Єдиний унікальний номер 725/2315/20

Номер провадження 2/725/375/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2021 року Першотравневий районний суд м.Чернівців

в складі:

головуючого судді Піхало Н. В.

при секретарі Томко І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого вказувала, що їй належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 .

Вказувала, що вона за згодою інших співвласників постійно проживає одна у квартирі АДРЕСА_3 з 2005 року та здійснює її догляд та утримання.

Над квартирою АДРЕСА_4 . Власниками цієї квартири є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

При цьому зазначала, що власники квартири АДРЕСА_3 особисто у квартирі не проживають понад 10 років. До квартири АДРЕСА_5 пускають проживати сторонніх осіб, які належним чином не здійснюють догляд за технічним обладнанням із водопостачання та водовідведення квартири. Внаслідок недбалого ставлення власників квартири АДРЕСА_5 до своїх обов`язків з утримання належної їм на праві власності квартири, періодично, починаючи з жовтня 2015 року, спричиняється залив водою житлових і нежитлових приміщень квартири АДРЕСА_6 із квартири АДРЕСА_5 , що поверхом вище. Такі залиття квартири АДРЕСА_5 мають регулярний характер та трапляються з періодичністю у рік-півтора.

Зокрема, найбільш значне залиття квартири АДРЕСА_5 трапилося у жовтні 2015 року, потім у березні 2017 року, на початку січня 2018 року. Останнє значне за площею пошкодження внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 трапилося у грудні 2019 року, що було зафіксовано працівниками поліції, які прибули на місце події за викликом.

Вказувала, що висновком судового експерта №513 від 20.02.2020 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 20.02.2020 року встановлено, що залиттям квартири АДРЕСА_1 спричинено пошкодження приміщень квартири, а саме: стан приміщення кухні 2-8 площею 11.6 кв. м наступний: руйнування штукатурного шару стелі, плями водяного походження на стелі -0.8 кв.м; стан приміщення ванної кімнати 2-6 площею 5.9 кв.м. наступний: плями водяного походження на стелі - 0.5 кв.м., плями водяного походження на стінах -0.8 кв.м.; стан приміщення кімнати 2-2 площею 22.2 кв. м наступний: пошкодження і гіпсокартонної стелі -0.5 кв.м., плями водяного походження на стінах - 0.8 кв.м; стан балкону площею 4.75 кв. м. наступний: короблення підшивки покриття балкону - 4.75 кв.м.; стан приміщення кімнати 2-3 площею 19.4 кв. м наступний: плями водяною походження на стелі - 0,3 кв.м; плями водяного походження на стінах - 0.4 кв.м; стан приміщення кімнати 2-4 площею 16.3 кв.м. наступний: плями водяного походження на стелі - 0.4 кв.м.; плями водяного походження на стінах - 1.2 кв.м.; стан приміщення коридору 2-1 площею 9,7 кв.м. наступний: плями водяного походження на стелі - 0.8 кв.м; плями водяного походження на стінах - 1.5 кв.м.

Для усунення наслідків події необхідне проведення відновлювального ремонту квартири (придбання будівельних матеріалів, оплати вартості робіт, доставки будівельних матеріалів) й відповідно до висновку судового експерта №513 від 20.02.2020 року розмір майнової шкоди складає 62 102 грн.

Крім того, зазначала, що заподіяння шкоди з вини відповідачів та причинно-наслідковий зв`язок між фактом пошкодження майна та причинами, що це зумовили, підтверджується висновком судового експерта №513 від 20.02.2020 року, а тому вважає, що саме у зв`язку із неправомірними діями відповідачів й відбулося затоплення квартири, належній їй на праві власності, а тому має право на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Також зазначала, що неодноразовими заливами квартири АДРЕСА_1 їй заподіяно моральну шкоду, оскільки внаслідок залиття квартири, її особистих речей, одягу, речей домашнього вжитку (ковдр, килимів, подушок), вона змушена була звертатися за допомогою до сторонніх осіб для того, щоб допомогли винести, а потім занести речі для просушування на балкон та вулицю. Для того щоб просушити квартиру взимку у грудні 2019 року вона змушена була у холодну пору року відчиняти вікна і двері, щоб випарувалася зайва волога з житла, змушена була тривалий час страждати від вимушених протягів у квартирі. Тобто пошкодження житла з вини відповідачів змушували її докладати додаткових зусиль для відновлення нормальних побутових умов, просити сторонніх осіб про допомогу через те, що за віком їй важко було упоратись із наслідками залиття квартири та залиття її речей особистого вжитку водою.

Посилаючись на вищевказане, просила стягнути із відповідачів на її користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 62102,00 грн., завдану моральну шкоду по 5000 грн. з кожного, а також судові витрати, які складаються із сплати судового збору, проведення експертизи, витрат на професійну правничу допомогу.

Від представника відповідачів через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема вказав, що оскільки відповідачі не проживають у квартирі АДРЕСА_3 , вони жодним чином не могли завдати шкоди в результаті затоплення. Крім того, саме в день, коли сталося затоплення (12 грудня 2019 року), та після цього дня, не складалися відповідні акти фіксації випадку затоплення, й відповідно не відомо внаслідок чого відбулося затоплення квартири позивача. Також вказував, що квартира АДРЕСА_5 , яка належна відповідачам, розташована частково над квартирою АДРЕСА_6 та займає мансардне приміщення. А над такими приміщеннями квартири АДРЕСА_6 , як кухня, ванна, балкон, кімната «2-2» та частково над коридором не розташована взагалі квартира АДРЕСА_5 . Над цими приміщеннями квартири розташоване горище будинку, що є спільним приміщенням всіх співвласників квартир, однак експерт дослідив вищезазначені приміщення, тобто стан кухні, ванної кімнати, кімнати «2-2», стан балкону, стан коридору, й відповідно розрахував вартість відновлювальних робіт в цих приміщеннях, що не розташовані під квартирою АДРЕСА_6 , а тому вважає, що такий висновок експерта не може бути належним доказом на підтвердження розміру заподіяної матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири. Просив відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив про їх задоволення.

Представник відповідачів у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Від третіх осіб через канцелярію суду надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що позивачка є матір`ю її співмешканця ОСОБА_4 . В день затоплення квартири позивачка зранку зателефонувала до ОСОБА_4 та повідомила, що вночі прокинулася від шуму потоку види, яка ллялася по стінам її квартири. Вона разом із ОСОБА_4 приїхали до квартири і побачили, що усі приміщення квартири були мокрі від залиття. Найбільше постраждав коридор та прилеглі кімнати, а також санвузол. На балконі та кухні теж було залито. Вони почали перебирати речі, деякі намагалися висушити, а деякі речі настільки були пошкодженні, що вони змушені були їх викинули. З метою просушування квартири, вони відкривали вікна та провітрювати квартиру і балкон. Вказувала, що на даний час ремонт не проводився, стіни мокрі і плісняві. Підлога, а саме ламінат та лінолеум замокли, підлога потребує заміни, також і замокли меблі. Оскільки матері ОСОБА_4 78 років, вона внаслідок події затоплення квартири зазнала значних моральних страждань, а також загострилися її хронічні хвороби. По даний час позивачка не може відійти від подій залиття її квартири та вимушена проживати у вологій квартирі.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що вона у період з 2009 року по 2013 рік вона часто була у квартирі АДРЕСА_5 , яка розташована на третьому поверсі, оскільки там проживали її діти. Зазначала, що у той період в спірному будинку постійно протікав дах і затоплював будинок, вона бачила сліди залиття й у квартирі, де проживали її діти, а тому затоплення квартири могло відбутися у зв`язку із незадовільним станом даху будинку.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні вказала, що відповідачка ОСОБА_3 є її подругою, й відповідно вона іноді відвідує її помешкання. Останній раз вона була у неї влітку 2019 року, хто проживав у квартирі на той момент не пам`ятає. Також зазначала, що їй відомо, що дах будинку був у незадовільному стані, постійно протікав, що й могло бути причиною заливу квартири позивачки. Їй також відомо, що приблизно 3-4 роки тому дах було відремонтовано та покрито новою бляхою.

