Дата документу 15.01.2021 Справа № 336/2384/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 336/2384/20 Головуючий у 1 інстанції Галущенко Ю.А.

Провадження №22ц/807/170/21 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Крилової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог зазначали, що відповідач звернувсядо АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, 05 грудня 2018 року підписав Заяву № б/н на підставі якої отримав кредит у розмір, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову. В подальшому, розмір кредитного ліміту збільшився до 19000 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві.

При укладанні договору, сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Щодо встановлення кредитного ліміту, Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішення та ініціативою Банку. Пунктом 1.1.3.2.4 Договору передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Банком було використано право щодо зміни умов Договору, та запроваджено зміни відсоткової ставки.

Банк виконав взяті на себе зобов`язання та видав кредит. Відповідач порушує умови договору та не проводить в установлений термін оплату за кредитом.

АТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що в редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01 березня 2019 року, згідно до п. 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнтом з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюють за домовленістю сторін в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна; 84 ; - для картки «Універсальна голд».

Станом на 16 квітня 2020 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитом становить 28327,85грн., яка складається з: 18681,16 грн. заборгованість за тілом кредиту; 0 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 7821,55 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0 грн. нарахована пені та комісії, а також штраф відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина), 1325,14 грн. штраф (процентна складова).

З урахуванням вищенаведеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості у розмірі 28327,85 грн. та 2102 грн. судових витрат.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору № б/н від 05 грудня 2018 року у розмірі 26502,71грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» витрати по оплаті судового збору у розмірі 1966,57 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Стягуючі з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 26502,71грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н від 05 грудня 2018 року за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з відсотковою ставкою за користування кредитом 3,0 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, про що надано копію анкети-заяви позичальника № б/н, Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», умови та правила надання банківських послуг. Доказів про погашення суми боргу, на спростування розрахунків позивача станом на час розгляду справи відповідач не надав. Відмовляючи у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за штрафами (500 грн. + 1325,14 грн.), суд першої інстанції керувався тим, що позивачем нараховані пеня та штраф у зв`язку з виникненням простроченої заборгованості за кредитом, проте відповідно до статті 549ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2020 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 зазначає, що з анкети-заяви від 05 грудня 2018 року не вбачається можливості встановити, за якими кредитними умовами, включаючи розмір процентів, позичальник виявив намір отримати кредитну картку, що у свою чергу свідчить про відсутність між сторонами домовленості про умови кредитування, в тому числі домовленості про належний до сплати розмір процентів за користування кредитними коштами. Відсутні також будь-які відомості погодження суми кредиту. Так, Банком до позовної заяви додано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold», натомість, в анкеті-заяві відсутні будь-які відомості на підтвердження згоди ОСОБА_1 саме з цими тарифами. Також, відсутні у відповідній графі анкети заяви відомості щодо отримання ОСОБА_1 пам`ятки клієнта, яка містить, зокрема, Тарифи і основні умови обслуговування та кредитування. Посилання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на те, що конкретні умови кредитування, в тому числі розмір процентів, визначаються Умовами та правилами надання банківських послуг, є безпідставними, оскільки зазначені Умови та правилами надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме їх мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, банком не надано, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні. Крім цього, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 посилається на те, що АТ КБ «ПриватБанк» під час розгляду справи у суді першої інстанції не надало доказів на підтвердження видачі відповідачу відповідної кредитної картки, відкриття на ім`я відповідача рахунку, доказів зарахування кредитних коштів.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» просять прийняти постанову про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 і залишення рішення суду першої інстанції без змін. Зазначають, що крім анкети-заяви, Відповідачем у той же день підписано паспорт споживчого кредиту, в якому Відповідач особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки, а саме: тип кредиту, суму ліміту, строк договору та строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентну ставку в межах та поза межами пільгового періоду, тип процентної ставки, платежі за додаткові та супутні послуги кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язань, утому числі розмір штрафу та процентну ставку.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 05 грудня 2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання умов та правил надання банківських послуг та отримала платіжну картку АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 14-15).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість ОСОБА_1 за невиконання своїх зобов`язань за договором становить 28327,85грн., та складається з: 18681,16 грн. заборгованості за тілом кредиту; 7821,55 грн. заборгованості за простроченими відсотками; заборгованості за штрафами: 1825,14 грн. (а.с. 7-8).

Тобто, між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першійстатті 1055 ЦК Українипередбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 207 ЦК України(в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою та другоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У частині першійстатті 634 ЦК Українипередбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 05 грудня 2018 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями625,1048 ЦК Українипозивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другоюстатті 11 Закону № 1023-XIIпро повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

На зазначені обставини, суд першої інстанції уваги не звернув, та дійшов помилкового висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами та штрафами.

При цьому, слід звернути увагу, що посилання суду першої інстанції на одночасне нарахування АТ КБ «ПриватБанк» пені та штрафу у зв`язку з виникненням простроченої заборгованості за кредитом, є безпідставним, оскільки зі змісту позову вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за пенею становить 0 грн. А отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за штрафами, саме з підстав порушення умовами договору положень, закріплених у статті 61Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вимога АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за штрафами не підлягає задоволенню саме з недоведеності обов`язку сплати відповідачем суми штрафів, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів погодження з позичальником вищезазначених умов договору.

При цьому, доводи щодо паспорту споживчого кредиту, який підписано відповідачем в електронному вигляді, що свідчить про погодження всіх істотних умов договору, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки анкета-заява не містить відомостей про те, яку саме картку отримав відповідач, кредитний ліміт, тоді як паспорт споживчого кредиту містить умови щодо кредитування кредитного продукту «Універсальна» та «Універсальна Голд». Зазначене, позбавляє суд встановити дійсні обставини справи, перевірити розрахунок заборгованості, та дійти обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості.

Крім того, паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що інформація, яка зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до 20 грудня 2018 року. Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції не спростовує.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватись за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження.

Разом з тим, посилання ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ненадання АТ КБ «ПриватБанк» доказів отримання відповідачем кредитної картки та зарахування кредитних коштів, спростовуються матеріалами справи, оскільки до позовної заяви Банком долучено виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 9-11). За змістом випискипо картці є очевидним здійснення операцій, у тому числі із ідентифікацією особи, яка знімає готівку у відділеннях, тощо.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другоїстатті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, колегія суддів приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, яка є тілом кредиту.

Вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк», у позовній заяві зазначило розмір заборгованості ОСОБА_3 за тілом кредиту у розмірі 18681,16 грн., відповідачем її розмір не спростовано, то така заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.

Відповідно п. 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, судове рішення підлягає скасуванню, з прийняття нової постанови про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 05 грудня 2018 року, яка складається з заборгованості за тілом кредиту, у розмірі 18681,16 грн. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками та штрафами -відмовити.

Відповідно до частини тринадцятоїстатті 141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України АТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію відповідачем суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1386,19 грн., ОСОБА_1 має право на компенсацію позивачем суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1073,71 грн.

Частиною 10 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягнення сума судового збору у розмірі 312,48 грн. (1386,19 грн. 1073,71грн.).

Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати, прийняти нову постанову, за якою:

«Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 18681 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят одну) гривню 16 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» понесені судові витрати у сумі 312 (триста дванадцять) гривень 48 копійок.».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 15січня 2021року.

Головуючий:

Судді: