-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
___________________________________________________________________________________________________________________
cправа № 520/11876/19
провадження № 2/947/614/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.12.2020 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси в одноособовому складі:
суддя Літвінова І.А. головуючий,
за участю секретарів судового засідання- Молодова В.С., Якубовської О.В., Бродецької Т.В., Макаренко Г.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 520/11876/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
28.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 1000000 (один мільйон) доларів США.
Позовна заява мотивована тим, що 23.07.2013 року відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 на зберігання кошти в сумі 1 000 000 доларів США, що підтверджується розпискою від 23.07.2013 року. Позивач зазначає, що між сторонами був укладений договір зберігання, який не був виконаний відповідачем. Так, 04.05.2018 та 08.06.2018 року ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 листи із вимогою про повернення коштів, переданих на зберігання 23.07.2013 року. Проте відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутися до суду.
16.07.2019 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначив, що грошові кошти у розмірі 1000000 доларів США, що були передані на зберігання відповідно до розписки від 23.07.2013 року, повернуті позивачу у повному обсязі, а на підтвердження виконання обов`язку позивачем складено нотаріально посвідчену заяву від 07.03.2018 року.
07.08.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказував про те, що заборгованість на підставі розписки від 23.07.2013 року існує, оскільки оригінал розписки від 23.07.2013 року знаходиться у позивача, а вимоги повернення коштів не існували станом на 07.03.2018 року, а виникли вже після складення заяви від 07.03.2018 року.
20.08.2019 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив та 01.10.2020 р. надійшли додаткові пояснення, якими відповідач заперечував проти задоволення позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29.05.2019 року позовна заява передана на розгляд судді Салтан Л.В.
Ухвалою суду від 06.06.2019 р. відкрито провадження у справі.
11.11.2019 р. за розпорядженням № 515 керівника апарату Київського районного суду м. Одеси Федак С.І. цивільну справу № 520/11876/19 було повторно перерозподілено між суддями Київського районного суду м. Одеси з підстав перебування судді Салтан Л.В. у відпустці.
За результатами повторного автоматизованого розподілу головуючим у справі відібрано суддю Літвінову І.А.
Ухвалою суду від 02.12.2019 року постановлено прийняти до свого провадження цивільну справу № 520/11876/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
За наслідками судового засідання 03.08.2020 р. ухвалою суду постановлено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 07.10.2020 р.
У судовому засіданні 07.10.2020 р. оголошено перерву до 30.10.2020 р.
Судове засідання, призначене на 30.10.2020 р., відкладено за заявою представника відповідача адвоката Вовк О.Є.
Судове засідання, призначене на 30.11.2020 р., відкладено за заявою представника позивача адвоката Ціпара С.М., у якій він повідомив суд, що контактував з особою, хворою на коронавірус COVID-19. Наступне судове засідання призначено на 23.12.2020 року.
Судове засідання, призначене на 23.12.2020 р., відкладено на прохання представника позивача у зв`язку з поганим самопочуттям.
В судове засідання, призначене на 28.12.2020 р., позивач та представник позивача не з`явилися.
Представником позивача - адвокатом Ціпаром С.М., подано заяву, якою він просить суд відкласти судове засідання, призначене на 28.12.2020 року з підстав повторного контактування з особою, хворою на коронавірус COVID-19.
Протокольною ухвалою суду від 28.12.2020 року у задоволенні заяви представника позивача про відкладення судового засідання відмовлено.
В судове засідання 28.12.2020 року з`явився представник відповідача адвокат Вовк О.Є., який просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на позов та додаткових поясненнях від 01.10.2020 р.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст.12,13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
По справі встановлені наступні фактичні обставини.
При поданні позовної заяви позивач ОСОБА_1 надав завірену ним копію розписки від 23.07.2013 року наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 , що мешкаю за адресою: АДРЕСА_1 , отримав на зберігання від ОСОБА_1 один мільйон доларів США» за підписом відповідача (т. 1, а.с. 7).
Відповідач проти факту складення ним розписки, датованої 23.07.2013 року, не заперечував та повідомив суду про те, що спірні кошти у сумі 1000000 доларів США ним повернуті позивачу.
Відповідачем до суду надано завірену копію розписки від 07.03.2018 р. за підписом ОСОБА_1 , якою позивач підтверджує, що отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у загальному обсязі 3485600 доларів США, які були отримані ним на підставі розписок від 17.04.2011 р., 12.05.2011 р., 06.08.2011 р., 18.08.2011 р., 21.12.2012 р., 23.03.2013 р. та на підставі розписки від 23.07.2013 р. на суму 1000000 доларів США.
Далі за текстом розписки від 07.03.2018 р. позивач зазначає, що усі вищевказані кошти повернуті ОСОБА_2 у повному обсязі та належним чином.
В розписці від 07.03.2018 р. позивач зазначає, що підписанням даного документу він підтверджує відсутність у ОСОБА_2 перед ним будь-яких невиконаних зобов`язань як фінансового, матеріального або нематеріального характеру, в тому числі по виплаті позивачу або поверненню позивачу будь-яких грошових коштів. Претензій та/або вимог фінансового та/або матеріального та/або нематеріального характеру ОСОБА_1 до ОСОБА_2 не має.
Справжність свого підпису на розписці від 07.03.2018 р. позивач не оспорював.
Відповідачем до матеріалів справи надано нотаріальну заяву за підписом ОСОБА_1 від 07.03.2018 р., посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луб І.В. за № 194 (т. 1, а.с. 93, 114, 135).
Змістом нотаріально посвідченої заяви від 07.03.2018 р. позивач ОСОБА_1 підтверджує відсутність у ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційні номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , будь-яких невиконаних перед ОСОБА_1 зобов`язань зокрема фінансового, матеріального або нематеріального характеру, в тому числі, щодо виплати або повернення ОСОБА_1 будь-яких грошових коштів.
Змістом нотаріально посвідченої заяви від 07.03.2018 р. позивач ОСОБА_1 підтверджує, що усі зобов`язання (в тому числі фінансові) ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , оформлені яким би то не було способом і в якому то не було вигляді, є припиненими у зв`язку з їх виконанням ОСОБА_2 у повному обсязі, в належному вигляді і належним чином. Будь-яких претензій або вимог позивач ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 не має.
Справжність свого підпису на розписці від 07.03.2018 р. позивач не оспорював.
В судовому засіданні 28.12.2020 р. судом оглянуто розписку від 07.03.2018 р. за підписом ОСОБА_1 та оригінал нотаріальної заяви ОСОБА_1 від 07.03.2018 р., посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луб І.В. №194 та встановлено відповідність наявних у матеріалах справи копій наданим для огляду оригіналам цих документів.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
На підставі розписки ОСОБА_1 від 07.03.2018 р. та нотаріальної заяви за підписом ОСОБА_1 від 07.03.2018 р., посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луб І.В. за № 194, суд доходить до висновку про відсутність у ОСОБА_2 зобов`язання з повернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1000000 доларів США.
Також, в контексті відсутності у відповідача обов`язку з повернення позивачу грошових коштів суд враховує зміст попередніх заяв та позовів ОСОБА_1 , у яких він визнавав факт повернення грошових коштів у сумі 1000000 доларів США, отриманих на зберігання на підставі розписки від 23.07.2013 р.
З метою всебічного розгляду даної справи судом для огляду витребувані матеріли цивільної справи №520/17664/18.
Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси (суддя Калініченко Л.В.) перебувала справа №520/17664/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 1000000 доларів США на підставі розписки від 23.07.2013 р.
У зазначеному позові та заяві про його забезпечення ОСОБА_1 зазначено, що 23.07.2013 р. ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 на відповідальне зберігання кошти у сумі 2 000 000 (два мільйони) доларів США. В свою чергу факт приймання на відповідальне зберігання грошей, відповідач власноруч написав два договори, в кожному з них зазначив: «взяв у ОСОБА_1 на зберігання 1000000 (один мільйон) доларів США», зазначив дату та власноручний підпис. Згодом відповідач, на вимогу позивача 1000000 (один мільйон) доларів США повернув, та зобов`язання виконав по першому договору, позивач повернув відповідачу один із договорів від 23.07.2013 р., по другому договору (розписці) зобов`язання не було виконаним та кошти в сумі 1000000 (один мільйон) доларів США залишились на відповідальному зберіганні у відповідача.
Отже змістом власноруч підписаного позову по справі № 520/17664/18 ОСОБА_1 підтвердив факт повернення йому грошових у розмірі 1000000 доларів США на підставі розписки від 23.07.2013 р.
Разом з тим, ані матеріали справи №520/17664/18, ані матеріали даної справи № 520/11876/19, не містять доказів існування двох окремих розписок на 1000000 доларів США кожна.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06.03.2019 р. за заявою ОСОБА_1 його позов по справі №520/17664/18 залишено без розгляду.
Факт існування другого договору спростовується змістом розписки ОСОБА_1 від 07.03.2018 р. про отримання від ОСОБА_2 коштів на загальну суму 3485 600 доларів США, в тому числі й 1000000 доларів США за розпискою від 23.07.2013 р.
Зазначеною розпискою від 07.03.2018 р. підтверджується існування відносин між сторонами справи за період з квітня 2011 по липень 2013 року та зазначається про усі розписки, складені у вказаний період. Зі змісту розписки від 07.03.2018 р. вбачається, що існувала лише одна розписка (договір) на суму 1000000 доларів США від 23.07.2013 р.
Зобов`язання за розпискою від 23.07.2013 р. виконані належним чином про що свідчать розписка ОСОБА_1 від 07.03.2018 р. та нотаріальна заява ОСОБА_1 від 07.03.2018 р., посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луб І.В. за № 194.
Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність
Верховний суд (постанова від 10.04.2019 р. по справі №390/34/17) зробив висновок, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини «venire contra factum proprium» знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (ч. 1, 3 ст. 937 ЦК України).
Відповідно до ст. 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Статтею 949 ЦК України передбачений обов`язок зберігача повернути річ. Так, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується виконання відповідачем ОСОБА_2 обов`язку з повернення коштів у розмірі 1000000 доларів США, отриманих на зберігання відповідно до розписки від 23.07.2013 року.
Чинне цивільне законодавство не заперечує фіксування факту виконання обов`язку з повернення коштів шляхом складення кредитором відповідної розписки (розписка від 07.03.2018 р.) та отримання боржником від кредитора відповідної заяви з підтвердженням виконання зобов`язання боржником (нотаріально посвідчена заява від 07.03.2018 р.).
Відповідно до 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України,
№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-5, 10-13, 15, 16, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволені позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 ; адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення грошових коштів відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Днем складення повного рішення є 18.01.2021 року.
Головуючий Літвінова І. А.
скопійовано
-
скопійовано
-