Третя особа ОСОБА_4 суду пояснив, що є сином позивачки та співвласником квартири. Однак, у спірній квартирі він не проживає, а проживає лише його мати. У грудні 2019 року, ще було темно на вулиці, зателефонувала його мати та повідомила, що вночі дуже сильно затопило квартиру, вода дуже сильно ллялася по стінах. Він в свою чергу одразу ж приїхав до матері і побачив , що внаслідок затоплення була залита стеля та стіни в усіх приміщеннях квартири, здута підлога та меблі , диван довелося взагалі викинути, оскільки висушити його не вдалося. Вважає, що залиття квартири сталося внаслідок несправності системи каналізації у квартирі відповідачів. Дах будинку був відремонтований та таке залиття не могло статися внаслідок пошкоджень на даху. Крім того, події відбувалися взимку та опадів у вигляді сильного дощу не було. Крім того, під дахом розташована лише ј частина квартири, інша частина розташована під квартирою, яка знаходить на третьому поверсі. З метою фіксування події затоплення ним були викликані працівники поліції, які зафіксували факт залиття. Акт про затоплення ними не складався, однак після залиття квартири вони будь-яких ремонтних робіт не робили, а звернулися до експертної установи для визначення вартості необхідних робіт та у висновку були зафіксовані усі пошкодження від залиття квартири.

Заслухавши пояснення представників сторін, пояснення свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 , а також ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягом про державну реєстрацію права власності та копією свідоцтва про право власності (11, 12, 21-23).

За згодою інших співвласників позивачка постійно проживає у даній квартирі АДРЕСА_3 з 2005 року та здійснює її догляд і утримання.

При цьому, поверхом вище, а саме над квартирою АДРЕСА_4 , власниками якої є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які у квартирі не проживають понад 10 років та час від часу здають її в оренду іншим особам.

Зокрема, звертаючись із вищевказаним позовом, ОСОБА_1 зазначала, що внаслідок недбалого ставлення власників квартири АДРЕСА_5 до своїх обов`язків щодо утримання належної їм на праві власності квартири, починаючи з жовтня 2015 року, спричиняється залив водою житлових і нежитлових приміщень її квартири АДРЕСА_6 із квартири АДРЕСА_5 , яка розташована поверхом вище, що призвело до пошкодження її майна й відповідно вважає, що відповідачі повинні відшкодувати завдані їй затопленням квартири збитки.

Так, судом встановлено, що у квартирі позивача неодноразово відбувалися затоплення у квартири, розташованої поверхом вище та останнє значне за площею пошкодження внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 трапилося у грудні 2019 року, про що позивачкою було повідомлено поліцію, яка виїхала на місце події.

Зокрема, як убачається із довідки про результати розгляду звернення від 16.12.2019 року, працівниками поліції встановлено, що дійсно мало місце затоплення квартири АДРЕСА_1 , однак розгляд матеріалів припинено у зв`язку із відсутністю складу злочину та наявністю цивільно-правових відносини, які вирішуються виключно у судовому порядку (а.с. 40-41).

При цьому, відповідно до пояснень, відібраних працівниками поліції за фактом затоплення, ОСОБА_12 , зокрема зазначав, що у квартирі АДРЕСА_3 проживають орендарі, які повідомляли його про наявність пошкоджень у системі каналізаційних мереж квартири, унаслідок чого було затоплено кватиру АДРЕСА_3 . Аналогічні пояснення давав й орендар квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_13 ( а.с. 17, 18)

Згідно висновку судового експерта №513 від 20.02.2020 року, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 20.02.2020 року встановлено, що залиттям квартири АДРЕСА_1 спричинено пошкодження приміщень квартири, а саме: стан приміщення кухні 2-8 площею 11.6 кв. м наступний: руйнування штукатурного шару стелі, плями водяного походження на стелі -0.8 кв.м; стан приміщення ванної кімнати 2-6 площею 5.9 кв.м. наступний: плями водяного походження на стелі - 0.5 кв.м., плями водяного походження на стінах -0.8 кв.м.; стан приміщення кімнати 2-2 площею 22.2 кв. м наступний: пошкодження і гіпсокартонної стелі -0.5 кв.м., плями водяного походження на стінах - 0.8 кв.м; стан балкону площею 4.75 кв. м. наступний: короблення підшивки покриття балкону - 4.75 кв.м.; стан приміщення кімнати 2-3 площею 19.4 кв. м наступний: плями водяною походження на стелі - 0,3 кв.м; плями водяного походження на стінах - 0.4 кв.м; стан приміщення кімнати 2-4 площею 16.3 кв.м. наступний: плями водяного походження на стелі - 0.4 кв.м.; плями водяного походження на стінах - 1.2 кв.м.; стан приміщення коридору 2-1 площею 9,7 кв.м. наступний: плями водяного походження на стелі - 0.8 кв.м; плями водяного походження на стінах - 1.5 кв.м.

Майнова шкода власнику квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 заподіяна неодноразовим залиттям з квартири АДРЕСА_3 , що розташована вище й відповідно вартість відновлювальних робіт по усуненню недоліків залиття приміщень житлової квартири становить 62 102 грн. з врахуванням ПДВ (а.с. 25-32).

Так, відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник, зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, ч. 1 ст. 177 ЖК України визначено, що громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках та в інших місцях загального користування.

Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.

При цьому, положеннями ч.3 ст.386 ЦК України визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з пунктом 2.3.6 «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, Форма вказаного акта встановлена в додатку №4 до «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій».

З матеріалів справи убачається, що позивачка з метою фіксування події затоплення її квартири до відповідної житлово-комунальної організації, яка здійснює обслуговування не зверталася, однак про даний факт повідомила працівників поліції, які виїхали на місце події та якими був зафіксований факт залиття її квартири та складено висновок про результати розгляду звернення від 16 грудня 202019 року, відповідно до якого 9 грудня 2019 року до Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області надійшла заява ОСОБА_1 з проханням прийнятим міри щодо її сусідів, які проживають за адресою: АДРЕСА_7 та затоплюють її ( а.с. 40).

Крім того, аналогічні висновки є й щодо звернення позивачки до поліції по факту затоплення її квартири у 2015 році (а.с. 36).

За таких обставин, не зважаючи на відсутність Акту про залиття квартири, складення якого визначено чинними положеннями закону, суд приходить до висновку, що факт неодноразового залиття кватири позивачки, у тому числі й у грудні 2019 року підтверджується іншими наданими нею доказами, допустимість і належність яких не спростована стороною відповідачів належними та допустимими доказами, зокрема не надано відповідачами суду доказів щодо причин залиття квартири, так й відсутності їх вини у залитті.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України, що регламентує загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Крім того, відповідно до роз`яснень Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27.03.1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, в даному випадку, для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність наступних елементів: винність дій особи, яка завдала шкоди, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між винними діями та наслідками, що настали.

Отже, з системного аналізу норм чинного цивільного законодавства України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу у правовідносинах, які виникли між сторонами, саме на відповідачів покладено обов`язок доведення відсутності їхньої вини в завданні шкоди позивачу.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до вимог ч.2 ст.1166 ЦК України має доводити саме заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідачів, хоча він не позбавлений цього права.

Крім того, відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, законодавством установлено, що відшкодування шкоди полягає у відшкодуванні затрат, необхідних для приведення пошкодженої речі у її попередній стан та у компенсації супутніх витрат, необхідних для такого відновлення.

Зокрема, з висновку судового експерта №513 від 20.02.2020 року, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 20.02.2020 року встановлено, що майнова шкода власнику квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 заподіяна неодноразовим залиттям з квартири АДРЕСА_3 , що розташована вище й відповідно вартість відновлювальних робіт по усуненню недоліків залиття приміщень житлової квартири становить 62 102 грн. з врахуванням ПДВ (а.с. 25-32).

Даним висновком також зафіксовані й наявні у квартирі внаслідок неодноразових випадків залиття пошкодження

Таким чином, суд враховуючи, що причиною залиття належної позивачці квартири стало саме утримання каналцаційної мережі у неналежному стані власниками квартири АДРЕСА_3 , а тому сам відповідачі в силу закону мають нести відповідальність за спричинену шкоду, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Отже, аналізуючи вище викладені норми та беручи до уваги те, що факт залиття квартири АДРЕСА_1 , власником якої є позивачка, доведений, а вина відповідачів у залитті ними не спростована, та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами й відповідно розмір завданої шкоди майну позивача також підтверджений відповідним висновком, суд вважає за можливе позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири задовольнити.

При цьому, відповідачі належними та допустимими доказами не спростували як причину залиття, так і свою вину у цьому. Позивач, в свою чергу, довела наявність шкоди та її розмір, який відповідачами не спростовано.

Крім того, доказів того, що залиття належної позивачці квартири, відбулося з вини інших осіб, у тому числі й через знаходження даху будинку у руйнівному стані, як вказував представник відповідача, та як наслідок відповідальність за спричинену шкоду має бути покладена не на відповідачів, суду не надано. При цьому, факт перебування даху будинку у рівному стані також відповідачами не підтверджений належними доказами й відповідно спростований поясненнями свідків, які зазначали, що дах будинку 3-4 роки назад перекривався новою бляхою.

Таким чином, відповідачами не доведено відсутності їх вини у затопленні квартири позивачки й відповідно наявності причинно-наслідкового зв`язку із перебуванням даху будинку в руйнівному стані та як наслідок затоплення квартири, а також не спростовано факт перебування каналізаційної мережі їх квартири в належному стані та неможливістю у зв`язку із цим затопити квартиру позивачки.

Крім того, судом роз`яснювалося представнику відповідача право, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування в даній справі, на призначення відповідної експертизи для визначення причин затоплення квартири та настання наслідків такого затоплення, однак сторона відповідачі таким правом не скористалася й відповідно не спростувала доводів позивача про наявність їх вини у затопленні квартири, хоча це є їх процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Також сторона відповідачів не подавала й клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення розміру спричиненої позивачу майнової шкоди.

Посилання представника відповідача на те, що позивачем не було складено відповідний акт про залиття квартири, а отже не надано суду нележного доказу на підтвердження розміру завданої шкоди, суд не приймає до уваги виходячи з того, що сам по собі акт є одним із доказів, що підтверджує факт заподіяння шкоди (Аналогічні висновки місяться в постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №643/19078/15 та від 29 травня 2019 року у справі №645/2087/15).

Так, згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування заподіяної матеріальної шкоди підлягають задоволенню й відповідно з позивачів підлягає стягненню завдана матеріальна шкода в розмірі62 102 грн. в рівних частках з кожного, як про це ставила вимоги позивачка .

В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі по 5 000 грн. з кожного із відповідачів, суд зазначає наступне.

Зокрема, позивачка зазначала, що завдана їй моральна шкода обумовлюється тим, що в внаслідок залиття квартири, особистих речей, одягу, речей домашнього вжитку (ковдр, килимів, подушок), вона змушена була звертатися за допомогою до сторонніх осіб для того, щоб допомогли винести, а потім занести речі для просушування на балкон та вулицю. Для того щоб просушити квартиру взимку у грудні 2019 року вона змушена була у холодну пору року відчиняти вікна і двері, щоб випарувалася зайва волога з житла, змушена була тривалий час страждати від вимушених протягів у квартирі. Тобто пошкодження житла з вини відповідачів змушували її докладати додаткових зусиль для відновлення нормальних побутових умов, просити сторонніх осіб про допомогу через те, що за віком їй важко було упоратись із наслідками залиття квартири та залиття її речей особистого вжитку водою.

Так, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із пошкодженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної діями відповідача, суд виходить з того, що залиття квартири позивача завдало їй негативних емоцій та переживань щодо пошкодження майна та неможливості нормального користування ним і в свою чергу призвело до душевних страждань позивача, порушення її звичного способу життя. Враховуючи конкретні обставини справи, розмір, тривалість та характер заподіяних моральних страждань й виходячи із засад розумності й справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди по 1 000 грн. з кожного.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпечення доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Враховуючи вищевикладені норми, а також те, що позивачкою були понесені також витрати за надання висновку судової будівельно-технічної експертизи з метою визначення заподіяної суми матеріального збитку, які згідно квитанції від 14.02.2020 року склали 3200 грн., дані витрати також підлягають стягненню з відповідачів.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищевказані положення процесуального законодавства з відповідачів на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1681,60 грн. в рівних частках з кожного й відповідно відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідачів понесені ними витрати на правову допомогу.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 22, 23, 322, 386, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76, 77, 141, 263-265, 280-282, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_8 ) завдану матеріальну шкоду в розмірі 62102,00 грн. в рівних частках з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_8 ) в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди по 1000,00 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_8 ) судовий збір у розмірі 1681,60 грн. та витрати на проведення експертизи в розмірі 3200,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м.Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці Н. В. Піхало