Справа № 344/5283/14-ц

Провадження № 22-ц/4808/64/21

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Максюти І.О.

суддів: Горейко М.Д., Девляшевського В.А.,

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 344/5283/14-ц за нововиявленими обставинами, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, постановлену суддею Татаріновою О.А. 19 жовтня 2020 року у м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в :

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 344/5283/14-ц за нововиявленими обставинами.

Вимоги заяви обґрунтовував тим, що 11 серпня 2017 року Івано-Франківським міським судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні його позову до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю, однак просить переглянути це заочне рішення суду за нововиявленими обставинами, оскільки ОСОБА_2 згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 16 квітня 2010 року є безвісно відсутньою особою на території України з 01 січня 2002 року, а тому у неї відсутня цивільно-процесуальна дієздатність під час розгляду справи №344/5283/14-ц. Крім цього, судом першої інстанції та апеляційною інстанцією не досліджено процесуальні дії повіреного ОСОБА_3 по довіреності за № 570/4-1488 від 30.09.2014 року. Івано-Франківським міським судом під час розгляду справи та ухвалення рішення допущений представник ОСОБА_3 за вказаною довіреністю №570/4-1488 від 30 вересня 2014 року, яка не посвідчена в нотаріальному порядку, оскільки на день посвідчення довіреностей ОСОБА_2 була безвісно відсутньою особою, а тому ця довіреність є недійсною згідно Закону України «Про нотаріат» та «Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України». Просив ухвалити нове заочне рішення за нововиявленими обставинами згідно ст.344 ЦК України, яким визнати право власності за набувальною давністю; відповідно п.2 ч.1 ст. 346 ЦК України припинити право власності на підставі відмови від права власності; ч.1 ст.347 ЦК України припинити право власності вчинивши дії за ст.360 ЦК України - неутримання 1/3 частки квартири співвласником у праві спільної часткової власності з 01 січня 2001 року по день подання заяви за строком та про припинення права власності ОСОБА_2 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 за статтею 344 ЦК України, яка була зареєстрована за ОСОБА_2 у спільній частковій власності з ОСОБА_1 . Також просив про залучення третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Президента України та генерального прокурора України (а.с.117-122, 151-159, том 3).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 344/5283/14-ц за нововиявленими обставинами та залишено рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.08.2017 року у справі № 344/5283/14-ц в силі (а.с.242-243, том 3).

На цю ухвалу ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на її незаконність.

Зазначає, що просив переглянути судове рішення від 11 серпня 2017 року у справі №344/5283/14-ц за нововиявленими обставинами з тих підстав, що відбулось фальшування матеріалів справи судом першої інстанції згідно ст.344, п.2 ч.1 ст.346, ч.1 ст.347 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 , як співвласник, не утримує 1/3 частки квартири у праві спільної часткової власності, з 01.01.2001 року по даний час. Судовими рішеннями було стягнуто грошові кошти за несплату наданих комунальних послуг (заочним рішенням від 02.06.2014р. у справі №344/4380/14-ц; рішенням від 20.05.2015р. у справі №344/19389/14-ц; заочним рішенням від 16.07.2015р. у справі №344/9600/15-ц; заочним рішенням від 30.09.2014р. у справі №344/5283/14-ц).

Зазначає, що він зареєстрований за адресою по АДРЕСА_2 з 1986 року по теперішній час. Квартира була надана першій сім`ї позивача як запрошеному спеціалісту на АТ «Родон» по переводу, де черга на житло від держави зараховувалася з попереднього місця роботи (з 03.09.1984 року). Він зареєстрував місце проживання ОСОБА_2 за зазначеною адресою в 1998 році, а в березні 1999 року вони приватизували квартиру. Відповідачка залишила квартиру з 01.05.1999 року та відсутня по теперішній час. Тому він просив переглянути справу за нововиявленими обставинами, припинити дії, які порушують його право, ухваливши нове заочне рішення.

Також зазначає, що від імені відповідачки ОСОБА_2 (яка визнана судом безвісно відсутньою) в даній справі діяв представник ОСОБА_3 , хоча у відповідачки відсутня цивільно-процесуальна дієздатність. Вважає, що суд, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення від 11.08.2017 року за нововиявленими обставинами, не зазначив якими доказами керувався.

Також судом порушено норми процесуального права, оскільки суд без відкриття провадження у справі за нововиявленими обставинами постановив ухвалу про відмову у задоволенні його заяви, чим порушив вимоги ст.427 ЦПК України. Тому вважає, що оскаржуваною ухвалою йому відмовлено у доступі до правосуддя.

Просить скасувати ухвалу суду від 19.10.2020 року, скасувати рішення від 11.08.2017 року та ухвалити нове рішення за нововиявленими обставинами про припинення права власності ОСОБА_2 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 за ст.344 ЦК України (набувальна давність) (а.с.2-32, том 4).

Правом на подання відзиву відповідач не скористалася, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Апелянтом ОСОБА_1 подано заяву про розгляд справи за його відсутності у зв`язку із перебуванням на амбулаторному лікуванні.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за їх відсутності.

Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд виходив з того, що заявником не наведено нововиявлених обставин, які б давали підстави скасувати судове рішення, а вимоги заявника, на які він посилається, як на нововиявлені обставини, не відноситься до таких у розумінні ст. 423 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду з огляду на таке.

Порядок перегляду рішення, постанови або ухвали суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, за нововиявленими обставинами, передбачений главою 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 423 ЦПК України визначено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Отже, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 423, п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦПК України нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, а строк звернення з заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами починає відлік із дня, коли заявник дізнався або міг дізнатися про існування цих нововиявлених обставин, які йому не були відомі на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина 4 статті 423 ЦПК України).

Дана норма закону надає можливість перегляду судом рішення у зв`язку із виявленням істотних обставин, що існували, але не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час вирішення справи, тобто перегляд справи за нововиявленими обставинами має на меті перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставин про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» визначено, що нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v.Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46) процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів, порушення норм процесуального права) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Із матеріалів справи встановлено, що як на нововиявлені обставини ОСОБА_1 посилається на те, що при розгляді даної справи судом першої інстанції не досліджено процесуальні повноваження повіреного ОСОБА_3 по довіреності за № 570/4-1488 від 30.09.2014 та відсутність цивільної процесуальної дієздатності ОСОБА_2 під час розгляду справи №344/5283/14-ц, яка згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 16 квітня 2010 року, є безвісно відсутньою особою на території України з 01 січня 2002 року. Також слід прийняти до уваги місце проживання та реєстрації позивача за адресою АДРЕСА_2 з 1986 року по теперішній час та залишення відповідачкою ОСОБА_2 своєї частки квартири.

Однак, такі обставини не є новоявленими в розумінні наведених норм.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі.

Зазначені обставини досліджувалися судом.

Так, у позовній заяві про визнання права власності за набувальною давністю, поданій до суду першої інстанції 14.04.2014 року, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач по справі ОСОБА_2 визнана безвісно відсутньою і під час розгляду справи ці обставини досліджувалися судом, тобто були відомими.

Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Мельник О.Г. допускався судом першої інстанції до участі у справі, однак при ухваленні заочного рішення від 11 серпня 2017 року присутнім не був (а.с.122-123, том 2).

Заочне рішення суду від 11.08.2017 року оскаржувалося в апеляційному порядку, а доводами апеляційної скарги були, зокрема встановлені обставини щодо визнання відповідачки безвісно відсутньою та процесуальні повноваження повіреного ОСОБА_3 по довіреності за № 570/4-1488 від 30.09.2014 року.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2017 року рішення Івано-Франківського міського суду від 11 серпня 2017 року залишено без змін.

Аналогічні доводи викладалися заявником ОСОБА_1 і у касаційній скарзі на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 11 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2017 року.

Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 11 серпня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2017 року без змін.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, так як судом першої інстанції не винесена ухвала про відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у цій справі, не заслуговують на увагу, оскільки така ухвала від 01 жовтня 2020 року міститься у матеріалах справи на аркуші справи 207, том 3.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні заяви по суті дотримався наведених норм цивільного процесуального закону, які регулюють питання перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, надавши належну правову оцінку доводам заявника та дійшов правильного висновку, що заявником не наведено нововиявлених обставин, які б давали підстави скасувати судове рішення, а вимоги заявника, на які він посилається, як на нововиявлені обставини, не відноситься до таких у розумінні ст. 423 ЦПК України.

Отже, у сукупності із наведеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2017 року у справі №344/5283/14-ц за нововиявленими обставинами.

Поміж цього, Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2020 року без зміни.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: І.О. Максюта

М.Д. Горейко

В.А. Девляшевський

Повний текст постанови складено 18 грудня 2020 року.