ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року

м. Київ

справа № 826/17808/16

адміністративне провадження № К/9901/21539/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А.,

секретар судового засідання - Калінін О.С.

за участю представників позивача та відповідачів

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2019 (суддя Федорчук А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 (головуючий суддя Епель О.В., судді: Губська Л.В., Степанюк А.Г.) у справі №826/17808/16 за позовом Приватного підприємства «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ТІ ЕР ЕС Лізинг» (надалі - позивач, підприємство, платник податків) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (надалі - відповідач 1), Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - відповідач 2), Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - відповідач 3), Державної податкової служби України (надалі - відповідач 4), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі - відповідач 5), в якому, з урахуванням заяв про зміну позовних вимог, просило:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС і ДФС України, що триває з 05 травня 2015 року і полягає у протиправному невиконанні своїх обов`язків, пов`язаних з відшкодуванням позивачу заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751 грн. за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн, яка в тому числі виявляється у протиправній непідготовці та неподанні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість у встановлені законодавством терміни, та у неподанні узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, невнесенні інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, та не вчинено жодних дій щодо внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість;

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, ГУ ДФС у м. Києві, ДФС України, що триває з 01 січня 2018 року і полягає у протиправному невиконанні своїх обов`язків, пов`язаних з відшкодуванням позивачу заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751 грн. за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн, яка виявляється у невчиненні жодних дій щодо внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість;

- зобов`язати ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві передати облікову справу позивача (в тому числі звітну її частину, яка складається із податкових декларацій (звітів, розрахунків) та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів) до ГУ ДФС у м. Києві для організації внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування по Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість;

- зобов`язати ГУ ДФС у м. Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані про позивача щодо відшкодування заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751 грн за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн, з направленням відповідної інформації до Міністерства фінансів України для автоматичної обробки і оприлюднення;

- зобов`язати ДФС України внести і забезпечити внесення ГУ ДФС у м. Києві до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних про позивача і заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751 грн за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн з направленням відповідної інформації до Міністерства фінансів України;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДКС України у м. Києві, яка полягає у протиправному невиконанні своїх обов`язків, пов`язаних з відшкодуванням позивачу заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн, яка в тому числі виявляється у протиправній невиплаті позивачу сум бюджетного відшкодування, які були вказані у висновках на відшкодування податку на додану вартість №2675-20, №3693-20, №4554-20;

- зобов`язати ГУ ДКС України у м. Києві відшкодувати позивачу заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751 грн за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн.

В обґрунтування наведених позивних вимог ПП "ТІ ЕР ЕС Лізинг" зазначило, що в порушення положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39, Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 03 лютого 2011 року №68/23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за №199/18937, Порядку ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2016 року №68, Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26, відповідачами допущено протиправну бездіяльність, наслідком якої стало неперерахування на рахунок позивача узгоджених сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування, а після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, невключення до цього Реєстру інформації про позивача та заявлені ним до відшкодування узгоджені суми податку на додану вартість. Позовні вимоги заявлені з метою відновлення порушеного права на відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2018 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, які полягали у несвоєчасному поданні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків про суми відшкодування податку на додану вартість; визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка полягає у невчиненні дій по формуванню реєстру висновків про суми відшкодування податку на додану вартість та їх направленню до Державної фіскальної служби України; визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України по формуванню Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, яка полягає у невнесенні до такого реєстру інформації про заяви Приватного підприємства «ТІ ЕР ЕС Лізинг» про повернення сум бюджетного відшкодування, які були подані до 01 лютого 2016 року та за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету; зобов`язано Державну фіскальну службу України включити до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані Приватному підприємству «ТІ ЕР ЕС Лізинг» з бюджету по заявам про повернення суми бюджетного відшкодування, які є додатками до декларацій з податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 47761967 грн, березень 2015 року в розмірі 47803535 грн, квітень 2015 року в розмірі 47846143 грн та жовтень 2015 року в розмірі 75779106 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

До винесення рішення судом представниками позивача подано заяву про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу з відповідачів.

Додатковим судовим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2018 заяву Приватного підприємства «ТІ ЕР ЕС Лізинг» про здійснення розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом адміністративної справи, задоволено частково. Стягнуто з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ТІ ЕР ЕС Лізинг» витрати на правову та правничу допомогу у розмірі 22464,83 грн. Стягнуто з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ТІ ЕР ЕС Лізинг» витрати на правову та правничу допомогу у розмірі 44929,65 грн.

За наслідками апеляційного перегляду, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2018 скасовано та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов залишено без задоволення. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2018 скасовано додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2018.

За результатами касаційного перегляду судових рішень першої та апеляційної інстанцій, постановою Верховного Суду від 30.05.2019 касаційну скаргу позивача задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2018, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 за результатом перегляду додаткового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2018 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що нормами чинного законодавства чітко врегульовано порядок бюджетного відшкодування та повноваження податкового та казначейського органів, дотримання яких підлягає ретельній перевірці судами. Також, Верховний Суд вказав, що визнання судом протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України по формуванню Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету та зобов`язання ДФС України включити до зазначеного Тимчасового реєстру заяву про повернення суми бюджетного відшкодування Приватному підприємству «ТІ ЕР ЕС Лізинг» вказує на залишення поза межами його уваги перевірки вказаних питань. Не виправив цієї помилки і суд апеляційної інстанції, незважаючи на доводи апеляційної скарги позивача, який наголошував на відсутності механізму відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру, який, в свою чергу, взагалі не функціонує, що фактично унеможливлює виконання судового рішення. Також, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суд апеляційної інстанції в судовому рішенні, не поставивши під сумнів наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування, наявність якого не заперечують відповідачі, а також встановивши факт не здійснення такого відшкодування, дійшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог з підстав не встановлення ним бездіяльності державних органів. При цьому апеляційний суд одночасно зазначив про те, що висновки податкового органу, які є підставою для відшкодування органами казначейства ПДВ, скасовано самостійно податковим органом.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо невідшкодування Приватному підприємству «Ті Ер Ес Лізинг» заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751 грн за податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн, яка в тому числі виявляється у протиправній непідготовці та неподанні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість у встановлені законодавством терміни та у неподанні узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Стягнуто з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Ті Ер Ес Лізинг» заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751 грн за податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс великих платників податків ДПС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги (щодо визнання протиправною бездіяльності) відповідач 1 посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що підставою для подання касаційної скарги є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних відносинах, а саме у випадку, коли платником податків подано заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість під час дії Порядку взаємодії органів ДПС та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39 (надалі - Порядок №39), проте позовну заяву платником вже подано під час дії нового Порядку ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 (надалі - Порядок №26). Зауважує, що вимоги пункту 4 Порядку №26 щодо подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість платником податку виконано не було, заяву про повернення сум бюджетного відшкодування згідно із цим Порядком платником не подано, проте у позові заявлено вимогу про внесення до Реєстру відшкодувань оскаржувані суми вже за правилами, передбаченими Порядком №26. Вважає, що додатковому дослідженню підлягає факт, який стосується реальної відсутності бездіяльності відповідача 1, оскільки в оскаржуваних судових рішеннях зазначено щодо непідготовки та неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість при наявності обставин, за яких такі висновки реально надано.

Відповідач 1 зазначає, що вчиняв всі необхідні та залежні від нього заходи для своєчасного отримання позивачем бюджетного відшкодуванні та у відповідні строки надавав висновки до органу Державного казначейства України про відшкодування позивачу податку на додану вартість на загальну суму 219190751 грн, тобто в межах компетенції вчиняв всі можливі заходи, а відтак виконав вимоги статті 200 Податкового кодексу України і відсутня протиправна бездіяльність.

Крім того, відповідач 1 вказує на те, що не враховано судами, що в грудні 2015 року від оперативного управління отримано негативну податкову інформацію щодо надання ризикового податкового кредиту підприємствам, які містять ознаки транзитно-конвертаційної спрямованості, в зв`язку з чим постало питання проведення заходів, передбачених Податковим кодексом України.

Скаржником 18.09.2020 та 21.09.2020 надано уточнені касаційні скарги, в яких, окрім зазначеного вище, скаржник зазначає про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норми матеріального права, а саме, не правильне застосування положення пункту 200.7.1 статті 200 Податкового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 «Про затвердження Порядку ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість» щодо подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість платником податків та подачі відповідної заяви про повернення сум бюджетного відшкодування згідно дії нового порядку.

Позивач у відзивах на касаційну скаргу та уточнені касаційні скарги просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, з підстав передбачених статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України, і поновити виконання рішення у справі, або закрити касаційне провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19.03.2015 позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року із зазначенням в рядку 30 суми залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 47 761 967 грн.

Підприємством 15.04.2015 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року, в якій в рядку 30 зазначено суму залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 47803535 грн.

20.05.2015 позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року, в якій в рядку 30 зазначено суму залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 47846143 грн.

Платником податків 19.11.2015 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, в якій в рядку 23.2 зазначено суму від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 75779106 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ в загальному розмірі 219 190 751 грн відповідачами визнається та не заперечувалась протягом судового розгляду.

16.02.2017 до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП) надійшов лист ДФС України № 3873/7/99-99-12-03-02-17 «Про відшкодування податку на додану вартість», яким ДФС України направлено узагальнені матеріали щодо обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розрізі декларацій 100 тис. грн і більше щодо платників, які мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість коштами, та зобов`язано відповідача 1 забезпечити формування довідок про підтвердження сум податку на додану вартість та здійснення операцій в ІС «Податковий блок», формування відповідних висновків і реєстрів висновків та направлення узагальнених з регіону реєстрів висновків, узагальнених з підрозділами податків і зборів юридичних осіб та підписаних керівником територіального підрозділу (або його заступником), до Департаменту моніторингу доходів та обліково-звітних систем. Разом з вказаним листом до податкового орану надійшли відповідні узагальнені матеріали.

16.02.2017 відповідачем 1 складено висновки про суми відшкодування податку на додану вартість №№ 391-07, 392-07, 393-07, 394-07, які 21.02.2017 разом з реєстром висновків про суми відшкодування податку на додану вартість №5, передано до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві, яке листом від 03.04.2017 №6-08/1369-3545, у зв`язку з набранням чинності пунктами 1, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 та втратою чинності постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39 їх повернуло без виконання.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2016, тобто станом на момент подання позивачем податкових декларацій), відповідно до якої - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Аналогічні норми на момент виникнення спірних правовідносин містились у Порядку № 39.

Питання забезпечення координації дій органів державної податкової служби та державного казначейства у процесі бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, які заявлені до відшкодування платниками податку (станом на момент виникнення спірних правовідносин) на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин було врегульовано Порядком формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженим спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 03.02.2011 №68/23, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за №199/18937 (далі - Порядок №68/23).

Пунктом 2 Порядку №68/23 визначено, що органи державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом місяця, виходячи з наявних матеріалів, що можуть свідчити про підтвердження нарахування бюджетного відшкодування, забезпечують подання до центрального органу державної податкової служби зведеної інформації про можливі загальні обсяги відшкодування податку на додану вартість коштами у кожному регіоні у розрізі платників (щодо яких наявні зазначені матеріали) за деклараціями, сума заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за якими з урахуванням уточнюючих розрахунків становить 100 тис. грн. і більше (далі - інформація).

Відповідно до вимог пунктів 4, 5 Порядку № 68/23 не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання узагальнених матеріалів, органи державної податкової служби за місцезнаходженням платника за результатами підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість формують висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, реєстри яких органи державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі направляють до центрального органу державної податкової служби для формування узагальненої інформації.

Центральний орган державної податкової служби не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання реєстрів висновків, здійснює формування узагальненої інформації щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість окремо за платниками, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, іншими платниками та платниками, у яких суми до бюджетного відшкодування заявлені в період дії Закону України «Про податок на додану вартість» та залишились невідшкодованими. Зазначену інформацію на постійній основі (щоденно) не пізніше наступного робочого дня після її формування направляє: до Державного казначейства України; одночасно органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.

Законами №909-VIII та №1797-VІІІ винесено зміни до статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, щодо порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у зв`язку з чим постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 визнано таким, що втратив чинність, Порядок №39.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України у редакції, чинній станом на час вирішення цієї справи в суді першої інстанції, на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (підпункт 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України).

За змістом пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

Аналогічні норми закріплені у пунктах 6, 7, 11, 12 Порядку № 26.

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України до 01.02.2017 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з моменту виникнення у позивача права на отримання бюджетного відшкодування відповідне податкове законодавство, яким врегульовано відповідну процедуру, неодноразово змінювалося і нас час вирішення цієї справи судом першої інстанції передбачало внесення податковим органом заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до Тимчасового реєстру заяв.

Натомість, чинним законодавством не передбачено механізму відшкодування сум податку на додану вартість, включених до вказаного Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру. Станом на час розгляду справи у судах всіх інстанцій Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працював.

За таких обставин, із врахуванням встановленого судами першої та апеляційної інстанцій права позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 219190751 грн, а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права, як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву платника податків до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №826/7380/15.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі у повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів скаржника про те, що податковими органами, зокрема відповідачем 1, було вчинено всі необхідні дії для забезпечення отримання позивачем заявленого бюджетного відшкодування, яке не було йому виплачено через недосконалість законодавчого механізму.

Верховний Суд не приймає посилання позивача, викладені у відзивах на уточнену касаційну скаргу, щодо наявності підстав для закриття провадження у справі в силу приписів пункту четвертого частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.

Пунктом четвертим частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

В доводах касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних відносинах, що є підставами касаційного оскарження судових рішень.

Відповідачами не заперечувалось в судах всіх інстанцій право позивача на отримання бюджетного відшкодування. Ключовим питанням у цій справі є наявність або відсутність механізму відшкодування сум податку на додану вартість, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру, саме на час розгляду справи судом касаційної інстанції. Вказані обставини стали також підставою прийняття постанови Великою Палатою Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №826/7380/15 про відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 07 березня 2017 року у справі № 820/19449/14, про те, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом Державної казначейської служби України з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком №39.

Тобто, для встановлення наявності або відсутності подібності правовідносин або вирішення питання щодо відступу від висновку Верховного Суду необхідною умовою є вирішення питання про існування механізму відшкодування сум податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин, в тому числі включення до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, існування такого реєстру і його структури, саме на час розгляду справи судом.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність протиправної бездіяльності відповідачів, в зв`язку з встановленими обставинами, що упродовж майже п`яти років право позивача на бюджетне відшкодування, яке підтверджено відповідними компетентними державними органами залишається нереалізованим, спочатку внаслідок невиконання Офісом ВПП всіх дій, що були передбачені Порядком № 68/23 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), а саме щодо своєчасного формування висновків, реєстри яких направлено до ДФС України для формування узагальненої інформації, передання висновків про належні позивачу суми відшкодування ПДВ до ГУ ДКСУ лише 16.02.2017, тобто з порушенням законодавчо встановлених строків для формування та подання відповідних висновків. Зазначені висновки були подані відповідачем-1 до ГУ ДКСУ без узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування ПДВ, що також стало однією з причин неможливості реалізації права позивача на отримання належного йому бюджетного відшкодування з ПДВ та в сукупності з викладеним свідчить про допущення Офісом ВПП протиправної бездіяльності, оскаржуваної позивачем у цій справі.

Доводи касаційної скарги відповідача 1 не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій, не встановлено.

Відповідно до частини 3 статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 12.10.2020 зупинено виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 у справі №826/17808/16, Суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення виконання цих рішень.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 у справі №826/17808/16 - залишити без змін.

Поновити виконання (дію) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 у справі № 826/17808/16.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева І.А. Гончарова