/20, справу №916/3460/19 передано для повторного автоматизованого розподілу для заміни відведеного судді в порядку, встановленому ст.32 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Поліщук Л.В., судді: Будішевська Л.О., Таран С.В.

Ухвалою від 16.11.2020 прийнято справу №916/3460/19 до провадження у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Поліщук Л.В., судді: Будішевська Л.О., Таран С.В.; розгляд справи №916/3460/19 призначено на 08.12.2020 о 10:00 год.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачі просили відхилити скаргу, залишивши оскаржуване судове рішення без змін, а також поновити строк для подання письмових доказів: копії витягу з ДРРПНМ від 02.04.2018 №119377331 та заяви ОСОБА_16. від 07.10.2020, які не могли бути надані в суді першої інстанції через відсутність у позивачів цих документів.

08.12.2020 у судовому засіданні представником відповідача надано заяву про відвід суддів Будішевської Л.О. і Таран С.В. у справі №916/3460/19 через наявність інших обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості вказаних суддів, пов`язаних із ухваленням судового рішення у справі № 916/752/17 з аналогічним предметом спору. Заявник послався на вирішення у справі № 916/752/17 такого ж питання, яке означено в його апеляційній скарзі, та яке відповідно вже було розглянуто названими суддями. При цьому представник відповідача надав пояснення, що ці обставини стали йому відомі напередодні при підготовці до даного судового засідання.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 08.12.2020 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХУТОР ЦЕНТРАЛЬНАЯ" про відвід суддів Л.О. Будішевської і С.В. Таран від 08.12.2020 у справі № 916/3460/19 залишено без задоволення. 08.12.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 10.12.2020.

У судовому засіданні 10.12.2020 оголошено перерву до 12.01.2021.

09.12.2020 від представника позивачів надійшли письмові пояснення, в яких він заперечує проти поновлення відповідачу строку на подання нових доказів до апеляційної скарги.

30.12.2020 до апеляційного суду надійшло клопотання від представника позивачів про поновлення строку на подання доказів та приєднання до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_10 з посиланням на те, що ця заява була надана нею 29.12.2020, хоча підтверджені нею фактичні обставини мали місце під час проведення установчих зборів ОСББ, а також 11.01.2021 надано письмові пояснення.

У судовому засіданні 12.01.2021 представником відповідача надано заяву про долучення до справи нових доказів і поновлення строків для їх подання. Так, до цієї заяви було додано акт від 11.01.2021 про встановлення арифметичної помилки у акті про передачу документів та лист Таїровської селищної ради від 18.10.2020 № 12-203, посилаючись на те, що вказаний лист був отриманий головою правління ОСББ Шатовою Р.Ю. наприкінці грудня 2020 року, а акт складений останньою та гр. ОСОБА_6 в січні 2021 року.

З приводу вищенаведених клопотань сторін про долучення до справи нових доказів та поновлення строків подання доказів судова колегія зазначає наступне.

Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За положеннями частинами 1, 6 статті 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову; до відзиву додаються, в тому числі, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Частиною 3 статті 80 даного Кодексу визначено, що відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву.

Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позову, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним відзивом, і саме на відповідача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з відзивом. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі судом апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача). При цьому, приписи частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Проте, дослідивши обґрунтування позивачів та відповідача подання до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, суд апеляційної інстанції встановив, що деякі з цих доказів є новими доказами, проте відсутність існування доказів на момент прийняття рішення судом першої інстанції виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів. Щодо решти доказів, які не є новими, однак сторони просять долучити їх до матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що сторонами не наведено обґрунтування неподання цих доказів до суду першої інстанції саме з причин, які б об`єктивно не залежали від них, оскільки наведені сторонами обґрунтування не відповідають таким критеріям як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", у розумінні частини 3 статті 269 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 925/1052/19, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19 та від 17.12.2020 у справі № 910/11857/20.

Таким чином, за відсутності достатнього обґрунтування причин неподання доказів до суду першої інстанції відповідно до вищенаведеного положення ГПК України, останні не можуть братись колегією суддів до уваги, оскільки є недопустимими та не можуть бути покладені в основу рішення у даній справі, а тому у задоволенні вказаних клопотань сторін судом апеляційної інстанції відмовлено.

У судовому засіданні 12.01.2021 представники сторін підтримали свої правові позиції щодо оскаржуваного судового рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 20.05.2018 були проведені установчі збори співвласників багатоквартирних будинків (далі - Збори) за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (далі - будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2).

До порядку денного установчих зборів, які відбулись 20.05.2018, було включено наступні питання: 1) про обрання голови та секретаря загальних зборів; 2) про створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, затвердження назви та місцезнаходження об`єднання; 3) про затвердження статуту об`єднання; 4) вибори правління об`єднання; 5) вибори ревізійної комісії об`єднання; 6) надання повноважень представнику установчих зборів для здійснення державної реєстрації об`єднання.

За результатами проведення 20.05.2018 Зборів ОСББ було прийнято, зокрема, рішення про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хутор Центральная", яке було оформлено двома протоколами установчих зборів від 20.05.2018, додатками до яких є опитувальні листки.

Так, матеріали справи містять копію протоколу установчих зборів по будинку АДРЕСА_11 (т.1 а.с. 16-72), додаток до протоколу по будинку АДРЕСА_1 (листки письмового опитування співвласників) (т.1 а.с. 73-156); протоколу установчих зборів по будинку АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 159-178, т.2 а.с. 1-18) та додаток до протоколу по будинку АДРЕСА_2 (листки письмового опитування співвласників) (т.2 а.с.19-81).

Відповідно до протоколу установчих зборів від 20.05.2018 загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку складає 188 осіб; загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень будинку складає 9899 кв. м.; у зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники у кількості 103 особи, яким належить квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 5508,20 кв. м.

Згідно із протоколом установчих зборів від 20.05.2018 загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 складає 141 особа; загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень будинку складає 7309,80 кв. м.; у зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники у кількості 70 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 3782,87 кв.м.

За створення у житловому будинку АДРЕСА_1 та будинку АДРЕСА_2 об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та затвердження його назви - ОСББ „Хутор Центральная" проголосувало 15 співвласників будинку АДРЕСА_1 , яким належать приміщення, загальною площею 1004,6 кв. м. та 9 співвласників будинку АДРЕСА_2, яким належать приміщення, загальною площею 555,33 кв. м.;

11.06.2018 здійснено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хутор Центральная", номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 1 543 102 0000 004164.

Втім, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна, загальна площа всіх приміщень співвласників будинку АДРЕСА_1 становить 10352,20 кв.м., загальна кількість співвласників - 159 осіб; загальна площа всіх приміщень співвласників будинку АДРЕСА_2 становить 7426,22 кв.м., загальна кількість усіх співвласників - 115 осіб (номер інформаційної довідки 127723968 від 15.06.2018 - т. 2 а.с. 84-180, т. 3 а.с. 1-75).

Звертаючись із вказаним вище позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є власницями квартир у зазначених будинках, послались на те, що не були присутні на Зборах та про їх проведення не повідомлялись.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Згідно із ст.ст. 9, 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками; співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).

Враховуючи вищевикладене, позивачі як співвласники будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що увійшли до ОСББ, яке, за їх твердженням, створено з порушеннями вимог законодавства, мають право звертатися за захистом своїх прав та інтересів як співвласники вказаних будинків.

Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно з частинами 1, 4 статті 4 даного Закону об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання співвласників багатоквартирного будинку полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

В силу ч.ч. 1-4, 7, 9, 10, 11, 12, 14, 17 ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (в редакції Закону від 23 березня 2017 року N 1982-VIII, яка діяла на час створення ОСББ та застосовується в подальшому) об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об`єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку. Для створення об`єднання скликаються установчі збори. Скликання установчих зборів здійснюється ініціативною групою, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень. Повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного. Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників. Якщо в результаті проведення установчих зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частиною дев`ятою цієї статті, проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на установчих зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення установчих зборів. Якщо протягом зазначеного строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважається неприйнятим. Письмове опитування під час установчих зборів об`єднання проводиться в порядку, передбаченому Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення установчих зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти"). Державна реєстрація об`єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об`єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації. У разі створення об`єднання власниками квартир та/або нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках голосування співвласників щодо створення такого об`єднання проводиться у порядку, передбаченому цією статтею, за кожним багатоквартирним будинком окремо. Результати голосування визначаються окремо для кожного багатоквартирного будинку.

Отже, дана норма права імперативно визначає порядок і спосіб повідомлення власників: форма повідомлення обов`язково письмова; повідомляється кожен власник; таке повідомлення вручається власнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 904/2796/17, від 18 вересня 2018 року у справі № 916/782/17, а також постанові ВС від 10.04.2019 у справі № 750/2262/18.

Як вбачається з наданих відповідачем списків про проведення установчих зборів 20.05.2018 з питання створення ОСББ шляхом вручення повідомлення під розписку було повідомлено: 75 співвласників у будинку АДРЕСА_1 та 33 співвласника у будинку АДРЕСА_2. При цьому на підтвердження направлення повідомлень про проведення установчих зборів ОСББ надано список зі штампом Укрпошти (т. 4 а.с. 22-23), на якому проставлено дату 21.06.2018. Також разом із списками надано копію фіскального чеку із датою 21.06.2018 (т. 4 а.с. 22).

Отже, з огляду на проведення Зборів - 20.05.2018, зазначені списки відправлень не можуть підтвердити повідомлення співвласників вказаних будинків про проведення таких зборів.

Також відповідачем надано фіскальні чеки, які підтверджують відправлення співвласникам рекомендованими листами повідомлення про проведення установчих зборів (т.4 а.с.24-30), при дослідження яких встановлено, що з деяких копій неможливо встановити прізвище особи, якій направлялось поштове відправлення. Крім того, майже всі фіскальні чеки містять прізвища нібито співвласників, проте ініціали не співпадають із відомостями державного реєстру речових прав.

Поштовими відправленнями про установчі збори було повідомлено 13 осіб з будинку АДРЕСА_1 (з них 1 особа вже повідомлялась шляхом вручення повідомлення наручно - ОСОБА_11 ) та 26 осіб з будинку АДРЕСА_2 (з них три особи вже повідомлялись шляхом вручення повідомлення наручно - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ).

Однак, судова колегія зазначає, що у матеріалах справи відсутній текст самого повідомлення, з якого б можна було б встановити його зміст, а з наданих фіскальних чеків неможливо встановити адресу, на яку вони направлялись.

Навіть якщо сумарно рахувати вручені наручно повідомлення та враховувати докази поштового відправлення, зі 159 співвласників будинку АДРЕСА_1 про Збори були повідомлені 87 осіб, а зі 115 співвласників будинку АДРЕСА_2 - 56 осіб.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК України).

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

При цьому судова колегія зауважує, що Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачає необхідність повідомлення про час та місце проведення засідання установчих зборів кожного власника, а не лише тих власників, кількість яких достатня для кворуму на установчих зборах. Так, процедура повідомлення ініціативною групою ОСББ усіх співвласників будинку, дотримання якої є свідченням правомірності проведення зборів, не ставиться Законом в залежність від можливості/неможливості впливу голосу певного особи на сам результат голосування. Таким чином, свідченням незаконності прийняття установчими зборами рішення є недотримання ініціативною групою ОСББ порядку повідомлення саме усіх співвласників будинку про проведення засідання, без дослідження обставин впливу голосу певного особи на сам результат голосування.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 916/2556/19, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18 та від 28.04.2020 у справі № 917/971/19.

Оцінивши надані відповідачем докази, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарським судом першої інстанції про недоведення ОСББ дотримання ініціативною групою ОСББ передбаченого ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" порядку повідомлення усіх співвласників багатоквартирних будинків про проведення Зборів, а тому свідчить про незаконність рішення установчих зборів ОСББ від 20.05.2018.

Щодо кількості осіб, які проголосували на Зборах, та питання щодо достатності голосів таких осіб для прийняття відповідного рішення, слід зазначити наступне.

Як вище зазначалось, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 127723968 від 15.06.2018 - т.2 а.с.84-180, т.3 а.с.1-75), загальна площа всіх приміщень співвласників будинку АДРЕСА_1 становить 10352,20 кв.м., загальна кількість співвласників - 159 осіб; загальна площа всіх приміщень співвласників будинку АДРЕСА_2 становить 7426,22 кв.м., загальна кількість усіх співвласників - 115 осіб.

Згідно із протоколами та листками письмового опитування у будинку АДРЕСА_1 за створення ОСББ проголосувало 79 осіб, які є власниками квартир/нежитлових приміщень загальною площею 5132,2 кв.м., що становить менше, ніж 50% від загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень цього будинку (10352,2 кв.м.), так само як і менше, ніж 50% від загальної кількості співвласників квартир та приміщень даного будинку (159 осіб). При цьому, за затвердження статуту проголосувало 77 осіб, які є власниками квартир/нежитлових приміщень загальною площею 5037,5 кв.м.

Разом з тим у будинку АДРЕСА_2 за створення ОСББ проголосувала 51 особа, що є власниками квартир/нежитлових приміщень загальною площею 3414,51 кв.м., що становить менше, ніж 50% від загальної кількості співвласників квартир та приміщень даного будинку (115 осіб) та менше, ніж 50% загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень (7426,22 кв.м.). При цьому за затвердження Статуту ОСББ проголосувало 45 осіб, які є власниками квартир/нежитлових приміщень загальною площею 3034,53 кв.м.

Абзацом 5 ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (ст. 3 цього Закону).

Частиною 5 ст. 12 даного Закону встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Як вбачається з декларацій про готовність об`єктів до експлуатації, декларацію щодо будинку АДРЕСА_1 (№ОД14312510703) було подано 27.12.2012 (т.4 а.с 105-109), а декларацію щодо будинку АДРЕСА_2 (№ОД1421326011) - 17.04.2013 (т.4 а.с. 110-114).

Відтак, вказані будинки мають окрему нумерацію (АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2), та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ці будинки вказані як окремі об`єкти.

Враховуючи встановлену ч. 5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" презумпцію достовірності даних цього реєстру, належність квартир власникам визначалась судом апеляційної інстанції саме згідно з даним реєстром відповідно до номеру будинку.

У своєму відзиві на позов, апеляційній скарзі та поясненнях у засіданнях суду апеляційної інстанції представник ОСББ зазначив, що квартири з номерами з 1 по 99 знаходяться у корпусі АДРЕСА_2, а з номеру 100 по 251 квартири - у корпусі АДРЕСА_1, а у Державному реєстрі речових прав містяться певні помилки.

Так, в апеляційній скарзі та у судовому засіданні 10.12.2020 представник відповідача послався на те, що:

- позивачами та судом було двічі пораховано площу квартири АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_15 ;

- гр. ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_5 , тому його голос і площа квартири неправильно зараховані судом при голосуванні за будинок АДРЕСА_2 , як зазначено у витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно;

- приміщення АДРЕСА_12 площею 119,5 кв.м, що належить ОСОБА_10 , знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , тому результати голосування по цьому приміщенню слід враховувати по будинку АДРЕСА_6 , як зазначено в Державному реєстрі прав на нерухоме майно;

- власниця квартири АДРЕСА_7 ОСОБА_16 не була зареєстрована в Державному реєстрі прав на нерухоме майно на дату проведення установчих зборів 20.05.2018, а тому позивачі та суд безпідставно врахували площу цієї квартири при підрахунку голосів.

Дослідивши вказані заперечення апелянта, судова колегія відхиляє їх з огляду на наступне.

У Реєстрі наявні відомості щодо двох об`єктів (квартир) під номером АДРЕСА_8 , які належать ОСОБА_17 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1544114851237 (т.2 а.с. 85) та ОСОБА_15 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 780082251237 (т.2 а.с. 107), а тому позивачами правильно враховано зазначені два об`єкти нерухомості у розрахунках.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_9 (т.3 а.с.48, т.4 а.с. 76), а ОСОБА_10 є власницею приміщення АДРЕСА_10 (т.2 а.с.99-100).

Згідно із вищезгаданою інформаційною довідкою станом на 15.06.2018 ОСОБА_16 вже була власником квартири АДРЕСА_7 , тоді як відповідачем надано копію довідки від 28.03.2018, тобто станом майже за 2 місяці до проведення Зборів (т.4 а.с.31), і не спростовано, що станом на 20.05.2018 дана особа не була власником зазначеної квартири. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Враховуючи неспростування відповідачем наявності у ОСОБА_16 права власності на квартиру більш вірогідними доказами, ніж ті, що надані позивачем, враховуючи відсутність у матеріалах справи довідки станом безпосередньо на 20.05.2018 та наявність обов`язку у сторін доводити обставини, на які вони посилаються в підтвердження своїх вимог та заперечень, позивачі правильно врахували площу квартири ОСОБА_16 (68,9 кв.м.) у розрахунок по будинку АДРЕСА_1 . Більш того, у судовому засіданні 10.12.2020 представник ОСББ підтвердив, що дана квартира була зареєстрована за ОСОБА_16 , однак у відповідача була відсутня інформація про її власника.

Посилання відповідача на наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно помилок, які ОСББ правомірно не врахувало при розрахунку голосів за утворення ОСББ під час проведення установчих зборів, апеляційна інстанція відхиляє, оскільки відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків" установчі збори можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на квартири та нежитлові приміщення. Тобто законодавець чітко визначив, що саме дані державної реєстрації права власності на вищевказані об`єкти надають можливість скликати установчі збори для створення ОСББ і підрахунку голосів. Власники квартир, які вважають, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно при реєстрації їх власності були допущені помилки, мали право звернутися із заявами до держреєстратора про їх виправлення, проте жодних доказів щодо усунення ймовірних помилок не було надано.

Враховуючи викладене, апеляційна інстанції погоджується з висновком Господарського суду Одеської області, що загальна кількість осіб, яка проголосувала як по будинку АДРЕСА_1, так і по будинку АДРЕСА_2, становить менше 50%, аналогічно площа квартир та нежитлових приміщень, які належать особам, що проголосували за створення ОСББ, становить менше 50% від загальної площі відповідних будинків.

Отже, рішення про створення ОСББ згідно з ч. 9 ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" вважається не прийнятим.

Що стосується підпису ОСОБА_1 , то у матеріалах справи міститься додаток до протоколу установчих зборів - листок письмового опитування співвласника за підписом ОСОБА_1 (т.2 а.с.23).

Позивач стверджує, що не підписувала вказаний листок письмового опитування, однак згідно з наданими відповідачем письмовими заявами свідків вказаний листок було передано чоловіку ОСОБА_1 та повернуто ним наступного дня з підписом останньої.

Відповідно до ч. 11 ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків" письмове опитування під час установчих зборів об`єднання проводиться в порядку, передбаченому Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Частиною 8 статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що письмове опитування співвласників проводиться ініціативною групою та іншими співвласниками за бажанням. Письмове опитування може проводитися щодо одного або декількох питань одночасно. Питання - це текст, у якому викладається пропозиція у вигляді резолюції, щодо якої учаснику опитування пропонується відповісти "за", "проти" або "утримався". Питання повинно мати чітке і зрозуміле формулювання, що не допускає різних тлумачень. Письмове опитування співвласників проводиться шляхом власноручного заповнення ними листків опитування, в яких зазначаються день опитування, прізвище, ім`я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представників), відповідь співвласника на питання "так", "ні" або "утримався", особистий підпис співвласника та особи, яка проводила опитування. Голосування від імені співвласника представником здійснюється в порядку представництва згідно з вимогами цивільного законодавства. Кожен співвласник, який має право голосу, може реалізувати це право під час проведення такого опитування лише один раз з одного питання. Забороняється в процесі проведення письмового опитування співвласників примушувати їх до голосування за або проти прийняття відповідного рішення чи винагороджувати їх за це в будь-якій формі. За результатами підрахунку результатів письмового опитування співвласників особи, які проводили письмове опитування, вносять його результати до протоколу зборів та підводять загальні підсумки голосування щодо всіх питань. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані на зборах співвласників, і голоси співвласників, отримані під час проведення письмового опитування. Листки письмового опитування співвласників пронумеровуються, прошнуровуються та додаються до відповідного протоколу зборів.

Зі змісту зазначених положень слідує, що члени ініціативної групи або інші особи мають бути присутніми при власноручному заповненні співвласником листка опитування, а також перевірити документ, який підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення.

Враховуючи наявність в матеріалах справи копії листка письмового опитування співвласника ОСОБА_1 , який містить підписи та відмітки про голосування, та відсутність при цьому допустимих та достовірних доказів підпису цього листка іншою особою (зокрема, висновку судової почеркознавчої експертизи, як і клопотання про проведення такої експертизи), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про визнання належності підпису ОСОБА_1 позивачці, а отже, її голос підлягав врахуванню, як і площа належного їй об`єкта нерухомого майна.

Надані позивачами витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо внесення запису про вчинення кримінальних правопорушень про підроблення підписів та самоправство (т.4 а.с.205-207) не є допустимими доказами в силу ч.6 ст. 75 ГПК України, згідно з якою саме обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також судова колегія звертає увагу на те, що наявні в матеріалах справи листки опитування взагалі не містять відомостей про документ, що підтверджує право власності опитуваних на нерухоме майно, і навіть не містять посилання на відомості державного реєстру. У листках опитування у вказаній графі зазначено "паспорт/технічний паспорт/документ на право власності" або взагалі відсутні будь-які відомості.

З наведеного слідує, що ініціативна група та інші особи, якими проводилось письмове опитування, не здійснювали належної перевірки наявності або відсутності права власності у особи, якою проставлявся підпис в листку опитування.

Також у деяких листках опитування відсутні дати їх заповнення (т. 1, а.с. 87, 96, 101).

Більш того, в порушення вимог ч. 8 ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" у протоколах Зборів відсутні відомості про результати письмового опитування.

Враховуючи вищевикладене, Господарський суд Одеської області дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про порушення порядку проведення установчих зборів співвласників вказаних будинків, встановленого Законами України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", відсутність належної кількості голосів для прийняття рішення про створення ОСББ, що є підставами для скасування оспорюваного рішення про створення ОСББ.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації ОСББ слід зазначити наступне.

В силу ч. 14 ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" державна реєстрація об`єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об`єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації.

Згідно зі статтею 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу-підприємця вносяться до Реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

За змістом пункту 2 частини першої статті 25 вказаного вище Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, скасування реєстраційної дії/запису в Реєстрі.

Відтак, визнання недійсним рішення установчих зборів має своїм правовим наслідком скасування державної реєстрації юридичної особи, так як відповідна вимога є похідною відносно вимоги про недійсність рішення щодо створення ОСББ.

Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи ОСББ не спростовують висновок господарського суду першої інстанції про наявність у даному випадку підстав для задоволення позову.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а вказане судове рішення слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХУТОР ЦЕНТРАЛЬНАЯ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2020 у справі №916/3460/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови, враховуючи перебування суддів зі складу колегії суддів у відпустках, підписано 19.01.2021.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран