Справа № 522/17637/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Лисенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивачзвернувся 08.10.2020 до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № б/н від 10.05.2012 року у розмірі 36676,05 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 10 травня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір у вигляді анкети-заяви № б/н від 10.05.2012 року, згідно з яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому кредитний ліміт був збільшений банком до 25000, 00 грн.. Відповідач підтвердив свою згоду на дані умови, що підтверджується тим, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, складає між ним та Банком Договір, підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов`язання виконав та надав відповідачу кредитні кошти, у свою чергу відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у нього станом на 10.09.2020 року виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту, загальна сума якої становить 36676,05 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 26387,38 грн.; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредиту згідно ст. 625ЦК України 1789,59 грн., нарахована пеня 8499,08 грн.. Посилались на те, що на даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язань за кредитним договором.

До суду 21.10.2020 року надійшла відповідь щодо місця реєстрації відповідача.

Ухвалою суду від 23.10.2020 року було відкрите провадження по даній справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження на 24.11.2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному 24.11.2020 року розгляд справи був відкладений на 13.01.2021 року.

У судове засідання 13.01.2021 року сторони не з`явились, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Представник позивача в позові просив розглядати справу у їх відсутності та надав згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач поважність причин неявки суду не повідомив та заяв по суті справи не подав.

Згідно ст.131ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином сповіщений про дату, час та місце розгляду справи.

За положеннями ч. 4 ст.223ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення 18.01.2021 року.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справисвідчать,що 10 травня 2012 відповідач підписав Анкету-заяву, за якою погодився на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку та виявила бажання на отримання кредитної картки «Універсальна». При цьому кредитний ліміт картки визначений сторонами не був.

Також, у заяві зазначено, що заявник ознайомлений та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також, що дійсна Заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між заявником та банком договір про надання банківських послуг.

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» стверджується, що відповідачу були надані кредитні картки та остання пролонгація відбулась 10.01.2019 та видана картка № НОМЕР_1 зі строком дії до 10/22.

Із довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я відповідача, вбачається, що кредитний ліміт картки неодноразово змінювався та згідно останніх змін, станом на 29.11.2018 року було визначено кредитний ліміт 19759, 23 грн. та 30.09.2019 року зменшено кредитний ліміт 0,00 грн..

Отже, між сторонами виникли права і обов`язки, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71ЦК України «Кредит».

Також встановлено, що відповідач користувався отриманими кредитними коштами і здійснював періодичне погашення кредиту, що підтверджується наданим банком розрахунком заборгованості. Останні погашення за кредитом були здійсненні відповідачем 07.08.2019 року на суму 180 грн..

Згідно розрахунку банку, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань кредитного договору №б/н від 10.05.2012 року станом на 10.09.2020 року Відповідач має заборгованість 36676,05 грн., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 26387,38 грн.;

- заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредиту згідно ст. 625ЦК України 1789,59 грн.,

- нарахована пеня 8499,08 грн..

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У відповідностідо ст.625ЦК України,боржник незвільняється відвідповідальності занеможливість виконанняним грошовогозобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитом, пеню, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10.05.2012 року, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитом та неустойки (пені, штрафів).

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування.

До такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15), у постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, у постанові від 27.07.2020 року по справі №188/1815/17.

Окрім того,Велика ПалатаВерховного Судувказує,що обґрунтуваннянаявності обставинповинні здійснюватисяза допомогоюналежних,допустимих ідостовірних доказів,а неприпущень,що йбуде відповідативстановленому статтею6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободвід 04листопада 1950року принципусправедливості розглядусправи судом.

Отже, в даному випадку суд вважає, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (10.05.2012 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (08.10.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за тілом кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

За наведених підстав, суд приходить до висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов`язання зі сплати пені та штрафів за неналежне виконання зобов`язання.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

При цьому, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено саме укладання кредитного договору та узгоджених між сторонами істотних умов договору, які є обов`язковими, а також відсутні первинні документи, що є належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог банк у частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредиту згідно ст. 625ЦК України 1789, 59 грн.; нарахованої пені у розмірі 8499, 08 грн. та в цій частині позову відмовляє.

Окрім того, як вже зазначалось, згідно матеріалів справи відповідач отримав від банку кредит у вигляді встановленого кредитному ліміту на платіжну картку. Згідно позову, кредитний ліміт відповідача був збільшений до 25000 грн., що також відповідає даними довідки банку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача. При цьому суд вбачає, що у подальшому, 29.11.2018 року, кредитний ліміт відповідача був зменшений та склав 19759, 23 грн..

Як вбачається з руху по картковому рахунку, відповідач користувався вказаними кредитним коштами, тобто прийняв дані зміни розміру кредитного ліміту, і на такі умови договору погодився, принаймні своїми подальшими діями це підтвердив, даної обставини або даних змін умов договору не оспорив.

Отже, суд вбачає, що позивач управі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

У той же час, визначена позивачем заборгованість за тілом кредиту у розмірі 26387,38 грн. не узгоджується з матеріалами справи, оскільки перевищує суму виданого кредитного ліміту, який становить 19759, 23 грн. (встановлений остаточно 29.11.2018 року згідно довідки).

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 401/1855/16-ц (провадження № 61-32875св18).

У відповідності до вимог ч.4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріали справи не містять даних про те, що встановлений 29.11.2018 року кредитний ліміт на платіжну картку відповідача у розмірі 19759, 23 грн. був збільшений позивачем у встановленому законом порядку, а наданіпозивачем розрахунок заборгованості та виписка про рух коштів таких відомостей також не містять.

За такихобставин судприходить довисновку простягнення звідповідача накористь позивачазаборгованості затілом кредитуу розмірі19759,23 грн.., що відповідає встановленому кредитному ліміту на платіжну картку та, відповідно, про відмову у стягненні суми заборгованості за тілом кредиту понад встановлений ліміт, який погоджений сторонами.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до змісту вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що за подання даного позову позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102, 00 гривень, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 14.09.2020 року на зазначену суму.

Враховуючи те, що позовні вимоги банку були задоволені лише частково, то суд стягує судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам (54%) в сумі 1135, 08 грн. (2102*54%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 16, 203, 207, 509, 524, 525, 526, 530, 536, 549, 550-551, 610-612, 625-626, 629, 638, 639, 640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України; суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ( 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, Адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 10 травня 2012 року у розмірі 19759, 23 грн. (дев`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять гривень 23 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1135, 08 грн. (одну тисячу сто тридцять п`ять гривень 08 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 18.01.2021 року.

Суддя: Домусчі Л.В.