Справа№592/9810/20

Провадження №2/592/91/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Алфімової І. В. ,

представника позивачки: ОСОБА_1 ,

представниці відповідача: ОСОБА_13 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" (КНП СОР "СОКСП" ) , треті особи: виконуючий обов`язки директора комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" ОСОБА_5, Управління Держпраці у Сумській області про зміну формулювання причини звільнення з роботи, -

В С Т А Н О В И В :

26.08.2020 року представник позивачки ОСОБА_2 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" (КНП СОР "СОКСП" ) , треті особи: виконуючий обов`язки директора комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" ОСОБА_5, Управління Держпраці у Сумській області про зміну формулювання причини звільнення з роботи, в якому він зазначив про те, що 14.09.2005 року її було прийнято на роботу в Сумську обласну стоматологічну поліклініку (з 08.09.2014 року ОКЗ "Сумська обласна стоматологічна поліклініка" ) медичною сестрою терапевтичного відділення, що підтверджується записом № 8 від вищевказаної дати в її трудовій книжці. 06.04.2020 року ОКЗ "Сумська обласна стоматологічна поліклініка" було реорганізовано в комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" , що підтверджується записом в її трудовій книжці № 14 від вищевказаної дати. 13.05.2020 року адміністрацією роботодавця їй було нарочно вручено примірник повідомлення про наступне звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників від 12.05.2020 року, в якому повідомлялось про те, що "у зв`язку з перетворенням закладу на КНП СОР "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" та переведення фінансування закладу за рахунок надання платних медичних послуг з метою зменшення навантаження на фонд заробітної плати та оптимізацією закладу, планується скорочення посади сестри медичної зі стоматології та її звільнення 12.07.2020 року" . Крім того, у даному повідомленні їй було запропоновано: посада сестри медичної зі стоматології (тимчасово на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_3 ) , та було наголошено на тому, що у випадку її незгоди на цю пропозицію, 12.07.2020 року вона буде звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. 03.07.2020 року адміністрацією закладу їй усно було повідомлено про переведення з терапевтичного відділення в хірургічне відділення. Слід зазначити про те, що ані усної, ані письмової згоди на дане переведення вона не надавала. Через напружені стосунки на роботі у зв`язку із ситуацією щодо звільнення її з роботи та загостренням на цьому ґрунті існуючої гіпертонічної хвороби, 06.07.2020 року вона потрапила на стаціонарне лікування до терапевтичного відділення КНП "Центральна міська клінічна лікарня" , де лікувалась до 16.07.2020 року. Вищевказані факти підтверджуються випискою № 5604 з її медичної картки стаціонарного хворого. Перебуваючи на стаціонарному лікуванні, вона власноруч написала заяву роботодавцю про відмову від вказаної у повідомленні про наступне звільнення пропозиції. Дана заява 14.07.2020 року була передана її чоловіком до відділу кадрів КПП СОР "СОКСП" , де її відмовились прийняти, незважаючи на те, що доставлення заяви чоловіком попередньо була узгоджена з в. о. директора ОСОБА_5 . Після виходу з лікарняного, 17.07.2020 року вона особисто подала до відділу кадрів заяву, в якій відмовлялась від запропонованої посади та просила звільнити її з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Однак, інспектор відділу кадрів ОСОБА_13 відмовилась прийняти дану заяву, повідомивши про те, що вона повинна написати дві заяви: на надання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 1 день (17.07.2020 року) та на звільнення за власним бажанням. Вона повідомила ОСОБА_13 про те, що вищевказані заяви писати не бажає, оскільки її волевиявлення є іншим, тобто таким, щоб її звільнення відбулось на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Однак, ОСОБА_13 повідомила її про те, що її ніхто не звільнить на вищевказаних умовах, оскільки таке звільнення передбачає виплату працівникові вихідної допомоги, яку адміністрація платити не збирається. Натомість, якщо вона не напише заяву про звільнення за власним бажанням, то її буде звільнено "по статті" . Через такий психологічний тиск з боку адміністрації роботодавця вона вимушена була написати заяву на надання відпустки на один день та на звільнення за власним бажанням, які передала до відділу кадрів. 20.07.2020 року на її телефон прийшло sms-повідомлення, в якому інспектор відділу кадрів повідомила її про те, що її заяву на звільнення за власним бажанням не прийнято, а 20.07.2020 року вважається прогулом. Через протиправні дії адміністрації 21.07.2020 року вона звернулась до Управління Держпраці у Сумській області із письмовою заявою, в якій, виклавши послідовно хронологію подій та факти протиправної поведінки роботодавця, просила захистити її трудові права. Через погане самопочуття, що виникло на ґрунті порушення її трудових прав роботодавцем, вона не змогла з`явитись на роботу з 20.07.2020 року по 23.07.2020 року. 24.07.2020 року вона отримала письмового листа від цієї ж дати, в якому повідомлялось про те, що 20, 21, 22 та 23 липня 2020 року були складені акти щодо її відсутності на робочому місці та було запропоновано надати пояснення про причини відсутності. 30.07.2020 року вона отримала листа КНП СОР "СОКСП" від 28.07.2020 року № 01-19/2/697, в якому повідомлялось про те, що її було звільнено за прогул відповідно до наказу від 28.07.2020 року № 46-к. Як вбачається зі змісту вищевказаного листа, вона не була ознайомлена з вищевказаним наказом, а також адміністрацією роботодавця їй не було видано трудову книжку. Для вирішення ситуації, що склалась, вона в телефонному режимі звернулась до в. о. директора КНП СОР "СОКСП" з проханням надати їй день та час для ознайомлення з наказом про звільнення, а також іншими документами, що стали підставою до його прийняття. Однак, ОСОБА_5 відмовив їй, зазначивши про те, що в цьому немає необхідності. У зв`язку з необхідністю захисту своїх трудових прав, вона звернулась до адвоката Ясинка М. М. , який направив КНП СОР "СОКСП" адвокатський запит № 30 від 31.07.2020 року з проханням надати: 1) копію наказу КНП СОР "СОКСП" від 28.07.2020 року № 46-к, у відповідності до якого її було звільнено; 2) довідку про нараховану їй заробітну плату за останні 12 місяців, що передували звільненню з вказівкою в ній розміру середньоденної заробітної плати; 3) копію наказу КНП СОР "СОКСП" про оптимізацію закладу, на підставі якого 12.05.2020 року було видано повідомлення про наступне звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників. Однак, до цього часу відповідач ігнорує вимоги вищевказаного запиту, не надаючи жодної відповіді і копій запитуваних документів. 07.08.2020 року вона отримала листа від Управління Держпраці у Сумській області, в якому було повідомлено про те, що у період з 03.08.2020 року по 04.08.2020 року даним органом було проведено інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю КНП СОР "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" в частині дотримання процедури звільнення, за результатами якого були виявлено порушення ч. 1 ст. 32, ч. 2 ст. 40, ст. 42, ч. 2 ст. 49-4, ст. 44 КЗпП України. З огляду на встановлені факти порушення чинного законодавства про працю за результатами інспекційного відвідування керівнику відповідача було внесено припис щодо усунення виявлених порушень, за виконанням якого встановлено контроль. Однак, до цього часу відповідач не усунув наявні порушення. З урахуванням даних обставин, вона вимушена звернутись до суду з даним позовом. Вона вважає, що її звільнення у відповідності до п. 4 ст. 40 КЗпП України є незаконним та таким, що порушує її конституційне право на працю, виходячи з наступного. 1. Відповідно до ч. 1 ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст. 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Як вказувалося вище та як було встановлено Управлінням Держпраці у Сумській області, її протиправно та без її на те згоди було переведено з терапевтичного відділення в хірургічне відділення КНП СОР "СОКСП" , чим порушено вищевказану норму Закону. В той же час, згідно ст. 31 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Перевівши її до хірургічного відділення, роботодавець не ознайомив її ні з наказом про переведення, ні з посадовою інструкцією медичної сестри хірургічного відділення (посадові обов`язки якої дещо відрізняються від її діючих) роботодавець фактично примушував її виконувати роботу, яка не була обумовлена існуючим між ними трудовим договором, умови якого передбачені її посадовою інструкцією. Як зазначив у своєму висновку Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 року у справі № 712/6576/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/74475804) , складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку. В даному випадку у її відсутності на роботі з 20.07.2020 року по 23.07.2020 року винен роботодавець, який протиправними діями поставив її в безвихідне положення: - попередив про звільнення і коли вона відмовилась від запропонованої посади, то відмовився звільняти на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України; - без її згоди перевів в інше відділення; - змусив її без власного волевиявлення піти у неоплачувану відпустку та написати заяву про звільнення за власним бажанням, яку потім навмисно залишив без розгляду. Таким чином, вона опинилася в незрозумілому та невизначеному становищі, що, зважаючи на її вік, завдало сильних психологічних переживань, внаслідок яких вона вимушена була лишитись вдома для відновлення свого психологічного здоров`я. В той же час, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 24 своєї постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 року, невихід працівника на роботу в зв`язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин. Для неї до цього часу залишається незрозумілим поведінка адміністрації КПП СОР "СОКСП" , адже в даному закладі вона пропрацювала безперервно з 2005 року, сумлінно і відповідально виконуючи свої обов`язки. Підтвердженням цьому є неоднократне відзначення її роботи з боку керівництва подяками, грамотами та грошовими преміями. Однак, чомусь коли постало питання економії фонду заробітної плати, то вирішили "пожертвувати" саме нею, змушуючи, по суті, звільнитись за власним волевиявленням. З огляду на вищевикладене, її вина у нез`явленні на роботу відсутня, а тому відсутні і підстави до її звільнення згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. 2. Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2, 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Як вказувалося вище, вона не давала своєї згоди на переведення ні на запропоновану їй посаду, ні в хірургічне відділення закладу. З огляду на вимоги ст. 40 КЗпП України, а також інформацію, викладену в повідомленні про наступне звільнення від 13.05.2020 року, відповідач повинен був звільнити її за п. 1 ст. 40 КЗпП України, а не вимагати написати заяву про звільнення за власним бажанням. Однак, з метою уникнути обов`язку виплати їй гарантованого ст. 44 КЗпП України розміру вихідної допомоги (не менше середнього місячного заробітку) відповідач чинив психологічний тиск, створюючи всі умови для примушування її звільнитись за власним бажанням. Слід вказати на те, що, повідомивши про скорочення штату, відповідач навіть не поставив до відома існуючу в КНП СОР "СОКСП" професійну спілку, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України. Відповідно до вищевказаної норми ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення. Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених ч. 2 цієї статті. Таким чином, згідно норм чинного законодавства, зазначене відповідачем у його наказі формулювання підстав її звільнення з роботи підлягає зміні з п. 4 ст. 40 КЗпП України на п. 1 ст. 40 КЗпП України. У відповідності до п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України вона підтверджує, що нею на дату подання даної позовної заяви до суду, не подано іншого позову чи позовів до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Заходи досудового врегулювання спору не здійснювались. Вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не здійснювалося. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачка понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (у відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) : - сума судових витрат, які позивачка понесла в зв`язку із розглядом справи (складається із витрат на професійну правничу допомогу адвоката) - 4000 грн. ; - сума судових витрат, які позивачка очікує понести в зв`язку із розглядом справи - 3000 грн. . Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Як зазначив у своїй ухвалі від 14.04.2004 року Верховний Суд України (ухвалу розміщено на офіційному веб-порталі "Верховна Рада України" за посиланням https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/n0171700-04#Text) , висновок суду першої інстанції про те, що спір про зміну формулювання причин звільнення - це спір не про звільнення, є помилковим, оскільки при вимогах як про зміну формулювання причин звільнення, так і про поновлення на роботі предметом позову є наказ про звільнення працівника. Таким чином, вона звільнена від сплати судового збору за даним позовом. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у ч. 3 ст. 221, ст. 222 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Таким чином, даний позов підсудний Ковпаківському районному суду м. Суми. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 вищевказаної статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Для подання даного позову вона вимушена була звернутись за отриманням професійної правничої допомоги до адвоката Ясинка Миколи Михайловича (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 301, видане 27.11.2009 року Сумською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури) , який у відповідності до умов укладеного 30.07.2020 року договору про надання професійної правничої допомоги підготував та направив відповідачу адвокатський запит, а також підготував проект даного позову. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно ч. 2 даної статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) , виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, (ч. 3 вищевказаної статті) . Відповідно до п/п 4 п. 4.1. договору про надання професійної правничої допомоги від 30.07.2020 року за складання проектів процесуальних документів, зокрема проекту позовної заяви в Ковпаківський районний суд м. Суми про зміну формулювання причини звільнення з роботи, а також інших процесуальних документів, необхідних для захисту порушених прав клієнта, клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 1000 грн. за одну годину роботи. Згідно п/п 2 п. 4.1. вищевказаного договору, за збір доказів шляхом підготовки та направлення адвокатських запитів клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 500 грн. одну годину роботи. З урахуванням витраченого адвокатом часу на підготовку та направлення адвокатського запиту відповідачу (1 година) , а також проекту позовної заяви (3 години 30 хвилин) відповідно до акту про отримання професійної правничої допомоги від 26.08.2020 року ними було погоджено розмір гонорару адвоката за надану правничу допомогу в загальній сумі 4000 грн. . Вищевказану суму нею було сплачено адвокату, на підтвердження чого у відповідності до п. 4.3. договору про надання професійної правничої допомоги останнім було видано квитанцію від вищевказаної дати. Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 (справа про право на правову допомогу) визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Таким чином, понесені нею витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають відшкодуванню відповідачем. Оригінали всіх документів, копії яких додано до позовної заяви, знаходяться у позивачки. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 31, 32, 40, 232, 235 КЗпП України; ст. ст. 1, 2, 4, 175, 184 ЦПК України, він просив: 1. Прийняти дану позовну заяву та відкрити провадження у справі. 2. Ухвалити рішення, яким: 1) змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з посади медичної сестри за наказом від 28.07.2020 року № 46-к з п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин на п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; 2) зобов`язати комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" (ЄДРПОУ 05481010) внести до трудової книжки ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) запис про зміну формулювання причин звільнення з п. 4 ст. 40 КЗпП України на п. 1 ст. 40 КЗпП України; 3) стягнути з комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" (ЄДРПОУ 05481010) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати в розмірі 4000 грн. (вхідний № 33712/20 від 26.08.2020 року) (а. с. 1-8) .

01.10.2020 року представник третьої особи - начальник Управління Держапраці у Сумській області Семеног Юрій Дмитрович надіслав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми пояснення третьої особи, в яких він зазначив про те, що в проваджений Ковпаківського районний суду м. Суми перебуває цивільна справа № 592/9810/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" , треті особи: виконуючий обов`язки директора комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" ОСОБА_5, Управління Держпраці у Сумській області про зміну формулювання причин звільнення з роботи. Відповідно до ч. 6 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені ст. 43 цього Кодексу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Відповідно до вищезазначеного, він надає наступні пояснення. На підставі ст. 259 КЗпП України, абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" був виданий наказ № 777 від 30.07.2020 року про проведення інспекційного відвідування комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" з питань додержання законодавства про працю в частині дотримання процедури звільнення ОСОБА_2 . За результатами проведеного заходу державного контролю інспекторами праці був складений акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує № СМ15003/660/АВ від 04.08.2020 року. Вищезазначеним актом були зафіксовані наступні порушення: - ч. 1 ст. 32 КЗпП України, а саме: відповідно до вимог ч. 1 ст. 32 КЗпП України, переведення на іншу роботу (крім випадків тимчасового переведення, передбаченого ч. 2 ст. 33 КЗпП України або іншим законодавством) здійснюється лише за згодою працівника. Під час проведення інспекційного відвідування було встановлено, що за відсутності заяви, тобто без згоди працівника на переведення, ОСОБА_2 була переведена з 12.07.2020 року на посаду сестри медичної зі стоматології, тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_3 , що підтверджується наказом КНП СОР "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" від 08.07.2020 № 43-К. Жодних документів, що підтверджують факт згоди ОСОБА_2 на переведення на посаду сестри медичної зі стоматології, тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_3 , посадовими особами КНП СОР "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" в ході проведення інспекційного відвідування не надано; - ч. 2 ст. 40 КЗпП України, а саме; відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення працівника з підстав, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України проводиться у разі неможливості його переведення на іншу роботу за його згодою. ОСОБА_2 13.05.2020 року була попереджена про наступне звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників, що підтверджується повідомленням про наступне звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників від 12.05.2020 року. Одночасно із попередженням про наступне вивільнення ОСОБА_2 було запропоновано посаду сестри медичної зі стоматології, тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_3 . Водночас було зазначено про те, що у разі відмови працівника від запропонованої посади ОСОБА_2 буде звільнена 12.07.2020 року за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Всупереч вищезазначеному, відповідно до наказу КНП СОР "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" від 08.07.2020 року № 43-К ОСОБА_2 була переведена на посаду сестри медичної зі стоматології, тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_3 , за відсутності згоди ОСОБА_2 на її переведення. В ході проведення інспекційного відвідування, документів, що підтверджують факт згоди ОСОБА_2 на переведення на посаду сестри медичної зі стоматології, тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_3 , посадовими особами КНП СОР "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" не надано. Отже, зважаючи на відсутність згоди ОСОБА_2 на її переведення, остання підлягала звільненню за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до листка тимчасової непрацездатності серії АДШ № 591941, ОСОБА_2 у період з 06.07.2020 року по 16.07.2020 року перебувала на стаціонарному лікуванні. Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України працедавцю за своєю ініціативою забороняється звільняти працівника у період його тимчасової непрацездатності. У вищезазначеній ситуації звільнення працівника провадиться у перший робочий день згідно з графіком роботи після закінчення тимчасової непрацездатності; - ст. 42 КЗпП України, а саме: в ході інспекційного відвідування було встановлено, що відповідно до наказу КНП СОР "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" від 30.04.2020 року № 46-ОД, у зв`язку з реорганізацією, згідно рішенню сесії Сумської обласної ради від 20.12.2019 року, було прийнято рішення про скорочення та виведення зі штату з 20.07.2020 року визначених в наказі посад, зокрема, 2,5 ставки посади сестри медичної зі стоматології стоматологічного відділення № 1. При цьому, при скороченні чисельності чи штату працівників не було враховано переважне право на залишення на роботі. Жодних документів, що підтверджують проведення аналізу продуктивності праці, кваліфікації працівників та інших факторів, з метою врахування переважного права на залишенні на роботі при вивільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в ході інспекційного відвідування посадовими особами КНП СОР "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" не надано; - ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України, а саме: відповідно до ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, здійснюються тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. В ході інспекційного відвідування посадовими особами КНП СОР "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" було надано клопотання від 31.01.2020 року № 01-19/2/99, яким було повідомлено профспілкову організацію про можливі вивільнення працівників у зв`язку з реорганізацією обласного комунального закладу "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" шляхом перетворення його у КНП СОР "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" . При цьому, інформація про кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення професійним спілкам не надавалась. Інших документів, щодо підтвердження належного виконання ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України в частині проведення власником або уповноваженим ним органом, не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення про наступні звільнення, консультацій з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення, в ході проведення інспекційного відвідування не надано; - ст. 44 КЗпП України, а саме: відповідно до вимог ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 1 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Відповідно до повідомлення про наступне звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників від 12.05.2020 року, за відсутності згоди працівника щодо переведення на запропоновані вакантні посади, ОСОБА_2 мала бути звільнена за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Документи, що підтверджують нарахування та виплату вихідної допомоги при звільненні за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у разі скорочення, у розмірі передбаченому ст. 44 КЗпП України, в ході інспекційного відвідування не надані. У зв`язку з виявленими порушеннями трудового законодавства, інспектором праці був внесений припис № СМ15003/660/АВ від 04.08.2020 року КНП СОР "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" про усунення виявлених порушень до 18.08.2020 року. 3 метою перевірки стану виконання вимог припису № СМ15003/660/АВ від 04.08.2020 року, у відповідності до наказу "Про проведення інспекційного відвідування" від 21.08.2020 № 847 інспектором праці було проведено інспекційне відвідування. За результатами проведеного заходу контролю було встановлення невиконання законних вимог інспектора праці (3 з 5 порушень, які залишились не усунені) . Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. ст. 43,49,53 ЦПК України, він просив залучити ці пояснення разом з невід`ємними додатками до справи № 592/9810/20 (вхідний № ЕП-7757/20 від 01.10.2020 року) (а. с. 48-50) .

02.10.2020 року третя особа - виконуючий обов`язки директора комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" ОСОБА_5 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на позовну заяву у справі № 592/9810/20, в якому він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться справа № 592/9810/20 за позовом ОСОБА_2 до комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" про зміну формулювання причин звільнення. Уважно розглянувши викладені позивачкою доводи в позовній заяві, відповідач вважає їх такими, що вони не відповідають дійсності. Детально ознайомившись із позовною заявою позивачки, відповідач повністю не визнає пред`явлені позовні вимоги, заперечує проти задоволення цього позову, та вважає, що цей позов не може бути задоволений судом виходячи з наступного. 1. У зв`язку з реорганізацією поліклініки, відповідно до ч. 1 ст. 32, ч. 2 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_2 13.05.2020 була попереджена про скорочення її посади сестри медичної зі стоматології, у зв`язку з чим їй було запропоновано іншу рівнозначну посаду сестри медичної зі стоматології, тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_3 , або в разі незгоди її буде звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до ст. 32 КЗпП України ОСОБА_2 в усному порядку надала свою згоду на її переведення на тимчасову посаду, підписавши повідомлення про наступне звільнення, у зв`язку із скороченням штату працівників від 12.05.2020 року. Жодних зауважень з приводу її переведення на іншу посаду ОСОБА_2 не висловлювала, будь-яких відмов від запропонованої посади не надавала. Тому, відповідно до власного волевиявлення ОСОБА_2 була переведена на тимчасову посаду, відповідно до наказу КНП СОР "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" від 08.07.2020 року № 43-К. З даним наказом позивачку ознайомлено не було, в зв`язку з перебуванням ОСОБА_2 на лікарняному у період з 06.07.2020 року по 16.07.2020 року, відповідно до листка тимчасової непрацездатності серії АДШ № 591941. 2. 02.07.2020 року головною медичною сестрою було надано керівнику службову записку про погодження переведення ОСОБА_2 , у зв`язку з виробничою необхідністю до кабінету № 27 (хірургічний кабінет) без зміни робочого графіку та посадових обов`язків. Таким чином, ані графік роботи, ані посадові обов`язки ОСОБА_2 після її переведення не змінилися. Жодної роботи, не обумовленої трудовим договором та посадовою інструкцією, ОСОБА_2 не виконувала, тому вказані звинувачення є надуманими та не відповідають дійсності. 3. Під час лікарняного ОСОБА_2 не погоджувала ні з в. о. директора ОСОБА_5 , ні з відділом кадрів про те, що заяву від її імені наддасть будь-який представник чи чоловік ОСОБА_2 . 4. Після переведення, вийшовши на роботу з лікарняного вже на нову посаду сестри медичної зі стоматології ОСОБА_2 17.07.2020 року подала заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати (наказ від 17.07.2020 року № 80-Вб) . Вищевказані обставини підтверджують той факт, що ОСОБА_2 надала свою згоду на переведення, оскільки жодних зауважень щодо її переведення на посаду сестри медичної зі стоматології не висловлювала, а також відмови від переведення на вказану посаду не надавала. Будучи вже переведеною на іншу посаду ОСОБА_2 звернулася із заявою від 17.07.2020 року про надання відпустки без збереження заробітної плати як сестра медична зі стоматології. Законодавцем в ч. 1 ст. 32 КЗпП України встановлено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації допускається тільки за згодою працівника. Обов`язку вимагати таку згоду на переведення в письмовому вигляді нормами законодавства про працю не передбачено. Проте, слід вказати, що однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Ч. 2 ст. 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2, 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Вищевказана позиція висловлена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.03.2018 року у справі № 321/369/17-ц. Він вважає, що вищевказані норми законодавства про працю поліклінікою дотримано та вжито всіх заходів для забезпечення працевлаштуванням ОСОБА_2 за результатами проведення процедури реорганізації підприємства. 5. 20.07.2020 року ОСОБА_2 , після закінчення відпустки, не з`явилася на робочому місці. Про причини своєї відсутності в будь-який спосіб чи документально, чи телефоном не повідомила, про що було складені відповідні службові записки від головної медичної сестри ОСОБА_9 та від сестри медичної зі стоматології ОСОБА_10 . 20.07.2020 року наказом від 20.07.2020 року № 63-ОД було створено комісію у зв`язку з невиходом на роботу ОСОБА_2 . З 20.07.2020 року по 23.07.2020 року були складені відповідні акти про факт відсутності на робочому місці ОСОБА_2 . Комісією був складений протокол про факт відсутності на робочому місці ОСОБА_2 та було вирішено направити до профспілкового комітету КНП СОР "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" на розгляд клопотання з`ясування причин відсутності чи звільнення за прогул без поважних причин, відповідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. 6. 27.07.2020 року комісією був здійснений візит до місця проживання ОСОБА_2 та було з`ясовано, що ОСОБА_2 знаходилася вдома, стан її комісією визначений як задовільний, обґрунтовані пояснення відсутності на робочому місці вона не надала, тому було прийнято рішення 28.07.2020 року звільнити ОСОБА_2 за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України. 