УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/2149/20 Головуючий у 1-й інст. Заполовська Т. Г.

Категорія 84 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №285/2149/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Данчук Ганна Олександрівна, про виділ частки у спільній частковій власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області, ухвалене 07 вересня 2020 року суддею Заполовською Т.Г. у м. Новоград-Волинському, повний текст рішення складено 11 вересня 2020 року,

в с т а н о в и в :

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у якому просила виділити в натурі належні їй на праві власності 47/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 , площею 49,8 кв.м, що складаються із передпокою 2-1 площею 9,6 кв.м, кімнати 2-2 площею 6,7 кв.м, кімнати 2-3 площею 17,6 кв.м, кімнати 2-4 площею 15,9 кв.м, навісу Б, з припиненням спільної часткової власності на будинок між нею та іншими спадкоємцями ОСОБА_7 .

Обґрунтовувала позов тим, що відповідно до ухвали Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30.03.2007 про затвердження мирової угоди у справі № 2-62/2007, державним реєстратором 13.03.2008 за нею зареєстровано 47/100 частин незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1 . В подальшому, на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації належні їй 47/100 вже закінченого будівництвом житлового будинку 03.02.2020 зареєстровані за нею на праві спільної часткової власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідачі набули права власності на іншу частину будинку в порядку спадкування, проте своїх прав не оформили, у зв`язку з чим вона позбавлена можливості укласти договір про виділ в натурі належної їй після завершення будівництва частки в праві власності на будинок, що необхідно для припинення спільної часткової власності з метою повного необмеженого володіння та розпорядження своєю частиною будинку без згоди інших співвласників. Відсутність договору про поділ чи виділ в натурі частки зі спільного майна стали підставою для відмови державним реєстратором у реєстрації права власності на належну їй частку у будинку. Як на правову підставу даного позову ОСОБА_1 послалась на положення ч. 1 ст. 364 ЦК України.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов.

Зазначила, що її позов подано до належних відповідачів, а висновок суду про те, що спір фактично стосується незаконних дій державного реєстратора є безпідставним. На її думку, суд не врахував, що вона зареєструвала право на належну їй частину будинку, а тому звернення з позовом про виділ їй цієї частки пов`язано зі зміною статусу будинку - реєстрацію його, як об`єкта нерухомого майна та у зв`язку з тим, що відповідачі не виконали свого обов`язку щодо оформлення свідоцтва про право на спадщину на належну їм в порядку спадкування частину будинку.

У своїх доводах послалася на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 524/7671/16-ц, відповідно до якої вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину.

Позивачка ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 подали заяви про розгляд справи у їх відсутності. У своїх заявах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30.03.2007 у справі № 2-62/2007 затверджена мирова угода між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , відповідно до якої визнано за ОСОБА_1 право власності на 47/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 та виділено в натурі згідно висновку експерта кухню 1-2, санвузол 1-3, кімнату 1-4, кімнату 1-5, 1/2 частину передньої 1-8 на загальну суму 46155 грн. За ОСОБА_7 цією мировою угодою визнано право власності на 53/100 частин зазначеного житлового будинку та виділено в натурі його частку. Також сторони узгодили, що зміна розміру часток у праві власності не тягне за собою зміни у праві користування земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку, яке визначається по 1/2 частині земельної ділянки кожному (а.с. 15-16).

На підставі зазначеного судового рішення 13.03.2008 ОСОБА_1 зареєструвала право власності на 47/100 будинку, незавершеного будівництва за вищевказаною адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер (а.с. 22).

Відповідно до листа нотаріуса від 10.06.2020 із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулись ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а ОСОБА_4 надіслала заяву про відмову від спадщини, у якій повідомила про те, що спадкоємцями померлого є його малолітні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 23).

Судом також встановлено, що 24.04.2017 ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на 47/100 частин будинку садибного типу по АДРЕСА_1 (а.с. 7-9). Крім того, позивачкою зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,05 га за вказаною адресою та 28.01.2020 зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації (а.с. 11-12, 24-25).

12.03.2020 ОСОБА_1 отримано рішення державного реєстратора про відмову у реєстрації права власності на 47/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 , у якому їй рекомендовано звернутися до суду для отримання відповідного рішення про виділ частки в натурі з припиненням права спільної часткової власності та до органів місцевого самоврядування з приводу присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна після виділу частки в натурі (а.с. 17).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що спір фактично виник між позивачкою та державним реєстратором щодо відмови у проведенні реєстраційних дій і судом не встановлено порушення прав позивачки діями (бездіяльністю) відповідачів, тобто позов подано до неналежних відповідачів. При цьому, суд зазначив, що судовим рішенням виділено позивачці в натурі її частку незавершеного будівництвом житлового будинку, а тому відсутні підстави стверджувати про порушення прав позивача у реєстрації права власності на нерухоме майно зі сторони відповідачів, які є спадкоємцями решти 53/100 частин житлового будинку.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право приватної власності є непорушним і ніхто не може бути позбавленим своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно зі статтею 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Як свідчать матеріали справи, 03.02.2020 на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 28.01.2020 за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності на 47/100 житлового будинку, об`єкту нерухомості.

Таким чином, статус належного позивачці нерухомого майна на час звернення до суду з даним позовом змінився з незавершеного будівництва на житловий будинок (об`єкт житлової нерухомості).

Отже, володіючи майном у вигляді частки у спільній власності, та за неможливості у позасудовому порядку вирішити питання про припинення спільної часткової власності на будинок шляхом виділу належної цієї частки внаслідок не оформлення відповідачами правовстановлюючих документів на спадщину, ОСОБА_1 правомірно звернулася до суду з даним позовом.

Разом з тим, при вирішенні питання виділу частки із спільної власності позивачеві слід також довести технічну можливість такого виділу.

Так, згідно з пунктом 1.2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна.

Проте, ОСОБА_1 не надала доказів, що виділ належної їй частки з об`єкта нерухомого майна є технічно можливим. При цьому, клопотання про призначення відповідної судової експертизи апеляційна скарга, яку вона просила розглядати без її участі, не містить, таке клопотання в суді першої інстанції також не заявлялось. З цих підстав позов не може бути задоволений.

Наявність у матеріалах справи ухвали суду від 30.03.2007 про затвердження мирової угоди, якою було визнано право власності за позивачкою на частку у жилому будинку із зазначенням конкретних приміщень у ньому, не може бути враховано судом апеляційної інстанції, оскільки матеріали справи свідчать, що будинок на час затвердження мирової угоди не був закінчений будівництвом, позивачка зареєструвала декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - 47/100 частин будинку лише 28.01.2020.

Наявність у справі технічного паспорту та декларації про готовність об`єкта до експлуатації також не може бути доказом технічної можливості виділу у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Окрім того, виділені їй приміщення у будинку відповідно до мирової угоди є іншими ніж зазначено у наданому позивачкою технічному паспорті (а.с. 9 зв.).

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції, ухвалює нове судове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав. Зазначене не перешкоджає ОСОБА_1 звернутись з позовом про виділ належної їй частки у праві спільної часткової власності з урахуванням технічної можливості такого виділу.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 вересня 2020 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 18 січня 2021 року.