Номер провадження: 22-ц/813/2385/21

Номер справи місцевого суду: 522/10918/19

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2021 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 522/10918/19

Провадження номер: 22-ц/813/2385/21

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

-позивачка - ОСОБА_1 ,

-відповідач ОСОБА_2 ,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»,

розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою адвоката Судакова Валерія Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Домусчі Л.В. 29 травня 2020 року, повний текст рішення складено 29 травня 2020 року,

встановив:

1. Описова частина

1.1 Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію за нанесену шкоду в розмірі 57743,44 грн..

ОСОБА_1 обґрунтовує своївимоги тим,що 17.01.2019 року, о 12 год. 55 хв., в м. Одеса по вул. Пастера, 42, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Nissan», державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Торгова, не надав переваги у русі транспортному засобу марки «Suzuki», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі під керуванням водія ОСОБА_1 , та скоїв із ним зіткнення. Після чого транспортний засіб марки «Nissan», державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , змінив траєкторію руху та скоїв наїзд на транспортний засіб марки «Hyundai», державний реєстраційний номер - НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , та транспортний засіб марки «ЗАЗ», державний реєстраційний номер - НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 , які знаходились на зустрічній смузі руху вул. Торгова. Після чого транспортний засіб марки «Nissan», державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб марки «ЗАЗ», державний реєстраційний номер - НОМЕР_5 . Внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

18.02.2019 року Приморським районним судом м. Одеси по справі №522/1460/19 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Накладено на ОСОБА_2 штраф у розмірі - 340 грн.. Одеським апеляційним судом 03.04.2019 року вказану постанову суду першої інстанції було залишено без змін.

Внаслідок скоєння ДТП її транспортний засіб зазнав пошкоджень та потребував відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку оцінена у розмірі - 113 632,83 грн.. Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 30.04.2019 року нею фактично сплачено за ремонтно-відновлювальні роботи та придбання запасних частин для відновлення пошкодженого автомобіля кошти на загальну суму - 132 865,00 грн., а саме: - 20.02.2019 року 40 000 грн.; - 21.02.2019 року 45 750 грн.; - 30.04.2019 року 47 115 грн.. 24.05.2019 року вона ще оплатила вартість робіт, пов`язаних із відновленням працездатності автомобіля, у розмірі - 6 878,44 грн..

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - ПрАТ «СК «Українська страхова група»), в якій було застраховано відповідальність відповідача, виплатило їй - ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі - 102 000 грн.. Вважає, що відповідач має відшкодувати їй фактично понесені витрати (збитки) із відрахуванням виплаченого страхового відшкодування у сумі - 37 743,44 грн. (132865 грн. + 6 878,44 грн. 102000,00 грн.).

Вказує, що після оплати відповідачем відповідних збитків, на вимогу останнього, готова передати йому пошкоджені замінені запасні частини.

Вищевказаними неправомірними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка полягає у: - фізичних стражданнях, пов`язаних із нервовим стресом після ДТП; - усвідомленням ризику значних тілесних ушкоджень, яких вдалося уникнути; - порушенні звичайного укладу життя та порушенням права власності, пов`язане з неможливістю користуватись належним їй автомобілем. Відшкодування моральної шкоди вона оцінює у - 20000,00 грн. (а. с. 1 3).

1.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції

У відзиві на позов адвокат Широкобород С.М., діючий від імені ОСОБА_2 , вважає, що позов не підлягає задоволенню у зв`язку з його безпідставністю.

Зазначає, що цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу, на момент скоєння ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Українська страхова група» згідно полісу №АК/8249352 від 26.01.2018 року (ліміт відповідальності становить - 100 000 грн.) та за договором №97-11505-180047 від 26.01.2018 року добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу (ліміт відповідальності 100 000 грн.). Отже, за двома договорами (обов`язковим та добровільним) загальна сума відповідальності за шкоду перед третіми особами становить - 200 000 грн.. Саме тому позивачка отримала суму відшкодування від страхової компанії у розмірі - 102 000 грн., а не - 100 000 грн., як передбачено Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Сплата вищевказаного страхового відшкодування відбулось на підставі звіту №05-001 від 20.09.2019 року. Отримуючи страхове відшкодування, позивачка погодилась із розміром матеріального збитку і отримала відшкодування в повному обсязі згідно з визначеним розміром збитків. Оскільки заявлений позивачкою розмір збитків повністю покривається лімітом відповідальності згідно з двома договорами страхування, то вимоги до відповідача, як до винної особи, є безпідставними.

Якщо позивачка вважає, що розмір матеріальної шкоди, визначений страховою компанією, не є таким, що відповідає дійсності і повинен бути визначеним на іншому рівні, вона має звернутися з відповідним позовом саме до страхової компанії, як належного відповідача, з урахуванням загальної суми застрахованої цивільно-правової відповідальності за двома договорами (200 000 грн.). Проте, позивачка погодилася із визначеним страховою компанією розміром матеріальної шкоди, отримала виплату, а вже потім звернулася окремо за визначенням розміру матеріального збитку, спричиненого власнику. При зверненні до суду з даним позовом не враховано, що визначений розмір збитку на рівні 113 632,83 грн. також повністю покривається лімітом відповідальності згідно з договорами страхування. Таким чином, у даній цивільній справі позивачкою невірно визначений відповідач по справі. Позивачкою не враховані спеціальні норми Закону, а саме - ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивачка намагається безпідставно покласти додаткові витрати на відповідача.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі - 20 000 грн. позивачкою не доведені. Позивачка, усвідомлюючи, що внаслідок ДТП зазнала моральної шкоди, пов`язаної із ушкодженням здоров`я (у якості доказів надано саме медичну довідку), повинна була звернутися до страхової компанії для виплати відповідної компенсації (страхового відшкодування), проте цього не зробила.

Вказує, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат відповідача на правову допомогу адвоката, згідно доданого до відзиву детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, становить 14000,00 грн. (а. с. 47 51, 70).

1.3 Позиція позивачки щодо доводів відзиву відповідача на позов, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву

Відповідь ОСОБА_1 на відзив на позов до суду першої інстанції не надійшла.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПрАТ «СК «Українська страхова група» у письмових поясненнях на позов посилається на те, що відповідно до звіту №05-001 від 20.05.2019 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «СУЗУКІ», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу склала - 102 006,02 грн.. 06.06.2019 року страховою компанією було виплачено страхове відшкодування у межах ліміту, передбаченого полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/824952, на суму - 100 000 грн. та у межах ліміту, передбаченого договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №97-1505-18-00047, в розмірі - 2 006,02 грн.. Отже, страховою компанією зобов`язання з виплати страхового відшкодування виконане у повному обсязі. Просили справу розглядати за відсутності їх представника (а. с. 102 104).

1.4 Зміст рішення суду першої інстанції, обґрунтування висновків суду

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2020 року вищезазначений позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000, 00 грн. та судовий збір у розмірі - 26,90 грн..

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 накористь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн..

Рішення судупершої інстанціїмотивовано тим,що 17.01.2019 року, о 12 год. 55 хв., в м. Одеса по вул. Пастера, 42, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Nissan», державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Торгова не надав переваги у русі транспортному засобу марки «Suzuki», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі під керуванням водія ОСОБА_1 , та скоїв із ним зіткнення. Після чого транспортний засіб марки «Nissan», державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , змінив траєкторію руху та скоїв наїзд на транспортний засіб марки «Hyundai», державний реєстраційний номер - НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , та транспортний засіб марки «ЗАЗ», державний реєстраційний номер - НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 , які знаходились на зустрічній смузі руху вул. Торгова. Після чого транспортний засіб марки «Nissan», державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб марки «ЗАЗ», державний реєстраційний номер - НОМЕР_5 . Внаслідок скоєння ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, у тому числі автомобіль марки «Suzuki», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі під керуванням водія ОСОБА_1 ..

18.02.2019 року Приморським районним судом м. Одеси винесено постанову по справі №522/1460/19, згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на останнього накладено штраф у розмірі - 340 грн. (а. с. 7). Одеським апеляційним судом 03.04.2019 року вказану постанову суду першої інстанції залишено без змін (а. с. 8 - 10).

Власником автомобіля марки «Suzuki», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , згідно свідоцтва НОМЕР_6 про реєстрацію транспортного засобу є - ОСОБА_1 (а. с. 6).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Nissan NP 300, державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , застрахована у ПрАТ «СК «Українська Страхова група», що підтверджується полісом №АК/8249352 від 26.01.2018 року обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а. с. 105). Згідно вказаного полісу ліміт відповідальності за заподіяну майну шкоду встановлений у розмірі 100 000 грн..

Відповідно до договору №97-1505-1800047 від 26.01.2018 року добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким була застрахована цивільна відповідальність власника автомобіля марки Nissan NP 300, державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , ліміт відповідальності за заподіяну майну шкоду встановлений у розмірі 100 000 грн. (а. с. 106 - 111).

Таким чином, цивільна відповідальність власника автомобіля марки Nissan NP 300, державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , перед третіми особами за спричинену внаслідок ДТП шкоду майну, застрахована за двома договорами (обов`язковим і добровільним), загальний ліміт відповідальності за якими становить 200 000 грн..

Згідно повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ОСОБА_1 повідомила ПрАТ «СК «Українська страхова група» про ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу, яке сталося 17.01.2019 року, об 11 годині 50 хвилин 17.01.2019 року, за адресою - вул. Пастера, 21 (а. с. 112 - 113).

25.04.2019 року позивачка звернулася до ПрАТ «СК «Українська Страхова група» із заявою про виплату страхового відшкодування (а. с. 119).

Згідно звіту №05-001 спеціаліста-автотоварознавця про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля марки «Suzuki», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП17.01.2019року автомобіля марки «Suzuki», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає - 102006,02 грн. (а. с. 120 - 139).

Згідно платіжного доручення №14109 від 06.06.2019 року ПрАТ «СК «УСГ» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 100 000 грн. на підставі полісу №АК/8249352 від 26.01.2018 року (а. с. 142).

Згідно платіжного доручення 14110 від 06.06.2019 року від ПрАТ «СК «УСГ» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 2006,02 грн. на підставі договору 97-1505-18-00047 від 26.01.18 (а. с. 145).

Факт отримання страхового відшкодування позивачка підтвердила у позовній заяві.

Згідно доданого позивачкою до позову висновку експерта ОСОБА_5 №85-19 по дослідженню автомобіля «Suzuki Vitara», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , від16.05.2019року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Suzuki Vitara», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 17.01.2019 року, визначається рівною - 113 632,83 грн. (а. с. 11 - 19).

Суд першої інстанції вважав, що відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно зЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у її страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція наведена 04 липня 2018 року у Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченомуЗаконом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором абоЗаконом № 1961-IVу страховикане виниклообов`язкуз виплатистрахового відшкодування(зокрема,у випадках,передбачених ст.37),чи розмірзавданої шкодиперевищує лімітвідповідальності страховика.У такомувипадку обсягвідповідальності страхувальникаобмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Nissan NP 300, державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , застрахована у ПрАТ «СК «Українська Страхова група», що підтверджується полісом №АК/8249352 від 26.01.2018 року обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно вказаного полісу застрахована відповідальність власника автомобіля марки Nissan NP 300, державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, встановлений у розмірі - 100 000 грн..

Відповідно до договору №97-1505-1800047 від 26.01.2018 року добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким була застрахована цивільна відповідальність власника автомобіля марки Nissan NP 300, державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну встановлений у розмірі - 100 000 грн..

Тобто, за двома договорами (обов`язковим і добровільним) ліміт цивільної відповідальності власника автомобіля марки Nissan NP 300, державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , перед третіми особами за шкоду, спричинену у наслідок ДТП, становить загальну суму 200 000 грн..

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається саме на страховика. Позивачка суму відповідного страхового відшкодування отримала від страхової компанії відповідача та жодним чином не висловила свою незгоду із отриманою сумою страхового відшкодування, погодившись із вказаним розміром страхового відшкодування.

Окрім того, оскільки ліміт за двома договорами (обов`язковим і добровільним) цивільної відповідальності власника автомобіля марки Nissan NP 300, державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , перед третіми особами за шкоду, спричинену у наслідок ДТП, перевищує розмір завданої позивачці шкоди та навіть тих збитків, про відшкодування яких нею заявлено, суд першої інстанції погодився із доводами представника відповідача та вважав, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем у даній справі. Підстав для відшкодування ним, як винною особою, позивачці завданих збитків не має.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі - 37 743,44 грн., тому відмовив в їх задоволенні.

Суд першої інстанції погодився з доводами позивачки про те, що неправомірними діями відповідача їй були завдані певні моральні страждання. Однак, визначений позивачкою розмір відшкодування моральної шкоди у сумі - 20 000,00 грн. суд вважав явно завищеним, не підтвердженим належними, допустимими та достатніми доказами.

Враховуючи вищезазначені обставини, виходячи із засад розумності і справедливості, суд першої інстанціїприйшов до висновку про необхідність стягнути із ОСОБА_2 на користь позивачки відшкодування моральної шкоди у розмірі - 2 000 грн.. При цьому, суд врахував характер правопорушення, глибину душевних страждань та переживань, їх тривалість, ступінь вини відповідача, який завдав моральної шкоди.

Позивачкою під час подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі - 768,40 грн., що підтверджується оригіналом квитанції від 01.07. 2019 року (а. с. 4). Зважаючи на те, що суд задовольнив позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди частково, у розмірі - 2 000,00 грн., тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у сумі - 26,90 грн..

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката представником відповідача наданий детальний опис робіт (а. с. 70). Заперечень щодо визначеного розміру витрат на правничу допомогу адвоката, понесених відповідачем, від учасників процесу не надійшло.

У судовому засіданні 20.01.2020 року представник відповідача зробив відповідну заяву про наміри подати до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення докази витрат на правничу допомогу.

Протягом п`яти днів представником відповідача до суду було надано копію договору про надання професійної правничої допомоги від 06.09.2019 року, укладеного між адвокатом Широкобородом С.М. та Скалозубом В.В., копію акту-розрахунку оплати послуг адвоката від 02.03.2020 року, копію додаткової угоди №1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 06.09.2019 року та копію квитанції до прибуткового касового ордеру №1-03 від 02.03.2020 року на суму 14 000 грн..

Дослідивши надані документи та фактичні обставини справи, суд першої інстанції вбачав, що вимоги ОСОБА_2 про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 8 000,00 грн.. При цьому, суд відхилив вимоги про стягнення 2 000 грн. за підготовку позовної заяви, оскільки такого зустрічного позову у рамках даної справи відповідачем подано не було. Також суд вважав необґрунтованими та непідтвердженими вимоги щодо стягнення 2 000 грн. за подання відзиву до суду, оскільки з боку відповідача не надано будь-яких доказів щодо 2 годин часу, затраченого адвокатом на подання відзиву.

Також суд врахував, що представник відповідача був присутній та безпосередньо брав участь лише у двох засіданнях - 25.11.2019 року та 20.01.2020 року. У судових засіданнях 12.03.2019 року та 21.10.2019 року представник відповідача не був присутній, заявляв клопотання про відкладення розгляду справи, а також подав заяву про розгляд справи 19.05.2020 року за його відсутності. Отже, фактично представник відповідача був присутній у двох засіданнях, тому за участь у судових засіданнях суд вважав за можливе стягнути 4 000 грн..

Суд першоїінстанції,визначаючи розмірвитрат направничу допомогуадвоката,які необхідностягнути зпозивачки накористь відповідача,послався нависновки,викладені впостанові Верховного Суду від 29.08.2019 року по справі № 641/7592/18, відповідно до якихпри визначеннісуми відшкодуваннявитрат направову допомогусуд маєвиходити зкритерію реальностіадвокатських витрат(встановленняїхньої дійсностіта необхідності),а такожкритерію розумностіїхнього розміру,виходячи зконкретних обставинсправи тафінансового стануобох сторін.Зазначені критеріїзастосовує Європейськийсуд зправ людини,присуджуючи судовівитрати напідставі статті41Конвенції.Зокрема,згідно зйого практикоюзаявник маєправо накомпенсацію судовихта іншихвитрат,лише якщобуде доведено,що таківитрати булифактичними інеминучими,а їхнійрозмір обґрунтованим(РішенняЄСПЛ усправі «East/WestAllianceLimited»проти України»)(а. с. 177 181).

1.5 Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат Судаков В.В., діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, стягнувши на користь останньої з ОСОБА_2 компенсацію за нанесену шкоду в розмірі 57743,44 грн..

1.6 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що: 1) суд залишив поза увагою акт прийому-передачі наданих послуг від 30.04.2019 року, фактично сплачені позивачкою кошти за ремонтно-відновлювальні роботи на загальну суму 139743,44 грн., з яких в межах ліміту відповідальності у розмірі 200000 грн. страховою компанією було відшкодовано 102000,00 грн.. Решта має бути відшкодована винною особою; 2) страховик відшкодовує витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Якщо розмір реальних збитків перевищує розмір страхового відшкодування в межах страхового ліміту, то різницю має сплатити винна в завданні шкоди особа. Вказане підтверджується висновками Верховного Суду України у постанові від 02.12.2015 року по справі № 6-691цс15, Верховного Суду в постанові від 30.10.2019 року у справі № 753/4696/16-ц, провадження № 61-30908св18, Верховного Суду в постанові від 23.10.2019 року у справі № 337/1673/16-ц, провадження № 61-24492св18; 3) не мотивованим є висновок суду про розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн.; 4) відповідач у відзиві на позов не зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат. Копію заяви та докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката позивачці, її представнику не було направлено. Про наявність витрат відповідача на правничу допомогу адвоката позивачці стало відомо тільки зі змісту рішення суду.

Також в апеляційній скарзі зазначено, що витрати позивачки на надання правничої допомоги адвоката (підготовка, подання апеляційної скарги, участь в її розгляді) становлять 10000,00 грн.. Вказане підтверджується копією витягу з договору, корінцем прибуткового касового ордеру, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (а. с. 184 188).

1.7 Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи в апеляційному суді

Відповідач - ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПрАТ «СК «Українська страхова група» пояснень щодо апеляційної скарги не надало. У наданому апеляційному суду клопотанні вказане товариство просить справу розглянути за відсутності його представника, з врахуванням письмових пояснень на позов. Вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню (а. с. 58).

2. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеськогоапеляційного судувід 25.06.2020року відкритоапеляційне провадження(а.с.197 198).Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було направлено відповідачу ОСОБА_2 .. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося до апеляційного суду з приміткою пошти «За закінченням терміну зберігання» (а. с. 204 205 зворотна сторона).

У вересні 2020 року копія ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копія апеляційної скарги були повторно направлені відповідачу - ОСОБА_2 , який отримав вказану кореспонденцію 17.09.2020 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.10.2020 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників (а. с. 211).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 ч. 4, п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів.

Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.

Дана справа за ціною позову (57743,44 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників та без проведення судового засідання.

3. Мотивувальна частина

3.1 Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача,обговоривши доводиапеляційної скаргита відзивуна неї,дослідивши докази,що стосуютьсяфактів,на якіапелянт посилаєтьсяв апеляційнійскарзі,перевіривши правильністьзастосування судомпершої інстанціїнорм матеріальногота процесуальногоправа приухваленні рішення,колегія суддіввважає,що апеляційнаскарга адвоката Судакова В.В., діючого від імені ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

17.01.2019 року, о 12 годині 55 хвилині, в м. Одеса по вул. Пастера, 42, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Nissan», державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Торгова не надав переваги у русі транспортному засобу марки «Suzuki», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі під керуванням водія ОСОБА_1 , та скоїв із ним зіткнення. Після чого транспортний засіб марки «Nissan», державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , змінив траєкторію руху та скоїв наїзд на транспортний засіб марки «Hyundai», державний реєстраційний номер - НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , та транспортний засіб марки «ЗАЗ», державний реєстраційний номер - НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 , які знаходились на зустрічній смузі руху вул. Торгова. Після чого транспортний засіб марки «Nissan», державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб марки «ЗАЗ», державний реєстраційний номер - НОМЕР_5 . Внаслідок скоєння ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, у тому числі автомобіль марки «Suzuki», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі під керуванням водія ОСОБА_1 ..

18.02.2019 року Приморським районним судом м. Одеси винесено постанову по справі №522/1460/19, згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на останнього накладено штраф у розмірі - 340 грн. (а. с. 7). Одеським апеляційним судом 03.04.2019 року вказану постанову суду першої інстанції залишено без змін (а. с. 8 - 10).

Власником автомобіля марки «Suzuki», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , згідно свідоцтва НОМЕР_6 про реєстрацію транспортного засобу є - ОСОБА_1 (а. с. 6).

Відповідно до рахунку № 2410-1 від 21.01.2019 року вартість виконаних робіт з ремонту автомобіля «Suzuki», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , становить 132885,48 грн. (а. с. 24 25). Згідно Акту прийому-передачі виконаних робіт від 30.04.2019 року вартість виконаних робіт з ремонту автомобіля «Suzuki», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , становить 132885,48 грн. (а. с. 26). Відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордеру № 3 від 20.02.2019 року, № 4 від 21.02.2019 року та № 5 від 30.04.2019 року ОСОБА_1 сплатила ФОП ОСОБА_6 за ремонт автомобіля «Suzuki», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , кошти на загальну суму 132885,48 грн. (а. с. 27).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Nissan NP 300, державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , застрахована у ПрАТ «СК «Українська Страхова група», що підтверджується полісом №АК/8249352 від 26.01.2018 року обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а. с. 105). Згідно вказаного полісу ліміт відповідальності за заподіяну майну шкоду встановлений у розмірі 100 000 грн..

Відповідно до укладеного з ПрАТ «СК «Українська Страхова група» договору №97-1505-1800047 від 26.01.2018 року добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким була застрахована цивільна відповідальність власника автомобіля марки Nissan NP 300, державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , ліміт відповідальності за заподіяну майну шкоду встановлений у розмірі 100 000 грн. (а. с. 106- 111).

Таким чином, цивільна відповідальність власника автомобіля марки Nissan NP 300, державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , перед третіми особами за спричинену внаслідок ДТП шкоду майну, застрахована за двома договорами (обов`язковим і добровільним), загальний ліміт відповідальності за якими становить 200 000 грн..

Згідно повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ОСОБА_1 повідомила ПрАТ «СК «Українська страхова група» про ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу, яке сталося 17.01.2019 року, об 11 годині 50 хвилин 17.01.2019 року, за адресою - вул. Пастера, 21 (а. с. 112 - 113).

25.04.2019 року позивачка звернулася до ПрАТ «СК «Українська Страхова група» із заявою про виплату страхового відшкодування (а. с. 119).

Згідно звіту №05-001 спеціаліста-автотоварознавця про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля марки «Suzuki», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП17.01.2019року автомобіля марки «Suzuki», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає - 102006,02 грн. (а. с. 120 - 139).

Згідно платіжного доручення №14109 від 06.06.2019 року ПрАТ «СК «УСГ» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 100 000 грн. на підставі полісу №АК/8249352 від 26.01.2018 року (а. с. 142).

Згідно платіжного доручення №14110 від 06.06.2019 року ПрАТ «СК «УСГ» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 2006,02 грн. на підставі договору № 97-1505-18-00047 від 26.01.18 (а. с. 145).

Факт отримання страхового відшкодування позивачка підтвердила у позовній заяві. Вказані обставини визнані учасниками справи, апеляційний суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 81 ЦК України).

Між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування майнової та немайнової шкоди винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди особою.

3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зположеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржене рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідностатті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За правилами, передбаченими частинами першою, другою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка їїзавдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Статтею 1167 ЦК Українивстановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування майнової, моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Під час вирішення спору про відшкодування моральної шкоди, суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Отже, виходячи з системного аналізу статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разінедостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зістаттею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV)страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України № 1961-ІV настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Закон України № 1961-ІV визначає поняття страхового випадку, а саме: страховим випадком є дорожня транспортна пригода, що сталося за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та /або майну потерпілого.(ст.6 закону).

Пункт 9.4 ст. 9 Закону України № 1961-ІV визначає, що страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Пункт 22.1 ст. 22 Закону України № 1961-ІV визначає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно доположень ч.3ст.12,ч.1ст.81ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з винуватця скоєння ДТП відповідача ОСОБА_2 різниці між виплаченою страховою компанією сумою страхового відшкодування та реальними витратами позивачки, пов`язаними з проведенням ремонту пошкодженого автомобіля.

3.4 Мотиви частково прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Доводи апелянта про те, що суд залишив поза увагою акт прийому-передачі наданих послуг від 30.04.2019 року, фактично сплачені позивачкою кошти за ремонтно-відновлювальні роботи у загальній сумі 139743,44 грн., страховик відшкодовує витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу, а різницю має сплатити винна в завданні шкоди особа, колегія суддів частково приймає до уваги.

Відповідно донаявного усправі рахунку № 2410-1 від 21.01.2019 року вартість виконаних робіт з ремонту автомобіля «Suzuki», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , становить 132885,48 грн. (а. с. 24 25). Згідно Акту прийому-передачі виконаних робіт від 30.04.2019 року вартість виконаних робіт з ремонту автомобіля «Suzuki», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , становить 132885,48 грн. (а. с. 26). Відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордеру № 3 від 20.02.2019 року, № 4 від 21.02.2019 року та № 5 від 30.04.2019 року ОСОБА_1 сплатила ФОП ОСОБА_6 за ремонт автомобіля «Suzuki», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , кошти на загальну суму 132885,48 грн. (а. с. 27).

Таким чином, позивачкою підтверджено розмір реальних збитків, пов`язаних з ремонтом пошкодженого автомобіля на загальну суму 132885,48 грн..

Страховою компанією було виплачено страхове відшкодування (вартість відновлювального ремонту з врахування фізичного зносу автомобіля) у розмірі 102006,00 грн. (а. с. 142, 145). Отже, підлягає відшкодуванню ОСОБА_2 , як особою винною у скоєнні ДТП, різниця між сумою реальних збитків та сумою виплаченого страхового відшкодування, що становить 30879,48 грн. = 132885,48 грн. 102006,00 грн..

Колегія суддів не приймає до уваги надані позивачкою Акт виконаних робіт, складений 24.05.2019 року ДП «Автотредінг-Одеса», та квитанцію № 41499146 від 24.05.2019 року про сплату ОСОБА_1 на адресу ДП «Автотредінг-Одеса» коштів у сумі 6878,44 грн., оскільки вказані витрати проведені через місяць після проведення ремонтних робіт. Твердження позивачки, що вказані витрати були пов`язані з відновленням працездатності автомобіля після ДТП нічим не підтверджені. Разом з тим, вбачається, що згідно Акту від 24.05.2019 року було здійснено перевірку технічного стану автомобіля - рівня технічних рідин, діагностику ходової частини, діагностика кондиціонеру, періодичний обов`язковий огляд стану кузова та лако-фарбного покриття, замінено повітряний та масляний фільтри, фільтр салону, замінено масло в двигуні, масло у задньому мості.

Таким чином, вимоги позивачки в частині стягнення збитків в розмірі 6878,44 грн. є недоведеними, а тому в задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити.

Колегія суддів вважає помилковими, такими, що не ґрунтуються на законі і не відповідають обставинам цієї справи,посилання судупершої інстанції,як напідставу відмовиу стягненнішкоди зі ОСОБА_2 ,на правовівисновки,викладені упостановах ВеликоїПалати ВерховногоСуду постановівід 04липня 2018року посправі №755/18006/15-ц(провадження№ 14-176цс18)тавід 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором абоЗаконом № 1961-IVу страховикане виниклообов`язкуз виплатистрахового відшкодування(зокрема,у випадках,передбачених ст.37),чи розмірзавданої шкодиперевищує лімітвідповідальності страховика.У такомувипадку обсягвідповідальності страхувальникаобмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У вищезазначених справах № 755/18006/15-ц та № 760/15471/15-ц між сторонами виникли інші правовідносини, а саме реалізація страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, обов`язкового страхування права вимоги, шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Позивачка, обґрунтовуючи вимоги про стягнення зі ОСОБА_2 на свою користь різниці між сумою здійсненої страхової виплати, посилалася на те, що розмір вартості здійсненого нею ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу не відшкодовує їй завданої шкоди. За вказаних обставин зі ОСОБА_2 , як особи винної у скоєнні ДТП, підлягає стягненнюрізниця між сумою реальних збитків та сумою виплаченого страхового відшкодування. Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного суду від 30.10.2019 року по справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 23.10.2019 року по справі №337/1673/16-ц (провадження № 61-24492св18), від 10.03.2020 року по справі № 761/2941/17.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищевказані доводиапелянта проте,що немотивованими євисновки судущодо відшкодуванняморальної шкодив розмірі 2000,00грн.,не маютьнаслідком скасуваннярішення судупершої інстанціїв ційчастині.Апеляційний судпогоджується звисновками судупершої інстанції,що вказанийрозмір відшкодуванняморальної шкодивизначено судомз врахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань та переживань, їх тривалості, ступеню вини відповідача, виходячи із засад розумності і справедливості.

Доводи апелянта щодо необхідності стягнення відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн. зводяться виключно до необхідності переоцінки доказів. Наведені доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується апеляційний суд.

3.5 Чи були і ким порушенні, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду

На підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів колегія суддів приходить до висновку про те, що право позивачки на часткове відшкодування матеріальної шкоди винною у скоєнні ДТП особою порушено, а тому це право підлягає захисту.

3.6Висновки зарезультатами розглядуапеляційної скарги,з посиланнямна нормипроцесуального права,якими керувавсясуд апеляційноїінстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Судакова В.В., діючого від імені ОСОБА_1 , є частково обґрунтованими, а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки,викладені урішенні судупершої інстанціїв частинівідмови узадоволенні позовнихвимог простягнення звідповідача майновоїшкоди,не відповідаютьобставинам справи,в ційчастині судомпершої інстанціїпорушено нормипроцесуального правата неправильнозастосовано нормиматеріального права,що призвелодо неправильноговирішення справиу вказанійчастині,колегія суддіввважає,що рішеннясуду першоїінстанції вцій частиніпідлягає скасуваннюз ухваленнямнового судовогорішення прочасткове задоволенняпозовних вимог ОСОБА_1 про стягненняз ОСОБА_2 відшкодування майновоїшкоди урозмірі 30879,48 грн.. В решті позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування майнової шкоди необхідно відмовити.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення відшкодування немайнової шкоди у розмірі 2000,00 грн. необхідно залишити без змін.

3.7 Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки крім відшкодування моральної шкоди, яке стягнуто судом першої інстанції, підлягає частковому задоволенню вимога позивачки про стягнення відшкодування майнової шкоди, необхідно остаточно змінити розподіл судових витрат.

На підставі ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України підлягає стягненню: 1) з відповідача - ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 : 1.1) документально підтверджений сплачений судовий збір за подання позову в розмірі 768,40 грн. (а. с. 4) та за подання апеляційної скарги у сумі 1 152,00 грн. (а. с. 189), що разом становить 1921,00 грн., пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам (57%), тобто у розмірі 1094,97 грн. = 1921,00 грн. х 57%; 2) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 700,00 грн. = 10000,00 грн. х 57%. Розмір витрат позивачки на професійну правничу допомогу адвоката визначений пропорційно задоволеним позовним вимогам, з врахуванням відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат позивачки на професійну правничу допомогу адвоката. Таким чином, підлягають стягненню з відповідача - ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 судові витрати разом у сумі 6794,97 грн. = 1094,97 грн. (судовий збір) + 5700,00 грн. (витрати на правничу допомогу адвоката); 2) з позивачки ОСОБА_1 на користь відповідача - ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 3440,00 грн. = 8000,00 грн. х 43%. Розмір витрат відповідача на правничу допомогу адвоката визначений з врахуванням визначеної судом першої інстанції суми витрат відповідача на правничу допомогу адвоката, виходячи з того, що відповідач рішення суду першої інстанції у вказаній частині не оскаржив.

Доводи апелянта про те, що відповідач у відзиві на позов не зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, не були направлені позивачці, її представнику докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Матеріали справи містять докази відправлення поштою ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву з додатками (а. с. 43 45). До відзиву на позов додано Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та укладений з відповідачем договір про надання професійної правничої допомоги від 06.09.2019 року (а. с. 47 51, 70, 71 - 72). Після ухвалення рішення, з врахуванням зробленої у суді першої інстанції заяви про надання доказів витрат на правничу допомогу адвоката, протягом встановленого законодавством строку адвокатом відповідача були подані суду Акт-розрахунок оплати послуг (роботи) адвоката та квитанція до прибуткового касового ордеру № 1-03 від 02.03.2020 року про сплату відповідачем 14000,00 грн..

4. Дата ухвалення постанови, порядок та строк касаційного оскарження

За правилами, передбаченими ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 19, 268, 274, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Судакова Валерія Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2020 року в частині відмови у стягненні відшкодування майнової шкоди та розподілу судових витрат - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування майнової шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 )на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 ) відшкодування майнової шкоди у розмірі - 30879 (тридцять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) грн. 48 коп..

В решті позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування майнової шкоди - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Здійснити остаточний розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 )на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 ) судові витрати у сумі - 6794 (шість тисяч сімсот дев`яносто чотири) грн. 97 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 )судові витрати у сумі - 3440 (три тисячі чотириста сорок) грн. 00 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе