Справа № 303/934/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 січня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Кожух О.А. та Кондора Р.Ю.,

з участю секретаря Купар Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12 вересня 2019 року (у складі судді Куцкіра Ю.Ю.) за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Мукачівської міської ради та ОСОБА_1 про визнання незаконним, скасування рішення органу місцевого самоврядування і скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі Банк) звернувся до суду з цим позовом у лютому 2019 р.

Просило:

-визнати незаконним і скасувати рішення № 498 Мукачівської міської ради від 29.03.2012 р. «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» у частині передачі земельної ділянки площею 0.0706 га, кадастровий номер 2110400000:01:004:0302, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , безкоштовно у власність ОСОБА_1 ;

-скасувати державну реєстрацію указаної земельної ділянки;

-стягнути звідповідача судові витрати в сумі 1921 грн.;

-справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження.

Позов обґрунтований тим, що 22.10.2011 р. між ОСОБА_1 (продавець) і Банком (покупець) був укладений договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 .

Згідно з п.6.3 цього договору домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0.0706 га, кадастровий номер 2110400000:01:004:0302, для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка не перебуває у приватній власності продавця; представнику покупця роз`яснено положення про необхідність оформлення права власності покупця на земельну ділянку, на якій розташоване відчужене домоволодіння; сторони домовились, що всі витрати, пов`язані з оформленням права власності покупця на земельну ділянку будуть відшкодовані в повному розмірі продавцем.

Тобто, відповідно до ст. 120 ЗК України, 22.10.2011 р. до Банку як набувача права власності на житловий будинок перейшло право користування і земельною ділянкою, на якій розташоване це домоволодіння, без зміни її цільового призначення, у обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.

У жовтні 2018 р. Банку в процесі реалізації наміру відчужити домоволодіння АДРЕСА_1 стало відомо, що рішенням Мукачівської міської ради № 498 від 29.03.2012 р. присадибну земельну ділянку,без припинення права користування такою Банком, надано ОСОБА_1 у приватну власність, відомості про що внесені до Державного земельного кадастру.

Банк вважає указане рішення органу місцевого самоврядування незаконним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню і державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 12.09.2019 р. позов задоволено частково: визнано незаконним і скасовано рішення №» 498 Мукачівської міської ради від 29.03.2012 р. «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» у частині передачі земельної ділянки площею 0.0706 га, кадастровий номер 2110400000:01:004:0302, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , безкоштовно у власність ОСОБА_1 ; у решті позовних вимог відмовлено; вирішено питання судових витрат.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Кецко В.Я., просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволеної вимоги (про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування) і постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні такої.

Покликається на неповне з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого:

-висновок суду першої інстанції про те, що перебіг строку позовної давності слід відлічувати з жовтня 2018 р., є помилковим і не відповідає вимогам ст. 261 ЦК України;

-пред`явлення позову є передчасним, оскільки можлива передача предмета лізингу (житлового будинку) назад у власність ОСОБА_1 виключить будь-які спори щодо права власності на земельну ділянку;

-до укладення договору купівлі-продажу Банку було відомо про здійснення ОСОБА_1 заходів приватизації земельної ділянки і на той час ніяких заперечень з цього приводу не було.

У письмовому відзиві Банк просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення в оскарженій нею частині без змін. Узагальнені заперечення зводяться до такого:

-Банком не пропущено строк позовної давності, оскільки про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 він довідався лише в жовтні 2018 р. із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

-Оспорене рішення органу місцевого самоврядування було прийняте з порушенням вимог ст. 116 ч.5, ст. 120 ЗК України;

-Дозволу на приватизацію земельної ділянки, на якій розташоване відчужений житловий будинок, Банк не надавав;

У апеляційній скарзі Банк просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0.0706 га, кадастровий номер 2110400000:01:004:0302, та в цій частині ухвалити нове судове рішення про задоволення указаної позовної вимоги. У решті залишити рішення суду без змін.

Покликається на порушення судом норм матеріального та процесуального права (неналежна оцінка доказів).

Узагальнений і доречний довід скарги зводиться до того, що заявлені позовні вимоги взаємопов`язані, а тому через визнання незаконним і скасування рішення Мукачівської міської ради № 498 від 29.03.2012 р. підлягає безумовному задоволенню і позовна вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Письмового відзиву на цю скаргу не подано.

У судовому засіданні представник Банку адвокат Гриниха Т.Ю., підтримала апеляційну скаргу Банку в повному обсязі, а скаргу ОСОБА_1 заперечила.

Інші учасники справи та їх представники в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце такого були належно повідомлені.

Мукачівська міська рада (відповідач) просить переглянути справу за відсутності її представника.

Апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення залишенню без змін, із таких мотивів.

Неоспореними обставинами у справі є:

-наявність між Банком і ОСОБА_1 договірних правовідносин, що випливають із договору купівлі-продажу домоволодіння від 22.10.2011 р., предметом якого є домоволодіння АДРЕСА_1 загальною площею 250.50 кв. м (житлова 86.50 кв. м), розташоване на земельній ділянці площею 0.0706 га;

-право власності Банку на вказаний житловий будинок і право користування присадибною земельною.

Задовольняючи позовну вимогу про визнання незаконним і скасування рішення № 498 Мукачівської міської ради від 29.03.2012 р. «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» у частині передачі ОСОБА_1 безкоштовно у власність земельної ділянки площею 0.0706 га по АДРЕСА_1 , суд першої інстанції установив, що згідно з довідкою міськрайонного управління Держкомзему в м. Мукачеві та Мукачівському районі Закарпатської області № 04/09/631 від 05.10.2011 р. земельна ділянка по АДРЕСА_1 (спірна земельна ділянка) у приватній власності не перебувала.

Рішенням Мукачівської міської ради 24-ої сесії 6-го скликання № 498 від 29.03.2012 р. «Про передачу земельних ділянок у власність» (додаток № 2) було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку з наданням такої безкоштовно у власність на землях м. Мукачева, зокрема: ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , площею 0.0706 га.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 05.10,2018 р. власником земельної ділянки загальною площею 0.0706 га, кадастровий номер 2110400000:01:004:0302, є ОСОБА_1 .

Із державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 643155 видно, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0.0706 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

За таких обставин і з урахуванням, зокрема, ст. 377 ЦК України, ст.ст. 141, 143, 155 ЗК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що Банк, який набув право власності на домоволодіння, також набув і право користування спірною земельною ділянкою, на якій воно розміщене, без зміни її цільового призначення і на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача). Окрім того, Мукачівською міською радою при прийнятті оспореного рішення не було дотримано вимог земельного законодавства щодо підстав припинення права користування земельною ділянкою.

З приводу заявленого ОСОБА_1 клопотання про застосування позовної давності суд першої інстанції визнав таку заяву необґрунтованою, оскільки встановлено та не спростовано, що Банк довідався про порушення свого права користування земельною ділянкою (про наявність рішення Мукачівської міської ради № № 498 від 29.03.2012 р.) лише 05.10.2018 р. після одержання інформації із Державного земельного кадастру.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки, суд першої інстанції виходив із наявності в ОСОБА_1 чинного державного акту на право власності на земельну ділянку.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність правильно встановленим обставинам, які мають значення для справи (є предметом доказування), належно оціненим доказам і нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Зокрема, згідно з положеннями ст. 120 ч.1, ч.2 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Установлено та не оспорюється, що Банк як власник житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору купівлі-продажу домоволодіння від 22.10.2011 р. став і користувачем присадибної земельної ділянки площею 0.0706 га та залишався таким на момент прийняття Мукачівською міською радою рішення № 498 від 29.03.2012 р.

Відповідно до вимог ст. 141 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття органом місцевого самоврядуванняоспореного рішення) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Тобто, земельну ділянку, яка правомірно перебувала в користуванні Банку, Мукачівська міська рада передала ОСОБА_1 у власність без вирішення питання припинення такого права.

У зв`язку з цим довід апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що до укладення договору купівлі-продажу Банку було відомо про здійснення нею заходів приватизації земельної ділянки і на той час ніяких заперечень із цього приводу не було, є бездоказовим і сам Банк заперечує цю обставину.

Апеляційне твердження ОСОБА_1 про те, що пред`явлення позову є передчасним, оскільки можлива передача предмета лізингу (житлового будинку) назад у власність ОСОБА_1 виключить будь-які спори щодо права власності на земельну ділянку, не впливає на правильність висновків суду першої інстанції, так як наявні між Банком і ОСОБА_1 лізингові правовідносини виходять за межі підстав і предмету заявленого позову.

Довід ОСОБА_1 про помилковість висновку суду першої інстанції щодо перебігу строку позовної давності є необґрунтованим і суперечним як обставинам справи, так і відповідним нормам матеріального права (зокрема, ст.ст. 251, 252, 261, 267 ЦК України). Натомість, довід Банку щодо моменту порушення свого права користування земельною ділянкою (жовтень 2018 р.) підтверджений інформацією Д ержавного земельного кадастру від 05.10.2018 р. і цей факт належним чином не спростований.

У свою чергу не заслуговує на увагу як підстава для скасування оскарженого судового рішення і довід Банку про те, що заявлені позовні вимоги взаємопов`язані, а тому через визнання незаконним і скасування рішення Мукачівської міської ради № 498 від 29.03.2012 р. підлягає безумовному задоволенню і позовна вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки у державному земельному кадастрі.

Так, за приписами ст. 1, ст. 24 ч.10 Закону № 3613-VI від 07.07.2011 р. «Про Державний земельний кадастр» (у редакції, чинній на момент пред`явлення позову) державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, лише в разі:

-поділу чи об`єднання земельних ділянок;

-якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Тобто, на час розгляду справи закон не передбачав можливість скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом ухвалення судом рішення про це. Такий нормативний варіант передбачений лише Законом № 340-IX від 05.12.2019 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який почав діяти з 16.01.2020 р., шляхом унесення відповідних змін у ч.10 ст. 24Закону «Про Державний земельний кадастр».

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив таке з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 133, 137, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. 2.Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12 вересня 2019 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 18 січня 2021 р.

Судді: