Справа № 627/367/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючого судді - Вовк Л. В.

з участю секретаря - Полешко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області , ОСОБА_1 про скасування наказів та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки , скасування реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави ,

у с т а н о в и в :

В травні 2020 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області , ОСОБА_1 про скасування наказів та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки , скасування реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави .

В позові позивачем зазначено , що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківської області від 01.03.2016 №1411-СГ, громадянину ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Качалівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, для подальшої передачі земельної ділянки в оренду. Після чого , на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківської області від 15.12.2017 №21477-СГ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку . 13.02.2018 року між Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,5883 га строком на 7 років, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 26.02.2018 № 25084727. На думку позивача , накази Головного управління Держгеокадастру в Харківської області від 01.03.2016 року №1411-СГ та від 15.12.2017 року №21477-СГ прийняті з порушенням вимог земельного законодавства (ст.116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, ст. ст. 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство» в редакціях на час виникнення правовідносин), у зв`язку з чим вищевказана земельна ділянка, загальною площею 5,5833 га, надана ОСОБА_1 в оренду незаконно та ОСОБА_1 фактично отримав від Управління землю не для створення нового фермерського господарства, а для існування наявних, тобто іншої підприємницької діяльності, оскільки він є засновником не одного сільськогосподарського підприємства, та земельні ділянки отримав на поза конкурсній основі.

Позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1411-СГ від 01.03.2016 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Качалівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, загальною площею 5,5883 га, кадастровий номер 6323581700:04:001:0968; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №21477-СГ від 15.12.2017 року про надання ОСОБА_1 в оренду вище вказано земельної ділянки площею 5,5883 га, в тому числі сіножаті площею 5,5883 га; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 13.02.2018 року, загальною площею 5,5883 га; який укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 та зобов`язати ОСОБА_1 повернути, а Головне управління Держгеокадастру у Харківській області прийняти земельну ділянку, загальною площею 5,5883 га , шляхом складання акту прийому - передачі ; стягнути з відповідачів на користь позивача сплачені судові витрати .

У судовому засіданні позивач підтримав позов , просить задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до суду не з`явився , про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином та в установлений законом строк , про що свідчать розписки про отримання судових повісток.

Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні проти позову заперечував , просив відмовити , вказавши , що на думку представника позивача , прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва , а керівник прокуратури звернувся без дотримання процедури , установленої частинами 3,4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» , яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом. Крім того , на думку представника відповідача , спірні накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області прийняті з дотриманням вимог Земельного кодексу України , Закону України «Про оренду землі» , Закону України «Про фермерське господарство» і підстави для визнання недійсними їх відсутні . Посилання позивача, що ОСОБА_1 отримав земельну ділянку не для створення фермерського господарства , а для існування наявних , тобто для іншої підприємницької діяльності, є на думку представника відповідача, безпідставними , існування інших підприємств , заснованих ОСОБА_1 , не обмежує його право як фізичної особи на отримання іншої земельної ділянки з метою створення та ведення іншого фермерського господарства , оскільки нормами чинного законодавства не заборонено бути засновником декількох фермерських господарств однією особою та це є проявом свободи підприємницької діяльності. Твердження позивача , що ОСОБА_1 не мав права отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства будучи засновником сільськогосподарських підприємств і маючи у власності земельні ділянки , на думку представника відповідача, не грунтуються на приписах ч.2 ст.134 ЗК України , згідно якої передбачено , що у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Відповідач ОСОБА_1 використовує спірну земельну ділянку , веде товарне сільськогосподарське виробництво , сплачує орендну плату , необхідні податки та збори в т.ч. і за користування спірною земельною ділянкою. Сторонами договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору , орендар ОСОБА_1 використовує земельну ділянку через ФГ «ВЕЕТ» і це відповідає цільовому використанню , а саме веденню фермерського господарства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши письмові докази по справі, дійшов до наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено , що ОСОБА_1 звернувся в лютому 2016 року до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з заявою про розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. ( а.с. 14)

На підставі заяви ОСОБА_1 , згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківської області від 01.03.2016 №1411-СГ, громадянину ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Качалівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, для подальшої передачі земельної ділянки в оренду. Розмір земельної ділянки 5,5883 га (кадастровий номер 6323581700:04:001:0968), із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства. ( а.с. 17).

У подальшому, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківської області від 15.12.2017 №21477-СГ, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Качалівської сільської ради Краснокутського району Харківської області , та гр. ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 5,5883 га, в тому числі сіножаті площею 5,5883 га, (кадастровий номер №6323581700:04:001:0968) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Качалівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, строком на 7 (сім) років. ( а.с.18-19).

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківської області від 15.12.2017 №21477-СГ, 13.02.2018 року між Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,5883 га строком на 7 років, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 26.02.2018 № 25084727 . ( а.с.18-19,20-24,25-27).

Однак, на думку позивача , накази Головного управління Держгеокадастру в Харківської області від 01.03.2016 року №1411-СГ та від 15.12.2017 №21477-СГ прийняті з порушенням вимог земельного законодавства (ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, ст. ст. 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство» в редакціях на час виникнення правовідносин), у зв`язку з чим керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області вважає , що вищевказана земельна ділянка, загальною площею 5,5883 га, надана ОСОБА_1 в оренду незаконно.

Питання надання земельних ділянок державної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України «Про фермерське господарство».

Так, відповідно до ст. 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За правилом ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою ст. 134 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Частиною другою статті 134 ЗК України встановлено винятки із загального правила отримання земель державної та комунальної власності в оренду або власність шляхом проведення земельних торгів. Одним із таких винятків є надання земельних ділянок державної або комунальної власності громадянам для створення фермерського господарства. Згідно положень Закону України «Про фермерське господарство» громадянин, як фізична особа, звертається з відповідним клопотанням про одержання земельної ділянки у власність або користування та після одержання державного акту на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа.

Системний аналіз Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство» в аспекті даного спору свідчить про наступне: 1) земельна ділянка для ведення фермерського господарства набувається саме фізичною особою; 2) після створення (державної реєстрації) фермерського господарства, останнє набуває земельні ділянки державної або комунальної власності у користування або власність виключно на підставі земельних торгів відповідно до положень частини першої статті 134 ЗК України.

Саме для забезпечення реальної можливості для ведення фермерського господарства, як об`єднання членів сім`ї та родичів для спільного здійснення сільськогосподарської підприємницької діяльності положеннями статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного Кодексу передбачено право громадян на отримання не на конкурентних засадах у власність або в оренду земельної ділянки державної власності, але не в будь-якій кількості та не в будь-яких розмірах.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству, як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам та членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Із системного аналізу вищевказаних норм слідує, що громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин, або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України при розгляді аналогічних спорів даної категорії (постанови від 20.06.2018 р. №154/793/15-ц та 23.05.2018 р. №389/29/17-ц, від 23.12.2016 р. №635/6568/15-ц, від 11.05.2016р. у справі № 6-2903цс15 та від 18.05.2016 р. у справі № 6-248цс16).

Судом встановлено, що відповідно до наявної інформації АІС «Податковий блок» ОСОБА_1 є засновником ряду сільськогосподарських підприємств, які здійснюють свою діяльність тривалий час, а саме: ПСП «Явір» (ЄДРПОУ 30895672), ПП «Колонтаївське АГРО» (ЄДРПОУ:41276897), ПП «Явір АПК» (ЄДРПОУ: 39475348), ПСП «Оазис» (ЄДРПОУ: 32685259), ПП «Карат-АПК» (ЄДРПОУ: 34644020), ПП «КАРАТ-АГРО» (ЄДРПОУ: 39337949), ТОВ «КАРАТ-АГРО» (ЄДРПОУ: 39358493), ПСП «Світанок» (ЄДРПОУ: 30653981), ПП «ЦУКРОВИК-АГРО» (ЄДРПОУ:34643996), СТОВ «ПРОМІНЬ» (ЄДРПОУ: 03773205), ТОВ «ВОСХОД-АГРО» (ЄДРПОУ: 34573568), СВК «Колонтаївський» (ЄДРПОУ:00706697), СТОВ «КАЧАЛІВСЬКЕ» (ЄДРПОУ: 30739621), ПСП «БУРАН» (ЄДРПОУ: 34236803), ПП «ЯВІРАГРОЗАПЧАСТИНА» (ЄДРПОУ: 39963389), ТОВ Агрофірма «СОЮЗАГРО» (ЄДРПОУ: 30142214), ПП «Явір-Хліб» (ЄДРПОУ: 40707004), ТОВ «КИГИЧІВСЬКЕ-А-Інвест» (ЄДРПОУ: 41688166), СТОВ «Агрофірма «ВОСХОД» (ЄДРПОУ: 03779225), ТОВ «Огульчанське ПЛЮС» (ЄДРПОУ: 37948175), ФГ «Новоогульчанське» (ЄДРПОУ 40354350), що підтверджується листом Слобожанського управління ГУ ДПС У Харківській області .( а.с.49-50).

Згідно розпорядженням голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 07.04.2014 року № 126 , ОСОБА_1 передано в оренду земельні ділянки загальною площею 303,2776 га ріллі на території Качалівської сільської ради (згідно додатку) терміном на 49 років для ведення фермерського господарства за рахунок не витребуваних громадянами земельних часток (паїв) за межами населених пунктів на території Качалівської сільської ради Краснокутського району Харківської області.( а.с.31)

На підставі вищевказаного розпорядження між Краснокутською РДА Харківської області та ОСОБА_1 укладено 79 договорів оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Згідно Додатку до розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 07.04.2014 р. № 126 , ОСОБА_1 передано в оренду, в тому числі , земельну ділянку з кадастровим номером №6323581700:04:001:0016, площею 4,7627 га. (а.с.31)

В подальшому, на підставі договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером №6323581700:04:001:0016, площею 4,7627 га, ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію фермерського господарства «ВЕЕТ», що підтверджує лист Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 12.06.2018 №01-39/2183. ( а.с. 34)

Також наказом Головного управління Держземагенства у Харківської області від 15.10.2014 року №2708-СГ, громадянину ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначеннясільськогосподарські угіддя (рілля), розташовані за межами населених пунктів Качалівської сільської ради на території Краснокутського району Харківської області, загальною площею 159,8251 га. ( а.с. 35)

Відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Харківської області від 23.10.2014 року №2824-СГ, громадянину ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначеннясільськогосподарські угіддя (рілля), розташовані за межами населених пунктів Олексіївської сільської ради на території Краснокутського району Харківської області, загальною площею 130,5448 га. ( а.с. 36).

Крім того, наказом Головного управління Держземагенства (на теперішній час - Держгеокадастр) у Харківської області від 11.11.2014 року №2991-СГ, громадянину ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначеннясільськогосподарські угіддя (рілля), розташовані за межами населених пунктів Козіївської сільської ради на території Краснокутського району Харківської області, загальною площею 72,5989 га. ( а.с. 37)

Крім того, наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області від 16.09.2013 року та від 29.11.2013 року №№ ХА/6321285500:01:000/00000115, ХА/6321285500:02:000/00000114,ХА/6321285500:02:000/00000116,ХА/6321288500:03:000/00000563,ХА/6321255400:01:000/00000564,ХА/6321285500:02:000/00000561,ХА/6321285500:02:000/00000560,ХА/6321255400:01:000/00000559,ХА/6321285000:03:000/00000558,ХА/6321285500:02:000/00000557,ХА/6321288500:03:000/00000562 ОСОБА_1 надано дозволи на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земель на території Валківського району Харківської області загальною площею близько 428, 95 га. (а.с. 38-48)

Відповідно до листа Слобожанського управління Головного управління ДПС у Харківській області від 20.03.2020 року №6429/9/20-40-50-06-18, орендна плату за земельну ділянку з кадастровим номером №6323581700:04:001:0968, сплачується ОСОБА_1 (а.с. 49-50)

При зверненні з заявами про надання в оренду земельної ділянки , ОСОБА_1 не підтверджено наявність в нього необхідної матеріально - технічної бази для обробітку землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо). (а.с.14)

Так, згідно листа Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 21.02.2020 року №7.0-057/2/2248-20 за громадянином ОСОБА_1 сільськогосподарська техніка не обліковується.( а.с. 51)

Таким чином, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, усупереч вимогам ст. 122, 123, 124, 134, Земельного кодексу України, ст. 2, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, що діяла на той час), прийнято накази від 01.03.2016 року №1411-СГ, та від 15.12.2017 року №21477-СГ, якими незаконно передано ОСОБА_1 у користування вищевказану земельну ділянку державної власності та ОСОБА_1 фактично отримав від Управління землю не для створення нового фермерського господарства, а для існування наявних, тобто іншої підприємницької діяльності, оскільки він є засновником не одного сільськогосподарського підприємства, та земельні ділянки отримав на поза конкурсній основі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності.

Частиною 3 ст. 152 ЗК України також визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з ст. 210 ЗК України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Статтею 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину, так і іншою зацікавленою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Поряд з цим, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9 суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

З огляду на викладене, накази Головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 01.03.2016 року №1411-СГ, та від 15.12.2017 року №21477-СГ, є незаконними та підлягають скасуванню.

Окрім скасування наказів Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, необхідно також визнати недійсними договір оренди землі від 13.02.2018 року.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірний, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір, укладений на підставі правового акту органу державної влади, відповідно до ст. 648 Цивільного кодексу України має відповідати цьому акту.

Крім того, ст. 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і у порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Також, ст. 16 вказаного Закону встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.

При цьому, порушення вимог ч.2 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», відповідно до ст. 15 цього закону є підставою для визнання недійсним такого договору.

Таким чином, укладання договору оренди державних земель є похідним від правового акту, на підставі якого він укладається.

Згідно із ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст. 26 вказаного закону передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Згідно з ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Позивач надав достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження позову, тому позов керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області підлягає задоволенню , а процесуальний строк звернення до суду - поновленню, оскільки він пропущений з поважних причин.

Посилання представника відповідача викладені у відзиві , суд до уваги не приймає, оскільки вони не підтверджені належними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Під час звернення до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 8 408,00 грн, який підлягає солідарному стягненню з відповідачів .

На підставі викладеного та керуючись ст. 203, 204, 210, 215, 216, 1212, 1213 ЦК України, ст.152 ,155 ЗК України , ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Поновити керівнику Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області строк звернення до суду .

Позов керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області , ОСОБА_1 про скасування наказів та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки , скасування реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1411-СГ від 01.03.2016 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Качалівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, загальною площею 5,5883 га, кадастровий номер 6323581700:04:001:0968;

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №21477-СГ від 15.12.2017 року про надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 5,5883 га, в тому числі сіножаті площею 5,5883 га, кадастровий номер 6323581700:04:001:0968 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Качалівської сільської ради Краснокутського району Харківської області;

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 13.02.2018, загальною площею 5,5883 га, кадастровий номер 6323581700:04:001:0968, який укладений між Головним управлінням Держгеокадастром у Харківській областіта ОСОБА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути, а Головне управління Держгеокадастру у Харківській області - прийняти земельну ділянку, загальною площею 5,5883 га, кадастровий номер 6323581700:04:001:0968, яка розташована за межами населених пунктів на території Качалівської сільської ради Краснокутського району Харківської області шляхом складання акту прийому - передачі.

Стягнути солідарно з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 на користь прокуратури Харківської області сплачений судовий збір у сумі 8 408 ( вісім тисяч чотириста вісім ) грн 00 коп. за такими реквізитами: прокуратура Харківської області, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України місто Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його оголошення та в порядку ст.354 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 16.01.2021 року.

Учасники справи:

Позивач : керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області , юридична адреса : вул. 1 Травня , 63 , м. Дергачі , 62300.

Відповідач : Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, юридична адреса: вул. Космічна, 21 , поверхи 8, 9, м. Харків , 61145.

Відповідач : ОСОБА_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 .

Суддя Л. В. Вовк