233 № 233/4623/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

за участі секретаря Кюсєвої Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в якому зазначила, що з 11 липня 2016 року перебувала у трудових відносинах із відповідачем по справі. 17 липня 2017 року позивачку було звільнено з роботи відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. З березня 2017 року відповідач припинив виплачувати позивачці заробітну плату хоча і продовжував її нараховувати. На день звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з 01 березня по 17 липня 2017 року у загальному розмірі 22 343 грн 47 коп. Позивач просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період часу з 01 березня по 17 липня 2017 року в розмірі 17 986 грн 50 коп. (з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності (а.с. 3).

Представник АТ «Українська залізниця», будучи належним чином повідомленим про дату та час проведення судового засідання, на виклик суду не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи у відсутність представника (а.с. 54-55), в якій також просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

З наданих представником АТ «Українська залізниця» письмових пояснень (а.с. 54-55) вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 , вказуючи що Указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст.1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VIІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України «Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України». Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України на сьогоднішній день не видавався.

Пунктом 5 ст.11 Закону № 1669-VII передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України», від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» у період з 14.04.2014 до її закінчення. Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції. Кабінетом Міністрів України 02.12.2015 прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Згідно із статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» Донецьку і Луганську області з 07.04.2014 також визначено районами проведення антитерористичної операції.

Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Дебальцево Донецької області.

З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться у тому числі в м. Дебальцево Донецької області, перебувають у незаконному володіння та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розписку, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин не переробної сили) є 20 березня 2017 року.

АТ «Українська залізниця» підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов`язків, передбачених законодавством про працю у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин.

Втрата доступу та контролю АТ «Укрзалізниця» до виробничих потужностей та іншого майна регіональної філії «Донецька залізниця» у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особистих справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленої програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками у зв`язку із їх знаходженням на непідконтрольній українській владі (керівництву позивача) території стало підставою для невизнання позовних вимог позивача.

Просив відмовити в задоволенні позову.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 (а.с. 19-28) перебувала у трудових правовідносинах із відповідачем по справі, працювала техніком 1 категорії Механічних майстернь 1 групи виробничого підрозділу «Дебальцевська дистанція електропостачання» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 4-12).

17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 12).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип та найменування відповідача по справі на акціонерне товариство «Українська залізниця».

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 Кодексу законів про працю Ураїни заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 надала копії розрахункових листів (табуляграм) (а.с. 13-17), видача яких працівнику передбачена ст.110 КЗпП України, ч.1 ст.30 Закону України «Про оплату праці» і які суд приймає як належні докази на підтвердження розміру нарахованої позивачу заробітної плати за спірний період.

З розрахункових листів вбачається, що позивачу нараховано заробітну плату за березень 2017 року - 4313 грн 00 коп (до виплати 3471 грн 97 коп), за квітень 2017 року - 2852 грн 92 коп (сума до виплати - 2296 грн 61 коп), за травень 2017 року - 2709 грн 39 коп (сума до виплати - 2181 грн 06 коп), за червень 2017 року - 1866 грн 07 коп (сума до виплати - 1502 грн 18 коп), за липень 2017 року - 10602 грн 09 коп (сума до виплати - 8534 грн 68 коп), загальний розмір заробітної плати складає 22 343 грн 47 коп (а.с. 13-17).

З розрахункових листів за березень - липень 2017 року вбачається, що до нарахованої заробітної плати входить оплата простоїв (код 340), а також компенсація за невикористану відпустку (код 308), матеріальна допомога (код 393), вихідна допомога при скороченні (код 601).

Відомості, зазначені у розрахункових листах за березень-липень 2017 року відповідачем не спростовані та суду не надані докази, що ці відомості є недостовірними.

Витребувані за клопотанням позивача ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2020 року докази на адресу суду від відповідача не надходили.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 Реєстру застрахованих осіб, сформованих станом на 02 листопада 2020 року (а.с. 36), вбачається, що в березні 2017 року страхувальником - регіональна філія «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (код 40150216) ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в розмірі 4313 грн 00 коп, що узгоджується із розрахунковим листом за березень 2017 року про розмір нарахованої заробітної плати; з квітня по липень 2017 року відсутні відомості про нарахування заробітної плати.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на його користь заборгованості по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року в розмірі 22 343 грн 47 коп.

Суд вважає за необхідне зауважити, що заборгованість по заробітній платі за період часу з березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 22 343 грн 47 коп визначена без урахування обов`язкових платежів та податків і не є виходом за межі заявлених позовних вимог.

Заборгованість по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року у розмірі 22 343 грн 47 коп підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 до 17 липня 2017 року знаходилась у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», майнові вимоги позивача щодо оплати її праці, зокрема в доведеній частині заборгованості, відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною першою статті 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 надала копію довідки (а.с. 18), яка не визнається відповідачем, виготовлену на аркуші паперу, а не на бланку структурного/виробничого підрозділу, за підписом, як в ній зазначено, начальника підрозділу В`юкова А.М., із змісту якої вбачається, що сума нарахованої позивачу заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року становить 22 343 грн 47 коп (за березень - 4313 грн 00 коп, квітень - 2852 грн 92 коп, травень - 2709 грн 39 коп, червень - 1866 грн 07 коп, липень - 10602 грн 09 коп); сума до виплати за цей період часу складає 17 986 грн 50 коп. Відсутнє документальне підтвердження про виплату заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року із структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Відповідно до пункту 11 параграфу 1 "Загальні вимоги до створення управлінських документів" розділу II "Документування управлінської інформації" Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5, оформлення реквізитів організаційно-розпорядчої документації та порядок їх розташування мають відповідати Національному стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року № 55.

Відповідно до пунктів 1, 2 параграфу 2 "Бланки документів" розділу II "Документування управлінської інформації" цих Правил організаційно-розпорядчі документи оформляють на бланках. Розміщення реквізитів на бланку повинно відповідати ДСТУ 4163-2003. Зразки бланків затверджуються розпорядчим документом установи. Установи розробляють бланки документів структурних підрозділів, відокремлених підрозділів та бланки документів посадової особи в тому разі, якщо керівник структурного підрозділу, відокремленого підрозділу чи посадова особа мають право підписувати документи в межах їх повноважень.

Згідно пунктів 1, 2 параграфу 3 "Печатки" зазначених Правил право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом. На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

В установах дозволяється також застосовувати печатки структурних підрозділів (служби діловодства, бухгалтерії, кадрової служби тощо), печатки для окремих категорій документів (для копій, перепусток, конвертів тощо), а також металеві печатки - для опечатування приміщень, шаф, сейфів.

Проте, надана позивачем ОСОБА_1 на підтвердження заявлених позовних вимог копія довідки, наявна на аркуші справи 18, наведеним вище вимогам Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5 не відповідає, оскільки не містить зазначення підприємства, яке її видало, дати її видачі, не засвідчена печаткою, зважаючи на що не є належним, достовірним та достатнім доказом, отже не береться судом до уваги.

Суд зауважує, що припинення нарахування позивачу заробітної плати з березня 2017 року у зв`язку з відсутністю доступу до первинних документів, на яке посилається відповідач у письмовому поясненні, суперечить вимогам діючого законодавства та не приймається судом.

Доводи відповідача на втрату доступу до виробничих потужностей та іншого майна регіональної філії «Донецька залізниця», в тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особистих справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки з програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками у зв`язку з їх знаходженням на непідконтрольній українській владі території не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати.

Посилання відповідача у поясненнях на висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 відповідно до якого унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст.115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), не спростовує висновків, яких дійшов суд, оскільки зазначений висновок свідчить про відсутність вини АТ «Українська залізниця» у невиконанні своїх обов`язків перед працівниками, проте, на переконання суду, не звільняє відповідача від обов`язку виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року (а.с. 54 зворот).

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. ст.ст.4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року у розмірі 22 343 (двадцять дві тисячі триста сорок сім) гривні 47 копійок.

Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 22 343 гривні 47 копійок утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 18 січня 2021 року.

Суддя :