Справа № 131/1442/19

Провадження № 2/131/58/2021

2021 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2021 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олексієнка О.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Курман Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Леухівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Леухівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 , яка за життя заповіла належне їй майно позивачу. Заповіт посвідчено 04.02.2010 року секретарем Леухівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області та зареєстровано в реєстрі за №6. Заповіт не змінено та не скасовано.

До спадкового майна покійної належить: земельна ділянка площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельна ділянка площею 0,75 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, передані у приватну власність матері відповідно до рішення 17 сесії 21 скликання Леухівської сільської ради Вінницької області від 01.04.1994 року.

Державний нотаріус Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на зазначене спадкове майно, оскільки первинна реєстрація домоволодіння у встановленому порядку проведена не була, тому позивач змушена звертатися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, натомість подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити та розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача Леухівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги селищна рада визнає, проти їх задоволення не заперечує та просить проводити розгляд справи у відсутність представника ради.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні та задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.6).

На день смерті ОСОБА_2 мала у власності земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельна ділянка площею 0,75 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, передані у приватну власність матері відповідно до рішення 17 сесії 21 скликання Леухівської сільської ради Вінницької області від 01.04.1994 року (а.с. 9).

Відповідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 жовтня 2017 року (а.с.13), копією паспорта громадянина України позивача серії НОМЕР_2 (а.с. 3-5), стверджується, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка має право на спадкування.

Спадкодавцем за життя було розпочато, але не завершено процедуру приватизації вищевказаних земельних ділянок.

Згідно із статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

За статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статті 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації (Лист спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Аналіз наведеної норми свідчить, що у разі, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку, а якщо приватизація земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України не завершена й право на її завершення.

Верховний Суд в Постанові від 21 березня 2018 року по справі № 623/633/17, провадження № 61-6243 св. 18 зазначив, що:

«Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абзацу 2 пункту 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139- V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абзац 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-V1). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 Земельного Кодексу України).»

Згідно п.7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи позивач ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Враховуючи вищевикладене, а також повне визнання позовних вимог відповідачем, вважаю, що задоволення позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що за позивачем слід визнати право на завершення приватизації земельних ділянок, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судовий збір залишити за позивачем.

Разом з тим, позивачем не заявлялося жодних клопотань про повернення половини сплаченого нею судового збору, у зв`язку з визнанням відповідачем позову.

Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було.

Керуючись ст. 1216, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 200, 206, 263 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на завершення приватизації на земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельну ділянку площею 0,75 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Леухівська сільська рада Іллінецького району Вінницької області, поштова адреса: 22756, с. Леухи Іллінецького району Вінницької області, вул. Шевченка, 1а, код ЄДРПОУ: 04327942.

Головуючий: