Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1437/19

11 січня 2021 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді - Грещука Р.П.,

секретаря - Кушнірчук М.Д.,

з участю позивача - ОСОБА_1 ,

її представника, адвоката - Милитчука І.М.,

представника відповідача, адвоката - Капака В.М.,

представника третьої особи

на стороні позивача:

відділу культури, молоді та спорту

Надвірнянської РДА - Зварчука О.М.,

представника третьої особи

на стороні відповідача:

Івано-Франківського обласного

центру зайнятості - Клімової А.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Переріслянської сільської ради об`єднаної територіальної громади, третя особа на стороні позивача: відділ культури, молоді та спорту Надвірнянської районної державної адміністрації, треті особи на стороні відповідача: в.о.старости с.Фитьків Переріслянської сільської ради ОТГ Дмитрук Марія Миколаївна, Івано-Франківський обласний центр зайнятості, Комунальний заклад культури «Переріслянський центр культури і дозвілля» про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Переріслянської ОТГ, третя особа на стороні позивача: відділ культури Надвірнянської РДА, треті особи на стороні відповідача: в.о.старости с.Фитьків Дмитрук М.М. , Надвірнянський районний центр зайнятості про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Просила суд поновити їй пропущений строк для звернення до суду з даним позовом та ухвалити рішення, яким визнати незаконним її звільнення з роботи з посади завідувача Фитківського клубу, визнати протиправним (недійсним) розпорядження №62-К від 02.04.2018 року про попередження працівників закладів культури Переріслянської ОТГ про наступне вивільнення у порядку ст.49-2 КЗпПУ, визнати протиправним (недійсним) розпорядження №82-К від 02.07.2018року про звільнення ОСОБА_1 , поновити її на посаді завідувача Фитківського клубу з 02.07.2018 року та стягнути в її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, викликаного незаконним звільненням, а також стягнути з відповідача всі понесені нею витрати по справі.

Ухвалою суду від 05.11.2019 року уточнено назву відповідача по даній справі та постановлено вважати належним відповідачем по справі - Переріслянську сільську раду об`єднаної територіальної громади.

Згідно ухвали від 05.11.2019 року в якості третьої особи на стороні відповідача залучено Комунальний заклад культури «Переріслянський центр культури і дозвілля».

Також, 15.01.2020 року судом постановлено ухвалу про заміну третьої особи -Надвірнянський районний центр зайнятості на Івано-Франківський обласний центр зайнятості.

Крім того, ухвалою суду від 25.05.2020 року замінено третю особу на стороні позивача -відділ культури Надвірнянської РДА на відділ культури, молоді та спорту Надвірнянської РДА.

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали з підстав, наведених в позовній заяві та просили їх задоволити.

Представник відповідачав судовому засіданні позов не визнав, підтримав відзив на позовну заяву.

Крім того, 25.05.2020 року подав заяву про застосування строків позовної давності, в якій зазначає, що відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися ззаявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк,звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

На відміну від інших трудових спорів місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі обчислюється не інакше, як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Початком перебігу місячного строку для звернення особи до суду з позовом про поновлення на роботі слід вважати день вручення наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.

Вказує, що з матеріалів справи вбачається, що позивач по справі отримала трудову книжку 02.07.2018року, що підтверджується відповідним записом на розпорядженні №82-к від 02.07.2018року.

Однак, з позовом ОСОБА_1 звернулася тільки 10.07.2019 року і на його думку пропустила місячний строк звернення до суду, який сплив 03.08.2018 року. Також зазначив, що поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено, а тому він просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог.

Представник третьої особи на стороні позивача: відділу культури, молоді та спорту Надвірнянської РДА, в судовому засіданні підтримав заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги. Зазначив, що Переріслянською сільською радою ОТГ при звільненні ОСОБА_1 було порушено ряд норм трудового законодавства, а тому, на його думку, воно є незаконнм і позов підлягає до задоволення.

Третя особа на стороні відповідача: в.о.старости с.Фитьків Переріслянської сільської ради ОТГ Дмитрук М.М. в судове засідання повторно не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася заздалегідь та належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Представник третьої особи на стороні відповідача:Івано-Франківського обласного центру зайнятості, в судовому засіданні підтримала поданий відзив на позовну заяву та просила врахувати його при ухваленні рішення по даній справі. Також вказала, що із позову не вбачається претензій до Івано-Франківського обласного центру зайнятості, а тому у його вирішенні вона покладається на розсуд суду.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст.80, 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи та за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 ст.77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, Переріслянська сільська рада ОТГ створена на підставі ЗУ «Про добровільне об`єднання територіальних громад». Перша сесія, на якій визнано повноваження сільського голови та депутатів сільської ради, відбулася 02.12.2017 року. Державна реєстрація Переріслянської сільської ради ОТГ проведена 28.12.2017 року.

У зв`язку з реформою децентралізації в Україні (передача значних повноважень від державних органів органам місцевого самоврядування), заклади культури які знаходилися на території об`єднаних територіальних громад, перейшли у підпорядкування відповідних рад ОТГ, а їх працівники, відповідно були зараховані у штат по переведенню.

Судом з`ясовано, що розпорядженням Переріслянського сільського голови ОТГ №13-К від 02.01.2018 року «Про кадрові питання Переріслянської сільської ради ОТГ», ОСОБА_1 була прийнята на посаду завідувача клубом с.Фитьків Переріслянської сільської ради ОТГ (а.с.58). При цьому посада позивача та її функціональні обов`язки не змінилися.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Таким чином, на четвертій сесії Переріслянської сільської ради об`єднаної територіальної громади, у межах повноважень визначених ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» було прийняте рішення за №123-4/2018 від 23.03.2018 року «Про затвердження граничної чисельності та штату працівників будинків культури та бібліотечних установ засновником яких є Переріслянська сільська рада ОТГ та скорочення чисельності та штату працівників», яким затверджено граничну чисельність працівників (а.с.59).

На підставі даного рішення Переріслянським сільським головою ОТГ видано розпорядження №62-К від 02.04.2018 року «Про попередження працівників закладів культури Переріслянської ОТГ про наступне вивільнення у порядку ст.492КЗпПУ» (а.с.60), яким попереджено працівників закладів культури та бібліотечних установ про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням граничної чисельності, що підтверджується копією листа особистого ознайомлення, який міститься в матеріалах справи (а.с.61).

Як перевірено в процесі розгляду справи, при попередженні позивача під підпис про майбутнє вивільнення, остання не виявила незгоди із даною обставиною,не просила будь-яких більш детальних пояснень з приводу причин скорочення штату працівників, до моменту отримання всіх виплат з фонду по безробіттю, які виплачує центр зайнятості та отримання безпосередньо вже розпорядження про звільнення, що підтверджується попередженням ОСОБА_1 про майбутнє скорочення посади з відсутніми будь-якими відмітками, крім підпису позивача.

Також, крім посади завідувача Фитьківського клубу, згідно з розпорядженням, було попереджено про скорочення також і осіб які займали посади директорів Переріслянського, Волосівського, Гаврилівського будинків культури.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 18.05.2018 року (а.с.64), Переріслянським сільським головою ОТГ видано розпорядження №8-В від21.05.2018 року «Про надання відпусток» (а.с.65), яким позивачу надано щорічну основну відпустку на 24 календарних дні та додаткову оплачувану відпустку за ненормований робочий день на 7 календарних днів з 30.05.2018 року, з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових умов, в розмірі двох посадових окладів.

Судом також встановлено, що штатна чисельність працівників всіх закладів культури на момент звільнення не містила вільних посад, які могли бути запропоновані ОСОБА_1 . Однак, враховуючи багаторічний стаж роботи позивача, Переріслянським сільським головою ОТГ та заступником Переріслянського сільського голови ОТГ,останній в усній формі було запропоновано зайняти посаду керівника зразкового драматичного колективу «Первоцвіт», зокрема на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника, проте від даної пропозиції позивач відмовилася мотивуючи тим, що їй вигідніше отримувати допомогу по безробіттю в центрі зайнятості.

В подальшому, розпорядженням Переріслянського сільського голови ОТГ №82-К від 02.07.2018 року (а.с.66), тобто після закінчення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення та використання належної їй відпустки, позивача було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України.

Таким чином, при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці ОСОБА_1 було попереджено заздалегідь,при звільненні позивачу виплачено заробітну плату до дня звільнення включно, а також вихідну допомогу згідно ст.44 КЗпП України в розмірі середньої місячної заробітної плати.

У своїх позовних вимогах, ОСОБА_1 посилається на те, що тільки 10.06.2019 року вона отримала ксерокопії наступних документів - структури і штатної чисельності працівників закладів культури та бібліотечних установ Переріслянської сільської ради ОТГ, рішення №216-6/2018 від 06.07.2018 року про створення комунального закладу культури «Переріслянський центр культури і дозвілля та затвердження його Статуту» та його примірного штатного розпису, постанови №1 від 24.04.2018 року Надвірнянської районної профспілкової організації працівників культури.

Вказує, що до цього про існування даних документів їй ніхто не повідомляв,а тому їй пізніше стало відомо, що 06.07.2018 року рішенням № 216-6/2018 Переріслянської сільської ради ОТГ було створено комунальний заклад культури «Переріслянський центр культури і дозвілля», затверджено його статут, стуктуру та штатний розпис.

Також позивач зазначає, що Переріслянська сільська рада ОТГ не ознайомила її під розпис з наказом (розпорядженням) про подальше її звільнення та здійснила в подальшому, на її думку, ще ряд порушень чинного законодавства.

Разом з тим, суд констатує наступне:

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Також, згідно правового висновку, зробленого Судовими палатами у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 05.07.2017 року по справі №6-1033цс17, «…відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу.

Повторюючи загальне правило про те, що строк для звернення обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, стаття 233 КЗпП України конкретизує це правило стосовно звільнення працівника.

В цьому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки із записом про звільнення.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку…».

Як достовірно встановлено судом, розпорядженням Переріслянського сільського голови ОТГ №82-К від 02.07.2018 року, ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Згідно запису на даному розпорядженні та особистого підпису позивача, трудову книжку вона отримала - 02.07.2018 року, що підтверджується копією вказаного розпорядження, долученою до матеріалів справи в тому числі і стороною позивача (а.с.8, 66).

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом - 12.07.2019 року.

Враховуючи наведене, суд вважає, що ОСОБА_1 порушено встановлений ч.1 ст.233 КЗпП України строк звернення до суду.

Посилання позивача, про те, що вона тільки 10.06.2019 року отримала ксерокопії наступних документів: структури і штатної чисельності працівників закладів культури та бібліотечних установ Переріслянської сільської ради ОТГ, рішення №216-6/2018 від 06.07.2018 року про створення комунального закладу культури «Переріслянський центр культури і дозвілля та затвердження його Статуту» та його примірного штатного розпису, постанови №1 від 24.04.2018 року Надвірнянської районної профспілкової організації працівників культури і до цього часу про їх існування ніхто не повідомляв, а тому їй пізніше стало відомо, що 06.07.2018 року рішенням № 216-6/2018 Переріслянської сільської ради ОТГ було створено комунальний заклад культури «Переріслянський центр культури і дозвілля», затверджено його статут, стуктуру та штатний розпис, суд не бере до уваги, оскільки отримавши 02.07.2018 року свою трудову книжку та поставивши особистий підпис про це на розпорядженні про її звільнення, ОСОБА_1 достовірно знала, що її звільнено з посади завідувача Фитьківського клубу, однак з позовом до суду звернулася тільки 12.07.2019 року.

Відповіднодо частин 2-4 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із ч.5 вказаної статті, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст.13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено поважності пропуску строку звернення з даним позовом до суду.

З огляду на всі зазначені вище, повно та всебічно з`ясовані обставини, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що взадоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Переріслянської сільської ради ОТГ, третя особа на стороні позивача: відділ культури, молоді та спорту Надвірнянської РДА, треті особи на стороні відповідача: в.о.старости с.Фитьків Переріслянської сільської ради ОТГ Дмитрук М.М., Івано-Франківський обласний центр зайнятості, Комунальний заклад культури «Переріслянський центр культури і дозвілля» про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, слід відмовити в зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат в порядку ст.141 ЦПК України - відсутні.

На підставі наведеного, ст.ст. 233, 234 КЗпП України, ст.ст.256, 267 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Переріслянської сільської ради об`єднаної територіальної громади, третя особа на стороні позивача: відділ культури, молоді та спорту Надвірнянської районної державної адміністрації, треті особи на стороні відповідача: в.о.старости с.Фитьків Переріслянської сільської ради ОТГ Дмитрук Марія Миколаївна, Івано-Франківський обласний центр зайнятості, Комунальний заклад культури «Переріслянський центр культури і дозвілля» про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Грещук Р.П.

Повний текст рішення

виготовлено 16.01.2021 року.