open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Провадження № 2/760/2229/20

В справі № 760/27002/19-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2020 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Шпори М.М.

представника позивача - Ємельяненко Т.І.

відповідача 1- ОСОБА_1

представника відповідачів- ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства» Трикотажна фабрика «Роза» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, стягнути з відповідачів заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 24 311, 01 гр.

Посилається в позові на те, що відповідачі зареєстровані і проживають у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ПрАТ «Трикотажна фабрика «Роза».

Відповідачі користуються комунальними послугами, але в порушення вимог законодавства не здійснюють своєчасну і в повному розмірі оплату за користування житлом та спожиті комунальні послуги, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 31 жовтня 2019 року становить 24 311, 01 гр.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала.

Представник відповідачів та відповідач ОСОБА_1 проти позову заперечували.

Подали до суду відзив, у якому зазначають, що у приведений у позові період було сплачено за надані позивачем житлово-комунальні послуги за проживання у гуртожитку:у березні 2016 року - 353,37 гр.;у травні 2016 року - 234,30 гр.;у липні 2016 року - 488,65 гр.;у грудні 2015 року - 984,34 гр.28 квітня 2017 року - 600,00 гр.;25 серпня 2017 року - 2 000,00 гр.;27 вересня 2017 року - 2 000,00 гр.; 29 листопада 2017 року -100,00 гр.;14 лютого 2018 року -1 000,00 гр.; 01 червня 2018 року - 5 150,00 гр.;18 липня 2018 року - 800,00 гр.

Вважають, що нарахування, підвищення та сплата вартості спожитих комунальних послуг повинні здійснюватися з урахуванням рівня їх доходів та на підставі тарифів, затверджених органом державної влади, створеним відповідно до законодавства України і наділеним повноваженнями на їх затвердження.

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог не надав встановлених тарифів Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» КМДА щодо затверджених органом державної влади, Київською міською радою, Солом`янською районною у місті Києві державною адміністрацією розміру тарифів на житлово-комунальні послуги за проживання у гуртожитку ПАТ «Трикотажна фабрика «Роза», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що є обов`язковою вимогою для справжності та дійсності встановлюваних позивачем тарифів.

Крім цього, позивач не надав детального розрахунку заборгованості з зазначенням конкретного часу (проміжку часу), за який утворилась пред`явлена ним заборгованість за надані житлово-комунальні послуги.

Вважають, що надана виписка з особового рахунку відповідача ОСОБА_1 не є тотожною і не замінює детального розрахунку заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

З позову вбачається, що заборгованість за надані житлово-комунальні послуги виникла за 11 років.

У той же час, за останні 3 роки: з березня 2016 року по серпень 2018 року сплатили за надані житлово-комунальні послуги за проживання у гуртожитку було сплачено 13 710,66 гр.

Виходячи з цього, просять відмовити у задоволенні позову.

21 листопада 2019 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив.

Зазначає, що відповідачі проживають у кімн. АДРЕСА_1 та користуються комунальними послугами.

Порядок користування жилою площею в гуртожитках визначено ст. 130 ЖК України та Примірним положенням про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ч. 4 розділу 3 Положення про гуртожитки, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2015 року № 84 особи, які проживають у гуртожитку, зобов`язані своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку та за житлово-комунальні послуги.

Згідно пункту 11 Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 498, наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов`язані своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом.

Плата за проживання у гуртожитку включає: витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами), інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання.

Заборгованість, приведена в позові, нарахована за останні 3 роки перед зверненням до суду, і її існування відповідачі не спростували.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Порядок користування жилою площею в гуртожитках визначено ст. 130 ЖК України та Примірним положенням про користування гуртожитками, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 498 від 20 червня 2018 року.

Відповідно до пункту 1 положення його дія поширюється на всі гуртожитки незалежно від форми власності.

Користування жилими приміщеннями в гуртожитках, що перебувають у власності, у процесі реалізації прав та виконання обов`язків їх власників здійснюється відповідно до положень Цивільного кодексу України, Законів України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та інших актів законодавства.

В пункті 11 положення зазначено, що наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов`язані своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ПрАТ «Трикотажна фабрика «Роза», що підтверджується договором купівлі-продажу від 14 травня 1993 року, посвідченого державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 6с-1193.

На підставі ордеру на жиле приміщення серії НОМЕР_2 від 06 липня 2005 року, виданого на підставі Розпорядження Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації за № 853 від 04 липня 2005 року відповідачам, як сім`ї у складі 2-х осіб, передано у користування житлове приміщення - кімнату за АДРЕСА_1 .

Відповідачі проживають зареєстровані у вказаному приміщенні, що підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва від 01 жовтня 2019 року № 9601057 та Актом про проживання осіб в кімнаті № 38/23 гуртожитку, який знаходиться за вказаною адресою.

/ т. 1, а.с. 9 - 10, 16, 51, 72 /

З картки-рахунку відповідача ОСОБА_1 вбачається, що за період з жовтня 2016 року до жовтня 2019 року заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги становить 24 311, 01 гр.

29 листопада 2018 року відповідачу ОСОБА_1 позивачем було надіслано претензію щодо погашення заборгованості, а 25 лютого 2019 року Вимогу-претензію.

/ т. 1, а.с. 41, 43; 132 - 137 /

З наданих відовідачем платіжних документів вбачається, що за вказаний період нею було сплачено в рахунок оплати житлово-комунальних послуг: 28 квітня 2017 року - 600, 00 гр., 25 серпня 2017 року - 2 000, 00 гр., 27 вересня 2017 року - 2 000, 00 гр., 29 листопада 2017 року - 100, 00 гр., 14 лютого 2018 року - 1 000, 00 гр., 18 липня 2018 року - 800, 00 гр.

/ т. 1, а.с. 77, 79, 80, 82, 84, 86 /

З розрахунку, наданого до суду позивачем, вбачається, що розмір заборгованості становить 24 311, 01 гр.

Перевіркою наданих сторонами доказів встановлено, що внесені відповідачами у вказаний період платежі були зараховані на відкритий на ім.»я відповідачки ОСОБА_1 рахунок, за виключенням 500, 43 гр. з внесених відповідачкою в лютому 2018 року 1 000, 00 гр., з яких було зараховано на рахунок лише 499, 57 гр.

Доказів внесення решти суми відповідачі суду не надали.

/ т. 1, а.с. 132 - 137 /

Відповідно до ст.810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

До договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 815 ЦК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до 5 ч.2 ст.7 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За містом ч.1 ст.12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Судом встановлено, що такий договір між сторонами укладений не був.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За змістом ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У тих випадках, коли закон не встановлює обов`язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Таким чином, якщо умови усного договору виконуються сторонами, то він вважається укладеним, а умови прийнятими обома сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.

Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.

В порушення вимог закону відповідачі плату за надані послуги вносили не регулярно, що привело до виникнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене вище, надані сторонами докази, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 23 810, 58 гр.

Суд не приймає до уваги викладених у відзиві заперечень, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

За змістом статей 76, 80, 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Це положення є одним із основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні принципу змагальності, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Відповідачі, заперечуючи проти позову, доказів, які б спростовували приведену позивачем суму заборгованості, не надали.

Надані платіжні документи про сплату за надані послуги були враховані позивачем та відображені в картковому рахунку за виключенням незначної суми, сплаченої в лютому 2018 року.

Виходячи з цього, суд вважає вимоги позивача доведеними, а суму заборгованості в розмірі 23 810, 58 гр. до стягнення.

При цьому відповідачка та її представник, констатуючи факт ненадання позивачем обґрунтованого розрахунку заборгованості та не сприймаючи, як розрахунок, картковий рахунок на ім.»я відповідачки, будь-яких доказів відсутності заборгованості не довели і приведеної у картковому рахунку, викладеному зрозумілою та доступною мовою та з достатньою інформацією про предмет спору, не спростували.

Крім того, суд також зважає на те, що будь-якими нормативними актами форми такого розрахунку не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими.

У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно зі ст.5 Закону до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком та комунальні послуги (послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до вимог законодавства виконавці комунальних послуг здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на надання комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Відповідно до пп. 2 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються НКРЕКП), транспортні та інші послуги.

Констатуючи факт ненадання тарифів, відповідачі, в той же час, отримання житлово-комунальних послуг не заперечують, як і не заперечують їх періодичної оплати.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених у відзиві, неналежність тарифів на їх розмір, а також якість житлово-комунальних послуг, також не оспорюють.

Зазначаючи про ненадання позивачем тарифів до матеріалів справи, відповідачі не пояснюють своїх посилань у цій частині і з будь-якими клопотаннями до суду в цій частині не зверталися.

В свою чергу, відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею 43 ЦПК України визначено права та обов`язки учасників справи, в тому числі подавати докази; брати участь у дослідженні доказів.

Тобто, як позивач, так і відповідач мають одні і ті ж права та обов`язки.

Суд вважає, що переслідуючи будь-яку мету в судовому спорі, зацікавлена сторона має не лише аналізувати та оцінювати надані докази в обґрунтування спору, а й заперечуючи проти позову, спростувати їх відповідними доказами.

Враховуючи ці обставини та приведена вище, суд не приймає до уваги заперечення відповідачів, викладені в відзиві.

Крім того, відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК україни перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом у вересні 2019 року, вимогами про стягнення заборгованості охоплено період з жовтня 2016 до жовтня 2019 року, тобто в межах строку позовної давності.

Та обставина, що при зверненні до суду позивачем була надана виписка по рахунку відповідачів з 2008 року, не є підставою для висновку про виниклу заборгованість саме у цей період часу, та, виходячи з цього, пропуск позивачем строку звернення до суду.

Враховуючи викладене вище, неналежне виконання відповідачами своїх обов`язків щодо сплати житлово - комунальних послуг, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору при зверненні до суду.

Виходячи з цього, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача 1 881, 46 гр. судового збору, сплаченого ним при звереннні до суду.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 257, 261, 267, 509, 525, 526, 530, 633,810, 815 ЦК України,Законом України « Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76,77, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 / адреса: АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 /, ОСОБА_2 / адреса: АДРЕСА_1 , ІН ІН невідомий / на користь Приватного акціонерного товариства» Трикотажна фабрика «Роза» / адреса: 03038 м.Київ Грінченка, 2/1, ЄДРПОУ 00307313 / 23 810, 58 гр. заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 / адреса: АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 /, ОСОБА_2 / адреса: АДРЕСА_1 , ІН ІН невідомий / на користь Приватного акціонерного товариства» Трикотажна фабрика «Роза» / адреса: 03038 м.Київ Грінченка. 2/1, ЄДРПОУ 00307313 / 1 881, 46 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 січня 2021 року.

Суддя: Л.А. Шереметьєва

Джерело: ЄДРСР 94206150
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку