Справа № 201/11911/20

Провадження №3/201/594/2021

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 січня 2021 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Батуєв О.В., при секретарі судового засідання Гаржі О.О., за участю прокурора Білень А.І., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Шевчук О.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровські області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

1.15.12.2020 р. до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

2.Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 08.12.2020р. № 1116 ОСОБА_1 , будучи депутатом Центральної районної у місті Дніпрі ради, згідно з п.п. «б» п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних з корупцією, та суб`єктом декларування відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», порушуючи вимоги ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, а саме в строк до 01.06.2020 року, не подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік та фактично подала дану декларацію 10.06.2020 року о 13 год. 15 хв., чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме: несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

3.У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечувала обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, проте вказувала, що причиною несвоєчасного подання декларації стала відсутність електронного цифрового підпису, який через запровадження карантину на території України вона виготовити вчасно не мала можливості. ОСОБА_1 також пояснила, що вона не має навиків роботи з комп`ютерною технікою, раніше вона подавала декларації користуючись допомогою інших, більш тямущих у цьому осіб. Однак цього року, через карантин, знаходження за її місцем мешкання хворої матері інваліда війни, за якою вона доглядала, та власної хвороби, вона не встигла вчасно отримати ЕЦП та одночасно заручитися допомогою осіб які змогли б допомогти їй у подачі декларації.

4.Адвокат ОСОБА_2 пояснила, що її підзахисна не мала умислу порушувати антикорупційне законодавство, проте через те, що вона доглядала хвору матір, продовження дії карантину, а також збіг інших обставин, які ускладнили отримання ЕЦП та подачу декларації, ОСОБА_1 не змогла вчасно подати декларацію.

5.Адвокат також вказала, що ОСОБА_1 не має навичок роботи з комп`ютерною технікою та програмним забезпеченням, декларації, що подані нею за минулі роки, було подано завдяки технічній допомозі інших людей, які мають відповідні навики.

6.Крім того, адвокат послалась на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року №530-ІХ, який набрав чинності 17 березня 2020 року, за яким розділ ХІІІ Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни «Прозапобігання корупції» доповнено пунктом 2-1 такого змісту: "Встановити, що декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які відповідно до ст.45цьогоЗакону подаються за минулий рік до 01квітня, у 2020 році суб`єкти декларування подають до 1червня. Суб`єкти декларування, які у період до 01 червня 2020 року не мали можливості подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену абзацом 1 ч. 2 ст.45 цього Закону, або повідомлення про суттєві зміни у майновому стані відповідно до ст.52цього Закону у зв`язку із встановленням на території їх проживання карантинно-обмежувальних заходів, звільняються від відповідальності за несвоєчасне подання такої декларації чи повідомлення у зазначений період".

7.Також адвокат послалася на невідповідність дати виявлення та дати вчинення адміністративного правопорушення, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим строк на притягнення до адміністративної відповідальності, на її погляд, сплив.

8.Підсумовуючи вищевказане, адвокат просила суд закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

9.Прокурор у судовому засіданні просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.172-6 КУпАП, з накладенням стягнення в межах санкції даної статті.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , її захисника, думку прокурора, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

10.Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 172-6 КУпАП, підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами.

11.Так, згідно з протоколом 1 пленарного засідання 1 сесії 7 скликання Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради від 09.12.2015 року було визнано повноваження депутатів Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради, серед яких є ОСОБА_1 (а.с. 25-34).

12.Рішенням Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради від 30.06.2016 №1/4 «Про перейменування Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради та її виконавчих органів» на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 23.03.2016 №11/4 «Про внесення змін до рішення міської ради від 21.09.2005 №71/30 «Про районні у місті ради», розпоряджень міського голови від 26.11.2015 № 897-р та від 19.02.2016 №71-р «Про перейменування топонімів м. Дніпропетровська», керуючись ст.ст. 5, 11, 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», було визначено повне найменування Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради як «Центральна районна у місті Дніпрі рада» (а.с. 54-55).

13.Відповідно до п.п. «б» п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» депутатів місцевих рад віднесено до суб`єктів на яких поширюється дія вказаного закону. Отже, ОСОБА_1 , будучи депутатом Центральної районної у місті Дніпрі ради, згідно з п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України«Про запобіганнякорупції» є суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних з корупцією, та суб`єктом декларування відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

14.Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутат місцевої ради зобов`язаний додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, регламенту ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів.

15.Статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої ст. З Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані, щорічно до першого квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається НАЗК.

16.Згідно з протоколом 25 сесії 7 скликання Центральної районної у місті Дніпрі ради від 18.03.2020 року, депутатам роз`яснено антикорупційне законодавство щодо складання, подання та оприлюднення декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування до 01 квітня поточного року (а.с. 38).

17.У відповідності до п.п. «б» п.1 ч. 1ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 , як депутат Центральної районної у місті Дніпрі ради, є суб`єктом, на якого поширюється дія цьогоЗакону, у зв`язку із чим, відповідно до вимог ч. 1ст. 45Закону України «Про запобігання корупції»зобов`язаний щорічно до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається НАЗК.

18.Законом України від 17.03.2020 №530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), внесено зміни до Закону від 14.10.2014№ 1700-VII», згідно з якими, у 2020 році продовжено до 1 червня термін подання щорічних декларацій та декларацій після звільнення. Відповідно до частини 2-1 розділу ХІІІ Прикінцевих положень встановлено, що декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які відповідно до статті 45 цього Закону подаються за минулий рік до 01.04.2020р., суб`єкти декларування подають до 01 червня 2020 року.

19.За несвоєчасне подання декларації про майновий стан суб`єкта декларування, без поважних причин, передбачена відповідальність заст. 172-6 КУпАП, яка тягне за собою накладення штрафу у передбаченихзакономрозмірах.

20.З наведеного вбачається, що законодавець встановлює відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації як важливий елемент складу правопорушення.

21.Разом з тим, ОСОБА_1 вищевказаних вимог закону не дотрималася, подавши, без поважних причин, щорічну декларацію за 2019 рік з порушенням встановленого строку, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 172-6 КУпАП, при цьому, її вина підтверджується:

a.протоколом про адміністративне правопорушення від 08.12.2020 № 1116, за ч. 1ст. 172-6 КУпАП, в якому зафіксовані обставини несвоєчасного подання ОСОБА_1 щорічної декларації за 2019 рік (а.с. 3-14);

b.повідомленням заступника голови ради ОСОБА_3 на ім`я Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 20.07.2020 року, за яким НАЗК повідомлено про встановлення факту несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 (а.с. 18);

c.послідовністю дій користувача ЄДРДО за період 01.01.2020 25.08.2020 р.р., за якою ОСОБА_1 розпочала подання декларації за 2019 рік 10.06.2020 року о 12 год. 49 хв. 45 сек. і закінчила 10.06.2020 року о 13 год. 15 хв. 13 сек. До цього жодних дій, спрямованих на подання декларації не вчинялося (а.с. 19);

d.листом КНП «МКЛ № 9» ДМР від 29.10.2020 року № 1885, згідно якого ОСОБА_1 у період часу з 01.01.2020 року по 31.05.2020 року на амбулаторному та стаціонарному лікуванні у КНП «МКЛ № 9» ДМР не перебувала, листків непрацездатності не отримувала (а.с. 64);

e.витягом та декларацією ОСОБА_1 за 2019 рік з Єдиного державного реєстру декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, згідно з якими ОСОБА_1 подала щорічну декларацію за 2019 рік лише 10.06.2020 р. о 13 год. 15 хв., тобто, поза межами строку, встановленого законом для подання щорічної декларації за 2019 рік (а.с. 66-68);

f.витягом з бази даних акредитованого центру сертифікації ключів АЦСК АО КБ «Приватбанк», з якого слідує, що ОСОБА_1 отримала сертифікат електронного цифрового підпису 27.02.2019 року, строк дії скінчився 27.02.2020 року. Наступний сертифікат електронного цифрового підпису ОСОБА_1 отримала 09.06.2020 року, тобто поза межами строку, встановленого законом для подання щорічної декларації за 2019 рік (а.с. 71);

22.За інформацією управління інформаційно-аналітичних систем і захисту інформації НАЗК, яка надана на запит Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 30.01.2020 р. і мається на сайті НАЗК у відкритому доступі, дата в публічній частині інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» відповідає фактичній даті подання документів суб`єктами декларування.

23.Суддя враховує, що вказані докази є чіткими, узгоджуються між собою та об`єктивні підстави ставити під сумнів достовірність наведених доказів і викладених у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 обставин, відсутні.

24.Доказів, які б свідчили про об`єктивні обставини, що унеможливлювали подання ОСОБА_1 щорічної декларації за 2019 рік до 01.06.2020 року, у матеріалах справи відсутні та ОСОБА_1 суду не надано.

25.Доводи ОСОБА_1 та її захисника щодо того, що ОСОБА_1 не могла вчасно виготовити електронний ключ через обмеження транспортного сполучення суд вважає такими що не відповідають дійсності.

26.Так,постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 рокубуло знято встановлені раніше обмеження на регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні з 22.05.2020 року.

Отже суд переконаний, що з 22.05.2020 року до 01.06.2020 року у ОСОБА_1 також була можливість подати декларацію.

27.Щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що оскільки вона лише 09.06.2020 року отримала сертифікат електронного цифрового підпису, то до цієї дати вона не могла подати декларацію за 2019 рік, суд зазначає наступне.

28.Дійсно, як вбачається з витягу з бази даних акредитованого центру сертифікації ключів АЦСК АО КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 отримала сертифікат електронного цифрового підпису 27.02.2019 року, строк дії якого скінчився 27.02.2020 року. Наступний сертифікат електронного цифрового підпису ОСОБА_1 отримала 09.06.2020 року, тобто поза межами строку, встановленого законом для подання щорічної декларації за 2019 рік (а.с. 71). Разом з цим, як встановлено судом, ОСОБА_1 не повідомляла НАЗК про неможливість подати декларацію за 2019 рік.

29.Надаючи оцінку вказаним доводам ОСОБА_1 та її захисника, а також тим доводам, що ОСОБА_1 не має достатніх навичок роботи з ЕЦП та комп`ютером, суд виходить з того що обвинуваченням ці доводи не спростовано і з огляду на вік, характер зайнятості ОСОБА_1 , ці доводи є досить правдоподібними, проте законом не передбачено виключень щодо строків і порядку подачі електронних декларацій для осіб, що не мають навичок роботи із комп`ютерною технікою та програмним забезпеченням, а також через неотримання вчасно ЕЦП, отже всі проблемні технічні питання, що не пов`язані із працездатністю реєстру, мають вирішуватися декларантом, який сам, враховуючи характер своєї зайнятості, рівень навичок володіння комп`ютером і інтернет-базами даних, тощо, планує і забезпечує подачу своєї декларації. Тим більш, що до 27.02.2020 року (дати закінчення дії ЕЦП) карантин в країні запроваджений не був і у ОСОБА_1 також була можливість до 27.02.2020 року подати декларацію.

30.Посилання ОСОБА_1 про неподачу декларації у встановлений законодавством строк через невчасне отримання нею ключа електронного цифрового підпису, є необґрунтованим, оскільки вона не була позбавлена самостійно звернутися в ці органи з 27.02.2020 року по 01.06.2020 року, або отримати зазначений ключ ЕЦП скориставшись банківськими послугами та свідчить лише про її недбале відношення до поданнядекларації про доходи.

31.Доводи ОСОБА_1 про неможливість подати декларацію внаслідок доглядання своєї хворої матері та своєї хвороби також не спростовують вищезазначене, оскільки суд наголошує, що всі проблемні технічні питання, що не пов`язані із працездатністю реєстру, мають самостійно вирішуватися декларантом, який зобов`язаний у встановлений законодавством строк подати свою декларацію про доходи за минулий рік.

32.Між тим, доводи адвоката стосовно дати виявлення та дати вчинення адміністративного правопорушення є слушними.

33.Так, особливістю розгляду справ вказаної категорії є те, що судам потрібно визначити момент як вчинення правопорушення та й момент виявлення правопорушення.

34.Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, датою вчинення адміністративного правопорушення зазначено 10.06.2020 року, тобто день несвоєчасного подання щорічної декларації за 2019 рік, а датою виявлення вказана дата складання протоколу (а.с. 10). Втім з датою виявлення адміністративного правопорушення не можливопогодитись, виходячи з того, що дата 10.06.2020 року свідчить про несвоєчасну подачу декларації, але подача декларації у вказаний час лише підтверджує несвоєчасність її заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції. Між тим, системний аналіз законодавства свідчить про те, що моментом виявлення правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 172-6 КУпАПє не дата складення протоколу, а дата, коли уповноважений суб`єкт дізнався про факт неподання відповідної декларації.

35.Датою виявлення адміністративного правопорушення є 20.07.2020 року, коли заступник голови ради ОСОБА_3 повідомив Національне агентство про факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації за 2019 рік (а.с. 18);

36.Інших письмових доказів, які б свідчили про те, що уповноважена посадова особа, дізналася про факт несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 раніше вказаної дати, матеріали провадження не містять.

37.В той же час, ОСОБА_1 не надано жодного доказу наявності поважних причин не подання декларації у період часу з 01.01.2020 року по 01.06.2020 року, тобто у встановленийзакономстрок, а тому, відповідно, датою вчинення адміністративного правопорушення є саме 01.06.2020 року.

38.Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

39.Отже вказаний строк на момент винесення судом свого рішення не сплинув, оскільки, як встановлено судом, датою виявлення адміністративного правопорушення є 20.07.2020 року, а тому шестимісячний строк на притягнення до адміністративної відповідальності спливає 20.01.2021 року.

40.Доводи адвоката про те, що ОСОБА_1 не мала прямого умислу на вчинення правопорушення та вчинила правопорушення через необережність, що, на думку адвоката,виключає її притягнення до адміністративної відповідальності, є безпідставними, виходячи з наступного.

41.Відповідно дост. 9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за якузакономпередбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно дозаконукримінальної відповідальності.

42.Згідно із статтею 68Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

43.Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, посадові особи органів державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

44.Згідно зі ст.11КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

45.Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, або мала непрямий умисел, свідомо допускаючи наслідки у вигляді неподання або несвоєчасного подання декларації, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

46.Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вих. № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року звернуто увагу на те, що вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 172-6 КУпАІІ, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати об`єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.

47.Поважних причин пропуску строку на подачу декларації, ОСОБА_1 не надано, а тому посилання ОСОБА_1 на вчинення нею правопорушення з необережної форми вини, не є слушним, виходячи з того, що адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 172-6 КУпАПможе бути вчинено як у формі дії, так і в наслідок бездіяльності, оскільки вона, будучи обізнаною про необхідність дотримання вимогзакону, порушила ці вимоги, які безпосередньо пов`язані з невиконанням обов`язків, установлених законом.

48.Водночас, стосовно адміністративної відповідальності за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, слід зазначити наступне.

49.За пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України (КСУ) від 27.10.2020 № 13-р/2020 в справі N 1-24/2020 (393/20) визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними):

- пункти 6, 8 частини першої статті 11, пункти 1, 2, 6-101, 12, 121 частини першої, частини другу - п`яту статті 12, частину другу статті 13, частину другу статті 131, статтю 35, абзаци другий, третій частини першої статті47, статті48-51, частини другу, третю статті52, статтю65 Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року N 1700-VIIзі змінами;

-статтю 366-1 Кримінального кодексу України.

50.Статтею 147 Конституції Українивстановлено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідністьКонституції Українизаконів України та у передбачених цієюКонституцієювипадках інших актів, здійснює офіційне тлумаченняКонституції України, а також інші повноваження відповідно до цієїКонституції. Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень i висновків.

51.Відповідно достатті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

52.Застаттею 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідаютьКонституції Україниабо якщо була порушена встановленаКонституцією Українипроцедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

53.За статтею 91 чинногоЗакону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

54.Застаттею 92 того ж Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017, юридичну позицію Конституційний Суд викладає у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення, висновку. Юридична позиція Суду може міститися в ухвалах про відмову у відкритті конституційного провадження у справі та про закриття конституційного провадження у справі, постановлених Сенатом чи Великою палатою. Конституційний Суд може розвивати і конкретизувати юридичну позицію Суду у своїх наступних актах, змінювати юридичну позицію Суду в разі суттєвої зміни нормативного регулювання, яким керувався Суд при висловленні такої позиції, або за наявності об`єктивних підстав необхідності покращення захисту конституційних прав і свобод з урахуванням міжнародних зобов`язань України та за умови обґрунтування такої зміни в акті Суду.

55.В пункті 4 рішення КСУ від 14.12.2000 № 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) зокрема зазначено, що додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

56.Отже, рішення КСУ належить сприймати як загальнообов`язкові правові акти, які діють на усій території України та є обов`язковими для виконання усіма суб`єктами права.

57.Разом з тим, у пункті 3 рішення КСУ від 19.04.2000 № 6-рп/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) зокрема зазначено, що відповідно до положення частини першої статті 6 Кодексу злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час його вчинення. За змістом частини другої зазначеної статті закон, що усуває караність діяння або пом`якшує покарання, має зворотну дію в часі. Приписи цих норм Кодексу кореспондуються з положеннямистатті 58 Конституції України. Зворотна дія кримінального закону означає поширення його на осіб, які вчинили діяння до набрання чинності таким законом. Зіставлення положень статей8,58,92,152, пункту 1 розділуXV "Перехідні положення" Конституції Українита статті 6 Кодексу дає підстави дійти висновку, що виключно кримінальними законами України визначаються діяння, які є злочинами, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно і зворотна дія в часі реалізується через кримінальні закони у випадках, коли вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

58.Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп зазначив, що частина другастатті 152 Конституції Українизакріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

59.Так, за змістомстатті 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.

60.Впостанові Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19наведено такий висновок щодо застосування норм права: "Відповідно до ч. 2ст. 152 Конституції Українизакони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься уст. 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України". Окрім цього уст. 97 цього Законувизначено, що КСУ у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

61.Рішенням КСУ у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідностіКонституції України(конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про чинність Закону України "Про Рахункову палату", офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 150 Конституції України, а також ч. 2 ст. 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року (справа № 1-31/2000) визначено, що рішення КСУ мають пряму дію.

62.Таким чином, аналіз нормрозділу XII Конституції України("Конституційний Суд України") таЗакону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України"дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.

63.Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

64.Встановлена КСУ неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням (п. 9.9 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року у справі N 922/1391/18)".

65.За таких обставин,Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020у справі № 1-24/2020 (393/20) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення.

66.Крім того, згаданим рішенням Конституційного суду України норму ч. 1 ст. 172-6 КУпАП неконституційною не визнано, а відтак у суду відсутні правові підстави для закриття адміністративного провадження відповідно до п. 6ст. 247 КУпАП.

67.Отже, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , у порушення вимог ч.1ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, не подала у встановлений законом строк щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, подавши її 10.06.2020 року, своїми діями вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст. 172-6 КУпАП.

68.Враховуючи особу винної, яка до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення в 2020 році притягується вдруге (02.01.2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення водіями т/з правил проїзду перехресть у вигляді штрафу в розмірі 425 грн (а.с. 73)), її майновий стан, ступінь вини, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, відсутність відомостей, що негативно характеризують його особу, суд вважає, що відповідно до мети адміністративного стягнення, яке застосовується до особи з метою її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП) необхідним та достатнім для її виправлення буде застосування до ОСОБА_1 міри адміністративного стягнення у виді мінімального штрафу, передбаченого ч.1ст. 172-6 КУпАП.

69.Відповідно дост. 40-1 КУпАПсудовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі встановленого, керуючись ст.40-1, ч. 1 ст.172-6, ст.ст.283-285,287, КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850(вісімсотп`ятдесят)гривень на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Повний текст постанови проголошено 11.01.2021 року о 17 годині 00 хвилин.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 Кодексу України про адміністративне правопорушення, особою, щодо якої її винесено, її захисником - протягомдесятиднівздня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду черезЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя О.В. Батуєв