Справа № 750/8857/20

Провадження № 2/750/97/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Харевич Н.Є.,

за участю позивача, представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О.П. - Коверзнева Д.В., представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , представника третьої особи ТОВ «Чернігівська електронна компанія» - Криворучко Є.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича, ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасувати постанови та акту від 26.05.2020 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівська електронна компанія»,

в с т а н о в и в:

01.10.2020 позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійними та скасувати постанову та акт від 26.05.2020 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу видані приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним Олександром Петровичем, щодо передачі в рахунок стягнення боргу ОСОБА_4 перед ОСОБА_2 частки 50% учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська електронна компанія», що належить ОСОБА_4 за ціною 1538001 грн. 50 коп. та судові витрати покласти на відповідачів.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали.

Представник відповідача приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О.П. подав до суду відзив та просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 подав відзив та просив відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи ТОВ «Чернігівська електронна компанія» просив відмовити в задоволенні позову.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича перебувало на примусовому виконанні виконавче провадження ВП №59828854 на виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова по справі №750/13632/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення 1602984 грн. 37 коп.

16 серпня 2019 за заявою стягувача було відкрито виконавче провадження ВП №59830423.

В ході примусового стягнення, приватний виконавець здійснив оцінку майнових прав - частки позивача у статутному капіталі Третьої особи - та виставив на примусову реалізацію.

Початкова вартість майнового права складала 3076003 грн. 00 коп. Оскільки, торги не відбулися тричі, то за приписами положень ч. 6 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) приватний виконавець повідомив про це ОСОБА_2 та запропонував йому вирішити питання пре залишення за собою нереалізоване майно, що підтверджується листом №5587 від 07.05.2020 року.

Відповідно до вимог частини 7 ст. 61 Закону визначено, що стягувач має прийняти відповідне рішення та повідомити про нього виконавця протягом 10 робочих днів. Як вбачається із письмової заяви ОСОБА_2 від 08.05.2020 року, останній забажав залишити нереалізоване майнове право за собою, про що повідомив приватного виконавця письмово протягом одного дня.

Частиною 8 ст. 61 Закону визначено обов`язок стягувача протягом 10 робочих днів внести на відповідний рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом.

Разом з тим, нормою частини 9 ст. 61 Закону визначено, що майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів. Відтак, відчуження майна було здійснено за ціною третіх торгів.

Відповідно до виконавчих листів, з Позивача належить стягнути 1610984 грн. 37 коп. Нереалізоване майно передане стягувачеві за ціною 1538001 грн. 50 коп., що менше від загальної суми боргу за зведеним виконавчим провадженням на 72982 грн. 87 коп.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 лютого 2020 скарга ОСОБА_4 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Палігіна Олександра Петровича та зобов`язання призначити рецензування звіту про оцінку майна, залишена без розгляду.

Постановою про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 26.05.2020 передано стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом №750/13632/18 виданого 14.08.2019 Деснянським районним судом м. Чернігова наступне майно: частку учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська електронна компанія» у розмірі 50% від статутного капіталу, що належить Боржнику ОСОБА_4 а.с. 62).

Актом про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу 26.05.2020 передано у власність стягувачу ОСОБА_2 наступне майно: частка учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська електронна компанія» у розмірі 50% від статуного капіталу на загальну суму 1538001 грн. 50 коп., що належить боржнику ОСОБА_4 на підставі правовстановлюючих документів: Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська електронна компанія (а.с. 20 зв., 21).

Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О.С. засвідчено Акт приймання-передачі частки учасника у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська електронна компанія» від 29.07.2020, відповідно до якого приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін О.П. передав, а ОСОБА_2 прийняв частку (50%) учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська електронна компанія» (а.с. 63).

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська електронна компанія» - ОСОБА_5 - частка 50%.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом норм процессуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативиі без згоди позивача залучати до участі у справі співвідповідача та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

За змістом статей 51 та 175 ЦПК України на позивача покладений обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, зокрема відповідачів, які залучені до участі у справі позивачем.

На час розгляду справи належним власником частки 50% Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська електронна компанія» є ОСОБА_5 , яку не залучено співвідповідачем у даній справі, клопотання про залучення в якості співвідповідача позивачем заявлено не було. Суд з власної ініціативи позбавлений права залучати до участі у справі належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 41); від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (пункт 50); від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4)).

Разом з тим, позивачем не оспорюється в судовому порядку виданий Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О.С. Акт приймання-передачі частки учасника у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська електронна компанія» від 29.07.2020, відповідно до якого приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін О.П. передав, а ОСОБА_2 прийняв частку (50%) учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська електронна компанія», відповідно до якого останній був власником.

Згідно частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України), так і інші юридичні факти (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України.

За статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Тому відчуження майна з прилюдних торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України.

Разом з тим, передбачена статтею 61 Закону процедура передачі державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна боржника в рахунок погашення його боргу оформлюється шляхом прийняття державним виконавцем постанови та складення акта про передачу майна стягувачу, які можуть вважатися юридичними фактами, що є законними підставами виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України). Однак за своєю правовою природою таку процедуру разом з відповідними постановою та актом державного виконавця не можуть бути ототожнені з процедурою відчуження майна з прилюдних торгів тільки тому, що за результатами проведення прилюдних торгів державний виконавець також складає акт.

Таким чином, передача державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна в рахунок погашення боргу, постанова, прийнята державним виконавцем у результаті цієї процедури, та складений державним виконавцем акт про передачу майна стягувачу не можуть визнаватися недійсними на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України.

Разом з тим частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

Так, згідно зі статтею 393 ЦК України серед способів захисту права власності закріплено визнання незаконним та скасування правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника, а тому в задоволенні позову з підстав частини 5, 6 ст. 203 ЦК України, частини 1 ст. 215 ЦК України слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат - в даному випадку витрат на професійну правничу допомогу - є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат.

При цьому, суд вважає, що відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на складання відзиву та подання його до суду, участі в судових засідання та значенням справи для сторони.

Таким чином з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_4 до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича, ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасувати постанови та акту від 26.05.2020 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівська електронна компанія», відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 18.01.2021.

Суддя Л.В. Карапута