УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №291/951/19 Головуючий у 1-й інст. Митюк О.В.

Категорія 47 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №291/951/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок», Приватного підприємства «Ружинський край» про розірвання договору оренди землі та витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок,

за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Ружинський край»,

на рішення Ружинського районного суду Житомирської області, ухвалене 24 грудня 2019 року суддею Митюк О.В. у смт. Ружині,

в с т а н о в и в :

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» (далі - ПСП «Агрофірма «Світанок»), Приватного підприємства «Ружинський край» (далі - ПП «Ружинський край»), у якому просив: розірвати договір оренди землі від 16 вересня 2015 року, укладений між ним та ПСП «Агрофірма «Світанок» щодо оренди земельних ділянок: кадастровий номер 1825280400:04:000:0177, площею 0.2037 га та кадастровий номер 1825280400:04:000:0011, площею 2.4958 га, які розташовані за адресою: Житомирська область, Ружинський район, Білилівська сільська рада, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. (далі - приватний нотаріус), в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 31 травня 2016 року, проведено державну реєстрацію іншого речового права (номер запису про інше речове право 14832084, номер запису про інше речове право 14831872); витребувати у ПП «Ружинський край» з чужого незаконного володіння на його користь спірні земельні ділянки.

В обґрунтування позову зазначив, що є власником вищезазначених земельних ділянок та передав їх в оренду відповідно до вищевказаного договору ПСП «Агрофірма «Світанок». Проте, останнє в односторонньому порядку, без його згоди, передало право та об`єкти оренди ПП «Ружинський край» та фактично припинило використання земельних ділянок на умовах та в строки, встановлені договором, припинило виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження - самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Крім того, ПП «Ружинський край» зареєструвало за собою право оренди за договором оренди землі від 16 вересня 2015 року. Такими діями ПСП «Агрофірма «Світанок» в порушення вимог закону передано об`єкти оренди іншому орендарю, що є підставою для розірвання договору оренди та повернення спірних земельних ділянок.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 16 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ПСП «Агрофірма «Світанок» щодо оренди земельних ділянок: кадастровий номер 1825280400:04:000:0177, площею 0.2037 га та кадастровий номер 1825280400:04:000:0011, площею 2.4958 га, які розташовані за адресою: Житомирська область, Ружинський район, Білилівська сільська рада, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В., в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 31 травня 2016 року, проведено державну реєстрацію іншого речового права (номер запису про інше речове право 14832084, номер запису про інше речове право 14831872).

Витребувано у ПП «Ружинський край» з чужого незаконного володіння та повернуто власнику ОСОБА_1 земельні ділянки: кадастровий номер 1825280400:04:000:0177, площею 0.2037 га та кадастровий номер 1825280400:04:000:0011, площею 2.4958 га, які розташовані за адресою: Житомирська область, Ружинський район, Білилівська сільська рада, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ПП «Ружинський край», посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

На думку представника відповідача, суд не врахував, що ПП «Ружинський край» є правонаступником ПСП "Агрофірма "Світанок" та було створене шляхом виділу з вказаного підприємства, а тому до ПП "Ружинський край" перейшли всі права та обов`язки по договору оренди землі, укладеному між ПСП "Агрофірма "Світанок" та позивачем. Отже, вважає, що ПП «Ружинський край» правомірно використовує належні позивачу земельні ділянки. Також зазначив, що суд не застосував до спірних правовідносин ст. 651 ЦК України, не встановив суттєві обставини справи щодо порушення умов договору оренди відповідачем, істотність цього порушення та наявність шкоди, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків, упущеної вигоди, розмір яких не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладанні договору. Натомість, враховуючи, що ПП «Ружинський край» обробляє земельні ділянки у відповідності до їх цільового призначення, сплачує орендну плату згідно умов договору, вважає, що права ОСОБА_1 не порушені і підстави для розірвання договору оренди землі відсутні.

Також вважав помилковими посилання суду на постанову Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року № 6-18цс14 та від 12 лютого 2014 року №6-161цс13, оскільки у даних справах відсутня тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкту та предмету правового регулювання, умов застосування правових норм та однакового матеріально-правового регулювання спірних відносин.

