Справа № 761/30075/19

Провадження № 2/761/2432/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.

за участю секретаря Бойко Д.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Дворніченка Л.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування пені, 3 відсотків річних, інфляційних збитків за невиплату депозитного вкладу, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2020 року ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач) про відшкодування пені, 3 відсотків річних, інфляційних збитків за невиплату депозитного вкладу

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.11.2017 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 817/2034/16 позов ОСОБА_3 було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича щодо невключення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича включити ОСОБА_3 до переліку вкладників у ПАТ "Банк Михайлівський" для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування за вкладом згідно Договору №980-058-000221622 від 14.04.2016 "Суперкапітал (Новий) " у гривні. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк Михайлівський" згідно Договору №980-058-000221622 від 14.04.2016 "Суперкапітал (Новий)" у гривні.

12.03.2018 року вказану постанову було залишено без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з листом про повернення коштів гарантованого відшкодування за вкладом в сумі 200000,00 грн., а також компенсацію збитків відповідно до закону.

Позивач зазначав, що станом на 24.07.2019 року він не отримав гарантованого відшкодування за вкладом та просив суд стягнути з відповідачів 70904,11 грн. пені, 14975,34 грн. трьох процентів річних та 89640,00 грн. інфляційних втрат за період з 14.04.2018 року по 14.04.2019 року.

Ухвалою суду від 05.08.2019 року було відмовлено у відкритті провадження та роз`яснено позивачу його право звернутись із даними вимогами в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Київського апеляційного суду від 17.09.2019 року ухвалу суду від 05.08.2019 року було скасовано та направлено справу для продовження вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 10.10.2019 року позов було залишено без руху.

Ухвалою суду від 05.11.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті на 17.12.2019 року.

05.12.2019 року від представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на позов та клопотання про закриття провадження у справі. У відзиві на позов відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку із тим, що відповідач не порушував прав позивача та у встановленому порядку виконав рішення суду, сплативши 02.05.2018 року гарантовану суму відшкодування за вкладом.

В клопотанні про закриття провадження у справі представник відповідача просив суд закрити провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою суду від 17.12.2019 року в задоволенні клопотання представника відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у справі було відмовлено з огляду на те, що оскільки юрисдикційний спір у цій справі вже було вирішено судовим рішенням раніше, на стадії відкриття провадження, то підстави для закриття провадження на даній справі відсутні.

Згідно із п.п. 45, 46. 47, 48, 49, 54, 55, 56 постанови Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі №826/6879/16: «Отже, виникає конкуренція правових норм: з одного боку, щодо обов`язковості до виконання судового рішення, що набрало законної сили (ч. 2 ст. 14 КАС України) і, з другого боку, щодо обов`язковості скасування судового рішення, що ухвалено з порушенням предметної юрисдикції (абз. 2 ч. 1 ст. 354 КАС України). Аналізуючи цю правову проблему, Суд виходить з того, що суспільний інтерес, який полягає у тому, щоб справу розглядав «суд, встановлений законом», і суспільний інтерес, який полягає у тому, щоб суди виконували свої власні рішення і діяли послідовно, є важливими, рівнозначними і підлягають захисту. Водночас, відповідно до п. 9) ч. 2 ст. 129 Конституції України обов`язковість судового рішення належить до основних засад судочинства. Розміщення цієї норми у главі 1 «Основні положення» розділ І «Загальні положення» Кодексу адміністративного судочинства України підкреслює її принциповий характер. Відтак, застосування норми про обов`язковість скасування рішення суду, ухваленого з порушенням юрисдикції, яка міститься у абз. 2 ч. 1 ст. 354 КАС України, не повинно призводити до порушення принципу обов`язковості судового рішення. Відповідно до першого речення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Враховуючи назву Конвенції, її метою є захист прав саме людини. Тлумачення усіх її положень, зокрема і ст.6, повинно відбуватися саме під цим кутом та в інтересах людини. Відтак, скасування судового рішення з мотивів порушення юрисдикції всупереч волі особи, яка була учасником провадження, не забезпечує право людини на справедливий суд. Цей висновок стає очевидним, якщо юрисдикційний спір попередньо було вирішено судом і сторони не скаржаться на вирішення справи неповноваженим судом. З огляду на пріоритет прав людини та необхідність забезпечення їх ефективного захисту, Суд вважає, що під час розв`язання конкуренції правових норм ч. 2 ст. 14 і абз. 2 ч. 1 ст. 354 КАС України, перевагу слід надавати конституційному принципу обов`язковості судового рішення. Суспільний інтерес, що полягає у дотриманні судової юрисдикції, не може превалювати над інтересом забезпечення обов`язковості судового рішення. В контексті обставин цієї справи це означає, що не можна скасовувати оскаржувані судові рішення через порушення юрисдикції, оскільки юрисдикційний спір вже було вирішено судовим рішенням раніше, на стадії відкриття провадження в адміністративній справі.

20.02.2020 року від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» надійшли пояснення по справі.

24.02.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог.

Ухвалою суду від 14.01.2021 року було закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про відшкодування пені, 3 відсотків річних, інфляційних збитків за невиплату депозитного вкладу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено у судовому засіданні 14.04.2016 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" було укладено Договір №980-058-000221622 "Суперкапітал" (Новий) (з виплатою процентів щомісячно), предметом якого стала передача позивачем у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" коштів у сумі 100 000 гривень строком з дати укладення договору по 14.07.2016 року з виплатою процентів, які воно зобов`язалося повернути вкладнику. При цьому сторонами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" сплачує позивачу проценти у безготівковій формі на його рахунок, відкритий у ПАТ "Банк Михайлівський", а саме: п/р № НОМЕР_2 , код банку 380935, та відповідно повертає кошти позивачу у безготівковій формі на даний рахунок.

Крім того, 14.04.2016 між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено Договір про внесення змін до договору банківського вкладу (депозиту) "Суперкапітал (Новий)" №980-058-000221622, предметом якого стала сплата банком процентів та суми вкладу на рахунок вкладника п/р № НОМЕР_2 в ПАТ "Банк Михайлівський" (а.с.13).

25.04.2014 між ОСОБА_3 та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено Додаткову угоду до договору №980-058-000221622 від 14.04.2016, згідно умов якої вирішено збільшити суму вкладу зі 100000 гривень до 200000 гривень

На підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 року №14/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 23.05.2016 року №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський", яким запроваджено тимчасову адміністрацію строком на один місяць, з 23.05.2016 року по 22.06.2016 року, включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Ірклієнка Юрія Петровича та делеговано йому всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Банк Михайлівський".

На підставі постанови Правління Національного банку України від 12.07.2016 року №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 року №1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і делеговано всі повноваження ліквідатора, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" - Ірклієнку Юрію Петровичу строком на 2 роки, з 13.07.2016 року по 12.08.2018 року, включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.09.2016 року №1702 уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб змінено і делеговано всі повноваження ліквідатора, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" - Волкову Олександру Юрійовичу, починаючи з 05.09.2016 року.

Вказані обставини встановлені за постановою Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 817/2034/16 від 23.11.2017 року, а тому у відповідності до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Положеннями ч. 5 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, передбачений ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

За умовами ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Отже, стягнення коштів здійснюються виключно в межах Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Таким чином, виконавча дирекція Фонду затверджує загальний реєстр виключно на підставі переліку вкладників, складеного та наданого уповноваженою особою.

Зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до Закону перед вкладником виникає виключно після включення його до Переліку вкладників, подання щодо нього додаткової інформації та затвердження змін до Загального реєстру вкладників.

Із матеріалів справи вбачається, що 02.05.2018 року позивач отримав грошові кошти в межах гарантованої суми відшкодування за його вкладом, що не заперечувалось сторонами.

Обґрунтовуючи вказаний позов позивач вважає, що за невчасне отримання коштів гарантованих сум повинен відповідати відповідач - Фонд гарантування вкладів, оскільки він не виконав вказане зобов`язання вчасно, а тому у позивача як кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, а також пені.

Суд не погоджується із твердженнями позивача з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, завдання майнової (матеріальної) шкоди породжує грошове або не грошове зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою.

В свою чергу, за змістом положень ст.ст. 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Згідно з частиною 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, приписи даної статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

В свою чергу, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Як зазначалось вище, п.3 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку.

Таким чином, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, за відсутністю договірних відносин між сторонами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних та пені є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому, задоволенню не підлягають.

Порядок отримання вкладниками коштів понад гарантовану суму здійснюється у черговості, визначеній у ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна неплатоспроможного Банку

Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів (п. 3 ч. 1 ст. 48 вказаного Закону).

Стаття 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Статтею 1174 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому стаття 625 Цивільного кодексу України унормовує питання відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання.

Зазначений правовий висновок міститься в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2829цс16, яка є обов`язковою для застосування судом.

Із матеріалів справи вбачається, що після ухвалення судового рішення про зобов`язання включити позивача до переліку вкладників банку, яке набрало законної сили 12.03.2018 року, відповідач виконав свої зобов`язання та 02.05.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування пені, 3 відсотків річних, інфляційних збитків за невиплату депозитного вкладу - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016.

СУДДЯ М.А. РИБАК

Повний текст рішення складено: 18.01.2021 року.