Справа № 308/10498/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Бенца К.К.,

при секретарі Парова І.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 , третя особа Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про звільнення майна з-під арешту,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про звільнення майна з-під арешту. Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 26.04.2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк укладено кредитний договір № 46/8-07, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 30 000,00 дол. США зі сплатою за користування кредитом відсотків.

В забезпечення належного виконання зобовязань за кредитним договором 26.04.2007 року між Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач надав в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме належну йому на праві власності квартиру, загальною площею 66,7 кв.м., житловою площею, 40,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

17.12.2012 року між ТОВ "Кредитні ініціативи" та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ТОВ "Кредитні ініціативи" права вимоги до кредитних договорів укладених між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами.

Згідно вищезазначеного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 46/8-07 від 26.04.2007 року, що було укладено між «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичною особою ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи».

Позивач зазначає, що на даний час усі права кредитора за вищевказаним договором про іпотечний кредит належать ТОВ "Кредитні ініціативи".

У зв`язку з невиконанням боржником умов кредитного договору, банк почав процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач зазначає, що 02.07.2019 року право власності на майно було зареєстроване за ТОВ «Кредитні ініціативи».

Однак, позивачу стало відомо, що реалізувати власне майно на даний час неможливо, оскільки на предмет іпотеки накладено арешт , а саме Ужгородським міським відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, винесено постанову про арешт майна відповідача та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все нерухоме майно відповідача .

Позивач вважає, що накладення державним виконавцем арешту на майно, яке належало відповідачу ОСОБА_1 на праві власності та одночасне перебування в іпотеці ТОВ "Кредитні ініціативи", а на даний час належить на праві власності позивачу порушує охоронювані інтереси та права власника (іпотекодержателя), зокрема порушує право Банку на своєчасне задоволення своїх вимог, які забезпечені іпотекою майна, за рахунок вартості іпотечного майна.

Позивач зазначає, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

В зв`язку з вищенаведеним , з посиланням на приписи ч. 1 ст. 391 ЦК України, ч.1 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» , позивач просить суд звільнити з-під арешту нерухоме майно, яке належить ТОВ «Кредитні ініціативи», а саме квартира, загальною площею 66,7 кв.м., житловою площею 40,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який накладений Ужгородським міським відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, та стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, від представника відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнають , проти задоволення позову не заперечують .

Представник третьої особи - головний державний виконавець Ужгородського міського відділу ДВС ПЗМУМЮ - Розман В. надіслав на адресу суду клопотання в якому просив суд відмовити у задоволенні позову та розглянути справу судовий розгляд якої призначено на 18.01.2021 року без участі представника Ужгородського МВ ДВС.

Відповідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Таким чином суд приходить до висновку про доцільність ухвалення рішення за результатами підготовчого засідання.

02.06.2020 року представником відповідача подано до суду заяву про визнання позову та розгляд справи без їх участі.

24.09.2020 року представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи без її участі.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

14.02.2020 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов до наступного.

Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено, що 26.04.2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк було укладено договір про іпотечний кредит № 46/8-07, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 30 000,00 дол. США. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.04.2027 р. копія якого приєднана до матеріалів справи./а.с.4-10/

В забезпечення виконання зобовязань за договором про іпотечний кредит № 46/8-07 Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк та ОСОБА_1 26.04.2007 року уклали іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ,зареєстрований в реєстрі за № 1334, відповідно до якого іпотекодавець ОСОБА_1 передає в іпотеку іпотеко держателю нерухоме майно, а саме квартиру, загальною площею 66,7 кв.м., житловою площею, 40,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1794 посвідченого 26 квітня 2007 року приватним нотаріусом Сабов О.І., копія якого приєднана до матеріалів справи./а.с.11-14/

17.12.2012 року між ТОВ «Кредитні ініціативи та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ТОВ» Кредитні ініціативи» права вимог до кредитних договорів укладених між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами.

Згідно вищезазначеного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 46/8-07 від 26.04.2007 року, що було укладено між «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичною особою ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи».

Як встановлено судом, на предмет іпотеки накладено арешти, за наступними записами:

номер запису про обтяження 30746070 (спеціальний розділ) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстровано 13.03.2019 року, підстава виникнення обтяження: постанова, про арешт майна боржника , серія та номер 56770833, виданий 11.12.2018, видавник: Ужгородський МВДВС ГТУЮ в Закарпатській області, вид обтяження: арешт нерухомого майна, опис предмета обтяження: квартира за адресою АДРЕСА_1 ; відомості про субєкта обтяження: ОСОБА_1

номер запису про обтяження 30746105 (спеціальний розділ) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстровано 03.07.2018 року, підстава виникнення обтяження: постанова, про арешт майна боржника , серія та номер 51608968, виданий 19.12.2016, видавник: Ужгородський МВДВС ГТУЮ в Закарпатській області, вид обтяження: заборона на нерухомого майна, опис предмета обтяження: квартира за адресою АДРЕСА_1 ; відомості про субєкта обтяження: ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта за № 164555851 від 23.04.2019 року право власності на майно, а саме квартиру, загальною площею 66,7 кв.м., житловою площею 40,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 - 12.03.2019 року було зареєстроване за ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Накладення арешту на іпотечне майно порушує пріоритетні права позивача як іпотекодержателя та на даний час як власника нерухомого майна.

Оскільки зазначена нерухомість є предметом іпотеки, а з 12.03.2019 року було зареєстроване право власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання позивач має намір реалізувати її.

Проте, наявність арешту перешкоджає реалізації прав ТОВ «Кредитні ініціативи» як власника.

Відносини, що склалися з приводу зняття арешту майна регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження» та Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України та ч.1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмеже-ний у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 Постанови Пленуму ВССУ № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов`язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Частина 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Для реалізації права іпотекодержателя, останній має право звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Законом України «Про іпотеку» визначені й інші способи реалізації іпотекодержателем своїх прав. Однак, у разі накладання арешту на предмет іпотеки, іпотекодержатель позбавляється права задовольнити свої вимоги, зокрема, шляхом позасудового врегулювання.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна ( коштів ) боржника, або про опис та арешт майна ( коштів ) боржника.

Як зазначено у статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження», - особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Як встановлено судом, зокрема на майно, іпотекодержателем якого був позивач, а на даний час власником якого є позивач, накладено арешти в ході здійснення виконавчих проваджень щодо боржника.

Слід звернути увагу на те , що законом ( ст. 3 Закону України «Про іпотеку» ) встановлений пріоритет іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок майна, яке перебуває в іпотеці.

Судом встановлено, що договір іпотеки був укладений, 26.04.2007 р. між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» правонаступником якого є позивач та ОСОБА_1 , а постанови про накладення арешту винесені 19.12.2016 року та 11.12.2018 року, тобто пізніше ніж було укладено договір іпотеки. Отже, позивач мав пріоритетне право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки та на підставі повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання 18.03.2019 року прийнято рішення державним реєстратором про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачем.

Таким чином, наявність арештів на іпотечне майно порушує законні права позивача , який на той час був іпотекодержателем, а на даний час власником нерухомого майна.

Виходячи з наведеного, накладення арешту на предмет іпотеки є незаконним, оскільки дане майно було забезпеченням виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед позивачем, який на час звернення до суду є власником нерухомого майна, а тому позов є обґрунтованим, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач і третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - разом з поданням відзиву або письмовими поясненнями третьої особи.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України,№ 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, а також приписи ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом звільнення з-під арештів квартири, загальною площею 66,7 кв.м., житловою площею, 40,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" , які накладені на підставі постанов про арешт всього майна боржника ОСОБА_1 державними виконавцями Ужгородського МВДВС ГТУЮ в Закарпатській області.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного та, керуючись Конституцією України, ст.ст. 15, 16, 321, 391, ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 5, 19, 76-82, 89, 95, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 , третя особа Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Звільнити з-під арешту нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", а саме: квартиру загальною площею 66,7 кв.м., житловою площею, 40,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що накладені на підставі постанов про арешт всього майна боржника ОСОБА_1 державними виконавцями Ужгородського МВДВС ГТУЮ в Закарпатській області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" 1921 (одну тисячу девятсот двадцять одна) гривні сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (місце знаходження вул. Вікентія Хвойки, 21, м. Київ, 04080);

Відповідач - ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_2 ).

Третя особа - Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління МЮ ( м. Івано- Франківськ) (місцезнаходження вул Заньковецької, 10, м. Ужгород, 88000)

Дата складання повного тексту судового рішення 18.01.2021 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца