КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/4583/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач-1: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Михайлівська, 64, код ЄДРПОУ 41316824)

відповідач-2: Маловисківське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (26200, Кіровоградська обл., Маловисківський район, місто Мала Виска, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 41416559)

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Неверчак Є.Б., через підсистему "Електронний суд", звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області та Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Маловисківському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області і йому призначено страхові виплати згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". 20.10.2017 року позивач звернувся до відповідача-2 із заявою з приводу відшкодування витрат на лікування. Листом №433 від 25.10.2017 року відповідач-1 відмовив у компенсації витрат на лікування професійного захворювання. За позовом ОСОБА_1 постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 року зобов`язано відповідача-1 прийняти рішення про відшкодування позивачу витрат на самостійну оплату лікування професійного захворювання в сумі 137 287 грн. Це рішення суду фактично виконано у квітні 2020 року, коли позивачу виплачено 137 287 грн. боргу з відшкодування витрат на самостійну оплату лікування професійного захворювання. Таким чином з вини відповідача-1 відбулося прострочення страхової виплати за період з 20.10.2017 року по квітень 2010 року, що із розрахунку з 01.11.2017 року по 01.04.2020 року становить 883 дні. Позивач стверджує, що у зв`язку простроченням виплати відповідачами цієї суми він додатково має право на отримання таких виплат: 72734 грн. - як суми боргу, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення (883 дні) згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, 9963 грн. - як суми трьох процентів річних від простроченої суми згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, 23642, 17 грн. - як індексації суми боргу згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", 27713, 61 грн. - як суми компенсації втрати частини доходу страхової виплати по відшкодуванню витрат на самостійну оплату лікування професійного захворювання у зв`язку з порушенням строків її виплати згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Загальний розмір компенсації становить 134 052 грн. У липні 2020 року позивач звернувся до відповідачів із заявами, у яких просив виплатити йому ці компенсаційні виплати. Проте відповідач-1 листом №01-11/Л-77з/155 від 27.08.2020 року та відповідач-2 листом №03-01-936 від 27.08.2020 року відмовили у призначенні та виплаті позивачу грошової компенсації. У вересні 2020 року позивач звернувся до відповідачів із заявами, у яких просив оформити свої рішення у формі постанов для можливого їх оскарження в судовому порядку. Відповідач-1 листом №01-11/Л-83з/16 від 06.10.2020 року та відповідач-2 листом №03-01100 від 15.09.2020 року відмовили у прийнятті рішення у формі постанови. Позивач не погоджується з цими рішеннями відповідачів та стверджує, що такими діями, які він розцінює як ненадання соціальних послуг, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", йому заподіяно моральну шкоду. З цих підстав просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області за зверненням ОСОБА_1 від 27.07.2020 року про нарахування компенсаційних виплат на загальну суму 134052 грн., оформлені у вигляді листів №01-11/Л-77з/155 від 27.08.2020 року та №01-11/Л-83з/16 від 06.10.2020 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області за зверненням ОСОБА_1 від 27.07.2020 року про нарахування компенсаційних виплат на загальну суму 134052 грн., оформлені у вигляді листів №03-01-936 від 27.08.2020 року та №03-01100 від 15.09.2020 року;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2020 року про нарахування компенсаційних виплат на загальну суму 134052 грн. відповідно до вимог ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та прийняти відповідне рішення у формі постанови;

- зобов`язати Маловисківське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2020 року про нарахування компенсаційних виплат на загальну суму 134052 грн. відповідно до вимог ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та прийняти відповідне рішення у формі постанови;

- стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області на користь позивача 67000 грн. моральної шкоди, заподіяної внаслідок ненадання або несвоєчасного надання соціальних послуг, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Ухвалою судді від 21.10.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області не є належним відповідачем у цьому спорі, позаяк надання страхових виплат позивачу здійснює Маловисківське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області, у якому позивач перебуває на обліку. Відповідач-1 стверджує, що ним у встановлений спосіб розглянута заява позивача від 27.07.2020 року та йому надано відповідні роз`яснення, а підстави для прийняття рішення у формі постанови за цією заявою відсутні. З цих підстав просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 надав відзив на позову заяву, у якому також заперечив проти позову, посилаючись на те, що кошти у сумі 137 287 грн., виплачені позивачу за постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 року, є компенсацію понесених позивачем витрат на лікування, мають цільовий та разовий характер. Ці кошти не підлягають індексації та компенсацій згідно з Законами України "Про індексацію грошових доходів населення", "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Положення статті 625 Цивільного кодексу України, які регулюють наслідки порушення грошових зобов`язань, не розповсюджуються на спірні правовідносини, оскільки вони регулюються нормами законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Стверджуючи про безпідставність позовних вимог, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповіді на відзиви, у яких наполягав на задоволенні позову, доводячи, що страхові виплати у вигляді витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачені пунктом 4 частини 7 статті 36 Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", не є одноразовими виплатами, оскільки ці суми повинні були виплачуватися позивачу періодично в результаті понесених ним витрат на лікування в період з 26.10.2016 року по 31.12.2016 року.

Відповідач-1 подав заперечення, у яких вказав, що Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено обов`язок Фонду приймати рішення у вигляді постав лише щодо страхових виплат, перелік яких є чітко визначеним. Компенсаційні та інфляційні виплати, з приводу яких поданий цей позов, не відносяться до страхових виплат та не відшкодовуються Фондом.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 з 02.06.2004 року перебуває на обліку у Маловисківському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області та отримує страхові виплати у зв`язку з професійним захворюванням відповідно до акту розслідування професійного захворювання від 19.03.2004 року.

Вперше 02.06.2004 року висновком МСЕК ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання, пов`язане зі шкідливими умовами праці із джерелами іонізуючого випромінювання, зі ступенем втрати працездатності 30%.

При черговому переогляді МСЕК 21.06.2006 року позивачу збільшено відсоток втрати працездатності до 50% та встановлено третю групу інвалідності безстроково у зв`язку з профзахворюванням, з визначенням потреби у додаткових видах допомоги: медикаментозне лікування, лікування в лікарських профілактичних установах, санаторно-курортне лікування. (а.с. 23 - 26)

У період з 26.10.2016 року по 31.12.2016 року ОСОБА_1 проходив курс медичного обстеження та променевого лікування у філії "Медичний центр "Кібер Клініка Спіженка" ТОВ "Компанія Адоніс" у зв`язку з виявленим ним у нього захворюванням - рак гортані.

Згідно з медичним висновком №7 від 30.08.2017 року лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу Державної установи "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України" це захворювання ОСОБА_1 визнане професійним. (а.с. 17)

За повідомленням Державної установи "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України" №162 від 30.08.2017 року комісією, створеною Управлінням Держпраці у Кіровоградській області, проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та складено акт за формою П-4, який був затверджений 14.09.2017 року. (а.с. 14 - 16)

Відповідно до акту огляду МСЕК від 18.10.2017 року ОСОБА_1 підтверджено професійне захворювання та встановлено другу групу інвалідності безстроково зі ступенем втрати працездатності 70% (50% - повторно, 20% - вперше). Встановлено потребу у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне лікування, лікування в лікувально-профілактичних закладах (у тому числі оперативне), санітарно-курортне лікування. (а.с. 18 - 22)

Позивач 27.10.2017 року звернувся до Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області із заявою про призначення йому страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням) та відшкодування коштів у сумі 137 287 грн., витрачених ним на лікування у період з 26.10.2016 року по 30.12.2016 року у філії "Медичний центр "Кібер Клініка Спіженка" ТОВ "Компанія Адоніс".

Постановами Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 02.11.2017 року призначено ОСОБА_1 одноразову допомогу у разі встановлення іншого (вищого) ступеня втрати стійкої професійної працездатності, з урахуванням іншого страхового випадку, в сумі 5725,60 грн., а також призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 5277,01 грн.

Щодо відшкодування коштів на лікування, витрачених у період з 26.10.2016 року по 30.12.2016 року, відповідач-2 листом №433 від 25.10.2017 року відмовив ОСОБА_1 у їх виплаті, пославшись на те, що витрати на лікування були понесені до дати встановлення професійного захворювання 30.08.2017 року.

ОСОБА_1 у квітні 2018 року оскаржив цю відмову у судовому порядку.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 року у справі №811/1179/18 позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області про стягнення витрат на лікування задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 25.10.2017 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у відшкодуванні витрат на лікування. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 витрати на лікування у сумі 137 287 грн. (а.с. 59 - 64)

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області розглянути його заяву від 20.10.2017 року у відповідності до вимог ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та прийняти відповідне рішення у формі постанови. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. (а.с. 65 - 68)

На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 року в адміністративній справі №811/1179/18 Маловисківське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 20.10.2017 року та прийняло постанову №1112/10165/10165.1/53 від 02.04.2019 року, якою відмовило ОСОБА_1 у виплаті страхових виплат. Відмова мотивована тим, що лікування з 26.10.2016 року по 30.12.2016 року було проведено до настання страхового випадку 30.08.2017 року.

Не погоджуючись з цією постановою відповідача-2, ОСОБА_1 у травні 2019 року оскаржив її до суду.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 року №340/1266/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області №1112/10165/10165.1/53 від 02.04.2019 року "Про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг". Зобов`язано Маловисківське відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.10.2017 року та прийняти відповідне рішення. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. (а.с. 72 - 77)

За апеляційною скаргою ОСОБА_1 постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 року у справі №340/1266/19 скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у відшкодуванні витрат ОСОБА_1 на лікування професійного захворювання, прийняте у вигляді постанови Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області №1112/10165/10165.1/53 від 02.04.2019 року "Про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг". Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області прийняти рішення про відшкодуванню ОСОБА_1 витрат на самостійну оплату лікування професійного захворювання у сумі 137 287 грн. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 70 000 грн. моральної шкоди, заподіяної внаслідок несвоєчасної виплати матеріального забезпечення, страхових виплат, ненадання або несвоєчасного надання соціальних послуг. (а.с. 78 - 82)

На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 року в адміністративній справі №340/1266/19 Маловисківське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області прийняло постанову №1112/10165/10165.1/56 від 19.03.2020 року "Про призначення доплати", якою ОСОБА_1 призначено доплату страхової виплати "виплати на лікування, яке потерпілий проходить самостійно" у розмірі 137 278 грн. (а.с. 135)

Вказана сума перерахована на рахунок позивача 08.04.2020 року.

У липні 2020 року позивач звернувся до відповідачів із заявами від 27.07.2020 року, у яких вказав, що з їхньої вини відбулося прострочення страхової виплати за період з 20.10.2017 року по квітень 2020 року, яке склало 883 дні. Посилаючись на частини 5, 6, 7 статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", просив призначити і виплатити йому 134 052 грн., з яких: 72734 грн. - сума боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення (883 дні) згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, 9963 грн. - сума 3% річних від простроченої суми згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, 23642, 17 грн. - індексація суми боргу згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", 27713, 61 грн. - сума компенсації втрати частини доходу (страхової виплати по відшкодуванню витрат на самостійну оплату лікування професійного захворювання) у зв`язку з порушенням строків її виплати згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". (а.с. 28 - 31, 32 - 35)

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області листом №01-11/Л-77з/155 від 27.08.2020 року повідомило позивача про відсутність підстав для виплати вказаних коштів, вказавши, що норми статті 625 ЦК України, які регулюють наслідки порушення зобов`язань, до правовідносин, врегульованих Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", не застосовуються. Також вказало, що виплачені за рішення суду кошти у сумі 137 278 грн. є компенсацією понесених позивачем витрат на лікування, мають цільовий та разовий характер, а тому до такого виду виплат норми Законів України "Про індексацію грошових доходів населення", "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не застосовуються. (а.с. 36 - 38)

Відповідач-2 надав позивачу відповідь №03-01-936 від 27.08.2020 року такого ж змісту. (а.с. 39 - 41)

У вересні 2020 року позивач знову звернувся до відповідачів із заявами від 02.09.2020 року, у яких просив прийняти рішення у формі постанови по суті розгляду його попередніх заяв про виплату йому коштів. (а.с. 42 - 43, 44 - 45)

Маловисківське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області листом №03-01100 від 15.09.2020 року повідомило позивача, що підстави для проведення індексації та компенсації відсутні, а виплати, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу, не є страховими виплатами, тому рішення щодо цих сум не може бути оформлене постановою. (а.с. 46 - 47)

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області листом №01-11/Л-83з/16 від 06.10.2020 року повідомило позивача, що вимоги про виплату індексації, компенсації доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплат, заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми не є страховими виплатами у розумінні статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а тому заява позивача розглянута в порядку, встановленому для розгляду звернень згідно з Законом України "Про звернення громадян". (а.с. 48 - 49)

Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України №1105-ХIV від 23.09.1999 року "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №1105-ХIV).

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону №1105-ХIV страховий випадок за соціальним страхуванням від нещасних випадків - це нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №1105-ХIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 8 Закону №1105-ХIV виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.

Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону №1105-ХIV основними завданнями Фонду та його робочих органів є, зокрема, надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Фонд зобов`язаний, зокрема забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом. (пункт 1 частини 2 статті 10 Закону №1105-ХIV).

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону №1105-ХIV Фонд несе відповідальність згідно із законом за шкоду, заподіяну з його вини застрахованим особам внаслідок несвоєчасної або неповної виплати матеріального забезпечення, страхових виплат, ненадання або несвоєчасне надання соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 35 Закону №1105-ХIV передбачено, що страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону №1105-ХIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Згідно з частинами 2, 3, 4 статті 36 Закону №1105-ХIV факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 7 статті 36 Закону №1105-ХIV страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України. (частина 8 статті 36 №1105-ХIV).

Частиною 3 статті 42 Закону №1105-ХIV передбачено, що Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров`я застрахованого.

Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, предметів догляду за потерпілим визначаються на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість.

Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 09.06.2010 року №18, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2010 року за №489/17784, затверджено Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення (надалі - Положення №18).

Відповідно до пункту 2 Розділу І Положення №18 фінансування витрат на лікування потерпілих, їх медичну реабілітацію, забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення здійснюється за прямими наслідками страхового випадку виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду відповідно до укладених договорів із аптечними закладами (постачальниками, виробниками), санаторно-курортними, реабілітаційними закладами (відділеннями), закладами охорони здоров`я державної та/або комунальної форм власності за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

У разі якщо заклади охорони здоров`я державної та/або комунальної форм власності, з якими укладено договори, не в змозі самостійно забезпечити цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілих, укладення договорів здійснюється із закладами охорони здоров`я іншої форми власності.

Відповідно до Розділу ІІІ "Лікування потерпілих та їх медична реабілітація" Положення №18:

1. Підставою для фінансування витрат на лікування потерпілих, їх медичну реабілітацію є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування хронічного професійного захворювання за формами, наведеними у додатках до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1232, висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності та потребу потерпілого у такій допомозі.

2. Фінансуванню підлягають витрати у разі надання потерпілим медичної допомоги у стаціонарах закладів охорони здоров`я (у тому числі спеціалізованих), реабілітаційних послуг у закладах охорони здоров`я (у тому числі спеціалізованих), санаторно-курортних, реабілітаційних закладах (відділеннях) та надання медичної допомоги в амбулаторних умовах під час тимчасової непрацездатності до встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у відсотках або одужання.

3. Фінансування витрат на лікування, медичну реабілітацію потерпілих здійснюється виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду шляхом відшкодування відповідно до укладених договорів із закладами охорони здоров`я, зазначеними у пункті 2 розділу I цього Положення, за рахунок коштів Фонду в межах асигнувань, передбачених бюджетом Фонду на ці цілі.

Рішення про фінансування витрат на лікування, медичну реабілітацію потерпілих приймається протягом трьох днів з дня отримання всіх необхідних документів.

4. У разі самостійної оплати лікування, медичної реабілітації їх вартість компенсується виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду потерпілим чи законним представникам потерпілих, роботодавцям за умови перебування потерпілого на обліку на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків, оригіналів розрахункових документів, що підтверджують їх витрати.

Рішення про відшкодування витрат потерпілим, законним представникам потерпілих, роботодавцям приймається протягом 10 днів з дня отримання всіх документів, що підтверджують їх витрати.

6. Не відшкодовуються потерпілому витрати на додаткове харчування, спеціальний медичний догляд, постійний сторонній догляд та побутове обслуговування, призначені за рішенням МСЕК, на період надання стаціонарної медичної допомоги у закладах охорони здоров`я, медичної реабілітації у закладах охорони здоров`я, санаторно-курортних, реабілітаційних закладах (відділеннях), якщо надання та оплата цих послуг передбачені умовами договору із цими закладами.

7. У разі необхідності за лікування та медичну реабілітацію може здійснюватись передоплата відповідно до укладених договорів.

8. Якщо потерпілого госпіталізовано до закладу охорони здоров`я, розташованого не за місцем реєстрації його особової справи, оплата за лікування проводиться робочими органами виконавчої дирекції Фонду за місцем реєстрації особової справи потерпілого відповідно до укладеного договору або робочими органами виконавчої дирекції Фонду за місцем госпіталізації потерпілого з подальшим відшкодуванням їм витрат робочими органами виконавчої дирекції Фонду за місцем реєстрації особової справи потерпілого.

9. Лікування потерпілих здійснюється у центральних районних (міських) лікарнях, у республіканській (Автономна Республіка Крим), обласних, міських (міст Києва та Севастополя) і спеціалізованих лікарнях, науково-дослідних інститутах системи Міністерства охорони здоров`я України та Академії медичних наук України, інших закладах охорони здоров`я, що зазначені у пункті 2 розділу I цього Положення та мають ліцензію на надання відповідних видів медичної допомоги, на підставі укладених договорів.

10. У разі якщо заклад охорони здоров`я, з яким укладено договір, не в змозі самостійно забезпечити цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого, він направляє потерпілого до іншого закладу охорони здоров`я, який має можливість надати потерпілому відповідне кваліфіковане лікування, про що повідомляє робочі органи виконавчої дирекції Фонду.

11. Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" здійснюють контроль за цільовим використанням коштів на лікування потерпілих, перевіряють відповідність їх первинній медичній документації, пред`явленим до сплати рахункам, відомостям про потерпілого, який отримав відповідне лікування, його терміни та обсяги.

Згідно з частиною 1 статті 43 Закону №1105-ХIV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Статтею 47 Закону №1105-ХIV передбачені строки проведення страхових виплат.

Відповідно до частин 5, 6 статті 47 Закону №1105-ХIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Згідно з частиною 7 статті 47 Закону №1105-ХIV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

У статті 45 Закону №1105-ХIV наведені підстави відмови у страхових виплатах і наданні соціальних послуг, перелік яких є вичерпним.

Як установлено судовими рішеннями в адміністративних справах №811/1179/18, №340/1266/19, Фонд безпідставно відмовив у відшкодуванні ОСОБА_1 витрат на медичну допомогу у сумі 137278 грн., які він поніс у зв`язку з лікуванням у філії "Медичний центр "Кібер Клініка Спіженка" ТОВ "Компанія Адоніс", на яке він має право відповідно до пункту 4 частини 7 статті 36 Закону №1105-ХIV та Положення №18.

Задовольняючи в адміністративній справі №340/1266/19 позов ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції у постанові від 13.02.2020 року зобов`язав Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області прийняти рішення про відшкодування ОСОБА_1 витрат на самостійну оплату лікування професійного захворювання у сумі 137287 грн.

На виконання цього рішення суду Маловисківське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області, як відокремлений підрозділ робочого органу виконавчої дирекції Фонду, в якому на обліку перебуває позивач, прийняло постанову №1112/10165/10165.1/56 від 19.03.2020 року "Про призначення доплати" та 08.04.2020 року виплатило ОСОБА_1 137278 грн. в якості компенсації вартості самостійно оплаченого ним лікування.

Представник позивача стверджує, що з вини відповідачів відбулося прострочення належних позивачу страхових виплат, а саме витрат на медичну допомогу, а тому він додатково має право на отримання від Фонду відповідних компенсаційних виплат, про що відповідачі зобов`язані прийняти рішення у формі постанови.

Статтею 44 Закону №1105-ХIV передбачено, що Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Фонд може затримати страхові виплати до з`ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 року №11, з метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, затверджено Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат (надалі - Порядок №11).

Згідно з пунктом 1.2 Порядку №11 у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі - управління (відділення) Фонду) зобов`язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи: 1) допомогу по тимчасовій непрацездатності; 2) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; 3) щомісячну страхову виплату втраченого заробітку потерпілого (далі - щомісячна страхова виплата); 4) страхову виплату потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу, нижчеоплачувану роботу; 5) щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого; 6) відшкодування вартості поховання потерпілого та пов`язаних з цим ритуальних послуг.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Порядку №11 управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Копія постанови на вимогу надається потерпілому або особам, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого.

Наведене свідчить, що постановою управління (відділення) Фонду оформляється рішення про страхові виплати, передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та пунктом 1.2 Порядку №11.

Натомість інфляційні втрати, індексація та компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, про які вказує позивач у цьому позові, розраховані ним з суми виплаченої йому грошової компенсації вартості самостійно оплаченого ним лікування, не є страховими виплатами у розумінні Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Так, стягнення з боржника інфляційних втрат регулюється статтею 625 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постановах від 06.06.2012 року у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 року у справі №6-38цс11, за змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки у даній справі між позивачем та відповідачами як суб`єктами владних повноважень не виникли цивільно-правові відносини, а позивач не є кредитором по відношенню до відповідачів, тому положення статті 625 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин, а вимоги позивача до відповідачів про нарахування втрат від інфляції та 3 % річних за несвоєчасну сплату коштів на відшкодування вартості самостійно оплаченого ним лікування є безпідставними.

Відповідно до частин 1, 3 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв`язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат.

Відповідно до частини 4 статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 15 статті 42 Закону №1105-ХIV передбачено, що індексація суми страхової виплати проводиться відповідно до частини 2 статті 37 цього Закону.

Згідно з пунктами 1.16, 1.17 Порядку №11 індексація щомісячних страхових виплат проводиться відповідно до статті 37 Закону.

Компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплат щомісячних страхових сум проводиться відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі статтями 3, 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Статтею 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що компенсацію виплачують зокрема за рахунок коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Згідно з пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Суд погоджується з доводами відповідачів, що оскільки виплачена позивачу грошова компенсація вартості самостійно оплаченого ним лікування у розмірі 137278 грн., призначена на виконання рішення суду постановою відповідача-2 №1112/10165/10165.1/56 від 19.03.2020 року, є разовою страховою виплатою, тому ця виплата не підлягає індексації та компенсації.

Вирішуючи спір у межах спірних правовідносин, суд дійшов до висновку, що відповідачі, розглядаючи заяви позивача від 27.07.2020 року та від 02.09.2020 року та надаючи йому відповіді листами №01-11/Л-77з/155 від 27.08.2020 року, №03-01-936 від 27.08.2020 та №03-01100 від 15.09.2020 року, №01-11/Л-83з/16 від 06.10.2020 року, діяли правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, порушень прав позивача не вчиняли, протиправних дій чи бездіяльності не допустили. Про результати розгляду заяв позивачу надано мотивовані відповіді у строк, установлений Законом України "Про звернення громадян".

Ці відповіді носять інформаційний характер, не породжують для позивача прав та обов`язків, не є індивідуальними актами у розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України, які можуть бути предметом спору в суді. Тож суд не вбачає підстав для визнання їх протиправними та скасування і відмовляє у задоволенні позову у цій частині вимог.

Правові підстави для зобов`язання відповідачів прийняти за заявами позивача від 27.07.2020 року та від 02.09.2020 року рішення у формі постанов про нарахування страхових виплат, про що позивач просить у позові, відсутні, тому у задоволенні позову в цій частині вимог також слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що відповідно до частини 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

За правилами пункту 6 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Оскільки у спірних правовідносинах, пов`язаних з розглядом відповідачами заяв позивача від 27.07.2020 року та від 02.09.2020 року, не встановлено протиправності у діях відповідачів, тому підстави для задоволення похідної позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди відсутні.

Судові витрати сторонами у справі не понесені.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш