Справа № 761/41954/18

Провадження № 2/761/702/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Мальцева Д.О.,

при секретарі Венгерчук В.В.

представник позивача ОСОБА_1

відповідач -1 ОСОБА_2

представник відповідача-1 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське незалежне інформаційне агентство новин» про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне Агентство «УНІАН», відповідно до якого, з урахуванням клопотання про зміну предмету позову від 28.02.2019, просив: визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, поширену відповідачем-1 ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12 год. 30 хв. на прес-конференції на тему: «ІНФОРМАЦІЯ_1»; зобов`язати відповідачів протягом 15 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати поширену інформацію стосовно позивача та стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12 год. 30 хв.в м. Києві у приміщенні інформаційного агентства УНІАН (Українське Незалежне Інформаційне Агентство Новин) відбулась прес-конференція на тему: «ІНФОРМАЦІЯ_1» за участю представників Всеукраїнської громадської організації Діаспора чеченського народу»: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , адвоката ВГО «Діаспора чеченського народу» - ОСОБА_2 та голови київського міського осередку ВГО «Діаспора чеченського народу» ОСОБА_7 . Як вказує позивач, прес-конференція була проведена з метою обговорення конфлікту, що виник 30.04.2018 за участю ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Внаслідок даного конфлікту було відкрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Також, позивач стверджує, що органами досудового слідства під час кримінального провадження було встановлено, що 30.04.2018 приблизно о 17:40 годині, перебуваючи за адресою м. Київ, вул. Бессарабська, 2, діючи спільно, групою осіб в складі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також ОСОБА_11 , вчиняючи хуліганські дії, що проявлялися у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, які супроводжувались особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, заподіяли тілесні ушкодження Народному депутату України ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що під час прес-конференції відповідач-1 повідомив інформацію по темі прес-конференції, яка стосується безпосередньо зазначеного конфлікту та позивача: «Найем начал открывать двери в рядом идущем автомобиле, выяснять отношения, извлекать оттуда человека». «Есть такое видео, где именно он выходит из автомобиля, именно он первый подходит к водительской двери автомобиля «Гелендваген», и именно он начинает выяснять отношения, лезет в этот автомобиль». «Причиной конфликта было не поведение ребят на дороге, а то, что ОСОБА_1 преградил им дорогу и начал выяснять отношения». Позивач вважає зазначену інформацію недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, з огляду на що останній звернувся до суду.

05.11.2018 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва позовну заяву залишено без руху.

04.12.2018 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про заміну первісного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне Агентство «УНІАН» на належного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське незалежне інформаційне агентство новин» (далі по тексту - відповідач-2).

05.12.2018 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правила позовного провадження в загальному порядку, по справі призначено підготовче засідання.

12.02.2019 від представника відповідача-2 надійшов відзив, відповідно до якого вбачається, що відповідач-2 заперечує щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач-2 не повинен нести відповідальність за розповсюдження інформації, яка не відповідає дійсності, оскільки є інформаційним агентством. Окрім того, вказує, що у справі відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо відповідача-2.

04.03.2019 представником позивача було подано клопотання про зміну предмету позову.

21.05.2019 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва задоволено клопотання представника позивача про допит свідків.

04.09.2019 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва зупинено провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного провадження.

15.11.2019 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва поновлено провадження у справі.

07.06.2019 від відповідача-1 надійшов відзив, відповідно до якого відповідач-1 заперечує щодо задоволення позовних вимог, зазначаючи, що адвоката не може бути притягнуто до відповідальності; інформація, поширена відповідачем-1, не може бути предметом дослідження у цивільній справі та інформація, поширена відповідачем-1 є оціночним судженням.

02.07.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

18.02.2020 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про визнання зловживання позивачем процесуальними правами та повернення позовної заяви.

22.07.2020 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду по суті.

22.09.2019 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва клопотання представника позивача про призначення судової психологічної експертизи залишено без розгляду.

22.09.2019 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва клопотання представника позивача про призначення судової семантико-текстуальної експертизи залишено без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач-1 та його представник заперечили щодо задоволення позовних вимог.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні повідомив про те, що періодично співпрацює з позивачем. Про подію, яка стала предметом позову, зокрема про дорожньо-транспортну пригоду, він дізнався з відкритих джерел, однак, після цього він втратив довіру до позивача та припинив з ним відносини, оскільки слова відповідача-1 були сприйняті як правдиві свідчення.

Свідок ОСОБА_14 надав показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_13 .

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача-1 та його представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12 год. 30 хв.в м. Києві у приміщенні інформаційного агентства УНІАН (Українське Незалежне Інформаційне Агентство Новин) відбулась прес-конференція на тему: « ІНФОРМАЦІЯ_1».

Під час прес-конференції відповідач-1 повідомив інформацію по темі прес-конференції, яка стосується безпосередньо зазначеного конфлікту та позивача: «Найем начал открывать двери в рядом идущем автомобиле, выяснять отношения, извлекать оттуда человека». «Есть такое видео, где именно он выходит из автомобиля, именно он первый подходит к водительской двери автомобиля «Гелендваген», и именно он начинает выяснять отношения, лезет в этот автомобиль». «Причиной конфликта было не поведение ребят на дороге, а то, что ОСОБА_1 преградил им дорогу и начал выяснять отношения».

Згідно ч. 1 ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Статтею 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Згідно з вимогами ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, що є недоторканим.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, позивач, обираючи спосіб захисту, який він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту (передбаченими законом або договором), якщо це не заборонено законом.

Тому, обираючи спосіб захисту позивач повинен (в першу чергу) перевірити, чи не передбачає закон або договір ефективного способу захисту. Якщо такий спосіб захисту законом або договором передбачено - позивач повинен обрати саме такий спосіб.

Суд не має визначати ефективний спосіб захисту права замість позивача, тобто, виходити за межі позовних вимог у випадку, якщо обраний позивачем спосіб захисту права не є ефективним.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В абзаці 1 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 28.02.2009, позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Згідно з ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Право кожного на повагу до його гідності визначено в ст. 38 Конституції України.

Як зазначено у роз`ясненнях Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи», чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихологічної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв`язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під поширенням інформації слід розуміти передання по телебаченню, в характеристиках та заявах, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до положень ст. 277 ЦК України та ст. 12 ЦПК України, обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною покладається на відповідача, однак позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації та довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Статтею 200 ЦК України та статтею 1 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

За приписами ч. 3, ч. 4 ст. 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Суд вважає, що поширена відповідачем-1 в рамках прес-конференції на тему: «ІНФОРМАЦІЯ_1» інформація не може трактуватися як поширення недостовірної інформації у розумінні ст. 277 ЦК України. Така інформація має бути предметом дослідження в рамках кримінального провадження, про яке зазначає сам позивач, а не предметом дослідження у цивільній справі.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в світлі наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено самого факту поширення відповідачем-1 інформації, яка може бути визнана судом недостовірною, тобто, не доведено існування юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, як це передбачено в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

Що стосується до вимог, заявлених до відповідача-2, варто зазначити, що відповідно до відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про інформаційні агентства», інформаційне агентство, суб`єкти діяльності інформаційних агентств не несуть відповідальності за розповсюдження інформації, яка не відповідає дійсності, принижує честь і гідність громадян та організацій, порушує їх права і законні інтереси або являє собою зловживання свободою діяльності інформаційних агентств і правами журналіста, якщо ця інформація є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру завданої моральної шкоди суд зобов`язаний врахувати положення п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 №4 щодо характеру та обсягу немайнових втрат, засад розумності, виваженості та справедливості.

З врахуванням наведеного, позивачем також не надано належних та допустимих доказів того, що діями відповідача-1 йому було завдано моральну шкоди, у зв`язку з чим вимога про стягнення моральної шкоди також не підлягає задоволенню.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 211, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України; ст.ст. 277, 280, 297, 299 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське незалежне інформаційне агентство новин» про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною, відшкодування моральної шкоди,

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: