ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року

м.Суми

Справа №579/2223/19

Номер провадження 22-ц/816/52/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»

на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 10 вересня 2020 року в складі судді Моргуна О.В., ухвалене в м. Кролевець, повний текст якого складено 21 вересня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який 29 липня 2020 року уточнив, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 27 квітня 2015 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту в розмірі 15344,45 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється з 1 по 25 число кожного місяця.

У зв`язкуз невиконаннямзобов`язання закредитним договором,станом на19вересня 2019року виниклазаборгованість урозмірі 34394грн 67коп.,з яких: 8200 грн 35 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 25694 грн 32 коп. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн 00 коп. залишок заборгованості відповідно до п. 2.2 Генаральної угоди.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 10 вересня 2020 року в задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов банку в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги посилається на те, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Позичальник отримав кредитний ліміт на кредитну картку та користувався кредитним лімітом банку, що підтверджується випискою про рух коштів, а також прослідковується у розрахунку заборгованості.

Зазначає, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 27 квітня 2015 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який складається з Генеральної угоди, Умов та правил, запропонованих АТ КБ ПриватБанк та Тарифів банку, що становлять кредитний договір (а.с. 8, 9, 10 - 33).

Відповідач своїм підписом підтвердив згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір (а.с. 9).

Відповідно до п. 2.1 Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт банк надає позичальнику кредит в сумі 15344 грн. 49 коп. на строк 36 місяців, з 27 квітня 2015 року по 30 квітня 2018 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку для споживчих цілей в сумі 15344,49 грн в обмін на зобов`язання позичальника повернути кредит, сплатити проценти у розмірі 1,5 % щомісяця на суму залишку заборгованості за кредитом в строки, указані у заяві, Умовах та правилах. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 556,70 грн для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, процентів, а також інших витрат у відповідності з Умовами та правилами. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 30 квітня 2018 року (а.с.9).

Згідно ст. ст. 212, 611, 651 ЦК України при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, зазначених у цій Генеральній угоді, Умовах і правилах, більш ніж на 31-й день, по зобов`язанням, строк яких не настав, сторони узгодили, що строк повернення кредиту вважається 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту, починаючи з 32 дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф у розмірі 2649,56 грн. (п. 2.2 Генеральної угоди). Згідно п.2.5 Генеральної угоди позичальник зобов`язується повернути суму кредиту, процентів, винагороди у відповідності з Генеральною угодою та Умовами та правилами. Відповідно до п.2.8 при порушенні позичальником зобов`язань щодо погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої указаний в Умовах та правилах за кожний день прострочення (а.с. 9).

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку ні одна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 52503652 від 05 жовтня 2016 року, Кролевецьким РВДВС відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 579/475/15, виданим 28 липня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором у сумі 15191,89 грн (а.с. 67).

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №51355020 від 09 червня 2016 року, Кролевецьким РВДВС відкрито виконавче провадження за виконавчим написом № 2124, виданим 21 березня 2016 року приватним нотаріусом Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості у сумі 24136,42 грн (а.с.71, 112).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 19 вересня 2019 року становить 34394 грн 67 коп., з яких: 8200,35 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 25694,32 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн залишок заборгованості відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди (а.с. 113-114).

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки стягнення заборгованості за тілом кредиту було вирішено шляхом накладення виконавчого напису нотаріуса від 21 березня 2016 року, яким з відповідача стягнуто на користь позивача 22436,42 грн, з яких: 14769,50 грн залишок заборгованості за кредитом; 1972,68 грн заборгованість за відсотками; 3544,68 грн пеня та комісія; 2149,56 грн штраф, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог банку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1. 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.ч. 1,2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.1.5.25 Умов і правил надання банківських послуг за не своєчасну оплату послуг, передбачених цим Договором, Умовами та Правилами Клієнт платить Банку по кожному випадку порушення пеню в розмірі 0,1% від сумі заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Згідно п. 2.1.1.12.6.1 Умов і правил надання банківських послуг у разі виникнення прострочених зобов`язань за борговими зобов`язаннями на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

Згідно з п. 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг при порушенні Клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів, Клієнт зобов`язаний сплатити Банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті в зазначені банком терміни.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в генеральній угоді, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 27 квітня 2015 року в розмірі 34394 грн 67коп., посилаючись на наявність генеральної угоди про реструктуризацію від 27 квітня 2015 року, ціль якої зводиться для виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору від 16 серпня 2010 року .

Позивач надав розрахунок заборгованості за період з 27 квітня 2015 року, станом на 19 вересня 2019 року (а.с. 113).

За змістом виконавчого напису нотаріуса строк, за який проводиться стягнення саме з 27 квітня 2015 року.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що оскільки стягнення заборгованості за тілом кредиту було вирішено шляхом накладення виконавчого напису нотаріуса від 21 березня 2016 року, яким з відповідача стягнуто на користь позивача 22436,42 грн, з яких: 14769,50 грн залишок заборгованості за кредитом; 1972,68 грн заборгованість за відсотками; 3544,68 грн пеня та комісія; 2149,56 грн штраф, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог банку.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`зання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (справа № 14-318цс18).

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду про відмову в задоволенні позову не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування рішення суду.

Відтак, колегія суддів вважає, що судом з`ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, його висновки відповідають вимогам закону та обставинам справи, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому таке судове рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 10 вересня 2020 року у даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді: О.І. Собина

Т.А. Левченко