Справа № 717/1317/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2021 року смт. Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого - судді Телешмана О.В.,

з участю секретаря судового засідання Глібіщук М.Л..,

представник позивача - АТ КБ «ПриватБанк» Гребенюк О.С. - в судове засідання не з`явився;

відповідач ОСОБА_1 в судове засідання з`явилася.

Позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АТ КБ «ПриватБанк»:

1. Заборгованість у розмірі 29343 грн. 38 коп. за кредитним договором № б/н від 16.10.2010 року, яка складається з наступного:

21347,56 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;

8086,82 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України;

0,00 грн. - нарахована пеня;

0,00 грн. - нараховано комісії;

2. Судові витрати по справі у розмірі 2102 грн.

Розглянувши цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» Гребенюк О.С. подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу в його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та не заперечує проти ухвалення заочного рішення..

Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Відповідач ОСОБА_1 пояснила, що позов вона визнає частково, тобто лише в частині заборгованості за тілом кредиту. Вона замовляла лише платіжну картку, а не кредитну. Працівники банку ввели її в оману і вона підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та довідку про умови кредитування, проте з самими Умовами та правилами її не ознайомлювали. З 16.04.2010 року вона користувалася карткою і не мала заборгованості. В останній рік в неї склалися складні життєві обставини, вона народила дитину та втратила роботу, тому просить відстрочити виконання рішення суду, так не має змогу повернути всю суму основного боргу.

Якщо нарахування процентів і мало відбуватися, то у розмірі 2,5 % на місяць. В подальшому нарахування процентів здійснювалося за збільшеною ставкою, про що їй жодного разу не повідомляв банк. По ставці 2,5 % вона заборгованості не мала.

Також у зв`язку з наявністю на її утриманні малолітніх дітей, через догляд за дитиною вона не має можливості працювати, вона є малозабезпеченою, тому просить відстрочити виконання рішення суду.

Судом встановлено, що між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 16.04.2010 року був укладений кредитний договір, що стверджується анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Згідно даного договору відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 21347, 56 грн., що стверджується анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» від 16.04.2010 року (а.с.46), Довідкою про Умови кредитування від 16.04.2010 року (а.с.47), в якій встановлена базова процентна ставка в розмір 2,5 % , тобто 30 % річних.

Отже, між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов`язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто зобов`язання з приводу кредиту, позики.

Станом на 05.10.2020 року відповідач ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за договором, щодо оплати боргу та не повернула позивачу борг за тілом кредиту в сумі 21347 гривні 56 копійок.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У Довідці про умови кредитування від 16.04.2010 року (а.с.47) року процентна ставка зазначена в розмірі 2,5 % в місяць

Отже сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З розрахунків заборгованості, які надані представником позивача, вбачається, що з 1 вересня 2014 року процентна ставка по кредиту була збільшена з 30 відсотків річних до 34,8 відсотка, а з 1 квітня 2015 року - до 43,2 відсотка річних.

У пункті 1.1.3.2.3 Умов і правил надання банківських послуг, які є частиною укладеного між сторонами кредитного договору, зазначено, що банк має право в односторонньому порядку змінювати тарифи.

З Довідки про умови кредитування від 16.04.2010 року, доданих до позову, вбачається, що процентна ставка на момент укладення договору була встановлена в розмір 30 % річних.

Згідно до ст. 10561 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:

1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;

2) індекс повинен ґрунтуватися на об`єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;

3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували застосування сторонами у договорі змінюваної процентної ставки встановленої у відповідності до вимог частин 4-6 ст. 10561 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у даному випадку умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У абзаці 1 пункту 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз`яснено, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі ст. 1056-1 ЦК України у зв`язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

У абзаці 3, 4 пункту 28 вказаної постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року судам роз`яснено, що при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог ст. ст. 641-642 ЦК України або в порядку, визначеному ч. 6 ст. 1056-1 ЦК України. При підвищенні процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Згідно пункту 2.1.1.5.4 Умов і правил надання банківських послуг клієнт зобов`язаний при незгоді із змінами правил і/або тарифів надати банку письмову заяву про розірвання договору і погасити виниклу перед банком заборгованість.

Таким чином, в даному випадку позичальник позбавлений права не погодитися на зміну умов договору, і у випадку незгоди із запропонованими змінами зобов`язаний ініціювати розірвання договору.

Отже, така умова договору про право банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Проте, відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов`язань за цим договором, порушив свої зобов`язання по поверненню суми позики за цим договором. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Суд відхиляє як доказ розрахунки заборгованості за договором укладеним між ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачем станом на 31.10.2015 року, станом на 30.06.2019 року, станом на 05.10.2020 року, надані позивачем. Зокрема, в наданих розрахунках застосовані збільшені розміри процентної ставки. Суд вважає таке збільшення розміру процентної ставки протиправним.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача по відсотках, суд вважає за необхідне застосувати відсоткову ставку в розмірі 30 відсотків річних як таку, що була встановлена на момент отримання відповідачем кредитної картки та відкриття карткового рахунку, тобто на момент укладення договору.

Проте, з розрахунки заборгованості за договором укладеним між ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачем станом на 31.10.2015 року, вбачається, що заборгованість відповідача по відсотках у розмірі в розмірі 30 відсотків річних відсутня.

Отже, суд вважає, що загальна сума заборгованості відповідача складається лише із заборгованості за кредитом в сумі 21347 гривні 56 копійок

Враховуючи вказані вище обставини справи та законодавство, яке регулює зобов`язальні правовідносини, правовідносини які регулюють позику та кредит, суд вважає, що позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості підлягає задоволенню частково і з ОСОБА_1 слід стягнути на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 21347 гривень 56 копійок.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1524,50 грн. судових витрат у вигляді судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 заявила клопотання про відстрочення виконання рішення.

З наданих відповідачем свідоцтв про народження дітей вбачається, що у позивача на утриманні є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно, позивач здійснює догляд за дитиною до осягнення нею трьох років і ніде не працює, що також підтверджується копіє. Трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 . Дані обставини, на думку суду, істотно ускладнюють виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Відповідно до ч.3,5 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що слід відстрочити виконання даного рішення суду на 6 місяців з дня набрання ним законної сили.

На підставі статті 61 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 610 - 612, 623, 625, 629, 1046 - 1050, 1054, 10561 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 2-13, 76-80, 133, 141, 258, 259, 263-265,267,435 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_3 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 21347 (двадцять одну тисячу триста сорок сім) гривень 56 (п`ятдесят шість ) копійок боргу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1524 (одну тисячу п`ятсот двадцять чотири) гривні 50(п`ятдесят) копійок судового збору.

Відстрочити виконання даного рішення суду на 6 (шість) місяців з дня набрання ним законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кельменецький районний суд Чернівецької області.

Повне рішення складено 18 січня 2021 року.

Суддя Телешман О.В.