ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 січня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/2378/20

Головуючий у першій інстанції Меженнікова С. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/143/21

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді - Бобрової І.О.,

суддів Бечка Є.М., Шитченко Н.В.,

сторони справи:

позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач Михайло-Коцюбинська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2020 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права власності на будинок та земельні ділянки в порядку спадкування,

місце постановлення рішення судом першої інстанції м. Чернігів,

дата складання повного тексту рішення суду 30.10.2020,

У С Т А Н О В И В:

В жовтні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись з позовом до Михайло-Коцюбинської селищної ради, в якому просили:

- встановити факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- встановити факт про фактичний вступ в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_3 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 ;

- встановити факт про фактичний вступ в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_5 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ;

- визнати за позивачами в рівних частках право:

1) на будинок А-1, що складається з кухні- 1-1, площею 16,0 кв.м; кімнати-1-2, площею 19,1 кв.м; веранди І, площею 7,5 кв.м.; кладової- II площею 6,5 кв. м., сараю Б-1 та погребу Г-1 за адресою: АДРЕСА_1 , означений в технічному паспорті Чернігівського обласного виробничого об`єднання технічної інвентаризації від 13.03.1991;

2) на земельну ділянку, яка перебувала в колективній власності КСГП «Кархівське» (місцезнаходження якого: село Кархівка Чернігівського району Чернігівської області),площа якої 4,64 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки на місцевості,яка належала ОСОБА_4 на підставі розпорядження Чернігівської ДРА Чернігівської області від 27.08.1996 №387та сертифікату на право на земельну частку (пай)серії ЧН№ 0109098, виданого Чернігівською РДА Чернігівської області 08.10.1996 та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну ділянку (пай) за № 98;

3) на земельну ділянку, яка перебувала в колективній власності КСГП «Кархівське» (місцезнаходження якого: село Кархівка Чернігівського району Чернігівської області), площа якої 4,64 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки на місцевості, яка належала ОСОБА_3 на підставі розпорядження Чернігівської ДРА Чернігівської області від 27.08.1996 № 387 та сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0109966, виданого Чернігівською РДА Чернігівської області 08.10.1996 та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну ділянку (пай) за № 666.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачам.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять зазначену вище ухвалу суду першої інстанції скасувати, посилаючись на її незаконність. Скаржники зазначають, що ухвала суду є неправильною з огляду на те, що дії нотаріуса не оскаржуються, досудовий порядок вирішення спору для заявлених позовних вимог не встановлений. Зміст позову є зрозумілим та таким, що відповідає ст.16 ЦК України.

Відзив на апеляційну скаргу відповідач Михайло-Коцюбинська селищна рада Чернігівського району та області не подавав.

Згідно з ч. 13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно із частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду від 30.10.2020 вимогам ст.263 ЦПК України не відповідає.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви та до документів, що додаються до неї, викладені в статтях 175, 177 ЦПК України.

За змістом статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

По справі встановлено, що ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права власності на будинок та земельні ділянки в порядку спадкування, залишено без руху з підстав невідповідності вимогам статті 175, 177 ЦПК України та надано строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Суд в ухвалі від 15.10.2020 зазначив та запропонував позивачам усунути наступні недоліки позовної заяви: 1) доплатити судовий збір в сумі 5465,95 грн, 2) надати докази звернення до нотаріуса за отриманням свідоцтва про прийняття спадщини та докази відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, 3) визначитися з предметом позову щодо земельних ділянок.

Копію даної ухвали позивачі отримали 27.10.2020 (а.с.20).

29.10.2020 судовий збір в сумі 5465,95 грн був сплачений і квитанції були додані до заяви позивача ОСОБА_2 від 30.10.2020 про усунення недоліків (а.с.22).

Колегія суддів вважає, що визначення 15.10.2020 судом першої інстанції недоліків позовної заяви, а саме надання доказів звернення до нотаріуса та отримання відмови останнього у вчиненні нотаріальної дії, а також вказівка щодо визначення з предметом позову не відповідає ст. 175 ЦПК України, що потягло за собою постановлення невірного судового рішення ухвали від 30.10.2020 про повернення позову.

За змістом частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є принцип пропорційності (пункт 6 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (справа «Дія 97» проти України (заява № 19161/04) від 21 жовтня 2010 року).

Право особи звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів передбачено і частиною першою статті 4 ЦПК України.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (частина перша статті 196 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Відповідно до пунктів 5, 7, 8 частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Аналізуючи зазначені вище норми права, колегія суддів вважає, що особа, яка подає позовну заяву, вправі очікувати від суду застосування вказаних норм процесуального законодавства, які надають їй право звернення з позовом з можливістю подальшого вирішення процесуальних питань щодо визначення предмета доказування, надання та витребування доказів в установленому порядку.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення процесуального закону, яке б гарантувало особі право на судовий захист, зокрема звернення з позовною заявою до суду відповідно до приписів частини першої статті 4 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи, не маючи на меті захист суспільних інтересів.

На зазначене звернув увагу Верховний Суд в постанові від 15.10.2020 у справі № 148/2383/19.

Тобто, до відкриття провадження у справі суд не може ані здійснювати оцінку доказів, ані роз`яснювати, які докази можуть підтверджувати ті чи інші обставини справи, ані досліджувати докази.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що районний суд, визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву, виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення прав позивачів на судовий захист.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Таким чином, допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвело до постановлення не вірної ухвали суду від 30 жовтня 2020 року, яка підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для прийняття позовної заяви до розгляду відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України.

Керуючись ст. 374, 379 ч.1 п.4, ст. 381- 384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2020 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Судді Чернігівського апеляційного суду

І.О.Боброва

Є.М.Бечко

Н.В.Шитченко

Повний текст постанови складений 18.01.2021.