УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 679/1495/16-ц

Провадження № 22-ц/4820/167/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Купельського А.В. (суддя-доповідач),

Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 листопада 2020 року (суддя Базарник Б.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів внаслідок порушення зобов`язання,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що з 2002 року з відповідачем склались дружні, довірчі відносини. Перебуваючи у м. Нетішині, позивач будучи неодруженим, усіляко допомагав відповідачу, проте подружнього життя між ними не було.

З 2005 року по даний час позивач постійно працює водієм вантажних автомобілів (дальнобійник) в Російській Федерації. Зберігати зароблені в Росії кошти при собі, або у гуртожитку (м. Нетішин) було небезпечно, тому ОСОБА_1 запропонував відповідачу зберігати його кошти на депозитних рахунках банку, відкритих на ім`я відповідача, а отримані нею відсотки за розміщення в банку його коштів залишати собі, на що відповідач погодилась. Надалі, відповідно до досягнутої між сторонами угоди про збереження його коштів, ОСОБА_1 направляв свою заробітну плату для відповідача, яка, в свою чергу, отримувала їх в Нетішинських відділеннях банків України.

Зазначає, що всього за період з липня 2012 року по червень 2016 року позивачем, відповідно до збережених ним касових чеків, для відповідача було перераховано 3900 доларів США та 217000 російських рублів, що відповідно до курсу валют Національного банку України становить 101 400 та 87 500 грн. Хоча насправді, коштів було переведено та передано відповідачці вдвічі більше.

Стверджує, що відповідач щоразу, під час перебування позивача у відпустці запевняла його, що гроші знаходяться в безпеці. Проте в липні 2016 року, перебуваючи в Україні, у черговій відпустці, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення йому його коштів, у чому відповідач відмовила. З вказаного приводу у них виник конфлікт, після якого позивач повернувся назад на роботу в Росію і перебуває до цього часу.

У зв`язкуз цимпозивач просивсуд стягнутина йогокористь з ОСОБА_3 кошти в розмірі 56000 грн.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 11 жовтня 2016 року накладено арешт на грошові кошти та майно, які належать ОСОБА_2 , на суму позову 56000 грн.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено, скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Нетішинського міського суду від 11 жовтня 2016 року.

Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить його скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю; та судові витрати по справі, пов`язані зі сплатою судового збору.

Вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, постановленим з грубим порушенням конституційних принципів прав людини, норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що суд безпідставно послався на те, що факт направлення в період з липня 2012 року по червень 2016 року позивачем з Росії відповідачу грошових переказів на загальну суму 188900 грн. (в тому числі 3900 доларів США та 217000 російських рублів) позивачем не доведено, оскільки останнім суду були надані оригінали касових чеків та в судовому засіданні відповідач частково підтвердила факт отримання нею грошей від позивача в період з 2012 по 2015 роки.

Також на думку апелянта суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позивачем не надано доказів того, що відповідач набула майно або зберегла його у себе за рахунок позивача без достатньої правової підстави.

При прийнятті судом рішення не застосовано закон, що підлягав застосуванню. Так, кошти, отримані відповідачем, є майном, набутим нею без достатніх правових підстав, тому вона зобов`язана їх повернути позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи належним правочином.

Крім того, відповідач відзиву на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову не надала.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану, рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 листопада 2020 року залишити в силі як законне.

Зазначає, що до позовної заяви не було долучено жодного належного та допустимого доказу наявності між сторонами усної чи письмової домовленості про зберігання ОСОБА_2 коштів, які ОСОБА_1 направлятиме на ім`я відповідача з Росії, на умовах, викладених у позовній заяві. Відсутні докази і того, що переказані позивачем гроші підлягали поверненню. Сам позивач визнав той факт, що сторони спільно купували побутову техніку, меблі.

ОСОБА_1 як власник зароблених грошей розпорядився ними, направивши їх переказами ОСОБА_2 , не видав їй жодних доручень на поводження з цими коштами в спосіб, зазначений в позовній заяві, не поклав на неї обов`язків по збереженню його коштів в порядку, визначеному чинним законодавством. В судовому засіданні доведено, що направлені позивачем кошти використовувались з його згоди, або частково спільно з ним.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Конституцією України задекларовано, що людина, її основні права визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Зокрема, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналізст. 1212 ЦК Україниі цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) цевідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбаченихстаттею 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).

П.6 ч. 1 ст. 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено добросовісність.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

В силу вимог ч. 1 ст. 7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 80, 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що згідно довідки від 24.12.2013, ОСОБА_1 працює в ООО «Алімпія» з 20.01.2007 на посаді водія (т. 1 а. с. 5).

Відповідно до касових чеків ОСОБА_1 перераховував грошові кошти в російських рублях для ОСОБА_2 (т. 2 а. с. 76-80).

Свідок ОСОБА_1 пояснив, що він познайомився з відповідачкою в 2002 році, вказав на те, що вони просто знайомі, і так як він не мав до кого надсилати гроші, то надсилав їх для відповідачки ОСОБА_2 , а коли він попросив їх віддати, то вона відмовилася їх провернути. Стверджує, що з відповідачкою однією сім`єю не жив, вказує на те, що коли жив у гуртожитку то він свої речі там залишити не міг, тому що їх могли викрасти, у зв`язку із цим всі свої речі, зокрема: холодильник, телевізор він зберігав у ОСОБА_2 . Зазначає, що відповідачка підтверджувала всі отримані кошти по дзвінку. Пояснив, що він дізнався що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат, а про його хворобу дізнався в січні 2015 року. ОСОБА_2 відсилала брату 2 рази гроші в розмірі 2400 грн. на лікування через ОСОБА_4 , яка є його однокласницею. Також пояснив, що відповідачка давала його позашлюбному сину ОСОБА_5 50 грн. на святкування Нового року та внучці 20 грн. Крім цього, стверджує, що купував велосипед для сина за гроші, які надсилав для відповідачки, а холодильник та телевізор купував за кошти, які привіз із заробіток, тобто окремо від тих, що надсилав для відповідачки. Також пояснив, що в квартирі ОСОБА_2 він проживав декілька днів, але не постійно.

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що з 2009 року ОСОБА_1 жив із нею цивільним шлюбом по шість місяців, а інші шість місяців працював в Росії. Зазначила, що позивач надсилав їй гроші, які вони разом витрачали, коли позивач приїжджав в Україну на покупки, в тому числі дивану, холодильника, продуктів та інші потреби. Весь час, коли ОСОБА_1 приїжджав на територію України, він ніде не працював. ОСОБА_2 зазначила, що отримані гроші надсилала брату позивача, тому що він був хворий на туберкульоз і рак. Крім того, пояснила, що позивач жодного разу не говорив їй про те, що вона має зберігати гроші до його приїзду, водночас наголошував на тому, що це спільні гроші для утримання їхньої сім`ї. Вказала, що вона надавала допомогу синові позивача.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона знає позивача, бо після смерті чоловіка ОСОБА_2 він з нею почав жити в цивільному шлюбі. Зазначила, що вона ходила в гості, знає що ОСОБА_1 їздив на заробітки в Росію, знає що надсилав для ОСОБА_7 гроші для передачі брату та для оплати гуртожитку. На даний час ОСОБА_7 одружена з ОСОБА_8 . Зазначає, що ОСОБА_1 часто жив у ОСОБА_7 , також пояснила, що відносини між позивачем та відповідачкою були з 2009 року по 2015 рік.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_1 це колишній чоловік його матері ОСОБА_2 , з яким він познайомився 6 років тому. Мати представила його як свого нового чоловіка. Він часто їздив на заробітки в Росію, а коли був на території України, жив з матір`ю, як сімейна пара. Зазначає, що конфліктів між матір`ю та ОСОБА_1 не було. Також вказав, що позивач та його матір жили однією сім`єю, а потім розійшлися. Після розірвання стосунків знає, що позивач вимагав від його матері грошові кошти. Про будь-які перекази позивачем грошових коштів не знає.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що позивач ОСОБА_1 перебував у відпустці, на території України не більше семи днів та ночував у гуртожитку. Кошти за користування гуртожитком оплачував ОСОБА_11 самостійно, а саме: сплачував на перед за шість місяців.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що він з ОСОБА_1 друзі та, що знає від нього, що позивач надсилав гроші для ОСОБА_2 , які потім вона йому не віддала. Також постійно влаштовувала сварки з ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона знайома подруга позивача та пояснила, що знає про те, що позивач надсилав кошти для ОСОБА_2 , як співмешканці для того, щоб вона клала гроші на депозит. Знає, що позивач працює водієм, також пояснила, що позивач і відповідачка посварилися і після цього відповідачка відмовилася переписувати гроші з свого рахунку на рахунок позивача ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач належних доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надав. Судом також зазначено, що з пояснень свідків, наданих в судових засіданнях, не вбачається, що відповідач набула майно або зберегла його у себе за рахунок позивачабез достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд.

Посилання апелянта, що суд безпідставно послався на те, що факт направлення в період з липня 2012 року по червень 2016 року позивачем з Росії відповідачу грошових переказів на загальну суму 188900 грн. (в тому числі 3900 доларів США та 217000 російських рублів) позивачем не доведено, оскільки останнім суду були надані оригінали касових чеків та в судовому засіданні відповідач частково підтвердила факт отримання нею грошей від позивача в період з 2012 по 2015 роки, не може слугувати підставою для скасування судового рішення та задоволення позову.

Твердження апелянта, що при прийнятті судом рішення не застосовано закон, що підлягав застосуванню, що кошти, отримані відповідачем, є майном, набутим нею без достатніх правових підстав, тому вона зобов`язана їх повернути позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, не дають підстав для висновку про обґрунтованість позову, а стосуються переоцінки доказів. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду. Позивач зазначив, що направляв відповідачу кошти по усній домовленості. Систематичність, періодичність та тривалий переказ коштів не можуть свідчити про безпідставність набуття відповідачем грошових коштів від позивача.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, не свідчить про підставність позову. Подання відзиву процесуальний закон (ст. 191 ЦПК України) визначає правом учасника справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки судове рішення правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне судове рішення складено 18 січня 2021 року.

Судді А.В. Купельський

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк