Справа № 127/27541/18

Провадження № 22-ц/801/22/2021

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 рокуСправа № 127/27541/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Берегового О.Ю., Ковальчука О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2020 року, ухвалене суддею Бессараб Н.М., повне рішення складено 21 вересня 2020 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

встановив:

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь: грошові кошти в сумі 141 012 грн, що становить еквівалент 5000 доларів США; 8 509 грн - відсотки за користування борговими коштами; 19412 грн - втрати від інфляції; 7 164 грн - 3% річних за використання коштів, а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.12.2016 ОСОБА_2 , перебуваючи в автомобілі ОСОБА_1 , позичив останньому грошові кошти в сумі 5 000 доларів США (еквівалент на момент звернення до суду з позовом становить 141 012 грн), строком до 01.06.2017, що підтверджується розпискою.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення боргових коштів не виконав, грошові кошти не повернув, тому ОСОБА_2 вимушений був звернутись до правоохоронних органів, щоб захистити свої майнові права, внаслідок чого було відкрито кримінальне провадження, яке в подальшому було закрито на підставі його заяви. У зв`язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання взятого на себе зобов`язання щодо повернення боргу, він звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 накористь ОСОБА_2 боргвзагальному розмірі146992,45грн,який складається з наступного: 5000доларівСША,щоеквівалентностаном на30.10.2018 141 012,00 грн та 5980,45 грн 3% річних від простроченої суми.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесений судовий збір у сумі 1 469,91 грн та 4 674,32 грн витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

В задоволенні решти суми позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Скарга мотивована тим, що висновок суду про наявність між сторонами правовідносин на підставі договору позики суперечить наявним у справі доказам; у даному випадку мало місце не укладення між сторонами договору позики, а надання послуг; наданий позивачем документ не можна вважати борговою розпискою, оскільки в ньому відсутні назва документу, мета позики, місце та свідки, при яких могли бути передані кошти; він не підписував наданий позивачем документ, а щодо наявному в ньому підписі, то виникає питання в його достовірності та необхідності проведення експертизи; судом залишено поза увагою, що розписка має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням повернення та дати отримання коштів.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до ч. 13ст. 7 ЦПК України,розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно положень ч. 1ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючипозов,суд першоїінстанції виходивз того,що оскільки ОСОБА_1 у визначенийдоговором позикистрок неповернув кошти,тому наявніпідстави длястягнення звідповідача накористь позивача 5 000 доларів США, що станом на 30.10.2018 еквівалентно141 012,00 грн.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення 3% річних від простроченої суми згідност.625ЦК України в межах заявлених вимог у розмірі 5980,45 грн, навівши власний розрахунок.

Що стосується стягнення з відповідача 8509,00 грн в якості відсотків за користування борговими коштами, то суд прийшов до висновку про відсутність підстав для їх стягнення, оскільки кошти отримано в борг в іноземній валюті і розмір відсотків у розписці сторонами не встановлено. З тих підстав, що грошові кошти позичалися в іноземній валюті, суд також відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Встановлено, що відповідно до розписки від 30.10.2018, ОСОБА_1 , прож. за адресою АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Ленінським ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області отримав від ОСОБА_2 , прож. АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 27.06.1996 р., грошові кошти в розмірі 5 тис (п`ять тисяч) доларів США до 1 червня 2017 р., повернення коштів гарантує в обмін на дану розписку в цьому і розписується (а.с.4).

Оригінал даної розписки міститься в матеріалах справи (а.с.56).

ОСОБА_2 звертався до поліції, внаслідок чого було відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020010000504 від 06.02.2018.

27.04.2018 винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020010000504 від 06.02.2018 у зв`язку з відсутністю в діях невідомої особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 190 КК України. У вказаній постанові зазначено, що спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо укладеного між ними договору позики вирішується в цивільному порядку в судах загальної юрисдикції. Крім того, 27.04.2018 ОСОБА_2 написав власноручно заяву про те, що бажає кримінальне провадження закрити, а також не бажає, щоб ОСОБА_1 притягували до кримінальної відповідальності, тому до нього немає претензій (а.с. 9).

Відповідно достатті 1046 ЦК України,за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей.

Згідно з положеннямист. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Частиною першою статті530, частиною першою статті1049 ЦК Українивстановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Вирішуючи спір та належним чином дослідивши надані сторонами докази, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд першої інстанції, встановивши факт передання позивачем відповідачу в позику коштів та зобов`язання повернути кошти, установив дійсну правову природу правовідносин сторін, що виникли на підставі договору позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що між сторонами договір позики не укладався та грошові кошти позивачем відповідачу не надавалися, однак, такі твердження не беруться колегією суддів до уваги, оскільки за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладання, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464-3790/16-ц).

Письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

В силуч. 2, 3ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Таким чином, лише наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку, а наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про наявність між сторонами в дійсності інших правовідносин, а саме з надання послуг.

Як встановлено ч. 1 ст. 81 ЦПК України, обов`язок щодо доведення обставин покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх заперечень.

Однак, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність між сторонами інших правовідносин, в тому числі зобов`язального характеру, крім правовідносин, які виникли між сторонами на підставі договору позики.

Твердження апелянта про те, що він не підписував наданий позивачем документ є безпідставними, оскільки відповідно довисновку експерта№217від 16.08.2019Вінницького науково-дослідногоекспертно-криміналістичногоцентру МВСУкраїни,підпис підрукописним текстомрозписки відімені ОСОБА_1 від 21.12.2016виконаний ОСОБА_1 (а.с.130-133),а всилу ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Тобто, висновок експерта є належним доказом того, що підпис в розписці виконаний саме ОСОБА_1 .

Клопотань про проведення повторної експертизи ОСОБА_1 не заявляв.

Зазначаючи про те, що в розписці відсутні назва документу, мета позики, місце та свідки, при яких могли бути передані кошти, апелянт не зазначає, якими нормами закону передбачено необхідність вказувати такі дані.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представленарозпискапозичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми (ч. 2 ст. 1047 ЦК), тому, на думку колегії суддів, наданий позивачем документ, не зважаючи на відсутність його назви та виходячи з його змісту, посвідчує передання позивачем відповідачу грошової суми.

Апелянт зазначає, що розписка маємістити умови отриманняпозичальником коштівсаме вборг,однак,така позиціяє хибною,адже із розписки, підписаної ОСОБА_1 вбачається, що останній отримав гроші та взяв на себе зобов`язання повернути гроші у розмірі 5 000 доларів США до 01.06.2017, а слово «борг» не змінює дійсність правовідносин.

Зобов`язання з повернення коштів ОСОБА_2 . ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом, а відсутність у розписці прямої вказівки на те, що грошові кошти були взяті у борг не є підставою вважати, що зобов`язання з повернення грошових коштів відсутні.

ОСОБА_1 не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині складової боргу (тіло позики та 3% річних), який підлягає стягненню, а відтак в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Згідност. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367,374,375,382, 384,389 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.Ю. Береговий

О.В. Ковальчук