КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №759/21445/19 Головуючий у І інстанції: Ул`яновська О.В.

Провадження№22-ц/824/8492/2020 Суддя-доповідач: ГаращенкоД.Р.

22 грудня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі:

Головуючого (судді-доповідача) Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2019 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 3% річних за несвоєчасну сплату заборгованості за Кредитним договором №014/1179/81/1330 від 30 травня 2007 року за період з 23 жовтня 2016 року по 23 жовтня 2019 року в сумі 603,02 долари США та судові витрати по справі у розмірі 1 921 грн 00 коп.

У мотивування своїх вимог посилалося на те, що 30 травня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №014/1179/81/1330, згідно умов якого позичальник отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом: 49 490,00 доларів США строком до 30 травня 2027 року, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 12,85% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі зобов`язання в порядку та строки визначені кредитним договором.

Всупереч вимогам п. 5.1 Кредитного договору відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, а саме, не здійснював щомісячно погашення відсотків за кредитом, внаслідок чого в цій частині виникла заборгованість.

У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, а саме, несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, на адресу відповідача банком було направлено вимогу про дострокове виконання боргових зобов`язань за Кредитним договором, надавши можливість останньому добровільно врегулювати заборгованість протягом 60 днів.

У визначені кредитором строки вимогу не було виконано, заборгованість не повернуто.

У зв`язку з несвоєчасною сплатою заборгованості банк у порядку ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних за період з 23 жовтня 2016 року по 23 жовтня 2019 року в розмірі 603,02 долари США, що в еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку становить 14 981,81 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 3% річних за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитним договором №014/1179/81/1330 від 30 травня 2007 року за період з 23 жовтня 2016 по 23 жовтня 2019 у розмірі 603 (шістсот три) долари США 02 центи.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати по справі у розмірі 1921 (тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, застосувати строк позовної давності.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що судом першої інстанції розглянуто справу у відсутності належним чином повідомленого відповідача, що згідно ч. 3 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду.

Вказав, що у рішенні суду першої інстанції не зазначено на підставі яких доказів встановлено існування заборгованості та її розмір, а також не вказано з якого періоду боржник не виконує зобов`язання.

Посилався на те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позову, оскільки наявність прострочення у зобов`язанні на момент ухвалення оскаржуваного рішення не була доведена.

У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа №369/11694/15-ц за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/1179/81/1330 від 30 травня 2007 року, провадження відкрито 27 жовтня 2015 року, на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду рішення в справі №369/11694/15-ц не ухвалено.

Звертає увагу й на те, що умовами Кредитного договору передбачений інший розмір процентів річних (п. 1.6 Договору), ніж той, що визначений ст. 625 ЦК України.

Зазначив, що 3% річних повинні нараховуватися виключно на основну суму боргу, а тому безпідставними є їх нарахування на відсотки за кредитом.

Вказує, що після звернення у жовтні 2015 року з позовом до суду про дострокове стягнення з нього заборгованості за кредитом, кредитор втратив право нараховувати відсотки за кредитом договором.

Звертає увагу й на те, що 26 жовтня2015 року банк звернувся з позовом до ОСОБА_1 про дострокове стягнення всієї заборгованості, просив стягнути 3% річних за період з 23 жовтня 2016 року по 23 жовтня 2019 року.

Апелянт вважає, що у жовтні 2018 року минув трирічний строк позовної давності.

Оскільки його не було повідомлено належним чином про розгляд справи та таким чином позбавлено можливості подати заяву про застосування строку позовної давності просив його застосувати.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув 3% річних в іноземній валюті.

30 червня 2020 року на адресу Київського апеляційного суду від АТ «Райффайзен Банк Аваль» надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначено, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було дотримано норм як процесуального права, так і матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вислухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 травня 2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №014/1179/81/1330, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого кредитор надав позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 49 490 доларів, а позичальник зобов`язується належним чином використовувати та повернути кредитору сум отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов Договору та Тарів банку, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Договором. Кредит надається на 240 місяців з 30.05.2007 року по 30 травня 2027 року згідно Графіку надання кредиту. (а.с. 8-11)

З виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що останній отримував кредитні кошти по Кредитному договору №014/1179/81/1330, зокрема: 30 травня 2017 року - 18 490 доларів США, 19 червня 2007 року - 5 000 доларів США, 05 липня 2007 року - 15 000 доларів США, 24 вересня 2007 року - 6 000 доларів США, 24 жовтня 2007 року - 3 000 доларів США, 04 грудня 2007 року - 2 000 доларів США. (а.с. 16)

У п. 5.1 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язався забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених Кредитним договором: щомісячно, до 15 (п`ятнадцятого) числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п.1.3 цього договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 30.05.2027 (включно) на рахунок визначений в Кредитному договорі; щомісячно, до 15 (п`ятнадцятого) числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту сплату процентів за фактичне використання кредитних коштів на рахунок визначений кредитним договором; щомісячно, до 15 (п`ятнадцятого) числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту сплату комісії за обслуговування кредиту на рахунок, визначений Кредитним договором.

19 червня 2012 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1, за умовами якої з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України сторони дійшли згоди щодо страхування за кредитним договором. (а.с. 15)

З укладенням Кредитного договору №014/1179/81/1330 та Додаткової угоди №1 у ОСОБА_1 виник обов`язок повернути банку кредит та відсотки за кредитним договором у строки та в розмірах, встановлених графіком погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 22 травня 2017 року вбачається, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору. (а.с. 19)

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позову, оскільки наявність прострочення у зобов`язанні на момент ухвалення оскаржуваного рішення не була доведена.

Встановлено, що у провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа №369/11694/15-ц за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/1179/81/1330 від 30 травня 2007 року, провадження відкрито 27 жовтня 2015 року, на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду рішення в справі №369/11694/15-ц не ухвалено.

Суд першої інстанції, отримавши інформацію про відкриття провадження у справі за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/1179/81/1330 від 30 травня 2007 року, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України мав зупинити провадження по даній справі, однак цього не зробив.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитним договором № 014/1179/81/1330 від 30 травня 2007 року зупинено, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 369/11694/15-ц.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року поновлено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року, оскільки Київським апеляційним судом за результатами розгляду справи №369/11694/15-ц прийнято постанову від 02 листопада 2020 року.

Згідно постанови Київського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року заборгованість ОСОБА_1 становить 16 821 доларів США 24 центів, що еквівалентно 362 119 грн 99 коп., та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 14 975 доларів США 92 центи, що еквівалентно 322 394 грн 78 коп., та відсотків у розмірі 1845 доларів США 32 центів, що еквівалентно 39 725 грн 18 коп.

Наявність заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості за Кредитним договором №014/1179/81/1330, наданим АТ «Райффайзен Банк Аваль» до суду першої інстанції, яка ОСОБА_1 не спростована.

Крім того, з даного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 порушував умови Кредитного договору, а саме, порушував строки погашення щомісячного платежу за кредитом та відсотками.

За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз вказаної норми свідчить, що прострочення виконання грошового зобов`язання не позбавляє кредитора права на отримання сум передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором №014/1179/81/1330 станом на 23 жовтня 2019 року заборгованість за кредитом становить 14 975,92 доларів США (в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 5 310,71 доларів США), заборгованість за відсотками - 9 664,21 доларів США (в тому числі прострочена заборгованість за відсотками 9 622,03 доларів США),розрахована пеня - 73 336,58 доларів США, 3% річних з 23.10.2016 року - 603,02 доларів США, а всього - 97 976,71 доларів США. (а.с. 6-7)

Не заслуговують на увагу доводи апелянта, що умовами Кредитного договору передбачений інший розмір процентів річних, ніж той, що визначений ст. 625 ЦК України, оскільки п. 1.6 Кредитного договору передбачено збільшення процентної ставки за користування кредитом на 5 % річних від ставки, вказаної у п. 1.4 Договору (процентна ставка за користування кредитом складає 12,850% річних.

Отже, АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з вимогами про стягнення 3% річних від простроченої суми відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Щодо доводів апелянта ОСОБА_1 про те, що при нарахуванні 3% річних позивачем взято за основу суму основного боргу з урахуванням відсотків колегія суддів зазначає наступне.

Перевіривши розрахунок здійснений позивачем, колегія суддів встановила, що позивач заявив вимоги до відповідача в меншому розмірі, ніж у тому, на що він мав право.

Колегія суддів вважає, що помилка позивача при нарахуванні 3% річних не змінює та не припиняє його права на стягнення заявлених коштів, які входять в загальну суму відповідальності відповідача за порушення грошового зобов`язання.

Щодо доводів апелянта про нарахування 3% річних в іноземній валюті колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Декретом № 15-93 встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Отже, стягнення 3% річних у валюті долар США не суперечить вимогам Закону.

Позивачем АТ «Райффайзен Банк Аваль» було нараховано 3% річних за період з 23.10.2016 року по 23.10.2019 року в розмірі 603,02 долари США.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що при обчисленні 3% річних позивачем мала братися сума заборгованості в розмірі 16 821,24 долари США, з яких: заборгованість за кредитом - 14 975,92 долари США, відсотками - 1845,32 долари США.

Позивач АТ «Райффайзен Банк Аваль» просило стягнути 603,20 долари США за значений період.

Суд першої інстанції, діючи в межах заявлених позивачем вимог, позовні вимоги позивача задовольнив.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції діяв в межах його повноважень та в межах заявленого до суду позову, а тому погоджується з його висновком про наявність підстав для задоволення позову в межах заявлених позовних вимог.

Апелянт ОСОБА_1 просив застосувати строк позовної давності, виходячи з того, що 26 жовтня 2015 року банк звернувся до нього з позовом про дострокове стягнення всієї заборгованості.

Як зазначає відповідач у даній справі позивач просить стягнути 3% річних за період з 23 жовтня 2016 року по 23 жовтня 2019 року зазначив, що строк позовної давності минув у жовтні 2018 року.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа (кредитор) довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо пропуску строку позовної давності та вважає, що строк позовної давності не пропущений, оскільки 26 жовтня 2015 року припинилось нарахування відсотків за основним договором, та після цієї дати позивач має право на нарахування 3% річних у відповідності зі ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання.

Крім того відповідно до постанови Київського апеляційного суду рішення суду першої інстанції справі за позовом АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором набрало законної сили тільки 02 листопада 2020 року.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу доводи апелянта, що справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності належним чином повідомленого відповідача, що згідно ч. 3 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.

Частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року відкрито провадження в справі, призначено судове засідання на 06 лютого 2020 року о 10:40 год. (а.с. 31)

Конверт, направлений ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання». (а.с. 33-34)

Згідно довідки, складеної секретарем судового засідання, у зв`язку з неявкою на 06.02.2020 року о 10:40 год у судове засідання учасників судового розгляду, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. (а.с. 35)

Наведене свідчить, що розгляд справи, призначений на 06 лютого 2020 року, відбувся без належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_1 .

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене без додержанням норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для його скасування та ухвалення нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 3% річних за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитним договором №014/1179/81/1330 від 30.05.2007 року за період з 23.10.2016 року по 23.10.2019 року у розмірі 603,02 долари США.

Згідно з ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн.

Зважаючи на те, що позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1921 грн.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 376, 383, 384 ЦПК України колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.

Позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанськ Луганської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (ЄДРПОУ: 14305909, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9) 3% річних за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитним договором №014/1179/81/1330 від 30 травня 2007 року за період з 23 жовтня 2016 року по 23 жовтня 2019 року в розмірі 603 (шістсот три) долари США 02 центи.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанськ Луганської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (ЄДРПОУ: 14305909, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1921 (тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Т.О. Невідома

А.А. Пікуль