ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 січня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/2011/20

Головуючий у першій інстанції Майборода С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/141/21

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.

сторони: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 листопада 2020 року (місце ухвалення м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення 09.11.2020) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог посилалось на те, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 31.07.2012 та підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між сторонами Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі, в редакції, що діяла на момент підписання заяви.

У позові банк вказує, що відповідачу було відкрито кредитний рахунок (що підтверджується Випискою по рахунку) та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у Довідці про зміну умов кредитування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 50000,00 грн.

Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, проте у порушення умов кредитного договору позичальник своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями внаслідок чого у відповідача перед банком утворилась заборгованість, яка, враховуючи часткове внесення коштів на погашення заборгованості позичальником, станом на 15.06.2020 становить: 123670,80 грн, з яких: 85175,36 грн заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту; 85175,36 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 2870,59 грн заборгованість за простроченими відсотками; 35624,85 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн нарахована пеня; 0,00 грн нараховано комісії.

В позові АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 123670,80 грн за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 31.07.2012, та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Заочним рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09.11.2020 позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором б/н від 31.07.2012 в сумі 85175,36 грн, витрати по оплаті судового збору у розмірі 1447,65 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що підписаній сторонами Анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 31.07.2012 відсутні дані про умови кредитування, а саме не зазначено кредитний ліміту на картці, не зазначено вид картки, яку бажав отримати відповідач, також не зазначено і розмір процентної ставки, під яку надається кредит, не встановлено відповідальності ОСОБА_1 за порушення укладеного сторонами договору, на підставі чого судом задоволено вимоги в частині стягнення тіла кредиту в сумі 85175,36 грн та відмовлено в частині стягнення заборгованості за відсотками.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник АТ КБ «ПриватБанк» Крилова О.Л. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09.11.2020 в частині відмовлених позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду в оскаржуваній частині прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.

У скарзі заявник стверджує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору якщо вони не містять підпису позичальника, оскільки в такому випадку немає підстав вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді умови кредитування та відповідальність за порушення договірних зобов`язань. Тобто при вирішенні спору суд повинен з`ясувати, які саме умови включені в заяву позичальника.

Скаржник зазначає, що у анкеті-заяві від 31.07.2012, підписаній сторонами, дійсно не зазначена процентна ставка та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, однак, суд першої інстанції не взяв до уваги, що вищевказана інформація була надана під підпис ОСОБА_1 у паспорті споживчого кредиту, форма якого передбачена Законом України «Про споживче кредитування», із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з підписаним відповідачем Паспортом споживчого кредиту, сторонами погоджена процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду у розмірі 42 % річних, тип процентної ставки, орієнтовна загальна вартість кредиту, реальна річна процентна ставка, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язання, розміри штрафів, процентна ставка при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 84 % річних.

Підписання вказаного Паспорту відповідачем є належним доказом ознайомлення з умовами кредитування, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду в постановах від 04.12.2019 у справі № 750/6058/17-ц, від 23.12.2019 по справі № 572/1169/17, від12.02.2020 по справі № 382/327/18-ц, від 26.02.2020 по справі № 355/1091/17.

Не взявши до уваги зазначені постанови Верховного Суду за аналогічними справами, суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, фактичним обставинам справи, не встановив дійсних прав та обов`язків сторін, які випливають з кредитного договору, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для зміни рішення.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 31.07.2012 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку (для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів). В підписаній анкеті-заяві відповідачем заповнено розділи щодо його паспортних даних, місця проживання, освіти, сімейного стану та роду занять.

Даних про те, яку платіжну картку виявив бажання оформити на своє ім`я ОСОБА_1 , а також бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою в анкеті-заяві не вказано (а.с. 15).

До позовної заяви банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» без зазначення дат, та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку з роздруківкою наказу про їх затвердження, які відповідачем не підписані (а.с. 18-44).

У наданому банком паспорті споживчого кредиту, підписаному ОСОБА_1 31.01.2018 зазначена процентна ставка у межах пільгового періоду 0,01 % річних, процентна ставка за межами пільгового періоду 43,2% для картки «Універсальна» або 42% для картки «Універсальна голд», розмір щомісячних платежів 5% від заборгованості, але не менше 100 грн, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа поточного місяця, штраф за прострочення більше ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою - 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісії, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 86,4% для картки «Універсальна» або 84% для картки «Універсальна голд» (а. с. 16-17).

Матеріали справи містять розрахунок, яким позивач обґрунтовує позовні вимоги, згідно якого заборгованість за договором № б/н від 31.07.2012, укладеним між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 15.06.2020, з якого вбачається, що заборгованість за кредитом становить 123670,80 грн, з яких: 85175,36 грн заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту; 85175,36 грн заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 2870,59 грн заборгованість за простроченими відсотками; 35624,85 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн нарахована пеня; 0,00 грн нараховано комісії (а.с. 12).

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) вбачається, що старт карткового рахунку НОМЕР_1 відбувся 31.01.2018, цього ж дня встановлено кредитний ліміт у розмірі 50000,00 грн. 15.11.2018 кредитний ліміт за рахунком зменшено до 0,00 грн (а.с. 13).

Згідно довідки (а.с. 15) позичальнику ОСОБА_1 31.01.2018 було надано кредитну картку № НОМЕР_1 , термін дії якої 12/21 та кредитну картку № НОМЕР_2 з датою відкриття 23.05.2018 та терміном дії 04/22 (а.с. 14).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що підписаній сторонами Анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 31.07.2012 відсутні дані про умови кредитування, а саме не зазначено кредитний ліміту на картці, не зазначено вид картки, яку бажав отримати відповідач, також не зазначено і розмір процентної ставки, під яку надається кредит, не встановлено відповідальності ОСОБА_1 за порушення укладеного сторонами договору, на підставі чого судом задоволено вимоги в частині стягнення тіла кредиту в сумі 85175,36 грн та відмовлено в частині стягнення заборгованості за відсотками.

Суд першої інстанції встановив, що інформаційні листи з інформацією про умови кредитування за кредитними картками «Універсальна» та «Універсальна ГОЛД» від 31.08.2018 які підписав ОСОБА_1 не можуть бути належним доказом по справі, оскільки містять лише дані, що він як споживач ознайомлений з інформацією про умови кредитування, орієнтовну вартість кредиту та інші загальні дані, шляхом надання відповідних роз`яснень. Термін дії довідки з 31.01.2018 по 15.02.2018, докази погодження сторонами умов кредитування після 15.02.2018 в матеріалах справи відсутні.

Встановивши, що право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України у позивача виникло з дати звернення з позовом тобто з моменту зміни умов основного зобов`язання щодо строку дії договору, разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що банк скористався своїм правом вимоги дострокового повернення кредиту до подання позову, суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог банку в частині стягнення відсотків, що нараховані на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України.

На думку суду, при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач не дотримався вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

При цьому, встановивши, що фактично отримані від банку грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за тілом кредиту в сумі 85175,36 грн.

З такими висновками погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні матеріалів справи, доказів, наданих суду першої інстанції та відповідають вимогам чинного законодавства.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка зокрема зазначає, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині не задоволених позовних вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками та заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України.

З висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині колегія суддів погоджується.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).

Як вже зазначалось, підписана відповідачем анкета-заява від 31.12.2012, що знаходиться в матеріалах справи, не містить даних щодо виду картки, яку виявив бажання отримати ОСОБА_1 , визначеного розміру кредитного ліміту за карткою, процентної ставки (типу, розміру тощо), умов про встановлення відповідальності за порушення зобов`язань за кредитним договором, тобто не містить жодних відомостей, на підставі яких можна встановити волевиявлення позичальника на укладення кредитного договору на умовах, що заявлені позивачем.

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками та заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування відсотків, крім самого розрахунку заборгованості за договором від 31.07.2012, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», де визначені умови щодо кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» (а.с. 18), Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на банківському сайті privatbank.ua, у конкретній редакції, затвердженій наказом № сп-2012-6651828 від 06.04.2012 (а.с. 19-44) та паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» («Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD») та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на банківському сайті privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентні ставки, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші положення та умови.

Колегія суддів вважає, що у цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, яку суд першої інстанції вірно застосував.

Колегія суддів також звертає увагу, що Анкета-заява про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку підписана відповідачем 31.07.2012, а старт карткового рахунку за укладеним кредитним договором відповідно до довідки (а.с. 13) відбувся 31.01.2018, тобто більше ніж через 6 років після укладення договору.

Враховуючи вищевикладене, висновки районного суду про те, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору, є правильними.

Паспорт споживчого кредиту, наданий банком на підтвердження позовних вимог, апеляційний суд не може вважати складовою кредитного договору з огляду на наступне.

Зазначені у цьому Паспорті споживчого кредиту (а. с. 16 на звороті, 17) процентна ставка та інші штрафні санкції за порушення умов договору не містять підпису позичальника, а тому не можуть свідчити про узгодження цих умов кредитного договору між сторонами, що вимагає положення статей 3, 627 ЦК України, так як підпис позичальника міститься лише на останній сторінці, де зазначені інформаційні дані (постанова Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 313/346/20).

Зокрема зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. Також вказано, що споживач отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити чи адаптовано договір до потреб та фінансової ситуації споживача, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації. що у паспорті дата надання інформації вказана 31.01.2018, ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 15.02.2018 (а.с. 17 на звороті).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає що кредитодавець на виконання умов Закону України «Про споживче кредитування» ознайомив відповідача, як споживача, з інформацією, необхідною для прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення кредитного договору, указавши при цьому, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що зазначені у споживчому паспорті: процентна ставка у межах пільгового періоду 0,01 % річних, процентна ставка за межами пільгового періоду 43,2% для картки «Універсальна» або 42% для картки «Універсальна голд», розмір щомісячних платежів 5% від заборгованості, але не менше 100 грн, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа поточного місяця, штраф за прострочення більше ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою - 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісії, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 86,4% для картки «Універсальна» або 84% для картки «Універсальна голд», - є умовами укладеного між сторонами кредитного договору, з якими відповідач був належним чином ознайомлений, апеляційний суд вважає безґрунтовними та такими, що не відповідають матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги, щодо наявності підстав для задоволенння позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України є не обґрунтованими враховуючи наступне.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу (постанова Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 554/7411/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, у пунктах 44 та 45, зроблено висновок, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання неналежно від підстав його виникнення.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу проценти входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як зазначено вище, відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, термін якого визначений терміном дії кредитної картки до останнього дня квітня 2022 року.

Матеріали справи не містять жодних доказів використання банком свого права вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту до подання даного позову. Отже, подання позову 29.08.2020 (а.с. 55) розцінюється судом як зміна умов основного зобов`язання щодо строку дії договору і з цієї дати у позивача виникло право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦПК України.

Згідно з розрахунком позивача (а.с.19) проценти за користування кредитом, згідно із ст.625 ЦК України нараховані за період з 01.10.2019 по 29.02.2020, тобто ще до виникнення у позивача права на отримання відповідних сум, тому колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог банку в цій частині.

Таким чином, врахувавши наведені норми чинного законодавства, правові позиції Великої Палати Верховного Суду, встановлені обставини справи та надані на їх підтвердження докази, районним судом правильно відмовлено у стягненні заборгованості за простроченими відсотками за кредитом та штрафами (процентна складова та фіксована частина).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, тобто в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність рішення суду не впливають, рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, а заочне рішення районного суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 18.01.2021

Головуючий Судді :