18.01.21

22-ц/812/267/21

Справа № 483/1312/20 Головуючий у 1-й інстанції Рак Л. М.

Провадження № 22ц/812/267/21 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 січня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Локтіонової О.В., Колосовського С.Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою

Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

(надалі - АТ КБ «ПриватБанк»)

на заочне рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 листопада 2020 року, ухваленого під головуванням судді Рак Л. М. у місті Очаків Миколаївської області зі складанням його повного тексту, по справі

за позовом

АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 137982 грн 84 коп. заборгованості за кредитним договором, як частини з загальної заборгованості за кредитним договором, що виникла в період користування позичальником кредитними коштами, наданими банком.

Позивач зазначав, що позичальник ОСОБА_1 2 лютого 2006 року з метою отримання банківських послуг та оформлення картки підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку.

Однак, в порушення умов договору кредитування з використанням кредитної картки, у визначені строки не погашав суму основного кредиту та проценти за користування кредитом, а тому банк має право вимагати повернення кредитної заборгованості і процентів за користування кредитом, на свій розсуд, а саме за період з 2 лютого 2006 року по 30 липня 2017 року, що в цілому складає 137 982 грн 84 коп., з яких: 9598 грн 17 коп. заборгованість за кредитом та 128384 грн 67 коп. процентів за користування кредитними коштами.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.

Заочним рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 листопада 2020 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на користь банка 9 598 грн 17 коп. боргу за тілом кредиту. Розподілені судові витрати.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що усі умови кредитування повинні бути узгоджені сторонами у письмовій формі, однак при підписанні заяви з відповідачем не узгоджувалися порядок та умови нарахування процентів за користування кредитом, а Умови та Правила надання банківських послуг, на які посилається банк як на підставу для нарахування та стягнення процентів за користування кредитом, відповідачем не підписані. Тому на користь банка підлягає стягненню лише заборгованість за тілом кредиту.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що рішення суду у частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в цій частині, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

На думку представника позивача висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості за процентами, зроблений внаслідок невстановлення судом дійсних прав та обов`язків сторін, які обумовлені кредитним договором, ґрунтується на припущеннях, а також спростовується підписаною відповідачем заявою.

Зазначав, що підписання відповідачем заяви із зазначенням в ній конкретних умов кредитування свідчить про його згоду з укладенням договору про надання банківських послуг та ознайомлення з умовами кредитування, а активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору, що також підтверджується випискою з карткового рахунку, з якого вбачається користування коштами та їх часткове погашення.

Крім того право банку нараховувати проценти за користування кредитом в розмірі 3% на місяць передбачено самою заявою.

Вказував, що у випадку незгоди з наданим розрахунком, посилаючись на зміст наявних узагальнень судової практики, вважав, що суд мав самостійно з урахуванням обставин конкретної справи визначити суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання в межах позовних вимог, або зобов`язати позивача надати більш детальний розрахунок.

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Ухвалою колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 15 січня 2021 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 січня 2006 року ОСОБА_1 підписана заява про приєднання до надання банківських послуг та отримання карти «VISA Classic» ЗАТ «ПриватБанк», правонаступниками якого є ПАТ та АТ КБ «Приватбанк», з кредитним лімітом 3 800 грн. та зі сплатою 3 процентів в місяць базової процентної ставки по кредитному ліміту з розрахунку 360 днів на рік, та погашення заборгованості шляхом здійснення щомісячних платежів в розмірі 7 % від суми заборгованості, рахунок за якою відкрито 2 лютого 2006 року (а.с.24 зв).

Відповідно до довідки наданої банком слідує, що кредитні кошти позичальнику надані у відповідності до встановленого банком розміру кредитного ліміту, який на протязі використання ОСОБА_1 банківської платіжної картки постійно змінювався.

Так, за картковим рахунком ОСОБА_1 станом на 2 лютого 2006 року кредитний ліміт коштів встановлено в розмірі 3 800 грн., із його зменшенням до 2 900 грн. 25 листопада 2008 року, до 2700 грн. 24 грудня 2008 року, з наступним збільшенням до 2900 грн. 7 січня 2009 року, та зменшенням до 2000 грн. 16 червня 2009 року, збільшенням до 4000 грн. 10 грудня 2009 року, до 7800 грн. 10 серпня 2010 року, та до 9 800 грн. 4 квітня 2011 року, а також зведенням його до 0,00 грн. 10 січня 2020 року (а.с.22).