У своїх доводах послався на Закон України «Про оренду землі» та практику Верховного Суду України і Верховного Суду. Зокрема, вказав, що виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи правонаступника (постанови ВС від 20 червня 2018 року у справі № 902/981/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 138/2297/17, від 12 вересня 2018 року у справі №138/1849/17-ц); при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі слід враховувати вимоги ч. 2 ст. 651 ЦК України (постанови ВСУ від 11 жовтня 2017 року у справах № 6-1449цс17, №910/16306/13).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що ПП «Ружинський край» створено шляхом виділу із ПСП «Агрофірма Світанок», яке не припинило свою діяльність, що згідно ст. ст. 104, 109 ЦК України не є реорганізацією. Тому, на його думку, є всі підстави для розірвання договору оренди. При цьому ПСП «Агрофірма Світанок» без його згоди передало право оренди та його об`єкт ПП «Ружинський край», що свідчить про неправомірне використання останнім належних йому ( ОСОБА_1 ) земельних ділянок та дає право вимагати розірвання договору оренди. Посилаючись на норми ст. 32 Закону України «Про оренду землі» вказує, що залучення орендарем третіх осіб до обробітку землі та припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки виходить за межі діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем та є підставою для розірвання договору оренди землі. Також заперечує доводи скаржника, що виділ є формою реорганізації підприємства, оскільки це спростовується ч. 1 ст. 48 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю», яка містить вичерпний перелік способів реорганізації.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині розірвання договору оренди землі, суд першої інстанції виходив з того, що орендар ПСП "Агрофірма «Світанок» не використовує спірні земельні ділянки для здійснення своєї господарської діяльності, передало права та обов`язки за договором оренди іншій особі без згоди позивача, а тому наявні підстави для розірвання договору оренди, передбачені ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі». При цьому зазначив, що орендар всупереч вимогам законодавства та умовам укладеного договору незаконно передав права оренди і функції по виплаті орендної плати іншій юридичній особі - ПП «Ружинський край».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Так, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, розташованих на території Білилівської сільської ради, Ружинського району, Житомирської області та призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: земельних ділянок, кадастровий номер 1825280400:04:000:0177, площею 0.2037 га та кадастровий номер 1825280400:04:000:0011, площею 2.4958 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.10-11, 14-22).

16 вересня 2015 року між позивачем та ПСП «Агрофірма «Світанок» укладено договір оренди землі, за умовами якого зазначені земельні ділянки передані останньому (т.1 а.с.12-13).

Пунктом 26 договору визначено право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. У п. ж 27 визначені обов`язки орендаря: приступати до використання земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди у встановленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Відповідно до п. 34 договору оренди землі, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06 червня 2016 року (номери інформаційних довідок 60741435 та 60740233) та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 152192589, сформованої станом на 09 січня 2019 року, вбачається, що на підставі зазначеного договору приватним нотаріусом, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, по відношенню до спірного нерухомого майна 31 травня 2016 року, проведено державну реєстрацію іншого речового права (номер запису про інше речове право 14832084, номер запису про інше речове право 14831872) (т.1 а.с.14-17, 18-20).

Відповідно до детальної інформації про юридичну особу орендарем земельних ділянок, які є власністю позивача, є ПП «Ружинський край» (код ЄДРПОУ 42016935), а право оренди за ним зареєстровано, у тому числі на підставі договору оренди землі від 16 вересня 2015 року, за яким орендодавцем є позивач, а орендарем - ПСП «Агрофірма «Світанок» (код ЄДРПОУ 03754024).

ПП «Ружинський край» утворене шляхом виділу з ПСП «Агрофірма «Світанок» та є правонаступником останнього, про що 23 березня 2018 року внесено запис до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який є у відкритому доступі (т.1 а.с.24-27).

Згідно додатку № 5 до розподільчого балансу між ПСП «Агрофірма «Світанок» та ПП «Ружинський край» від 22 березня 2018 року ПСП «Агрофірма «Світанок» передало право оренди вищевказаних належних позивачеві земельних ділянок ПП «Ружинський край» (т.1 а.с. 74-97).

Відповідно договору оренди землі та розподільчого балансу на спірне нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В., в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведено державну реєстрацію іншого речового права зареєстровано право оренди за ПП «Ружинський край», яке фактично користується даними земельними ділянками номери записів про інше речове право 14832084, 14831872 (т.1 а.с.18-20).

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України «Про оренду землі», положення якої кореспондуються з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (стаття 25 Закону України «Про оренду землі»), а орендодавець, відповідно до частини першої статті 24 цього закону, має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Тлумачення наведених положень зазначеного Закону дає підстави для висновку, що залучення орендарем третіх осіб до обробітки землі та оплати орендної плати орендодавцю з припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виняток із зазначеного правила передбачено частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі», за змістом якої не є підставою для зміни умов або припинення договору оренди землі, якщо інше не передбачено самим договором, перехід права оренди земельної ділянки до іншої особи у зв`язку з реорганізацією юридичної особи-орендаря.

У пункті 34 спірного договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється у результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», тобто запису про припинення юридичної особи.

Частина друга статті 107 ЦК України встановлює, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Розрізняють універсальне та сингулярне правонаступництво.

За універсальним правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов`язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав і обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому у цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні. Універсальне правонаступництво має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового наступництва у випадку смерті фізичної особи.

Сингулярне правонаступництво, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов`язків до правонаступника, а тому іменується частковим правонаступництвом, і відбувається заміною осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону.

Отже, реорганізація у силу закону передбачає перехід прав і обов`язків реорганізованої особи до правонаступників.

Таким чином, реорганізація юридичної особи в будь-який спосіб не призводить до припинення зобов`язання та не є підставою для розірвання договору.

Характерною ознакою процедур припинення юридичної особи у результаті реорганізації є неможливість подальшої участі особи, яка припиняється, у зобов`язанні, але реорганізація не припиняє дію цих зобов`язань, в тому числі договорів, які були укладені цією стороною.

Водночас, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс (частина перша, друга статті 109 ЦК України).

Виділ не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи, це один із способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється певним майном існуючої юридичної особи. При цьому, попередня юридична особа не припиняється.

Наслідком виділу є перехід за розподільчим балансом до нової юридичної особи, що утворилася унаслідок виділу, частини майна, прав та обов`язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ, і яка не припиняється, а продовжує функціонувати за зменшеного обсягу активів та пасивів, тобто має місце часткове правонаступництво.

Відповідно до частини третьої статті 109 ЦК України, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Виділ, який є переходом за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (стаття 109 ЦК України), не визнається законодавцем видом реорганізації.

На противагу реорганізації (коли припиняється юридична особа - сторона договору, а замість неї стороною договору в силу закону стає її правонаступник) у випадку виділу законом не передбачено збереження дії договору та переходу прав і обов`язків за договором до особи, яка створюється в результаті виділу. Такий підхід пояснюється тим, що особа - сторона договору, з якої виділено нову особу (осіб), продовжує існувати і не припиняється як юридична особа.

Норми ЦК України, що регулюють процедуру виділу, не передбачають правонаступництва, проте перехід прав та обов`язків до новостворюваної особи (осіб) визначається розподільчим балансом, що є актом юридичної особи, з якої виділяється нова особа.

Такий самий принцип закладений у частині четвертій статті 32 Закону України «Про оренду землі».

Аналізуючи зміст правовідносин, що складаються на підставі договору оренди землі, права та обов`язки сторін цього договору, слід дійти висновку, що після виконання орендодавцем обов`язку передати орендарю земельну ділянку на стороні орендодавця відбувається концентрація прав вимоги, а на стороні орендаря концентруються зобов`язання виконати ці вимоги.

По суті орендар без згоди орендодавця передав право оренди землі іншому орендарю, який створений шляхом виділу з орендаря, який є стороною договору оренди землі.

Правова оцінка цих дій орендаря має враховувати наступні приписи законодавства.

Стаття 14 Конституції України визначила землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У частині першій, п`ятій статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до цих нормативних приписів право оренди як речове право може відчужуватись власником земельної ділянки, що полягає у передачі власником іншій особі права бути орендодавцем цієї земельної ділянки замість власника. Таке право бути орендодавцем може продаватись, бути предметом застави, спадщиною, внеском до статутного капіталу. Тобто у випадку, наприклад, внесення права оренди до статутного капіталу, орендодавцем виступатиме особа, яка прийняла це право як вклад у статутний капітал. При цьому не можна вважати обґрунтованим тлумачення цієї норми, яке допускає можливість відчужувати право оренди земельної ділянки не власником, а орендарем цієї земельної ділянки. Адже згідно з договором оренди орендар отримує право володіння і користування земельною ділянкою як річчю, але до нього не переходить речове право на оренду.

Навіть обмежене право розпорядитись земельною ділянкою шляхом передачі в суборенду орендар може реалізувати за згодою орендодавця. Як зазначено в частині шостій статті 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Крім того, відповідно до частини другої статті 135 ЗК України продаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) може здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельної ділянки. У такому разі земельні торги регулюються положеннями цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом чи договором з виконавцем земельних торгів. Далі після цієї норми у статті 135 ЗК України поміщена норма про звернення стягнення на, у тому числі, право оренди, в порядку виконання судових рішень, і ця норма у взаємному зв`язку з попередньою нормою права має розумітись так, що йдеться про стягнення по боргах власника земельної ділянки, а не орендаря-боржника.

Право оренди є майновим правом і в розумінні статті 177 ЦК України є об`єктом цивільних прав. Відповідно до частини першої статті 178 ЦК України оборотоздатність права оренди земельної ділянки як об`єкта цивільних прав визначається з урахуванням викладених вище приписів статей 93, 135 ЗК України - воно може вільно відчужуватися власником земельної ділянки, не вилучене з цивільного обороту, і не обмежене в обороті.

Крім того, право оренди є речовим правом орендаря на чуже майно. З цієї точки зору оборотоздатність цього речового права значним чином обмежена нормами ЗК України, Закону України «Про оренду землі» та договором оренди.

Елементами речового характеру в зобов`язальних відносинах оренди визнаються право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування); на передачу майна в суборенду.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Таким чином, належне орендарю на підставі договору оренди право користування земельною ділянкою не може бути ним відчужено, у тому числі передане при виділі на підставі розподільчого балансу особі, яка виділяється.

Вирішуючи спір, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що припинення ПСП "Агрофірма "Світанок" господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованих у позивача земельних ділянок та передача права оренди на них за розподільчим балансом іншій юридичній особі без згоди ОСОБА_1 , як орендодавця, свідчить про невиконання орендарем обов`язків, передбачених статтею 25 Закону України «Про оренду землі» та умов договору оренди землі, що є підставою для його дострокового розірвання.

Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 291/1009/18.

З наведених мотивів доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 20 червня 2018 року у справі № 902/981/17 не можуть бути враховані, оскільки регулюють інші правовідносини, а посилання на постанови Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 138/2297/17, від 12 вересня 2018 року у справі № 138/1849/17-ц також є безпідставними, оскільки правові позиції у вказаних справах стосуються інших фактичних обставин, а саме того, що підприємство-орендар фактично не укладало договір про заміну сторони у договорі оренди землі, не передавало іншому підприємству земельні ділянки, які були предметом договорів оренди, а самостійно їх обробляло, сплачуючи орендну плату орендодавцям.

Посилання представника ПП «Ружинський край» на правові позиції Верховного Суду щодо оціночних понять істотності порушення договору, з якими відповідач пов`язує факт передачі спірних земельних ділянок для використання від ПСП «Агрофірма «Світанок» до ПП «Ружинський край», зазначаючи, що така передача не призвела до жодних порушень умов договору, не можуть бути враховані, оскільки передача третім особам функцій з обробітку земельної ділянки й оплати орендної плати орендодавцю, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на законність ухваленого рішення не впливають.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ружинський край» залишити без задоволення, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 18 січня 2021 року.