7. Відповідно до ст. 42, ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України було направлене клопотання від 31.01.2020 року № 01-19/2/99 до профспілкової організації щодо попередження про можливе скорочення посади, у зв`язку із реорганізацією, шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство. Також, співробітників було попереджено та було ознайомлено, відповідно до наказу по закладу від 18.03.2020 року № 12-к. 04.05.2020 року було направлене подання до профспілки для надання згоди на звільнення працівників, у зв`язку зі скороченням, згідно п. 1 ст. 40 КзпП України. ОСОБА_2 не зверталася з відмовою про переведення на запропоновану посаду, а також в будь-який спосіб не висловлювала відмову від даної посади. Відповідно до ст. 22 КЗпП України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. Таким чином, поліклініка вжила всіх заходів для забезпечення працевлаштуванням ОСОБА_2 . Проте, ОСОБА_2 не з`явилася на роботі 20.07.2020 року, що відповідно до норм чинного законодавства було зараховано як прогул, що підтверджується відповідними матеріалами перевірки. Тому, 28.07.2020 року ОСОБА_2 було звільнено за прогул без поважних причин, відповідно ч. 4 ст. 40 КЗпП України. 8. 04.08.2020 року за результатами перевірки, проведеної Управлінням Держпраці у Сумській області, був вручений припис про усунення виявлених порушень від 04.08.2020 року № СМ 15003/660/АВ/П. У зазначеному приписі жодних конкретних заходів, яких необхідно було вжити поліклініці до 18.08.2020 року, зазначено не було. З метою забезпечення виконання припису та уникнення вчинення нових можливих правопорушень при його виконанні, поліклініка 10.08.2020 року звернулася до Управління Держпраці в Сумській області з листом № 01-19-/1/729, в якому вона просила вказати яких саме чітких заходів необхідно вжити поліклініці в межах чинного законодавства для усунення виявлених порушень, оскільки у приписі не вказані шляхи їх усунення, що фактично унеможливлює виконання припису. Поліклініці невідомо вжиття яких саме дій в законний спосіб вимагається. Управління Держпраці в Сумській області надало відповідь на запит (лист від 12.08.2020 року № 6485/18-07/04/2020) , проте жодних конкретних дій, які вимагаються від поліклініки, не зазначило. Окремо він звертає увагу на сталу судову практику з аналогічних питань, зокрема, висловлену колегією суддів Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 року у справі № 160/9513/18. В п. 26 вказаної постанови колегія суддів зазначила про те, що вимога суб`єкта владних повноважень є індивідуально-правовим актом та породжує права та обов`язки для підконтрольного суб`єкта в тому, щоб "усунути виявлені порушення" . Суб`єкт владних повноважень (контролюючий орган) не конкретизував яких саме заходів має вжити підконтрольних суб`єкт, не визначив спосіб усунення порушень, що свідчить про нечіткість та невизначеність. Колегія суддів зазначила про те, що можливість усунення порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки) , який слід вжити уповноваженій особі для усунення порушень. Спонукання підконтрольного суб`єкта самостійно визначити на підставі невизначених норм, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення чинного законодавства. Зазначене є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги як акту індивідуальної дії. Суд визнає, що зобов`язальний характер вимоги щодо усунення порушень свідчить про встановлення цього порушення, так і визнання імперативного обов`язкового способу його усунення. Згідно постанови Верховного Суду від 28.01.2020 року № 818/998/17 приписи контролюючих органів є актом індивідуальної дії. Таким чином, припис (вимога) щодо усунення виявлених порушень без чіткого визначення конкретного заходу (варіанту поведінки) є необґрунтованим та невмотивованим, що не породжує будь-яких обов`язків для осіб, а відповідно і юридичної відповідальності. Крім того, він звертає увагу суду на те, що Управлінням Держпраці у Сумській області було видано припис від 04.08.2020 року № СМ 15003/660/АВ/П, за невиконання якого його було притягнуто до відповідальності та було зобов`язано усунути виявлені порушення на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295. Проте, 14.05.2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою у судовій справі № 826/8917/17 визнав нечинною та скасував постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295. Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили з дати його прийняття, тобто з 14.05.2019 року. Отже, Порядок № 295 втратив чинність та не підлягає застосуванню при здійсненні державного контролю за додержанням законодавства в сфері праці. З питань застосування Порядку № 295 після втрати його чинності, також висловлена правова позиція в судових справах. Так, колегією суддів Другого апеляційного адміністративного суду постановою від 29.01.2020 року у справі № 40/2796/19 апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області було залишено без задоволення та як висновок зазначила: "...приписи Порядку № 295 не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки він не був чинний на момент проведення інспекційного відвідування позивача. З огляду на те, що положеннями ст. 259 КЗпП України питання проведення інспекційних відвідувань не регулюється, а постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 втратила чинність, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції щодо того, що проведення перевірки було здійснено не у відповідності до положень ст. 19 Конституції України, що не може мати негативних наслідків для позивачки за таких обставин..." . Таким чином, колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду своїм рішенням визначила, що застосування приписів порядку № 295 після втрати ним чинності суперечить положенням ст. 19 Конституції України. З урахуванням наведеного, припис Управління Держпраці у Сумській області від 04.08.2020 року № CM 15003/660/АВ/П, який був виданий поліклініці на підставі скасованого судом нормативно-правового акту не може мати для поліклініки будь-яких негативних наслідків. За вказаних обставин, викладені у запереченні фактичні дані, а також письмові докази, що додані до нього в повному обсязі спростовують позовну заяву про зміну формулювання причини звільнення з роботи. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 43, 178 ЦПК України, він просив відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до КНП СОР "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" про зміну формулювання причини звільнення з роботи у повному обсязі (вхідний № 39171 від 02.10.2020 року) (а. с. 65-71) .

07.10.2020 року представник позивачки ОСОБА_2 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відповідь на відзив, в якій він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/9810/20 за її позовом до комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" (КНП СОР "СОКСП" ) , треті особи: виконуючий обов`язки директора КНП СОР "СОКСП" ОСОБА_5, Управління Держпраці у Сумській області про зміну формулювання причини звільнення з роботи. Судове засідання у справі було призначено на 26.10.2020 року на 09 годину 00 хвилин. 30.09.2020 року вона отримала копію відзиву на позовну заяву, надісланого їй КНП СОР "СОКСП" з додатками до нього. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми про відкриття провадження у справі від 27.08.2020 року позивачці не було встановлено строку, протягом якого вона має право подати відповідь на відзив відповідача. Разом з тим, згідно ч. ч. 1-4 ст. 174 ЦПК України, відповідь на відзив є заявою по суті справи, подання якої є правом учасників справи. Згідно ст. 179 ЦПК України, у відповіді на відзив позивачка викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені ч. ч. 3-5 ст. 178 цього Кодексу. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті. Керуючись наданим йому, як представнику позивачки, процесуальним правом, він надає суду свою відповідь на відзив відповідача. Ознайомившись зі змістом отриманої копії відзиву на позов та доданими до неї копіями документів, він вважає, що викладені у відзиві відповідача обставини жодним чином не спростовують правомірності позовних вимог позивачки, виходячи з наступного. 1. У своєму відзиві відповідач вказує на те, що позивачка нібито усно погодилась на переведення її на тимчасово вакантну посаду сестри медичної зі стоматології в кабінет № 27 (хірургічний кабінет) , що абсолютно не відповідає дійсності та не узгоджується з наявними у справі доказами. Крім того, відповідач посилається на те, що чинним законодавством не передбачено обов`язкове отримання письмової згоди працівника на переведення. По-перше, позивачка не погоджувалась ні усно, ні письмово на таке переведення та доказів протилежного відповідачем надано суду не було. В свою чергу принцип змагальності сторін, який закріплено у ст. 12 ЦПК України, вимагає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Даний обов`язок закріплено також і в ч. 1 ст. 81 ЦПК України. Відповідачем не надано жодних доказів того, що позивачка погодилась на переведення її на іншу посаду усно і всі вказані у відзиві доводи є лише його припущеннями. По-друге, як позивачка вказувала у своїй позовній заяві та підтвердила це письмовими доказами, перебуваючи на стаціонарному лікуванні, вона власноруч написала заяву роботодавцю про відмову від вказаної у повідомленні про наступне звільнення пропозиції. Дана заява 14.07.2020 року була передана її чоловіком до відділу кадрів КНП СОР "СОКСП" , де її відмовились прийняти. Після виходу з лікарняного, 17.07.2020 року позивачка особисто подала до відділу кадрів заяву, в якій відмовилась від запропонованої посади та просила звільнити її з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Однак, інспектор відділу кадрів ОСОБА_13 відмовилась прийняти дану заяву, повідомивши її про те, що вона повинна написати дві заяви: на надання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 1 день (17.07.2020 року) та на звільнення за власним бажанням. Таким чином, посилання на те, що позивачка погодилась на її переведення в хірургічне відділення є абсолютно надуманим та не підтверджується жодними доказами. Крім того, згідно норм ст. 29 КЗпП України, до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. Оскільки переведення на іншу посаду передбачає зміну умов праці, роботодавець, за умови отримання від її згоди на переведення, повинен був в обов`язковому порядку виконати вимоги вищевказаної норми. Однак, даних дій відповідачем вчинено не було з підстав відмови позивачки від переведення, що ще раз підтверджує надуманість аргументів відповідача, викладених у його відзиві. Крім того, як вказувала позивачка у позові, з наказом про переведення (як вбачається з листа відповідача № 01-19/1/747 від 18.08.2020 року, доданого до відзиву, наказ був виданий 08.07.2020 року за № 43-К) її ознайомлено не було і даний факт відповідачем підтверджується (копії даного наказу відповідач суду до цього часу не надав) . 2. У своєму відзиві відповідач вказує, що позивачка, під час перебування на лікарняному, не погоджувала з відділом кадрів питання про те, що заяву від її імені надасть будь-який представник чи її чоловік. Крім того, відповідач зазначає про те, що позивачка не зверталась з відмовою про переведення на запропоновану посаду, а також в будь-який спосіб не висловлювала відмову від даної посади. Вищевказані твердження є неправдивими і можуть бути спростовані показами її чоловіка, допитаного як свідка. Відповідно до ст. 234 ЦПК України, якщо сторона, третя особа, їх представники заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за їхньою згодою можуть бути допитані як свідки згідно із ст. ст. 230-232 цього Кодексу. Оскільки чоловік позивачки є її представником за довіреністю у даній справі і обставини, які мають значення для справи, йому відомі особисто, позивачка заявляє суду клопотання про допит його як свідка в судовому засіданні. 3. Не відповідають дійсності викладені у відзиві факти та умовиводи відповідача про те, що, вийшовши з лікарняного 17.07.2020 року, позивачка подала заяву про надання відпустки, перебуваючи вже на новій посаді, а тому, на думку відповідача, таким чином вона висловила свою згоду на переведення. Вищевказане твердження спростовується наданими відповідачем разом з відзивом письмовими доказами. Зокрема, як вбачається з наказу відповідача від 30.04.2020 року № 46-ОД "Про скорочення штату працівників" , посада сестри медичної зі стоматології стоматологічного відділення № 1, тобто тієї посади, на якій вона працювала до звільнення, скорочувалась та виводилась зі штатного розпису з 20.07.2020 року. Таким чином, станом на 17.07.2020 року, коли позивачка вийшла з лікарняного, її посада ще не була скорочена і позивачку з неї звільнено ще не було. В той же час, як вбачається зі змісту заяви позивачки від 17.07.2020 року про надання відпустки тривалістю 1 день, позивачка подавала її як сестра медична зі стоматології стоматологічного відділення № 1. При цьому, дану заяву було завізовано завідуючим відділенням № 1 (терапевтичним) ОСОБА_11 , а не завідуючим хірургічним відділенням, куди, як позивачці сказали, її було переведено. Про те, що позивачку було переведено не в хірургічне відділення, а на посаду, яку займала ОСОБА_3 , позивачка дізналась лише з пояснення третьої особи по справі, а також з доданих до нього копій документів. Тому позивачка, вийшовши з лікарняного, не погоджуючись на будь-які переведення на іншу посаду, подала заяву про надання відпустки як працівник тієї посади, на якій вона працювала до переведення. Таким чином, заява позивачки про надання відпустки жодним чином не підтверджує факт надання її згоди на своє переведення, а тому будь-які умовиводи відповідача з цього приводу є безпідставними. 4. У своєму відзиві відповідач посилається на незаконність припису Управління Держпраці у Сумській області від 04.08.2020 року та на цій підставі вважає, що його дії були правомірними. Разом з тим, перевірку вимог даного суб`єкта владних повноважень на предмет їх правомірності може бути здійснено в адміністративному судочинстві, що вбачається зі ст. 2 КАС України, за якою завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. В той же час, з відкритих даних веб-сайту "Судова влада України" вбачається, що відповідач не оскаржив вищевказаний припис до суду у десятиденний строк, передбачений п. 26 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823. Зокрема, відповідно до вищевказаного пункту, припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені відповідно у десятиденний та одноденний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці. Доказів тощо, що вищевказаний припис було оскаржено шляхом подання скарги керівнику або заступнику керівника Управління Держпраці у Сумській області, відповідачем до відзиву не надано. В своєму ж листі від 18.08.2020 року № 01-19/1/747 "Щодо виконання припису про усунення порушень" відповідач не ставить питання про скасування вищевказаного припису, а навпаки, зазначає про готовність до вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень. Таким чином, припис Управління Держпраці у Сумській області від 04.08.2020 року № СМ 15003/660/АВ/П на даний час є чинним, а його вимоги до відповідача - законними і обов`язковими. 5. Як вбачається із вищевказаного припису, третьою особою було встановлено порушення відповідачем норми ст. 42 КЗпП України, згідно якій при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Інспектором праці було встановлено, що при скороченні численності чи штату працівників відповідачем не було враховано переважне право на залишення на роботі, оскільки жодних документів, що підтверджували би проведення аналізу продуктивності праці, кваліфікації працівників та інших факторів відповідач представникові контролюючого органу не надав. Разом з тим, згідно посвідченню № 10 від 11.03.2019 року за результатами атестації позивачці була присвоєна вища категорія зі спеціальності сестринська справа. В свою чергу, сестра медична зі стоматології ОСОБА_3 , на посаду якої позивачку протиправно перевів відповідач, має лише другу категорію зі спеціальності сестринська справа. Вищевказаний факт ще раз підтверджує правомірність припису третьої особи та протиправність дій відповідача. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 179 ЦПК України, він просив: 1. Прийняти дану відповідь на відзив та взяти до уваги викладені в ній пояснення, міркування і аргументи при розгляді цивільної справи та ухваленні судового рішення. 2. Допитати в якості свідка ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , моб. Тел. НОМЕР_2 ) , який може пояснити факт передання її заяви про звільнення до відділу кадрів відповідача (вхідний № 39688 від 07.10.2020 року) (а. с. 98-100) .

22.10.2020 року третя особа - виконуючий обов`язки директора комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" ОСОБА_5 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву у справі № 592/9810/20, в якому він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться справа № 592/9810/20 за позовом ОСОБА_2 до комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" про зміну формулювання причин звільнення. Стосовно викладених у відповіді на відзив позивачки ОСОБА_2 пояснень, міркувань та аргументів він пояснює наступне. Щодо згоди ОСОБА_2 на її переведення. 1. Як зазначалося у відзиві відповідача на позовну заяву, у зв`язку із реорганізацією поліклініки, відповідно до ч. 1 ст. 32, ч. 2 ст. 40 КЗпП України, ОСОБА_2 13.05.2020 року була попереджена про скорочення її посади сестри медичної зі стоматології, у зв`язку з чим їй було запропоновано наявну рівнозначну посаду сестри медичної зі стоматології, тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_3 , або в разі незгоди ОСОБА_2 буде звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до ст. 32 КЗпП України ОСОБА_2 надала свою згоду на її переведення на тимчасову посаду, підписавши повідомлення про наступне звільнення, у зв`язку із скороченням штату працівників від 12.05.2020 року. Жодних зауважень ОСОБА_2 з приводу її переведення на іншу посаду не висловлювала, будь-яких відмов від запропонованої посади не надавала. Тому, відповідно до власного волевиявлення ОСОБА_2 була переведена на тимчасову посаду, відповідно до наказу КНП СОР "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" від 08.07.2020 року № 43-К. З даним наказом позивачку ознайомлено не було, у зв`язку з перебуванням ОСОБА_2 на лікарняному у період з 06.07.2020 року по 16.07.2020 року, відповідно до листка тимчасової непрацездатності серії АДШ № 591941. 2. Головною медичною сестрою 02.07.2020 року було надано керівнику службову записку про погодження на переведення ОСОБА_2 , у зв`язку з виробничою необхідністю до кабінету № 27 без зміни робочого графіку та посадових обов`язків. Таким чином, ані графік роботи, ані посадові обов`язки ОСОБА_2 після її переведення не змінилися. Умови праці позивачки залишилися незмінними. Жодної роботи, не обумовленої трудовим договором та посадовою інструкцією ОСОБА_2 не виконувала, тому вказані звинувачення є надуманими та не відповідають дійсності. 3. Під час лікарняного ОСОБА_2 не погоджувала ні з в. о. директора ОСОБА_5 , ні з відділом кадрів ОСОБА_13 про те, що заяву від її імені наддасть будь-який представник. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Будь-яка особа від імені ОСОБА_2 у якості представника до поліклініки не зверталася та жодних документів (заяв) не надавала. 4. Після переведення, вийшовши на роботу з лікарняного вже на нову посаду сестри медичної зі стоматології, ОСОБА_2 17.07.2020 року подала заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати (наказ від 17.07.2020 року № 80-Вб) . Вищевказані обставини також підтверджують той факт, що ОСОБА_2 надала свою згоду на переведення, оскільки жодних зауважень щодо її переведення на посаду сестри медичної зі стоматології не висловлювала, а також відмови від переведення на вказану посаду не надавала. Будучи вже переведеною на іншу посаду ОСОБА_2 звернулася із заявою від 17.07.2020 року про надання відпустки без збереження заробітної плати як сестра медична зі стоматології. Законодавцем в ч. 1 ст. 32 КЗпП України встановлено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації допускається тільки за згодою працівника. Обов`язку вимагати таку згоду на переведення в письмовому вигляді нормами законодавства про працю не передбачено. Проте, слід вказати, що однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Ч. 2 ст. 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2, 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Вищевказана позиція висловлена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.03.2018 року у справі № 321/369/17-ц. Він вважає, що вищевказані норми законодавства про працю поліклінікою було дотримано та було вжито всіх заходів для забезпечення працевлаштуванням ОСОБА_2 за результатами проведення процедури реорганізації підприємства. 5. Звинувачення ОСОБА_2 про те що вона 17.07.2020 року намагалася подати заяву про відмову від запропонованої посади не відповідають дійсності, жодних заяв від неї такого змісту на адресу поліклініки не надходило. 6. Заяви, які надають будь-які працівники середнього медичного персоналу візують завідувачі стоматологічного відділення № 1 або № 2 та головна медична сестра, у тому числі ОСОБА_2 , яка працювала сестрою медичною зі стоматології стоматологічного відділення № 1, візує завідувач стоматологічного відділення № 1 ОСОБА_11 та головна медична сестра ОСОБА_12 , навіть якщо б ОСОБА_2 працювала б в кабінеті № 27. Вказаний факт позивачці був відомий. 7. 04.08.2020 року за результатами перевірки, проведеної Управлінням Держпраці у Сумській області, був вручений припис про усунення виявлених порушень від 04.08.2020 року № СМ 15003/660/АВ/П. У зазначеному приписі жодних конкретних заходів, яких необхідно було вжити поліклініці до 18.08.2020 року зазначено не було. З метою забезпечення виконання припису та уникнення вчинення нових можливих правопорушень при його виконанні, поліклініка 10.08.2020 року звернулася до Управління Держпраці в Сумській області з листом № 01-19-/1/729, в якому просила вказати яких саме чітких заходів необхідно вжити поліклініці в межах чинного законодавства для усунення виявлених порушень, оскільки у приписі не вказані шляхи їх усунення, що фактично унеможливлює виконання припису. Поліклініці не відомо вжиття яких саме дій в законний спосіб вимагається. Управління Держпраці в Сумській області надало відповідь на запит (лист від 12.08.2020 року № 6485/18-07/04/2020) , проте жодних конкретних дій, які вимагаються від поліклініки, не зазначило. Окремо він звертає увагу на сталу судову практику з аналогічних питань, зокрема, висловлену колегією суддів Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 року у справі № 160/9513/18. В п. 26 вказаної постанови колегія суддів зазначає про те, що вимога суб`єкта владних повноважень є індивідуально-правовим актом та породжує права та обов`язки для підконтрольного суб`єкта в тому, щоб "усунути виявлені порушення" . Суб`єкт владних повноважень (контролюючий орган) не конкретизував яких саме заходів має вжити підконтрольних суб`єкт, не визначив спосіб усунення порушень, що свідчить про нечіткість та невизначеність. Колегія суддів зазначає про те, що можливість усунення порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки) , який слід вжити уповноваженій особі для усунення порушень. Спонукання підконтрольного суб`єкта самостійно визначити на підставі невизначених норм, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення чинного законодавства. Зазначене є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги як акту індивідуальної дії. Суд визнає, що зобов`язальний характер вимоги щодо усунення порушень свідчить про встановлення цього порушення, так і визнання імперативного обов`язкового способу його усунення. Згідно постанови Верховного Суду від 28.01.2020 року № 818/998/17 приписи контролюючих органів є актом індивідуальної дії. Таким чином, припис (вимога) щодо усунення виявлених порушень без чіткого визначення конкретного заходу (варіанту поведінки) є необґрунтованим та невмотивованим, що не породжує будь-яких обов`язків для осіб, а відповідно і юридичної відповідальності. Крім того, він звертає увагу суду на те, що Управлінням Держпраці у Сумській області було видано припис від 04.08.2020 року № СМ 15003/660/АВ/П, за невиконання якого інспектора з кадрів та від 01.09.2020 року № CM 15003/660/АВ-СМ17289П660 за невиконання якого тимчасово виконуючого обов`язки директора було притягнуто до відповідальності та було зобов`язано усунути виявлені порушення на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295. Проте, 14.05.2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою у судовій справі № 826/8917/17 визнав нечинною та скасував постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295. Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили з дати його прийняття, тобто 14.05.2019 року. Отже, Порядок № 295 втратив чинність та не підлягає застосуванню при здійсненні державного контролю за додержанням законодавства в сфері праці. З питань застосування Порядку № 295 після втрати його чинності, також висловлена правова позиція в судових справах. Так, колегією суддів Другого апеляційного адміністративного суду постановою від 29.01.2020 року у справі № 40/2796/19 апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області було залишено без задоволення та як висновок зазначила: "...приписи Порядку № 295 не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки він не був чинний на момент проведення (інспекційного відвідування позивача. З огляду на те, що положеннями ст. 259 КЗпП України питання проведення інспекційних відвідувань не регулюється, а постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 втратила чинність, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції щодо того, що проведення перевірки було здійснено не у відповідності до положень ст. 19 Конституції України, що не може мати негативних наслідків для позивача за таких обставин..." . Таким чином, колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду своїм рішенням визначила, що застосування приписів порядку № 295 після втрати ним чинності суперечить положенням ст. 19 Конституції України. З урахуванням наведеного, припис Управління Держпраці у Сумській області від 04.08.2020 року № CM 15003/660/АВ/П, який був виданий поліклініці на підставі скасованого судом нормативно-правового акту, не може мати для поліклініки будь-яких негативних наслідків. За вказаних обставин, викладені у запереченні фактичні дані, а також письмові докази, що додані до нього в повному обсязі спростовують позовну заяву про зміну формулювання причини звільнення з роботи. Щодо залучення чоловіка ОСОБА_2 по даній справі у якості свідка, який одночасно у даній справі є її представником за довіреністю, то відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не може бути представником в суді особа, яка бере участь у справі як свідок. Він просив суд врахувати дану обставину при розгляді питання щодо допиту представника позивачки за довіреністю ОСОБА_1 в якості свідка. З вищенаведених міркувань та в силу приписів ст. 61 ЦПК України відповідач заперечує щодо допиту представника позивачки у якості свідка, оскільки дана особа є зацікавленою стороною по справі. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 43, 178 ЦПК України, він просив врахувати при розгляді даної справи № 592/9810/20 інформацію, викладену у цьому запереченні та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до КНП СОР "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" про зміну формулювання причини звільнення з роботи у повному обсязі. 2. Відмовити позивачці в задоволенні клопотання щодо допиту представника позивачки по даній справі ОСОБА_1 у якості свідка (вхідний № 41681 від 22.10.2020 року) (а. с. 102-107) .