Кінцевий термін повернення банківських коштів визначено за строком дії трьох платіжних карток, які були надані позичальнику для користування кредитними коштами, остання з яких мала термін дії до січня 2017 року (а.с.23).

Відтак, договір, укладений між сторонами складається з заяви позичальника, Умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою, які узгоджені з позичальником ОСОБА_1 шляхом підписання заяви, та яка є скороченим варіантом «Умов та Правил надання банківських послуг», зокрема щодо такої суттєвої умови кредитування, як щомісячний розмір процентів за користування кредитом (3% щомісяця) (а.с.23).

Інших умов кредитування позичальником не узгоджувалося, та будь-яких заяв або довідок не підписувалося.

Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов`язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші.

Відтак, положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений.

За матеріалами справи слідує, що позичальник ОСОБА_1 ознайомився та узгодив саме ті умови та правила кредитування, до яких він приєднався шляхом підписання 26 січня 2006 року заяви, рахунок за якою відкрито - 2 лютого 2006 року (а.с.24).

Тому до матеріалів справи банком надано витяг з Умов та правил надання банківських послуг, зі змінами внесеними згідно наказу №906 С-169 від 23 серпня 2006 року (а.с.25-30, 31-34), який є належним доказом в тій частині, що узгоджена з позичальником, і може бути застосована до правовідносин, які склалися між сторонами.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо відсутності доказів на погодження позичальника сплатити проценти у розмірі 3% на місяць за користування кредитними коштами не відповідає матеріалам справи. А тому рішення в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Рішення в частині стягнення на користь банку з позичальника заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9 598 грн. 17 коп. не переглядається, оскільки жодною із сторін не оскаржується.

При перегляді судового рішення в частині стягнення процентів колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника разом з позикою і процентів від її суми, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини 1 статті 1056? ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно статтею 530ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до Умов та правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, від 18 червня 2014 року № 6-61цс14, від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15, які згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України є обов`язковими для судів.

Строк дії картки закінчився у січні 2017 року (а.с.23).

Між тим, станом на 30 червня 2020 року, після закінчення строку дії картки, банком розрахована заборгованість відповідача за кредитним договором, яка складає, на його думку, крім тіла кредиту, 1214 624 грн 72 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, з яких позивач просить стягнути лише 128 384 грн. 67 коп., як заборгованість, що виникла зі сплати процентів у період з 2 лютого 2006 року по 30 липня 2017 року, частина яких нарахована після закінчення строку дії платіжної картки, а починаючи з квітня 2015 року ще й за підвищеною відсотковою ставкою, яка позичальником не узгоджена (а.с.5-11).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що розмір заборгованості за процентами за користування кредитом за первісною процентною ставкою по останній день дії платіжної картки становить 15190 грн. 33 коп.

Розрахунок заборгованості за процентами за користування кредитом доданий до позовної заяви на суму 128384 грн 67 коп. розраховано із застосуванням підвищеної ставки та після закінчення строку дії платіжної картки

Тому вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування кредитом підлягають задоволенню частково, виходячи із встановлених колегією суддів обставин справи.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом слід скасувати у відповідності до пп. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та ухвалити нове про стягнення з позичальника на користь банку процентів за користування кредитом в сумі 15 190 грн. 67 коп.

Також у відповідності до положень статті 141 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

Тому, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» рішення суду в частині розподілу судових витрат слід змінити, та стягнути з відповідача на користь банку 377грн62 коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, та 373грн06 коп. за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 листопада 2020 року в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом скасувати, ухваливши в цій частині нове про їх часткове задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» проценти за користування кредитом в розмірі 15 190 грн 33 коп..

Заочне рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 листопада 2020 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 377 грн 62 коп. судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції.

В іншій частині рішення суду про стягнення заборгованості за тілом кредиту залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 373 грн 06коп. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді С. Ю. Колосовський

О. В. Локтіонова