справа № 570/4272/20

провадження № 2/570/304/2021

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2021 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Новоселецької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

покликаючись на неможливість збереження шлюбу, позивач у поданій 26 жовтня 2020 року позовній заяві просить їх шлюб розірвати, після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище ОСОБА_3 , судові витрати залишити за позивачем.

У поданій до суду заяві позивач позов підтримує.

Відзив на позовну заяву відповідач не подав. У поданій до суду заяві відповідач позов визнає.

Сторони просять справу слухати у їх відсутність.

Враховуючи достатністьматеріалів справидля прийняттярішення тадоказів проправовідносини сторін,відсутність необхідностізаслуховувати їхособисті поясненняз приводуспору,суд,беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 24 травня 2002 року. Дітей від даного шлюбу сторони не мають. Спільне господарство сторони не ведуть та не мають можливості налагодити спільне подружнє життя, а тому збереження шлюбу є неможливим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Загальна декларація прав людини у ч.2 ст.16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.

Згідно з ст.23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.

В ч.1 ст.51 Конституції України закріплено, що шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Ця вимога кореспондується і з ст.24 СК України, відповідно до якої примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

У частинах третій та четвертій ст.56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Згідно зі ст.111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Відповідно до ст.112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.

Однією із основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки. Подальше існування сім`ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз - сім`ю - шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу, це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Тлумачення ст.111 СК України свідчить, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком.

Встановлено, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, з`ясовано фактичні взаємини сторін, які фактично припинили подружні стосунки, що призвело до відчуження між сторонами, збереження сім`ї не бажають та наполягають на розірванні шлюбу, мають різні погляди на життя, між ними остаточно втрачені почуття любові та поваги, а тому відновлювати сімейно-шлюбні відносини не мають наміру. З часу подання позовної заяви і до моменту розгляду даної справи минув час, але примирення між сторонами не відбулося. Встановивши, що сторони разом не проживають, сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально, збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача, суд робить висновок про задоволення позову.

Щодо позовної вимоги про залишення шлюбного прізвища " ОСОБА_3 ", то відповідно до ст.113СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Більше того, процедура зміни прізвища законодавчо визначена.

Згідно з ч.1 ст.295 ЦК України фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім`я. Ч.7 даної статті передбачено, що порядок розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи встановлюється Правилами державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Мінюсту України від 18.10.2000 року N 52/5. Так, державна реєстрація зміни прізвища громадян України провадиться за заявою особи державним відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання особи /п.2 Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, п.2 гл.4 розділу III Правил). Заява про зміну прізвища подається у письмовій формі за умови пред`явлення паспорта громадянина України /п.3 Порядку, п.3 гл.5 розділу III Правил/. Відмова у наданні дозволу на зміну імені може бути оскаржена в суді в установленому порядку (п.11 глави 4 розділу III Правил).

За таких умов, позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Щодо порядку і строку виконання рішення, то сторонам повідомляємо наступне.

Відповідно до ч.3 ст.115СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, і в цей день згідно ч.2 ст.114СК України шлюб припиняється. Вказане рішення згідно ч.2 ст.115 СК України надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та враховує положення ч.1 ст.142 ЦПК України, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки у поданій до суду заяві позивач просила судові витрати залишити за нею, суд, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, що полягає у розгляді справи у межах заявлених вимог, не стягує з відповідача понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Згідно положень ч.3 ст.7 Закону "Про судовий збір" повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

З оглядуна викладене,керуючись ст.ст.263-265ЦПК України, суд

у х в а л и в:

задоволити частково цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Розірвати шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 травня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану м. Рівне за № 467.

Відмовити участині позовущодо залишенняшлюбного прізвища " ОСОБА_3 ".

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, відповідно до квитанції № 0.0.1884183034.1 від 26 жовтня 2020 р., а саме: 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Комунарка Кегичівського району Харківської області, громадянка України, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Рівне, громадянин України, РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Кушнір Н.В.