Дата документу 18.01.2021 Справа № 333/4022/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/4022/20 Головуючий у 1 інстанції: Тучков С.С.

Провадження № 22-ц/807/247/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18» січня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Кочеткової І.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товаристваКомерційний банк«ПриватБанк» на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 19.07.2011 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.

В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 30 квітня 2020 року має заборгованість 1 155 538,99 грн., яка складається з наступного: 12 495,54 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1137 942,88 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 5100,57 грн. нарахована пеня.

На підставі зазначеного просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 19.07.2011 року у розмірі 130 703,57 грн.: яка складається з: 12 495,54 грн. заборгованість за тілом кредиту; 118 208,3 грн. заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом за період з 19.07.2011 року по 30.07.2017 року, та судові витрати.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 19.07.2011 року за тілом кредиту у розмірі 12495 грн. 54 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати на оплату судового збору в розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме: у розмірі 200 грн. 97 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду в частині відмови в стягнення частини заборгованості за процентами, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що відповідач був ознайомлений з умовами та правилами надання послуг, особисто підписав довідку про умови кредитування, в якій зазначені, зокрема, відсоткова ставка в розмірі 2,5% та неустойка, до позову було додано конкретну редакцію умов та правил надання банківських послуг, до якої приєднався відповідач, кредитний договір відповідачем не оспорювався, просило скасувати рішення суду в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, в іншій частині рішення суду залишити без змін, вирішити питання про судові витрати.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 14 січня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду оскаржується АТ КБ «ПриватБанк» в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками. В іншій частині рішення суду не оскаржується та не переглядається.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

За приписами п.2 ч. 1 ст. 374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вказаним вимогам не відповідає.

За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За приписами ч. 1 ст. 207ЦК України договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 статті 627ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 634ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною першою статті 625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 599ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що 19.07.2011 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою б/н про видачу кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та отримав кредитну картку за № НОМЕР_1 , що підтверджується його підписом під заявою, Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та довідкою АТ КБ «ПриватБанк» ( а.с. 20,21,22).

Відповідно дорозрахунку,наданого банком, ОСОБА_1 у зв`язкуз неналежнимвиконанням умовдоговору станомна 30квітня 2020року має заборгованість 1 155 538,99 грн., яка складається з наступного: 12 495,54 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1 137 942,88 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 5100,57 грн. нарахована пеня.

Баком пред`явлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 19.07.2011 року у розмірі 130 703,57 грн.: яка складається з: 12 495,54 грн. заборгованість за тілом кредиту; 118 208,3 грн. заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом за період з 19.07.2011 року по 30.07.2017 року.

За змістом розрахунку заборгованості (а.с.9-12) та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 (а.с.13-18) вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами.

Виписки порахунках/карткамПАТ КБ «ПриватБанк»є належнимита допустимимидоказами,що підтверджуєтьсяПостановою ВищогоГосподарського судуУкраїни від13.11.2014р.у справі№ 908/4154/13 щодо надання Банком кредитних коштів Клієнту, отримання і використання таких коштів Клієнтом, нарахування Банком відсотків, комісії, пені, а також часткове погашення позичальником заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.4, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2006 р. інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

За такихобставин судпершої інстанціїдійшов правильноговисновку пронаявність укладеногоміж сторонамикредитного договору 19.07.2011 року.

Проте, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що до позовної заяви позивач долучив Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана позичальником ОСОБА_1 19.07.2011 року (а.с.22). Підпис під Довідкою про умови кредитування позичальником не оспорювався в суді першої інстанції.

Зазначена Довідка містить умови щодо сплати позичальником: щомісячного платежу в розмірі 7% від заборгованості, але не менш ніж 50 грн. до 25 числа місяця наступного за звітнім; відсоткової ставки за користування кредитними коштами в розмірі 2,5% на місяць (30% на рік).

При цьому використання позивачем відсоткової ставки в розмірі іншому, ніж 30% на рік без погодження з позичальником ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону та не узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах від 05.03.2018 року по справі №192/156/17-ц, від 16.01.2018 року по справі №128/4810/15-ц, від 30.01.2018 року по справі №128/4810/15-ц, від 18.04.2018 року по справі №234/10860/16-ц та від 11.07.2018 року у справі №356/1261/16-ц.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами (в розмірі 30% річних) станом на 31.08.2014 року становить 2 043,43 грн. (а.с.11), а, починаючи з 01.09.2014 року позичальнику нараховувались відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 34,80 % річних, з 01.04.2015 року - 43,2% річних.

Окрім того, відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами частини другої статті 1050ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц.

З наявної в матеріалах справи довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що ОСОБА_1 отримав три картки, зі строком її дії третьої картки - до останнього дня 11.2016 року (а.с.20).

Довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та випискою з рахунку відповідача підтверджується також зміна кредитного ліміту, починаючи з 19.07.2011року по 19.12.2012 року в сумі 12 500 гривень (а.с.19).

Відтак, у межах строку кредитування до 30.11.2016 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти.

При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості за договором від 19.07.2011 року станом на 30.07.2017 року (дата, визначена позивачем в позовній заяві) відсотки за користування кредитом нараховувалися з 19.07.2011 року по 30.07.2017 року, тобто і після закінчення строку дії кредитного договору від 19.07.2011 року, а саме після 30.11.2016 року, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Отже з урахуванням строку дії кредитного договору та відсоткової ставки, яка зазначена в Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана ОСОБА_1 , а саме 2,5% на місяць, що становить 30% на рік, розрахунок відсотків за період, починаючи з 01.09.2014року по30.11.2016року здійснюється за формулою: тіло кредиту х процентна ставка х кількість днів : 360 днів : 100.

12495,54 грн. х 30 х 821 день (період з 01.09.2014 року по 30.11.2016року) : 360 днів : 100 = 8549,03 грн.

Відтак, стягненню на користь банка підлягає заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 10592,46 грн. (заборгованість за відсотками станом на 31.08.2014 року в розмірі 2043,43 грн. + заборгованість за відсотками за період з 01.09.2014 року по 30.11.2016 року в розмірі 8549,03грн.).

У задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості по відсотках, яка нарахована поза межами строку кредитування (з 01.12.2016 року до 30.07.2017 року) слід відмовити.

За вказанихобставин рішеннясуду першоїінстанції вчастині відмовиу стягненнізаборгованості завідсотками відповіднодо п.2,4ч.1ст.376ЦПК Українипідлягає скасуваннюз прийняттямв ційчастині постановипро частковезадоволення позовнихвимог банкута стягненняз ОСОБА_1 на користьАкціонерного товаристваКомерційний банк«ПриватБанк» заборгованостіза відсоткамиза кредитнимдоговором б/нвід 19.07.2011року врозмірі 10592,46 грн. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось в апеляційному порядку.

Згідно з ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України АТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію відповідачем суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 371,30 грн., суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 556,96 грн., всього 928,26 грн.

Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товаристваКомерційний банк«ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2020 року у цій справі в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками та стягнення судового збору скасувати та прийняти в цій частині постанову наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Акціонерноготовариства Комерційнийбанк «ПриватБанк»заборгованості завідсотками закредитним договоромб/нвід 19.07.2011року врозмірі 10592 (десять тисяч п`ятсот дев`яносто дві) гривні 46 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 928 (дев`ятсот двадцять вісім) гривень 26 копійок.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось в апеляційному порядку.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складений 18 січня 2021 року.

Головуючий А.В. Дашковська

Судді: О.М. Кримська

І.В. Кочеткова