Номер провадження: 22-ц/813/3084/21

Номер справи місцевого суду: 521/701/15-ц

Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Воронової Є.Р.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 наухвалу Малиновськогорайонного судум.Одеси від05листопада 2019року,постановленупід головуванням судді Сегеда О.М., повний текст ухвали складено 07 листопада 2019 року, -

в с т а н о в и в:

У вересні2019року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі за текстом АТ «УкрСиббанк», обслуговуючий кооператив «Небанківська фінансова установа територіальних громад» (далі за текстом ОК «Небанківська фінансова установа територіальних громад»), приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г.В.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2018 року задоволені позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

У зв`язку з тим, що виконати зобов`язання за вказаним рішенням суду в грошовому еквіваленті вони не мали змоги, 26 березня 2019 року вони з цінним листом з повідомленням про вручення звернулися до АТ «УкрСиббанк» з заявою про належне виконання зобов`язань платіжним розрахунковим засобом - переказним акцептованим векселем (тратта), згідно якої передали останньому оригінали цінних паперів - платіжного розрахункового засобу - переказні акцептовані векселі (тратта) серії АА №0075834 на суму 1200000 грн. та серії АА №0075836 на суму 300000 грн., які були видані та акцептовані ОК «Небанківська фінансова установа територіальних громад».

Також заявники зазначили, що оригінали переказних акцептованих векселів (тратта) серії АА №0075834 на суму 1200000 грн. та серії АА №0075836 на суму 300000 грн. містять на їх зворотній стороні передавальний напис (індосамент) про посвідчення переходу прав на цінний папір, а саме від ОСОБА_1 до АТ «УкрСиббанк» та від ОСОБА_2 до АТ «УкрСиббанк».

27 березня 2019 року АТ «УкрСиббанк» отримало заяву від 26 березня 2019 року з додатками, однак станом на день їх звернення до суду із даною заявою, стягувач не повернув їм переказні акцептовані векселі (тратта) та на поставлені у заяві питання відповіді не надав, що, на думку заявників, є підтвердженням їх прийняття, та настанням наслідків, передбачених ч.ч. 1,2,4 ст. 545, ч. 1 ст. 613 ЦК України.

06 серпня 2019 року на підставі заяви АТ «УкрСиббанк», приватним виконавцем Одеського міського виконавчого округу Парфьоновим Г.В. були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень за №59733477 щодо ОСОБА_2 та за №59733267 щодо ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що на час отримання стягувачем виконавчих листів та на час відкриття виконавчих проваджень щодо заявників, заборгованість перед стягувачем у них була відсутня, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати виконавчий лист №521/701/15-ц, виданий 23 квітня 2019 року Малиновським районним судом м. Одеси про солідарне стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» грошової суми у розмірі 36006,47 доларів США, пені у розмірі 110449,82 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3654 грн. з підстав повного добровільного виконання грошового зобов`язання боржником - таким, що не підлягає виконанню, визнати виконавчий лист №521/701/15-ц, виданий 29 квітня 2019 року Малиновським районним судом м. Одеси про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» грошової суми у розмірі 36006,47 доларів США, пені у розмірі 110449,82 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3654 грн. з підстав повного добровільного виконання грошового зобов`язання боржником таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2019 року заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню залишена без задоволення.

Не погоджуючисьз ухвалоюсуду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися досуду запеляційною скаргою,в якій просять ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають, що висновок суду про те, що в кредитному договорі не передбачені умови виконання зобов`язання по кредиту у вексельній формі як підстава, нібито неналежного виконання зобов`язання і неможливості прийняття банком зарахування заборгованості необґрунтоване, не відповідає укладеним апелянтами договорам, дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 , представник АТ «УкрСиббанк» зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, висновки суду відповідають вимогам закону, оскільки у договорі про надання споживчого кредиту умова проведення розрахунку із застосуванням векселів відсутня.

Учасники справи про розгляд справи призначеної на 13січня 2021року були сповіщені належним чином (а.с. 64-73 т. 5).

Від ОСОБА_4 ,представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 13січня 2021рокудо Одеського апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що діють карантинні обмеження з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби «СОVІD-19» (а.с. 77 т. 5).

Вирішуючи питання про слухання справи у відсутності учасників справи, колегія суддів залишає клопотання про відкладення розгляду справи без задоволення, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» не було запроваджено змін до ст.371 ЦПК України щодо строків розгляду апеляційної скарги.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також їх представник ОСОБА_4 з клопотанням про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, враховуючи приписи ст. 212 ЦПК України, не зверталися.

З матеріалів справи вбачається, що справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції перебуває з грудня 2019 року, учасники справи неодноразово були повідомлені про час і місце судових засідань, при цьому ОСОБА_4 , представником заявників заявлялися клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 15.07, 25.11.2020 року, в зв`язку з запровадженням карантинних обмежень.

Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч.ч.1,2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, з урахуванням строку перебування справи у провадженні суду, відкладання розгляду справи за клопотаннями ОСОБА_4 , представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Враховуючи, те, жоден із учасників даної цивільної справи не надав суду заяви про бажання прийняти участь у справі особисто, а також приймати участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, в т.ч. і поза межами суду, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим, колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності її учасників, на підставі наявних у справі доказів.

Такий правовийвисновок міститьсяу постановіВерховного Судувід 15жовтня 2020року усправі № 922/2575/19.

Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (18січня 2020 року).

Заслухавши суддю-доповідача,доводи апеляційноїскарги,перевіривши матеріалисправи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.375ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Залишаючи заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що заявники розписку АТ «УкрСиббанк» про одержання виконання частково або в повному обсязі зобов`язань у даній справі суду не надали, підтверджень щодо відсутності обов`язку боржників перед банком у зв`язку з його припиненням або добровільним виконанням матеріали справи не містять, тому підстави, передбачені ст. 432 ЦПК України для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відсутні.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2018 року позови ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором було задоволено у повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором станом на 07 квітня 2017 року в розмірі 36006,47 доларів США та пені у розмірі 110449, 82 грн. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» витрати по оплаті судового збору в сумі 3654 грн. Зустрічний позов ОСОБА_1 доПАТ «УкрСиббанк», третя особанотаріус Одеськогоміського нотаріальногоокругу БіликВ.В.про визнаннядоговорів недійсними залишено без задоволення (а.с. 212-221 т. 2).

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 березня 2019 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2018 року було залишено без змін (а.с. 146-154 т. 3).

З матеріалів справи також вбачається, що 26 березня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направили на адресу АТ «УкрСиббанк» заяву про належне виконання зобов`язань платіжним розрахунковим засобом переказним векселем (тратта), згідно якої просили АТ «УкрСиббанк» надати їм розписку про виконання грошового зобов`язання за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2018 року по справі №521/701/15-ц на суму 1092323,24 грн. в повному обсязі та повернути їм зазначені в заяві боргові документи (а.с. 195 т. 3).

Додатками до вищевказаної заяви були зазначені, у тому числі, оригінал переказного акцептованого векселя (тратта) серії АА №0075834 на суму 1200000,00 грн., оригінал переказного акцептованого векселя (тратта) серії АА №0075836 на суму 300000,00 грн. (а.с. 193 т. 3).

Встановлено, що 26 квітня 2019 року АТ «УкрСиббанк» було розглянуто подану боржниками заяву та надано відповіді ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за якими останнім було повернуто оригінал переказного акцептованого векселя (тратта) серії АА №0075834 на суму 1200000,00 грн. та оригінал переказного акцептованого векселя (тратта) серії АА №0075836 на суму 300000,00 грн. як такі, що не можуть бути використані, як розрахунковий документ для погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11184005000 від 16 липня 2007 року (а.с. 6-9 т. 4).

Зі змісту відповіді АТ «УкрСиббанк» вбачається, що підставою для повернення вищевказаних векселів стало те, що у договорі про надання споживчого кредиту №11184005000 від 16 липня 2007 року не передбачено виконання зобов`язання за кредитом у вексельній формі, тому виконання зобов`язання не є належним. Крім того вказано, що кредит надався в іноземній валюті доларах США, заборгованість за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2018 року також стягнута у доларах США, тому, відповідно повинна бути погашена у доларах США.

На виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2018 року, 23 квітня 2019 року та 29 квітня 2019 року були видані виконавчі листи (а.с. 157, 196, 197 т. 3).

З матеріалів справи вбачається, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. від 06 серпня 2019 року було відкрито виконавче провадження №59733477 по виконанню рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2018 року щодо боржника ОСОБА_2 та постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. від 06 серпня 2019 року було відкрито виконавче провадження №59733267 по виконанню рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2018 року щодо боржника ОСОБА_1 (а.с. 198-201 т. 3).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання та інше.

Як роз`яснено у Інформаційному листі підготовленому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року, процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Звертаючись до суду з заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як на підставу визнання виконавчих листів по справі №521/701/15-ц, виданих Малиновським районним судом м. Одеси, такими, що не підлягають виконанню, зазначили те, що на час отримання стягувачем виконавчого листа та на час відкриття виконавчих проваджень щодо заявників, заборгованість перед стягувачем у них була відсутня, оскільки 26 березня 2019 року вони звернулись до АТ «УкрСиббанк» із заявою про належне виконання зобов`язань та передали оригінали переказних акцептованих векселів (тратта), а АТ «УкрСиббанк» їм не відповів та оригінали цінних паперів не повернув, що, на думку заявників, є підтвердженням їх прийняття, та настанням наслідків, передбачених ч. ч. 1, 2, 4 ст. 545, ч. 1 ст. 613 ЦК України.

Зазначені твердження заявників судом не були взяті до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та наданою представником АТ «УкрСиббанк» відповіддю від 26 квітня 2019 року заявникам із зазначенням щодо повернення оригіналів цінних паперів.

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому,ст. 533 ЦКпередбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт 1 ч.2ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачає право банку здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно дост. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, банк, як фінансова установа може укладати кредитні договори, предметом яких є іноземна валюта, за наявності в нього банківської ліцензії та відповідного письмового дозволу.

Судом встановлено, що 21 грудня 2001 року АКІБ «УкрСиббанк» отримав ліцензію на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п. 5-11 ч.2ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(а.с. 31, 32, 33-34 т. 2).

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст.1046, ч. 1 ст.1049 ЦК Україниналежним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц.

У разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

У зв`язку з чим, суд прийшов до вірного висновку, що кредит за договором про надання споживчого кредиту №11184005000 від 16 липня 2007 року надався в іноземній валюті доларах США, заборгованість за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2018 року також була стягнута у доларах США, тому, відповідно повинна бути погашена у доларах США.

Однак, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із заявою від 26 липня 2019 року передали АТ «УкрСиббанк» оригінали цінних паперів - переказні акцептовані векселі (тратта) серії АА №0075834 на суму 1200000,00 грн. та серії АА №0075836 на суму 300000,00 грн., які були видані та акцептовані ОК «Небанківська фінансова установа територіальних громад», тобто у гривневому еквіваленті, що не відповідає вимогам законодавства.

Згідно положеньст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Відповідно дост. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем. Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.

Судом встановлено, що у договорі про надання споживчого кредиту №11184005000 від 16 липня 2007 року умова щодо проведення розрахунку із застосуванням векселів відсутня.

Крім цього, п. 9.4 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженим постановою правління НБУ №508 від 16 грудня 2002 року передбачено, що використання векселів для розрахунків за заборгованістю за банківським кредитом не допускається.

Відповідно до ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

На підставі вищевикладених обставин,суд прийшовдо обґрунтованого висновку,що заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню не підлягає задоволенню, оскільки стягувачем АТ «УкрСиббанк» не було прийнято виконання зобов`язання боржників за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2018 року.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про те,що висновок суду про те, що в кредитному договорі не передбачені умови виконання зобов`язання по кредиту у вексельній формі як підстава, нібито неналежного виконання зобов`язання і неможливості прийняття банком зарахування заборгованості необґрунтоване, не відповідає укладеним апелянтами договорам, дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені доводи спростовуються матеріалами справи та не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при постановлені ухвали, за ненаданням до суду доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності..

У відповідності з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 18 січня 2021 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ Л.Г. Ващенко

______________________________________ Є.С. Сєвєрова