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1 позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив на позовну заяву. Він просив суд ухвалити рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представниця відповідача за довіреністю - юрисконсульт Хурсенко Карина Ігорівна позов не визнала, заперечувала проти його задоволення, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та в запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву. Вона просила суд відмовити у задоволенні позову.

Оголосивши стислий зміст позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, вислухавши пояснення та думку представника позивачки ОСОБА_2 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1 , пояснення та думку представниці відповідача за довіреністю - юрисконсульті Хурсенко Карини Ігорівни, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Із змісту п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗПП України вбачається, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про зміну формулювання причини звільнення.

Із змісту ч. 3 ст. 235 КЗПП України вбачається, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Згідно ч. 1 ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Із змісту ст. 40 КЗпП України вбачається, що звільнення з підстав змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У відповідності до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Судовим розглядом було встановлено, що ОСОБА_2 14.09.2005 року була прийнята на роботу в Сумську обласну стоматологічну поліклініку (з 08.09.2014 року ОКЗ "Сумська обласна стоматологічна поліклініка" ) медичною сестрою терапевтичного відділення, що підтверджується записом № 8 від 14.09.2005 року в її трудовій книжці (а. с. 10) .

06.04.2020 року ОКЗ "Сумська обласна стоматологічна поліклініка" було реорганізовано в комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" , що підтверджується записом № 14 від 06.04.2020 року в її трудовій книжці (а. с. 12) .

За відсутності заяви, тобто без згоди працівника на переведення, ОСОБА_2 була переведена з 12.07.2020 року на посаду сестри медичної зі стоматології, тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_3 , що підтверджується наказом КНП СОР "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" від 08.07.2020 № 43-К.

Жодних документів, що підтверджують факт згоди ОСОБА_2 на переведення на посаду сестри медичної зі стоматології, тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_3 , представницею відповідача суду надано не було.

Відповідно до наказу КНП СОР "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" від 30.04.2020 року № 46-ОД, у зв`язку з реорганізацією, згідно рішенню сесії Сумської обласної ради від 20.12.2019 року, було прийнято рішення про скорочення та виведення зі штату з 20.07.2020 року визначених в наказі посад, зокрема, 2,5 ставки посади сестри медичної зі стоматології стоматологічного відділення № 1. При цьому, при скороченні чисельності чи штату працівників не було враховано переважне право на залишення на роботі.

Жодних документів, що підтверджують проведення аналізу продуктивності праці, кваліфікації працівників та інших факторів, з метою врахування переважного права позивачки на залишенні на роботі при вивільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, представницею відповідача суду надано не було.

28.07.2020 року позивачку ОСОБА_2 було звільнено за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (а. с. 12) .

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що переведення позивачки ОСОБА_2 було проведено відповідачем без дотримання вимог ст. ст. 32, 40, 42 КЗпП України, тому її невихід на роботу не можна вважати прогулом без поважних причин, а відтак позов ОСОБА_2 до комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" (КНП СОР "СОКСП" ) , треті особи: виконуючий обов`язки директора комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" ОСОБА_5, Управління Держпраці у Сумській області про зміну формулювання причини звільнення з роботи, слід задовольнити частково, слід змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з посади медичної сестри за наказом від 28.07.2020 року № 46-к з п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин на п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників та слід зобов`язати комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" (ЄДРПОУ 05481010) внести до трудової книжки ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) запис про зміну формулювання причин звільнення з п. 4 ст. 40 КЗпП України на п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Що стосується вимоги про стягнення з комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" (ЄДРПОУ 05481010) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати в розмірі 4000 грн. , суд дійшов наступного висновку.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (підготовка та направлення адвокатського запиту та підготовка проекту позовної заяви) , принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (підготовка та направлення адвокатського запиту та підготовка проекту позовної заяви) , суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу в меншому розмірі (а. с. 33а) .

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що з комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" (ЄДРПОУ 05481010) слід стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати в розмірі 2000 грн. .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 259, 265, 268, 272 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" (КНП СОР "СОКСП" ) , треті особи: виконуючий обов`язки директора комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" ОСОБА_5, Управління Держпраці у Сумській області про зміну формулювання причини звільнення з роботи, задовольнити частково.

Змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з посади медичної сестри за наказом від 28.07.2020 року № 46-к з п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин на п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Зобов`язати комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" (ЄДРПОУ 05481010) внести до трудової книжки ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) запис про зміну формулювання причин звільнення з п. 4 ст. 40 КЗпП України на п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" (ЄДРПОУ 05481010) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати в розмірі 2000 грн. .

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається Сумського апеляційному суду через суд першої інстанції - Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков