ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 січня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 732/1316/20

Головуючий у першій інстанції Карпинська Н. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/28/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Губар В.С., Скрипки А.А.

Позивач: Чернігівський обласний центр зайнятості

Відповідач: ОСОБА_1

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Чернігівський обласний центр зайнятості

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2020 року у справі за позовом Чернігівського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого забезпечення (суддя Карпинська Н.М.), ухвалене о 14 год. 30 хв. у м.Городня, повний текст рішення складено 02 листопада 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року Чернігівський обласний центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 виплаченого забезпечення у сумі 10 952,43 грн. Позов мотивовано тим, що 22 квітня 2020 року відповідач звернувся до Городнянської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості як такий, що шукає роботу. У заяві про надання статусу безробітного ОСОБА_1 вказав період роботи в АТ «Облтеплокомуненерго» з 10.10.2016 по 21.04.2020. Згідно із проведеним інформаційним обміном отримано інформацію, що відповідач працював в АТ «Облтеплокомуненерго» з 10.10.2016 року по 22.04.2020 року. За результатами перевірки був складений Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 30.07.2020 року за №81. За доводами Чернігівського обласного центру зайнятості, ОСОБА_1 на дату надання статусу безробітного 22.04.2020 року перебував у трудових відносинах з АТ «Облтеплокомуненерго» та належав до категорії зайнятого населення, але при заповненні заяви про надання статусу безробітного про це не повідомив фахівця служби зайнятості, вказав недостовірні дані щодо періоду роботи, що спричинило незаконне надання статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю в розмірі 10 952,43 грн.

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач сумлінно помилявся, що 21.04.2020 року завершився його період роботи, оскільки знав, що його робота є сезонною, а за розпорядженням №64 від 15 квітня 2020 року Городнянської райдержадміністрації зобов`язано закінчити опалювальний сезон в районі о 24:00 21.04.2020 року, сам він після нічної зміни о 08 год. 22.04.2020 року вже вважав себе незайнятою особою і в час початку робочого часу Центру зайнятості того ж дня звернувся до позивача із заявою. Таким чином, стверджувати, що під час звернення до позивача відповідач діяв недобросовісно, переслідував мету ввести державний орган в оману, реалізовуючи свої права, був нечесним, виходячи з конкретних обставин справи, неможливо.

В апеляційній скарзі Чернігівський обласний центр зайнятості просить скасувати вказане рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач на дату надання статусу безробітного 22.04.2020 року був зайнятою особою (що підтвердив він, а також його роботодавець), отримав за 22.04.2020 року заробітну плату. Водночас 22.04.2020 року ОСОБА_1 отримав статус безробітного і з цієї ж дати нарахована виплата допомоги по безробіттю, що суперечить Основам законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки не мав права на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття. За доводами Чернігівського обласного центру зайнятості, суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення ст.44 Закону України «Про зайнятість», ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», якими передбачено відповідальність застрахованих осіб, та не зазначив мотиви незастосування норм права, на які посилався позивач, чим порушив вимоги п.6 ч.4 ст.265 ЦПК України. Позивач зазначає, що судом застосовано положення ст.1215 ЦК України, яка не підлягала застосуванню. Чернігівський обласний центр зайнятості вважає недобросовісними дії ОСОБА_1 з отримання допомоги по безробіттю за період з 22.04.2020 року по 13.07.2020 року, оскільки відповідач не виконав свій обов`язок і повідомив недостовірну дату звільнення. Також позивач вказує, що на дату звернення відповідача до філії центру зайнятості вона не розпоряджалась даними щодо дійсного періоду його зайнятості, такі відомості були відсутні в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування станом на 22.04.2020 року, а обов`язку щодо їх отримання філією протягом 8 днів, як на цьому наголошено в судовому рішенні, законодавчо не передбачено. Крім того, Чернігівський обласний центр зайнятості вважає, що не підлягали застосуванню норми ч.1 ст.32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки вони не містять норм щодо регулювання спірних правовідносин.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач вказує, що норми законів, на які послався позивач, передбачають відповідальність особи внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними, в той час як відповідач вказав день закінчення трудових відносин з АТ «Облтеплокомуненерго» 21.04.2020 помилково, а не з метою приховати дану інформацію та ввести в оману працівників Центру зайнятості, він добросовісно помилявся щодо дати звільнення. Це також підтверджує той факт, що коли йому зателефонувала інспектор філії Центру зайнятості для уточнення розрахункового рахунку, на який необхідно нараховувати кошти, відповідач запропонував надіслати на вайбер копію трудової книжки. Відповідач вважає, що інформацію могла і повинна була перевірити інспектор Філії при постановці його на облік як безробітного, лише перевіривши його трудову книжку. Відповідач вказує, що він був звільнений з роботи 22.04.2020 року, тобто з 23.04.2020 року і до влаштування на роботу 01.08.2020 року він дійсно був безробітним, не мав ніякого заробітку та іншого доходу, крім допомоги по безробіттю. Також ОСОБА_1 вважає вірним застосування судом першої інстанції норм ЦК України до спірних правовідносин, зокрема, положення ст.1215 ЦК України, зважаючи на недоведеність недобросовісності відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону не відповідає судове рішення суду першої інстанції.

По справі встановлено, що 22 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Городнянської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості із заявою про надання/поновлення статусу безробітного (а.с.7). У заяві зазначено останнє місце роботи АТ «Облтеплокомуненерго»; професія/посада оператор котельні 2 розряду; підстава звільнення закінчення строку трудового договору п.2 ст.36 КЗпП, наказ 65к від 21.04.2020 року; період роботи з 10.10.2016 по 21.04.2020.

Одночасно ОСОБА_1 було подано заяву про призначення/поновлення виплати допомоги по безробіттю (а.с.8).

22 квітня 2020 року відповідачу було надано статус безробітного і призначено допомогу по безробіттю (а.с.6, 9).

Згідно з Актом №81 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 30 липня 2020 року ОСОБА_1 на дату надання статусу безробітного 22.04.2020 року перебував у трудових відносинах з АТ «Облтеплокомуненерго» та належав до категорії зайнятого населення, але при заповненні заяви про надання статусу безробітного про це не повідомив фахівця служби зайнятості, вказав недостовірні дані щодо періоду роботи, що спричинило незаконне надання статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю (а.с.11).

Відповідно до наказу ПАТ «Облтеплокомуненерго» №138-к від 07 жовтня 2016 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу з 10 жовтня 2016 року на Городнянську дільницю, на опалювальний сезон 2016-2017 років, оператором котельні 2-го розряду (а.с.19). Згідно з копією трудової книжки відповідача термін його роботи неодноразово продовжувався на наступні опалювальні сезони (а.с.37-39). Наказом №65-к від 21 квітня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи 22 квітня 2020 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору (а.с.18).

Наказом Городнянської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості від 03 серпня 2020 року №НТ200803 припинено реєстрацію безробітного ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням факту подання зареєстрованим безробітним недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання йому статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації відповідно до абзацу 18 пп1 п.30 Порядку з 30 липня 2020, а згідно з наказом від 05 серпня 2020 року №НТ200805 наказано повернути виплати 12 826,22 грн по 29 липня 2020 року (а.с.9, 9зворот).

Відповідно до довідки-розрахунку сума нарахованого безробітному ОСОБА_1 матеріального забезпечення з 22.04.2020 по 29.07.2020 12 826,22 грн, в тому числі виплачене безробітному з 22.04.2020 по 13.07.2020 10 952,43 грн (а.с.10).

06 серпня 2020 року відповідачу направлено лист про повернення коштів у сумі 10 952,43 грн (а.с.13).

ОСОБА_1 у липні 2020 року направив директору Чернігівського обласного центру зайнятості заяву і звернення, в яких вказував, що, оскільки він працював сезонним робітником, а сезон закінчився 21 квітня 2020 року і Наказ про звільнення був від 21 квітня 2020 року, тому він вважав і поставив дату закінчення роботи саме 21 квітня 2020 року (а.с.42, 43). Відповідач погоджувався повернути кошти переплати за один день.

У відповідь на вказані звернення Чернігівським обласним центром зайнятості у серпні 2020 року направлені листи про необхідність повернення коштів у повному обсязі за весь період з 22 квітня по 29 липня 2020 року (а.с.44, 45).

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Пунктом 7 частини першої наведеної статті передбачено, що зайнятість - це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Умови виплати допомоги по безробіттю визначені статтею 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пов`язуються з початком настання безробіття, тобто наданням особі статусу безробітного.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: 1) працевлаштування безробітного; 2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду; 3) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва; 4) відрахування із навчального закладу; 5) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; 6) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування; 7) призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку; 8) призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості; 9) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 10) подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості; 11) зміни місця проживання; 12 ) закінчення строку їх виплати; 13) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів; 14) відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи або від двох пропозицій проходження професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, у тому числі осіб, які вперше шукають роботу та не мають професії (спеціальності); 15) відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості; 16) смерті безробітного.

Згідно з частинами другою, третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов`язана повідомити про це державну службу зайнятості.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З огляду на наведене правило Закону, підставою для стягнення з відповідача суми виплаченого забезпечення є встановлення одночасно умисного невиконання обов`язків та зловживання ними застрахованою особою.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 127/3659/17, який в силу ч.4 ст.263 ЦПК України повинен враховуватися апеляційним судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що Чернігівським обласним центром зайнятості не доведено наявність у відповідача умислу на зловживання своїми обов`язками чи свідомого надання неправдивих відомостей щодо періоду роботи при поданні до Чернігівського обласного центру зайнятості заяви про надання статусу безробітного. Так, відповідач у своїй заяві вказував підставу свого звільнення - наказ АТ «Облтеплокомуненерго», винесений 21 квітня 2020 року. Відповідно він вважав днем свого звільнення саме 21 квітня 2020 року, враховуючи також те, що робота відповідача була сезонною (на опалювальний сезон), а згідно з розпорядженням Городнянської районної державної адміністрації №64 від 15 квітня 2020 року опалювальний сезон в районі для всіх категорій споживачів закінчувався о 24:00 год. 21 квітня 2020 року (а.с.40). Також апеляційний суд враховує те, що у зв`язку із запровадженими у країні карантинними заходами ОСОБА_1 подавав заяву шляхом залишення в скриньці центру зайнятості, у зв`язку з чим був позбавлений можливості представити всі наявні у нього документи та отримати консультацію спеціаліста. При цьому відповідач після отримання вимоги про повернення коштів направляв позивачу листи, в яких вказував на відсутність наміру введення в оману і погоджувався повернути кошти за один день, який він вважався працевлаштованим.

З матеріалів справи вбачається, що Наказом АТ «Облтеплокомуненерго» №121 від 30 липня 2020 року ОСОБА_1 прийнято на роботу з 01 серпня 2020 року оператором котельні 2-го розряду Городнянської дільниці на час подачі гарячої води в міжопалювальний період 2020 року (а.с.74 зворот). Тобто відповідач був безробітним у період з 23 квітня 2020 року по 31 липня 2020 року. Отже відсутні підстави стверджувати, що за вказаний період він не мав права на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття і незаконно отримував допомогу по безробіттю. Наявність лише одного дня, за який відповідачем отримано і заробітну плату, і допомогу по безробіттю, на думку апеляційного суду, не може бути підставою для стягнення усієї суми виплаченого йому забезпечення.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивача виплаченого забезпечення за один день 22 квітня 2020 року у розмірі 131 грн 96 коп., оскільки відповідно до довідки Чернігівського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю, зокрема з 22.04.2020 по 20.07.2020 11 876,13 грн, середньоденний розмір допомоги 131,96 грн (а.с.87).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається, у своїй позовній заяві Чернігівський обласний центр зайнятості просив стягнути з ОСОБА_1 10 952,43 грн виплаченого забезпечення. Апеляційним судом стягується 131,96 грн, що становить 1,2%.

При зверненні із позовною заявою позивачем сплачено 2102 грн судового збору.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25,22 грн судового збору (2102 грн х 1,2%) за розгляд справи судом першої інстанції.

За подання апеляційної скарги позивачем сплачено 3153 грн судового збору. У зв`язку з її частковим задоволенням, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню 37,84 грн (3153 грн х 1,2%) судового збору за апеляційний розгляд справи.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівського обласного центру зайнятості задовольнити частково.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2020 року скасувати.

Позовні вимоги Чернігівського обласного центру зайнятості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернігівського обласного центру зайнятості (місцезнаходження: вул.Коцюбинського, 40, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03491464) 131 (сто тридцять одна) грн 96 коп. виплаченого забезпечення.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернігівського обласного центру зайнятості (місцезнаходження: вул.Коцюбинського, 40, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03491464) судовий збір у розмірі 25 (двадцять п`ять) грн 22 коп. за розгляд справи судом першої інстанції і 37 (тридцять сім) грн 84 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: