221/6507/20

2/221/203/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області

у складі головуючого судді Писанець Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Гурової Л.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

05.10.2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 04.04.2011 року. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому збільшився до 2500грн.. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. Свої зобов`язання за договором позивач виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу, але відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач не виконав зобов`язання за вказаним договором, у зв`язку з чим станом на 31.08.2020 року виникла заборгованість у розмірі 11111.13 грн, яка складається з: заборгованість за кредитом - 2174.33грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 8858.73грн, заборгованість за комісією - 0.00грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 78.07грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь та судовий збір у розмірі 2102грн. 00 коп.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 18.12.2020 року відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день і час розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується поштовими повідомлення про отримання судових повісток, про причину неявки суд не інформував, тому суд визнає причину неявки відповідача неповажною і вважає можливим розгляд справи у відсутності сторін, з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи не здійснюється.

Суд, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінивши докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.263 ч.5 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню, а саме - Цивільний кодекс України, Закон України «Про захист прав споживачів», та постанова №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд приходить до наступного.

Згідно ст.1054 ЦК України банк зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. До відносин по кредитних договорах застосовуються положення ст.ст.1046-1053 ЦК України, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник вчасно не повернув суму боргу, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір % не встановлений договором.

Судом встановлено, що 04.04.2011 року між акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений Договір № б/н, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 300 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий розрахунок. Згідно умов договору, позичальник зобов`язався повернути кредит частинами у розмірах та у строки повернення кредиту, зазначеними у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом.

Кредитний договір між сторонами було укладено в спосіб подання письмової згоди відповідача на надання відповідної платіжної картки, видачі позивачем відповідачеві такої картки, та ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку. Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а відтак породжували відповідні договірні зобов`язання для сторін по справі.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві обумовлену сторонами грошову суму шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.

У порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, допустила прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого за нею станом на 31.08.2020 року виникла заборгованість у розмірі 11111.13 грн, яка складається з: заборгованість за кредитом - 2174.33грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 8858.73грн, заборгованість за комісією - 0.00грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 78.07грн, що підтверджено розрахунком заборгованості.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст.ст. 610, 611 ЦК України у разі неналежного виконання зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Стаття 625 ЦК України передбачає обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Згідно умов вказаного кредитного договору, укладеного між сторонами, Відповідач як позичальник зобов`язаний: сплачувати заборгованість перед банком; сплачувати банку проценти за користування кредитом; та у випадку порушення зобов`язання, сплачувати відповідні штрафні санкції.

Перевіривши надані позивачем розрахунки та взявши до уваги умови кредитного договору, суд вважає доведеним обставину порушення відповідачем умов такого кредитного договору в частині своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а саме: судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 279, 280-284, 353 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий 23.03.2005 року Волноваським РВ УМВС України в Донецькій області, РНОКПП - НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50), код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_3 , МФО 305299 заборгованість за Договором № б/н від 04.04.2011 року в загальному розмірі 11111 (одинадцять тисяч сто одинадцять) гривень 13 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» сплачений судовий збір в сумі 2102 гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення подається до Донецького апеляційного суду через Волноваський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. ПИСАНЕЦЬ