Справа № 369/11426/17

Провадження № 2/369/1049/20

РІШЕННЯ

Іменем України

21.10.2020 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Одинцов О.С.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ будинку та земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року позивач звернувсь до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що позивач є власником Ѕ частини житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , вказане майно позивачу належить на підставі договору дарування від 28.04.2001 року за №2092. Власником іншої частини будинку є відповідач ОСОБА_4 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.07.2000 року №2980. Відповідно до технічного паспорту №619, житловий будинок індивідуального житлового фонду, за адресою АДРЕСА_1 від 26 березня 2001 року, має загальну площу 193,4 кв. м., та житлову 60 кв. м. Земельна ділянка, на якій розташований вищевказаний будинок належить на праві власності відповідачу. Вказав, що між ними виник спір щодо користування користування спірним майно, а тому після уточнення позовних вимог просив суд виділити в натурі та визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до варіанту 1 ( таблиці № 5,6 та додатку №1) висновку судової експертизи №17975/18-42/19070/19-42/19071/1949 від 29.11.2019 року. Виділити позивачу в натурі та визнати за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 згідно додатку №3 до висновку від 29.11.2019 року №17975/18-42/19070/19-42/19071/1949. Виділити ОСОБА_4 в натурі та визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до варіанту 1 ( таблиці № 5,6 та додатку №1) висновку судової експертизи №17975/18-42/19070/19-42/19071/1949 від 29.11.2019 року. Виділити ОСОБА_4 натурі та визнати за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 згідно додатку №3 до висновку від 29.11.2019 року №17975/18-42/19070/19-42/19071/1949. Стягнути судові витрати на користь позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив задоволити позов.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. Просив відмовити в їх задоволенні. Подали до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначили, що фактичний розмір земельної ділянки на якій знаходиться спірний будинок становить 0,0722 га ( кадастровий номер 3222484001:01:012:5044), а тому вказав, що для поділу земельної ділянки для обслуговування Ѕ частки житлового будинку необхідно використовувати саме її. Після уточнення позовних вимог просили суд виділити ОСОБА_4 , в натурі та визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме кімнати: 1-3, 1-4, 1-2, 1-1, 1-5, 1-6, 1-7 та господарські споруди: ворота/хвіртка №3, огорожа №2, частина ворота/хвіртка №1, частина огорожі №4, а також виділити частину земельної ділянки для розміщення та обслуговування даної частини житлового будинку.

Виділити, ОСОБА_1 , в натурі та визнати за останнім право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме кімнати: 2-2, 2-1, 1-8 та господарські споруди: частину воріт/хвіртки №1, частину огорожі №4, прилеглої до будинку, а також виділити частину земельної ділянки для розміщення та обслуговування даної частини житлового будинку. Визнати господарські споруди для спільного користування та утримання за ОСОБА_4 та ОСОБА_1 : вигрібну яму «1», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та виділити частину земельної ділянки для її утримання. Судові витрати покласти на позивача.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наведені в позовній заяві доводи та перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

За ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 28.04.2001 року №2092 ОСОБА_1 отримав у дар Ѕ житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

З державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-КВ №070363 вбачається, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,299 га., що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222484001:01:012:5044, площею 0,0722 га, що знаходься за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 . Цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

12.11.2014 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 з кадастровим номером 3222484001:01:012:5045, загальною площею 0,1173 га що знаходься за адресою АДРЕСА_1 . Цільове призначення даної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 23.02.2006 року №1134 ОСОБА_4 передав земельну ділянку ОСОБА_5 , загальною площею 0,1098 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку. Вказана земельна ділянка належить ОСОБА_4 на підставі державного акта ІІІ-КВ №070363 на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради від 16.02.2018 року № 243 ОСОБА_4 проживає та зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Законодавством також встановлено, що межі земельних ділянок визначаються в технічній документації із землеустрою та в натурі (на місцевості).

Згідно частини 1 статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно п. „а" ч. 1 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання прав.

У відповідності до ч. 2 ст. 1278 ЦК України кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Для встановлення технічної можливості поділу спірного майна та виділу окремої частки кожному з співвласників судом була призначена судова експертиза, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (м. Київ, вул. Смоленська, 6). Експерти попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, передбачену ст.ст.384,385 Кримінального кодексу України. На вирішення експерту поставлені наступні запитання:

Яка дійсна вартість житлового будинку під номером АДРЕСА_1 , та Ѕ його частина.

Чи можливий з технічної точки зору поділ житлового будинку під АДРЕСА_1 на дві частини з урахуванням часток, які належать ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а саме на Ѕ і Ѕ частини.

Які варіанти поділу будинку під номером АДРЕСА_1 можливі на дві частини (надати всі можливі варіанти з врахуванням часток його співвласників: по Ѕ і Ѕ частині, з врахуванням існуючого порядку користування), визначивши різницю в ідеальних частках.

Які конкретно переобладнання потрібно буде виконати і які матеріальні затрати на це по кожному з наданих варіантів слід буде затратити.

Які можливі варіанти для виділення земельної ділянки, необхідної для обслуговування Ѕ частини житлового будинку, яка виділяється ОСОБА_1 , з найменшим обтяженням земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_4 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У розпорядження експертів були надані матеріали цивільної справи № 369/11426/17.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Поняття спільної часткової власності викладено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина перша статті 364 ЦК України).

У частині другій статті 364 ЦК України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК).

Річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною (частина перша статті 183 ЦК).

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Тому визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Такий правовий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 03.04.2013 у справі № 6-12цс13.

Крім того, суд враховує роз`яснення, що містяться у пункті 6 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», згідно з яким при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 17975/18-42/19070/19-42/19071/19-49 від 29.11.2019 року: дійсна (ринкова) вартість житлового будинку АДРЕСА_1 становить 979 518 (дев`ятсот сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімнадцять) гривень, а Ѕ його частина - 489 759 (чотириста вісімдесят дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень.

Поділ житлового будинку АДРЕСА_1 на дві частини з урахуванням часток, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а саме на Ѕ і Ѕ частини, технічно можливий.

Варіанти поділу житлового будинку АДРЕСА_1 на дві частини з урахуванням ідеальних часток, із зазначенням: кількості та площі житлових кімнат з врахуванням планувального і конструктивного рішення приміщень будинку; розміру частки по площі та по вартості, що становлять приміщення кожної квартири та належних до них господарських споруд до домоволодіння в цілому; розміру компенсації при відступі від рівності ідеальних часток; місць розташування входів-виходів будинку, викладено в дослідницькій частині висновку в таблицях № 5-8 та зображено в додатках № 1, 2 до висновку .

При поділі житлового будинку з врахуванням існуючого порядку користування його приміщеннями та спорудами виникає значне відхилення від ідеальних часток співвласників, невиконання вимог будівельних норм та правил щодо влаштування однокімнатної ізольованої квартири, а також необхідність надання частини земельної ділянки у спільне користування для експлуатації приміщень житлового будинку, а також господарських споруд. Розрахунки викладено в дослідницькій частині висновку в таблицях № 9-10.

Для забезпечення ізольованого користування приміщеннями будинку, що виділяються, та влаштування окремих систем інженерного забезпечення для кожної квартири у відповідності з вимогами діючих нормативних документів, чинних на території України в галузі будівництва, необхідно розробити і затвердити у встановленому законом порядку з відповідними службами і установами проектно-кошторисну документацію.

Пропонується на розгляд суду варіанти поділу земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно ідеальних часток співвласників та відповідно до запропонованих варіантів №1,2 поділу житлового будинку та господарських споруд.

Можливі варіанти поділу земельної ділянки, площею 0,0722га ( кадастровий номер 3222484001:01:012:5044), цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до частко співвласників у відповідності з запропонованими варіантами поділу житлового будинку та господарських споруд, викладено в дослідницькій частині та зображено в додатках №3,4 до висновку.

Відповідно до ч. 1. ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Відповідно до ч. 1. ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 3. ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно ст. 364 ЦК України співвласник, також має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Як випливає з положення ч. 1 та ч. 3 ст. 367 ЦК України, поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов`язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину.

Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.

Такі висновки позивача ґрунтуються на положенні ст. 15, 16 ЦК України, відповідно до яких кожній особі гарантується право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права або застосування інших способів захисту, встановлених законом, зокрема поділу (виділу) в натурі майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до абзацу першого п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 року (з подальшими змінами та доповненнями), при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Крім того, в абзаці 4 п. 7 та п. 8 Постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», Пленум Верховного суду України роз`яснив, що при поділі жилого будинку суд зобов`язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику. Різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле.

Також, згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток житлового будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній стороні може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним входом.

Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положення ст. 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Кожен учасник права спільної часткової власності має суб`єктивне цивільне право на виділ своє частки. Юридичне значення виділу полягає в тому, що учасник отримує у натурі певне майно, яке відповідає його частці, а у разі неможливості - компенсацію за нього, у власність. При цьому право спільної власності щодо суб`єкта, який виділив свою частку у натурі, припиняється. Проте якщо після виділу суб`єктів-співвласників залишилося хоча б двоє, право спільної часткової власності продовжує існувати - з перерозподіленими частками та, як правило, з видозміненим складом майна, яке перебуває у спільній частковій власності.

Верховний Суд України у абзаці першому пункту 6 постанови Пленуму "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтня 1991 р. N 7 підкреслює, що судам при вирішенні справ про виділ у натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, слід мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

При цьому, відповідно до п.п. «а» п. 12, п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» та п.п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при поділі будинку в натурі, що є спільною частковою власністю, суди повинні мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом або за технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири, які відповідають розміру їх часток у приватній власності.

Виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується (ст. 152 ЖК України).

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своєї частки в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яке відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

У судовому засіданні встановлено, що технічно можливо виділити в натурі частку у домоволодінні, яка належить на праві власності позивачу та відповідачу в окремі ізольовані приміщення, між сторонами склались неприязні стосунки, добровільно дійти згоди щодо поділу спільного майна сторони не можуть, суд вважає за можливе задовольнити частково заявлені вимоги позивача в частині поділу житлового будинку. З приводу виділу в натурі та визнання за позивачем частини земельної ділянки суд відмовляє, оскільки дана земельна ділянка перебуває у власності відповідача, а вимоги щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою на якій знаходиться спірний будинок, позивачем та його представником під час розгляду справи заявлено не було.

Оскільки між сторонами склались неприязні стосунки протягом тривалого часу, сторони не дійшли згоди щодо мирного врегулювання спору, тому суд беручи до уваги висновок експерта, приходить висновку про припинення права спільної часткової власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на будинок, що розташований за адресою . АДРЕСА_1 та задоволення позовних вимог в частині поділу житлового будинку та визнає за ним право власності на 51/100 частин житлового будинку, а саме: житлова 1-4 площею 12,5 кв.м, житлова 2-2 площею 15,4кв.м, кухня 2-1 площею 14,4 кв.м., вхід у погріб 1-8 площею 1,5 кв.м, а також господарські будівлі та споруди: погріб під А1 площею 14,3 кв.м, вигрібна яма І (1шт), ворота/хвіртка №1, частина огорожі №2, частина огорожі №4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас суд враховує, що виділ позивачеві Ѕ частки домоволодіння технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальної частки, при даному поділу всі господарські будівлі та споруди поділяються на дві частини. Зважаючи, що вартість частини будинку з надвірними будівлями, які виділяються позивачеві більша від вартості ідеальної відповідача, суд доходить висновку про стягнення з позивача на користь відповідача грошової компенсації у вказаному розмірі, саме 2990 грн. Оскільки для завершення виділу часток, слід провести переобладння, суд зобов`язує ОСОБА_1 демонтувати дверний блок, з подальшим закладанням дверного прорізу у перегородці між приміщеннями 1-3 та 1-4; влаштувати дверний проріз у перегородці між приміщеннями 1-4 та 1-2; демонтувати дверний блок, з подальшим закладанням дверного прорізу у перегородці між приміщеннями 1-6 та 1-8; влаштувати дверний проріз у зовнішній стіні приміщення 1-8 з подальшим встановленням дверного блоку.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ будинку та земельної ділянки задоволити частково.

Виділити ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на 51/100 частин житлового будинку, а саме: житлова 1-4 площею 12,5 кв.м, житлова 2-2 площею 15,4кв.м, кухня 2-1 площею 14,4 кв.м., вхід у погріб 1-8 площею 1,5 кв.м, а також господарські будівлі та споруди: погріб під А1 площею 14,3 кв.м, вигрібна яма І (1шт), ворота/хвіртка №1, частина огорожі №2, частина огорожі №4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділити ОСОБА_4 та визнати за ним право власності на 49/100 частин житлового будинку, а саме: житлова 1-3 площею 17,4 кв.м, передпокій 1-2 площею 14,1 кв.м, коридор 1-1 площею 3,9 кв.м, кухня 1-5 площею 8,2 кв.м, котельня 1-6 площею 4,4 кв.м, ванна кімната 1-7 площею 3,2 кв.м, а також господарські будівлі та споруди: частина огорожі №2, хвіртка №3, частина огорожі №4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати дверний блок, з подальшим закладанням дверного прорізу у перегородці між приміщеннями 1-3 та 1-4; влаштувати дверний проріз у перегородці між приміщеннями 1-4 та 1-2; демонтувати дверний блок, з подальшим закладанням дверного прорізу у перегородці між приміщеннями 1-6 та 1-8; влаштувати дверний проріз у зовнішній стіні приміщення 1-8 з подальшим встановленням дверного блоку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 компенсацію в різниці в частках в розмірі 2990 грн. (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто грн.).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 жовтня 2020 року.

Суддя