Справа № 646/2954/18

№ провадження 2/646/168/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2020 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

за участі секретаря Матвійчук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В позовній заяві зазначає, що 16 грудня 2017 року між Позивачем і Відповідачем укладено договір позики, відповідно до якого Відповідач взяв у Позивача грошові кошти в розмірі 7 300,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на дату складання розписки (16.12.2017 р.) становило 201699,00 грн, які відповідач зобов`язувався повернути до 15.03.2018. Отримані кошти відповідач повинен був повернути за офіційним курсом Національного банку України на дату повернення коштів (15.03.2019), але не менше ніж отримана сума коштів у гривнях (201699,00 грн.). Розмір процентів за договором позики сторонами визначено не було. На підтвердження отримання грошових коштів, укладення договору позики відповідач видав позивачу розписку.

Зазначає, що виходячи з цього, між ним та Відповідачем виникли договірні відносини, що випливають із договору позики, що відповідно підтверджується власноручно написаною Відповідачем розпискою. В день складання розписки він передав Відповідачу 7300,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на дату складання розписки (16.12.2017) становило 201699,00 грн. Відповідач зобов`язався повернути борг до 15.03.2018. Стверджує, що він неодноразово звертався до Відповідача, на його прохання повернути займані кошти Відповідач запевняв, що поверне борг у встановлений розпискою строк, але на день звернення до суду Відповідач на зв`язок не виходить та ухиляється від повернення боргу за борговою розпискою, тому ОСОБА_4 змушений звернутися з позовною заявою до суду про повернення йому боргу за борговою розпискою ОСОБА_2 .

З врахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу 201 699,00 грн., відповідно до офіційного курсу української гривні до Долару США за курсом НБУ на 16.12.2017: курс за 1 USD становив 27,63 грн. Щодо конвертації української гривні до Долару США позивачем проведений розрахунок: грошові кошти в розмірі 7300,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на дату складання розписки (16.12.2017) становило 201699,00 грн. Також позивач просить стягнути проценти за користування позикою за обліковою ставкою НБУ у розмірі 5 260,75 грн, 3% річних від простроченого боргу у розмірі 928,37 грн, моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

Позивач по справі звернувся за правовою допомогою до фахівців у галузі права. Загальна сума наданих юридичних послуг відповідно до договору про надання правової допомоги від 30.07.2018, надання розрахунку, квитанції про сплату складає 5526,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 2128,35 грн..

Ухвалою суду від 30 липня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, її розгляд ухвалено проводити у загальному позовному провадженні.

Представники позивача позовні підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі, шляхом направлення заяви, просили розглядати справу у відсутність позивача та його представника.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якій проти позовних вимог заперечував, обґрунтовував свої запереченням тим, що розписку не складав, не надавав підписану ним розписку, тому вимоги позивача безпідставні. Відповідач заявив про призначення почеркознавчої експертизи, шляхом подання клопотання 17.10.2018.

Відповідач до суду не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи маються поштові повідомлення, які повернуті суду за закінченням встановленого строку зберігання. Відтак суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7300,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на дату складання розписки (16.12.2017) становило 201699,00 грн, які відповідач зобов`язувався повернути до 15.03.2018, в договорі позики від 16.12.2017 міститься підпис відповідача, ОСОБА_2 в порушення умов договору зазначений борг не повернув.

Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В даному випадку відповідно до вимог ст.1047 ЦК України договір позики повинен бути укладеним у письмовій формі.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч.1 ст.207 ЦК). Відповідно до ч. 2 вказаної статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує укладений між сторонами правочин щодо передання позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своє суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Вказане підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеної в постановах від 08 червня 2016 року (справа №1103цс), від 12 квітня 2017 року (справа №442/8157/15-ц).

Аналогічний правовий висновок міститься і в постанові Верховною Суду України від 18 вересня 2013 року (№6-63цс13) та в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року (№6-50цс16).

Зокрема, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 18 вересня 2013 року розглянув справу №6-63цс13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, як вбачається з правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 за наслідками розгляду справи №6-79цс14, відповідно до норм ст.ст. 1046,1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт утримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Суд критично ставиться до заяв відповідача стосовно того, що розписка не була написана власноручно ОСОБА_2 , оскільки відповідачем не надано доказів у обґрунтування своїх тверджень та спростування доказів, наданих позивачем. За клопотанням відповідача про призначення почеркознавчої експертизи ухвалою Червонозаводським районним судом м Харкова від 22.07.2019 було призначено почеркознавчу експертизу та поставлено перед експертом лабораторії почеркознавчих експертиз ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса таке питання: Ким, ОСОБА_2 чи іншою особою, виконано текст і підпис від імені ОСОБА_2 в розписці від 16.12.2017? У визначений експертом час оплата за проведення почеркознавчої експертизи проведена не була. Тобто, відповідач не скористався наданим йому правом забезпечити отримання доказу.

01.11.2018 через канцелярію до суду позивачем була надана заява, відповідно до якої позивач просив залучити до участі у справі 646/2954/18 як співвідповідача за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за борговою розпискою, ОСОБА_3 , 1974 року народження, паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Червонозаводським РВУМВС України в Харківській області 01.12.2000 року, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач обґрунтував свою заяву тим, що з моменту складання розписки (16.12.2017) ОСОБА_2 обіцяв повернути кошти (до 15.03.2018), однак, відповідач ОСОБА_2 став заперечувати свій підпис та почерк на розписці відповідно до свого відзиву, відповідно заперечує факт отримання коштів за розпискою, що на даний момент, дії ОСОБА_2 вказують на небажання повернути борг, тому, позивач вважає, що є необхідність залучити у цій справі мати ОСОБА_2 у якості співвідповідача, оскільки саме мати виступає поручителем виконання зобов`язань з повернення боргу за її власноручно складеною розпискою від 16.12.2017 року, у випадку невиконання чи неналежного виконання таких зобов`язань відповідачем. Копія розписки від ОСОБА_3 було додано до заяви.

Ухвалою суду було залучено ОСОБА_3 в якості співвідповідача.

21.05.2019 позивачем було подано через канцелярію суду пояснення і уточнення до позову, де позивач просив стягнути на користь позивача борг з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення суми боргу у розмірі 201699,00 грн підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушень, визначених змістом зобов`язання .

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення суми процентів за користування позикою за обліковою ставкою НБУ у розмірі 5260,75 грн підлягають задоволенню.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Положеннями ч. 1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставина, на яку посилаються позивач, як на підставу для задоволення позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частково задоволенню тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума боргу за договором позики та сума процентів за користування позиковою.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вказані витрати підтверджуються матеріалами справи, а саме попереднім (орієнтовним) розрахунком судових на професійну правничу допомогу, договором про надання правової допомоги від 30.07.2018, квитанцією про сплату послуг, а тому витрати на професійну правничу допомогу належним чином обґрунтовані та підлягають задоволенню в сумі 5526,00 грн. Крім того, в зв`язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2128,35 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовити з наступних підстав:

Вирішуючи питання про стягнення заподіяної моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлено в ст.16 ЦК України, а саме, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, відшкодування моральної шкоди (п.9 ч.2 ст.16). Моральна шкода відшкодовується у випадках, передбачених законом або договором. У даному випадку, договором між сторонами не передбачено відшкодування моральної шкоди. В тому числі і з підстав невиконання боржником своїх зобов`язань. Закон, що регулює дані правовідносини, також не передбачає відшкодування моральної шкоди у випадку невиконання умов договору, в тому числі договору позики. Тому суд не вбачає законних підстав для покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню моральної шкоди за невиконання ним договірних зобов`язань. Стаття 1167 ЦК, яка передбачає відшкодування шкоди винними діями особи, на дані правовідносини, які виникли з договору, не розповсюджується, оскільки регулює випадки заподіяння шкоди, не пов`язаної з договірними правовідносинами між заподіювачем шкоди і постраждалою особою.

Крім того, згідно ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдана моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст.10,11,60 ЦПК України позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної (немайнової) шкоди, і її розмір, а також підстави для її відшкодування.

Натомість позивачем не надано до суду відповідних доказів з доведеністю причинно-наслідкового зв`язку між будь-яким негативним станом позивача та не виплатою йому заборгованості по розписці.

Вирішуючи питання про стягнення трьох процентів річних, суд виходить з наступного.

У розумінні норм статті 625 ЦК України підставою для застосування цієї норми є визначення грошового зобов`язання саме в договорі, а не в рішенні суду; нарахування індексу інфляції, трьох процентів річних на суму боргу поширюється лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, а не на випадки невиконання судового рішення, отже, оскільки предметом спірного договору позики є іноземна валюта (євро), то інфляційні втрати нарахуванню та стягненню не підлягають. Крім того, проценти за користування отриманими за розпискою грошовими коштами, визначені на рівні облікової ставки Національного банку України, вже є окремою вимогою позивача у рамках цієї справи,

На підставі викладеного, та керуючись статтями 207,545,549,625,640,1046,1047,1049 ЦК України, статтями 12,76-81,141,259,263- 265,268,280-284 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути солідарно: з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 :

- суму боргу 201699,00 грн;

- проценти за користування позикою за обліковою ставкою НБУ у розмірі 5260,75 грн;

- витрати по сплаті судового збору у розмірі 2128,35 грн;

- витрати на правову допомогу у розмірі 5526,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , 1974 року народження, адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: В.А. Єжов