УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 682/1965/20

Провадження № 22-ц/4820/170/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Купельського А.В. (суддя-доповідач),

Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року (суддя Зеленська В.І.) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,

в с т а н о в и в :

У вересні 2020 року АТ КБ "Приватбанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 28045,16 грн. заборгованості за кредитом, що виникла станом на 15.07.2020 р. на підставі кредитного договору № б/н від 07.10.2011 р.

Як вбачається з позовної заяви, 07.10.2011 року ОСОБА_1 підписав Анкету-Заяву № б/н від 07.10.2011 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку та підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі Договір), що підтверджується підписом у заяві. Приватбанк виконав взяті на себе зобов`язання за Договором, відкрив відповідачу кредитний рахунок, видав кредитну карту та встановив кредитний ліміт, збільшивши його поступово до 10000 грн. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, скориставшись кредитними коштами, не надав своєчасно Банку гроші для повернення кредиту і станом на 15.07.2020 року у нього виникла заборгованість перед Приватбанком у розмірі 28045,16 грн, з яких: 20678,02 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 7367,14 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Тому позивач просить стягнути з відповідача в користь Приватбанка 28045,16 грн. заборгованості за кредитом і 2102,00 грн. судових витрат.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , в користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.10.2011 р, що утворилася станом на 15.07.2020 р, в сумі 20678 грн. 02 коп. та 1549 грн. 80 коп. судових витрат.

Не погоджуючись з таким рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині відмови та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін, стягнути з відповідача судові витрати.

Вважає вказане рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм матеріального права.

Зазначає, що відповідачем було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» в якій сторони обумовили: тип кредитної лінії, пільговий період (55 днів), базова відсоткова ставка за користування кредитом 2,5 % в місяць (30% річних), розмір та строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір та нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості, розмір штрафу при порушенні строків платежів по грошовим зобов`язання.

Відзиву на апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

АТ КБ «ПриватБанк» не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, а тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено,і цепідтверджується матеріаламисправи,що 07 жовтня 2011 року між кредитодавцем Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі Банк), та позичальником ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання позичальником Анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, Умов та правил надання банківських послуг та тарифів (а. с. 27).

За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 07.10.2011 р. вбачається, що станом на 15.07.2020 року у відповідача виникла заборгованість перед Банком у розмірі 28045,16 грн., з яких: 20678,02 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 7367,14 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.16).

Відмовляючи взадоволенні частинипозову про стягнення відсотків суд виходив із їх недоведеності.

З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд.

Частиною 2статті 11 ЦК Українивизначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст.628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст.4Закону України«Про фінансовіпослуги тадержавне регулюванняринків фінансовихпослуг» від12липня 2001року №2664-ІІІ (далі - Закон № 2664-ІІІ).

Відповідно до ч. 1 ст.6Закону №2664-ІІІ фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Ч. 1 ст.1054ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст.1055ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В силу ч. 1 ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із норм ст. 547 ЦК України слідує, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається із матеріалів справи, анкета заява підписана ОСОБА_1 07.10.2011 року і ця дата вважається Банком датою укладення договору. У анкеті-заяві, яка підписана ОСОБА_1 , відсутні відомості про вид отриманої ним кредитної картки та не визначено, який з Тарифів обслуговування кредитних карт застосовується (а.с.27).

Витяг із Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов`язкового щомісячного платежу, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років, а також інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

З огляду на відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Суд не вбачає підстав для застосування до вказаних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (07 жовтня 2011) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (24 вересня 2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім того, у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Вказані висновки узгоджуються з постановою Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, де зазначено, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Посилання апелянта, що відповідач підписав заяву в якій зазначена базова процентна ставка 3 % в місяць, тому у суду були підстави для стягнення з боржника заборгованості за відсотками є необґрунтованим.

АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 07 жовтня 2011 року, посилався на анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 07 жовтня 2011 року (а.с.7 16); Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджених наказом від 06.03.2010 р № СП-2010-256 (а.с.29-52), Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" (а.с.28), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), довідку про номер карток, які видавались ОСОБА_1 на підставі Кредитного договору № б/н (а.с.25, 26).

Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «універсальна, 55 днів пільгового періоду» позивач до суду першої інстанції не надав (а.с. 96).

Хмельницький апеляційний суд не приймає до розгляду зазначену довідку, подану разом з апеляційною скаргою, оскільки вона подана з порушенням правил подання доказів.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, належних та допустимих доказів про те, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджені наказом від 06.03.2010 р № СП-2010-256, мав на увазі відповідач, підписуючи Анкету-заяву про приєднання позивач до суду першої інстанції не надав. Позивачем також не доведено, який із запропонованих Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" був застосований при укладенні кредитного договору з відповідачем, оскільки у Анкеті-Заяві відсутні відомості про вид отриманої ним кредитної картки та вид тарифу.

Суду першої інстанції також не надано позивачем доказів про те, що відповідач ознайомлений із змінами умов кредитування та обслуговування кредитної картки і погодився з такими змінами.

Суд першої інстанції дав належну оцінку доказам у справі та дійшов правильного висновку, що факт невиконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором у частині сплати процентів не доведений.

Посилання апелянта, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм матеріального права є безпідставними.

При укладені договору сторонами не встановлений розмір процентів за користування кредитними коштами. АТ КБ «ПриватБанк» не заявляло вимоги про стягнення з відповідача процентів на рівні облікової ставки Національного банку України та не надало суду першої інстанції відповідного розрахунку заборгованості. За таких обставин, у суду були відсутні підстави для стягнення процентів в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Крім того, позивач не виконав вимог ст. ст. 12, 81, 367 ЦПК України.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення відсотків, а стосуються переоцінки доказів.

Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне судове рішення складено 18 січня 2021 року.

Судді А.В. Купельський

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк