Зважаючи на викладене, в силу п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України, відповідач ОСОБА_1 вважається таким, що повідомлений 10.07.2020 року про відкриття апеляційного провадження за скаргою Банка на заочне рішення суду від 12.05.2020 року.

Відповідач ОСОБА_1 не скористався правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.

15.09.2017 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.9,65).

Анкета-заява не зазначає конкретні умови надання кредиту, погашення заборгованості за простроченим тілом кредиту, порядку сплати відсотків за користування кредитним коштами, а також відповідальності позичальника за порушення кредитного зобов`язання (сплати неустойки).

На підставі Анкети-заяви від 15.09.2017 року відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 на яку 16.04.2018 року встановлено початковий кредитний ліміт 5 000 грн., вказаною карткою відповідач користувався до 16.04.2018 року, що вбачається із виписки з банківського рахунку (а.с.48-55).

Зарозрахунками Банка,загальна сумазаборгованості станом на 16.07.2019 року має місце заборгованість в сумі 13 624,45 гривень, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 7 571,22 гривень; заборгованість за простроченим тілом кредиту 4 472,10 гривень; заборгованості по процентам у розмірі 456,16 гривень; штраф 500 гривень (фіксована частина); штраф - 624,97 гривень (процентна складова), а.с.7,63.

Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались.

Між сторонами виникли правовідносини із кредитних зобов`язань, які регулюються нормами ЦК України.

(доводи,за якимисуд апеляційноїінстанції у зв`язку з чим рішення суду підлягає залишенню без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові про стягнення заборгованості за кредитом виходив з недоведеності позовних вимог (а.с. 111-115).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині з таких підстав.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 526 ч.1, 527 ч.1, 530 ч.1 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 610 ч.1, 612 ч.1 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.Пенею єнеустойка,що обчислюєтьсяу відсоткахвід суминесвоєчасно виконаногогрошового зобов`язанняза кожендень простроченнявиконання (ст. 549 ч.ч.1-3 ЦК України).

Позов у частині стягнення заборгованості за кредитом підлягає задоволенню з таких підстав.

15.09.2017 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за умовами якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредитну картку № НОМЕР_1 .

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки № НОМЕР_1 вбачається наступне: 12.08.2017 року зафіксовано старт карткового рахунку; 16.04.2018 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 5 000 гривень; 13.05.2018 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 5 000 гривень; 13.05.2018 року знижено кредитний ліміт до 1 500 гривень; 15.11.2018 року знижено кредитний ліміт до 0,00 гривень (а.с. 47).

Згідно виписки по картковому рахунку на ім`я відповідача ОСОБА_1 , вбачається, що останній, отримавши кредитну картку, користувався нею (знімав кошти у банкоматах, розраховувався за покупки в магазинах, поповнював баланс мобільного телефону, а також частково сплачував заборгованість), тобто користувався кредитними коштами.

Банківська виписка є належним і допустимим доказом, оскільки має статус первинного документу, що передбачено Переліком № 578/5, відповідно до якого, до первинних документів, які фіксують факт виконання господарської операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені, у тому числі, виписки банків.

Зважаючи на те, що належним і допустимими доказами підтверджується, що відповідач, на підставі підписання Анкети-заяви отримав у Банку картку і вчинив дії щодо її активації, користувався карткою протягом 2017-2018 років, вимоги Банка в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 7 571,22 гривень, яка підтверджується розрахунками Банка і не спростована відповідачем, підлягає задоволенню судом апеляційної інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови Банку у позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, нарахованими відсотками і неустойкою у вигляду штрафів підлягає залишенню без змін.

Банк просив стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту, нарахованими відсотками і неустойкою у вигляду штрафів із посиланням на те, що договором і "Умовами та правилами надання банківських послуг, "Правилами користування платіжною карткою", "Тарифами Банку" передбачено порядок та умови погашення кредиту, заборгованості за кредитним лімітом, сплати нарахованих за період користування кредитом відсотків, а також відповідальність у вигляді неустойки.

Обґрунтовуючи право вимоги у цій частині Банк посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитної карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини кредитного договору.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що саме із зазначеним Витягом з Тарифів та Витягом з Умовпозичальник ОСОБА_1 був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов ПриватБанку, а також, що вказані документи, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, містили умови, зокрема щодо сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту, процентів за користування кредитними коштами і штрафів за порушення умов договору.

Приєднана до матеріалів справи копія Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не зазначає, що відповідач ОСОБА_1 ознайомився із вказаним Витягом і погодився на умови кредитування, запропоновані Банком шляхом підписання Витягу (а.с. 8,64).

Анкета-заява позичальника ОСОБА_1 також не містить Умов та Тарифів Банку, зокрема відомостей про додаткову відповідальність позичальника у разі несвоєчасного або не у повному обсязі внесення ним щомісячного мінімального платежу, внаслідок якого сума кредиту буде вважатись простроченою і позичальник повинен буде відшкодувати тіло кредиту (прострочене тіло кредиту), відсотки і неустойку.

До правовідносин сторін не може бути застосована ч.1 ст. 634 ЦК України стосовно того, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або в інших стандартних нормах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови, що розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/ неодноразово змінювались самим Банком, зокрема, в період з вересня 2017 року по липень 2019 року, тобто Банк мав можливість додати до позовної заяви Витяг з тарифів та Витяг з Умов у будь-якій редакції, у тому числі, що найбільш сприятливі для задоволення позову (а.с. 8-26).

Сама по собі роздруківка із сайту Банка не може бути належним доказом підтвердження вказаних обставин, оскільки зазначений доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (Банка), яка у будь-який час може вносити і вносить відповідні зміни щодо умов та правил споживчого кредитування.

Банк не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження про конкретнозапропонованівідповідачу умови кредитування.

Витяг зТарифів обслуговуваннякредитних карт«Універсальна» неможе прийматисьяк стандартна(типова)форма на підтвердження укладення із відповідачем кредитного договору через те, що достовірно не підтверджує факт ознайомлення відповідача із конкретно запропоновані Банком умови кредитування (сплату заборгованості за простроченим кредитом, відсотками та неустойки).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ч.6 ЦПК України).

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, процентів за користування кредитними коштами і штрафів.

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи Банка у скарзі щодо необґрунтованості відмови у стягненні заборгованості за кредитом, прийняті до уваги колегією суддів і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у цій частині з прийняттям нового судового рішення.

Аргументи Банка про доведеність вимог в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, процентами та неустойки (штрафів), на увагу не заслуговують.

Анкета-заява позичальника ОСОБА_1 від 15.09.2017 року не зазначає умови кредитування, запропоновані Банком.

Витяг з Тарифів Банку не містить доказів того, що позичальник ОСОБА_1 ознайомився з ними і погодився шляхом підписання вказаного Витягу.

Інші, належні та допустимі докази на підтвердження факту обізнаності відповідача з умовами кредитування (сплати заборгованості за простроченим кредитом, відсотками та неустойки), матеріали справи не містять.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із позичальником Банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які Банк вважав узгодженими.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності і призвів би до покладення на слабшу сторону споживача, невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Банк, як кредитор і позивач, повинен довести факт того, що позичальник був ознайомлений і прийняв Умови та Правила, а також Тарифи, що діяли 15.09.2017 року, на момент укладення кредитного договору.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Вимоги Банка доведені в частині стягнення заборгованості за кредитом, тому порушене право Банка підлягає захисту судом апеляційної інстанції шляхом стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 7 571,22 гривень.

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, нарахованими відсотками та штрафами, тому рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ч. 1 п.п.1-4 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитом, висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи і нормам матеріального права ст. ст. 526ч.1,527ч.1,530ч.1,ст.610ч.1,612ч.1ЦК України, заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у цій частині з прийняттям нового судового рішення.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збірпокладаєтьсянасторони пропорційнорозмірузадоволенихпозовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України).

Апеляційна скарга Банка підлягає частковому задоволенню. За подачу позовної заяви і апеляційної скарги Банк сплатив мінімальний розмір судового збору 1921 гривень (а.с.1) і 2881,50 гривень (1921х150%, а.с.123).

Оскільки судовий збір сплачено виходячи з мінімальної ставки судового збору, Банк має право на відшкодування судових витрат у повному обсязі.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.п.1,2, 375 ч.1, 376 ч.1 п.п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 12 травня 2020 року в частині відмови у позові про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 571,22 гривень скасувати.

Позов акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН № НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 15.09.2017 року станом на 16.07.2019 року у розмірі 7 571,22 гривень і судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 1921 гривень, а також судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2881,50 гривень.

Заочне рішенняТарутинського районногосуду Одеськоїобласті від 12травня 2020року вчастині відмовиу позовіпро стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, нарахованими відсотками та штрафами залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, і, відповідно доп.2ч.3ст.389ЦПК України,оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови суду складено 18.01.2021 року.

Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко

Г.Я. Колесніков

Є.С. Сєвєрова