"15" січня 2021 р. Справа № 363/2445/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року Вишгородського районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді: ЧірковаГ.Є.,

при секретарі: Гриб Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вишгороді заяву ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження по справі за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник заявника звернувся до суду із заявою про заміну первісного стягувача Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК» на ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у зв`язку з переходом до зазначеного товариства прав кредитора, відповідно до договору факторингу №154 від 26 вересня 2019 року.

Представник заявника подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив про її задоволення.

Інші учасники процесу, будучи повідомленими про розгляд справи, до суду не прибули.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяви, дійшов наступного.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20 листопада 2019 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» стягнуто заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №94372454000 від 06 березня 2018 року у розмірі 69 365,23 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

26 вересня 2019 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено факторингу №154, згідно п. 2.1 якого клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.п. 4.1 4.2 договору право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта фактору, та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав вимог у фактора виникає в день підписання Акту приймання-передачі права вимоги (Додаток №1.2 до цього договору), за умови сплати фактором суми фінансування у порядку, визначеному договором.

Після підписання Акту приймання-передачі права вимоги клієнт втрачає права на будь-які платежі боржників в оплату їх заборгованостей за первинними договорами, за якими право вимоги перейшло до фактора.

Згідно п. 6.5 договору сторони підтверджують, що згідно з цим договором після підписання Акту приймання-передачі прав-а вимоги до фактора переходять права вимоги за всіма судовими рішеннями та виконавчими документами, отриманими в межах примусового стягнення заборгованості боржників за первинними договорами. Процесуальні документи судового/виконавчого провадження за їх наявності передаються за окремим актом, підписаним сторонами.

Як передбачено п. 12.1 договору додатки до нього та інші документи, зазначені у цьому договорі, становлять цілісний договір та домовленість сторін стосовно відступлення прав вимог та надання фінансування.

Згідно ч. 1 ст. 1077 та ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової кошти вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до вимог ч. 1, 5-7ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до умов договору факторингу укладено між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» від 26 вересня 2019 року, право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта фактору, та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав вимог у фактора виникає в день підписання Акту приймання-передачі права вимоги (Додаток №1.2 до цього договору), за умови сплати фактором суми фінансування у порядку, визначеному договором.

Однак додаток №1.2 до договору факторингу від 26 вересня 2019 року за кредитним договором №94372454000 від 06 березня 2018 року, який би містив всі необхідні реквізити офіційного документу, підписаний обома сторонами договору, суду не наданий.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає їх неналежними, а заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні такою, що задоволенню не підлягає, оскільки з наданих заявником матеріалів факт зміни первісного стягувача саме за кредитним договором №94372454000 від 06 березня 2018 року, встановити неможливо.

Відтак у задоволенні цієї заяви слід відмовити за недоведеністю.

На підставі викладеного і керуючись ст. 260, 442 ЦПК України,

ухвалив:

в задоволенні заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання її повного тексту шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.

Суддя