Дата документу 18.01.2021

Справа № 334/149/21

Провадження № 2-н/334/47/21

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

18 січня 2021 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Фетісов М.В., розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТРАНСФОРМАТОРЩИК - 8» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по житлово-комунальним послугам,-

встановив:

Представник ОСББ «ТРАНСФОРМАТОРЩИК - 8» Пінаєв В.В. звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу, в якій просить стягнути з боржниці ОСОБА_1 на користь заявника заборгованість за житлово-комунальні послуги (ремонт та утримання, управління багатоквартирним будинком, водопостачання та водовідведення, теплову енергію, гаряче водопостачання, збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів) у сумі 86101,32 гривня.

Вивчивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, приходжу до наступних висновків.

Завдання наказного провадження зводяться до прискорення вирішення справ, предметом яких є вимоги, пов`язані зі стягненням з боржника грошових коштів.

До характерних ознак наказного провадження належать: документальність, тобто наявність письмових доказів, що підтверджують вимоги заявника, які є безспірними, спрощеність та відсутність цивільної процесуальної форми (без виклику та участі сторін).

Підставою для видачі судового наказу є вимога, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.

Вказане твердження ґрунтується на положеннях п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, яке передбачає, що до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій формі (в тому числі електронній) за якими пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», який діяв до 30.04.2019, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах

Згідно з ч. 1, 2 ст.29 Закону № 1875-IV договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) з іншим виконавцем..

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII), який діє з 01.05.2019, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг позбавляє суд можливості перевірити наявність між сторонами договірних правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг, зокрема, встановити їх функціональне призначення, а відтак і безспірність вимог заявника.

Заявником до заяви про видачу судового наказу не доданий договір, за яким пред`явлено вимогу про стягнення грошової заборгованості за надані житлові послуги, а отже і докази, які б свідчили про безспірність вимог заявника, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Вказані висновки в повній мірі узгоджуються з пунктом 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», яким роз`яснено, що якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги. У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні), управитель та виконавці комунальних послуг.

У заяві зазначено, що окрім внесків на ремонт та утримання багатоквартирного будинку, власники житлових приміщень також відповідно до укладених договорів між заявником та КП «Водоканал», Концерном «Міські теплові мережі», ТОВ «Велітум - Запоріжжя», ТОВ «Ремондіс Запоріжжя» повинні сплачувати на рахунок заявника плату за водопостачання та водовідведення, теплову енергію і гаряче водопостачання, збирання вивезення та захоронення твердих побутових відходів. Заявник направляє (перераховує) сплачені власниками кошти на рахунок вищевказаних суб`єктів що надають вищевказані житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону № 1875-IV договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону № 2189-VIII за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.

Таким чином, у даному випадку заявник є колективним споживачем комунальних послуг, а отже не є суб`єктом звернення із заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення заборгованості за оплату комунальних послуг, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Також суд зауважує, що у заяві представник заявника просить стягнути з боржниці заборгованість за період з 01.03.2012 до 30.11.2020.

До суду вказана заява подана 13.01.2021. Таким чином, з моменту виникнення права вимоги за період з 01.03.2012 до 12.01.2018 пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги.

Вказана обставина є підставою для відмови у видачі судового наказу за вимогою за період з 01.03.2012 до 12.01.2018 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.

Крім цього, до заяви додана копія судового наказу Ленінського районного суду м. Запоріжжя про стягнення з боржниці на користь заявника заборгованості за послуги з утримання будинків і прибудинкової території та за комунальні послуги за період з 01.03.2012 до 31.01.2015.

Вказана обставина є підставою для відмови у видачі судового наказу за вимогою за період з 01.03.2012 до 31.01.2015 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 163, 165, 166, 260 ЦПК України, суддя,-

постановив:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТРАНСФОРМАТОРЩИК - 8» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по житлово-комунальним послугам.

Роз`яснити Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТРАНСФОРМАТОРЩИК - 8», що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків, а з підстав, передбачених п. 3, 5, 6 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: